Постанова

від 07.10.2019 по справі 522/12965/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 522/12965/14-ц

провадження № 61-35623св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Муніципальна служба охорони ,

особа, яка подала касаційну скаргу - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 рокуу складі колегії суддів: Сватаненка В. І., Артеменка І. А., Черевка П. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ТОВ Муніципальна служба охорони про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 01 січня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 011362 на охорону об`єкта за допомогою пульта централізованого спостереження, відповідно до якого відповідач зобов`язався здійснювати охорону майна позивача - приватного будинку АДРЕСА_1 , а також здійснювати обслуговування сигналізації на вказаному об`єкті; позивач зобов`язалась здійснювати оплату у розмірі 350,00 грн щомісячно, що нею було виконано у повному обсязі за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року у розмірі 2 450,00 грн. Однак, відповідач взяті на себе обов`язки за договором від 01 січня 2013 року не виконав, послуги з охорони будинку позивачу не надав, а саме: система сигналізації в будинку не була підключена до пульта централізованого спостереження вказаної охоронної фірми та фактично працювала автономно, оскільки при її спрацюванні група швидкого реагування не прибувала за адресою позивача, причини спрацювання системи сигналізації працівники ТОВ Муніципальна служба охорони не встановлювали, телефон зазначений в договорі на виклик не відповідав, будь-яке технічне обслуговування системи сигналізації працівниками відповідача не здійснювалось. У зв`язку з цим, 01 серпня 2013 року позивач направила відповідачу лист про розірвання договору про охорону об`єкта, а 28 листопада 2013 року - вимогу про повернення сплаченої грошової суми у розмірі 2 450,00 грн. Відповідач вимогу не виконав.

Позивач просила стягнути з ТОВ Муніципальна служба охорони 2 450,00 грн та пеню за прострочення виконання зобов`язання в сумі 30 597,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто з ТОВ Муніципальна служба охорони на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 2 450,00 грн та пеню за прострочення виконання зобов`язань за період з 28 листопада 2013 року по 25 серпня 2015 року у розмірі 46 672,50 грн; вирішено питання про стягнення судового збору.

Рішення мотивоване тим, що у зв`язку з порушенням ТОВ Муніципальна служба охорони права позивача, як споживача, на отримання послуги належної якості, а саме охорони її приватного будинку за допомогою пульта централізованого спостереження, суд вважав обґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача грошової суми у розмірі 2 450,00 грн.Позивач ОСОБА_1 розрахунок пені здійснила неправильно, виходячи не з кількості днів у кожному місяці в якому допущено прострочення, а з загальної кількості днів прострочення виконання зобов`язання.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року апеляційну скаргу ТОВ Муніципальна служба охорони задоволено.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року скасовано.

Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не довела належними та допустимими доказами факт невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх договірних обов`язків. Судом першої інстанції вказані обставини також не встановлені, докази на їх підтвердження не вказані та не досліджувались, а рішення ґрунтується виключно на поясненнях позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ФОП ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасуватиі направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 522/12965/14-ц і витребувано її з Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року за касаційною скаргою ФОП Марченка В. В. відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 522/12965/14-ц і витребувано її з Приморського районного суду м. Одеси.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

05 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд позбавив скаржника процесуальної можливості заперечувати проти доводів відповідача, надавати відповідні докази на їх спростування, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали заперечення (відзиву) на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 01 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ Муніципальна служба охорони був укладений договір № 011362 на охорону об`єкта за допомогою пульту централізованого спостереження, згідно якого ТОВ Муніципальна служба охорони зобов`язалось здійснювати охорону майна позивача на об`єктах, зазначених в Дислокації (додаток № 1 до договору), а також здійснювати обслуговування сигналізації на зазначених об`єктах.

Згідно додатку № 1 до договору № 011362 об`єктом, який повинно охороняти ТОВ Муніципальна служба охорони є належний позивачу на праві власності приватний будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.2 цього договору періодом охорони вважається час з моменту прийому майна, що знаходиться на об`єкті під охорону виконавця до його зняття з охорони замовником у відповідності з Інструкцією щодо користування сигналізацією, затвердженою сторонами (додаток № 2 до договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 договору сума договору (плата за послуги охорони) складає 350,00 грн за один місяць, яка повинна здійснюватися щомісячно до 5-го числа місяця, в якому здійснюються заходи охорони об`єкта, шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця.

На виконання своїх обов`язків ОСОБА_1 на рахунок відповідача сплатила за період з лютого місяця 2013 року по серпень місяць 2013 року 2 450,00 грн, про що свідчать відповідні квитанції, надані позивачем до суду.

За умовами зазначеного договору, які є стандартними для всіх замовників послуг з охорони, замовник до моменту укладення договору спільно з виконавцем проводить обстеження технічного стану засобів охорони та безпеки. Інструкція про порядок прийому (здачі) об`єктів та окремих приміщень під охорону, що є невід`ємним додатком укладеного договору, встановлює, що замовник та виконавець спільно організовують проведення занять та інструктажів з відповідальними особами по вивченню правил поводження з сигналізацією, найпростішими методами перевірки її працездатності, порядку здачі і прийому об`єктів та окремих приміщень з-під охорони. Здача об`єкту під охорону здійснюється уповноваженим замовником особами, які є відповідальними за правильну експлуатацію (використання) сигналізації. Перед здачею об`єкта під охорону уповноважена особа зобов`язана кожного разу додатково перевіряти справність обладнання і у разі необхідності невідкладно повідомляти уповноважених співробітників виконавця. Виконавець, у свою чергу, зобов`язаний ліквідувати виявлені замовником несправності за його заявкою, а замовник не має право долучати до усунення недоліків сторонніх осіб. Виходячи з приміщення об`єкта відповідальна особа повинна пересвідчитись по оптичних приладах, що сигналізація знаходиться у режимі Охорона . Замовнику забороняється залишати об`єкт з вимкненими чи непрацюючими засобами сигналізації.

За умовами вказаного договору та його додатків, позивач є уповноваженою особою, яка відповідає за перевірку справності обладнання, його включення у режимі Охорона у кожному випадку здавання приміщення під охорону. Наявність підпису ОСОБА_1 на договорі на охорону за допомогою ПЦЗ від 01 січня 2013 року свідчить, що вона підтвердила справність встановленого у її будинку обладнання та взяла на себе обов`язок здійснювати його обстеження і повідомляти про випадки виникнення його несправностей для їх подальшого усунення. Відповідних повідомлень від позивача на адресу відповідача або його телефонний номер з яким вона була під підпис ознайомлена здійснено не було, а платіжні доручення на оплату наданих послуг надходили регулярно до моменту розірвання договору за домовленістю сторін від 01 серпня 2013 року, що підтверджує той факт, що обладнання було встановлено справно, було придатним для експлуатації та використовувалось ОСОБА_1 протягом всього часу дії договору.

04 серпня 2013 року ОСОБА_1 направила відповідачу лист про розірвання з 01 серпня 2013 року договору № 011362 від 01 січня 2013 року на охорону об`єкта за допомогою пульту централізованого спостереження, без зазначення причин розірвання договору в односторонньому порядку.

28 листопада 2013 року представником позивача на адресу ТОВ Муніципальна служба охорони була направлена претензія з вимогою повернути сплачену на рахунок відповідача грошову суму у розмірі 2 450,00 грн, у зв`язку з невиконанням товариством умов договору № 011362 від 01 січня 2013 року.

Листом ТОВ Муніципальна служба охорони від 24 грудня 2013 року позивачу було відмовлено у поверненні вказаних коштів, у