Рішення

від 02.12.2015 по справі 522/12965/14-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

02.12.2015

Справа № 522/12965/14-ц

Провадження № 2/522/5730/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна служба охорони» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в подальшому уточнивши його, до ТОВ «Муніципальна служба охорони», та просить стягнути з відповідача на її користь грошову суму у розмірі 2 450, 00 грн. та суму пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 11 липня 2013 року по 25 серпня 2015 року у розмірі 61 680, 50 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що між нею та відповідачем 01 січня 2013 року був укладений договір №011362 на охорону об'єкта за допомогою пульту централізованого спостереження, згідно якого ТОВ «Муніципальна служба охорони» в особі директора ОСОБА_2 зобов'язалось здійснювати охорону майна позивачки у вигляді приватного будинку №23 по вул. Лінія 5, 8-го Березня в м. Одесі, а також здійснювати обслуговування сигналізації на зазначених об'єктах. В свою чергу, позивачка зобов'язалась здійснювати оплату у розмірі 350, 00 грн. щомісячно, що нею було виконано у повному обсязі за період з лютого місяця 2013 року по серпень місяць 2013 року. Загалом позивачкою було сплачена на рахунок ТОВ «Муніципальна служба охорони» грошову суму у розмірі 2 450, 00 грн.

Також позивачка зазначила, що відповідач взяті на себе обов'язки за договором від 01 січня 2013 року не виконав, послуги з охорони будинку позивачці не надав, а саме: система сигналізації в будинку не була підключена до пульту централізованого спостереження вказаної охоронної фірми та фактично працювала автоматично, оскільки при її спрацюванні група швидкого реагування не прибувала за адресою позивачки, причини спрацювання системи сигналізації працівники ТОВ «Муніципальна служба охорони» не встановлювали, телефон зазначений в договорі не відповідав, будь-яке технічне обслуговування системи сигналізації працівниками відповідача не здійснювалось.

Тому, 01 серпня 2013 року позивачкою було направлено лист про розірвання договору про охорону об'єкта, а 28 листопада 2013 року - вимогу про повернення позивачці сплаченої на рахунок ТОВ «Муніципальна служба охорони» грошової суми у розмірі 2 450, 00 грн. Однак, свої зобов'язання по поверненню коштів відповідач не виконав, тому ОСОБА_1, крім грошової суми у розмірі 2 450, 00 грн., просить також стягнути з відповідача суму пені згідно вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за прострочення виконання зобов'язання за період з 11 липня 2013 року по 25 серпня 2015 року у розмірі 61 680, 50 грн.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Муніципальна служба охорони» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вказав, що товариство належним чином надавало позивачці послуги по охороні майна, про що свідчить регулярна оплата нею вказаних послуг та відсутність скарг позивачки щодо невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думки представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 01 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Муніципальна служба охорони» був укладений договір №011362 на охорону об'єкта за допомогою пульту централізованого спостереження, згідно якого ТОВ «Муніципальна служба охорони» в особі директора ОСОБА_2 зобов'язалось здійснювати охорону майна позивачки на об'єктах, зазначених в Дислокації (додаток №1 до договору), а також здійснювати обслуговування сигналізації на зазначених об'єктах.

Згідно додатку №1 до договору №011362 об'єктом, який повинно охороняти ТОВ «Муніципальна служба охорони» є належниq позивачці на праві приватної власності приватний будинок №23 по вул. Лінія 5, 8-го Березня в м. Одесі.

Відповідно до п. 2.2 цього договору періодом охорони вважається час з моменту прийому майна, що знаходиться на об'єкті під охорону виконавця до його зняття з охорони замовником у відповідності з Інструкцією щодо користування сигналізацією, затвердженою сторонами (додаток №2 до договору).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору сума договору (плата за послуги охорони) складає 350, 00 грн. за один місяць, яка повинна здійснюватись щомісячно до 5-го числа місяця, в якому здійснюються заходи охорони об'єкта, шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця.

Також судом встановлено, що на виконання своїх обов'язків ОСОБА_1 на рахунок відповідача сплатила 2 450, 00 грн. за період з лютого місяця 2013 року по серпень місяць 2013 року, про що свідчать відповідні квитанції, надані позивачкою до суду.

В свою чергу, ТОВ «Муніципальна служба охорони» не виконувало свої обов'язки, передбачені пп. 5.1.1-5.1.7 п. 5.1 договору, не надало позивачці послуги з охорони будинку, а саме: система сигналізації в будинку не була підключена до пульту централізованого спостереження вказаної охоронної фірми та фактично працювала автоматично, оскільки при її спрацюванні група швидкого реагування не прибувала за адресою позивачки, причини спрацювання системи сигналізації працівники ТОВ «Муніципальна служба охорони» не встановлювали, телефон зазначений в договорі не відповідав, будь-яке технічне обслуговування системи сигналізації працівниками відповідача не здійснювалось.

Також судом встановлено, що офіційні номери телефонів, зазначені в додатку №2 до договору №011362 від 01 січня 2013 року, належать ФОП ОСОБА_3, а не ТОВ «Муніципальна служба охорони», про що свідчить відповідна виписка з договору №ДАП-0032/ОД від 15 жовтня 2007 року.

Згідно відповіді ФОП ОСОБА_3 на запит адвоката позивачки від 02 листопада 2015 року вбачається, що він не укладав з ТОВ «Муніципальна служба охорони» договори про надання послуг спостереження за об'єктами за допомогою пульту централізованого спостереження, в трудових відносинах з товариством не перебував, дозвіл на використання належного йому телефонного номеру ТОВ «Муніципальна служба охорони» не надавав.

У зв'язку з викладеним, 04 серпня 2013 року ОСОБА_1 направила відповідачу лист про розірвання договору №011362 на охорону об'єкта за допомогою пульту централізованого спостереження від 01 січня 2013 року.

Тому, починаючи з 01 серпня 2013 року, на підставі ст. 604 ЦК України, договір між сторонами був розірваний за домовленістю сторін, що також не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У судовому засіданні доведено, що оскільки договір №011362 на охорону об'єкта за допомогою пульту централізованого спостереження від 01 січня 2013 року був укладений позивачкою з наміром придбати послугу для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, то відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 627 ЦК України до спірних правовідносин застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Стаття 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Згідно ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості.

При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).

Вказана правова позиція закріплена також в Судовій практиці ВСУ з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.) від 01 лютого 2013 року.

При цьому, представником відповідача у судовому засіданні не були спростовані твердження ОСОБА_1 щодо невиконання ТОВ «Муніципальна служба охорони» обов'язків передбачених договором №011362 від 01 січня 2013 року, а також не були надані докази належного виконання товариством зобов'язань передбачених цим договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У ч. 2 ст. 1166 ЦК встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, у зв'язку з порушенням ТОВ «Муніципальна служба охорони» права позивачки, як споживача, на отримання послуги належної якості, а саме охорони її приватного будинку за допомогою пульту централізованого спостереження, суд вважає обґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача грошової суми у розмірі 2 450, 00 грн.

Судом також встановлено, що 28 листопада 2013 року представником позивачки була направлена відповідна претензія до ТОВ «Муніципальна служба охорони» з вимогою повернути сплачену на рахунок відповідача грошову суму у розмірі 2 450, 00 грн., у зв'язку з невиконанням товариством умов договору №011362 від 01 січня 2013 року.

Однак, листом ТОВ «Муніципальна служба охорони» від 24 грудня 2013 року позивачці було відмовлено у поверненні вищевказаних коштів, у зв'язку з тим, що відповідачем не порушувались будь-які умови договору.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Проте, позивачка ОСОБА_1 розрахунок пені помилково здійснювала, виходячи не з кількості днів у кожному місяці, в якому допущено прострочення, а з загальної кількості днів прострочення виконання зобов'язання.

Перевіривши відповідність вказаного розрахунку вимогам закону, суд вважає за можливе задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ТОВ «Муніципальна служба охорони» на її користь пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 28 листопада 2013 року по 25 серпня 2015 року у розмірі 46 672, 50 грн. (2 450, 00 грн. * 3% * 635 днів = 46 672, 50 грн.)

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв'язку з несплатою позивачкою судового збору на підставі п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України вирішив стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 491, 23 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Виходячи з вищевикладеного, повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думки представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1, 2, 4, 6, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 22, 15, 16, 526, 627, 629, 1166 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна служба охорони» про стягнення грошових коштів, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна служба охорони» на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 2 450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн.. та пеню за прострочення виконання зобов'язань за період з 28 листопада 2013 року по 25 серпня 2015 року у розмірі 46 672 (сорок шість тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна служба охорони» в дохід держави суму судового збору у розмірі 491 (чотириста дев'яносто одну) грн. 23 коп.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Ю.Б. Свячена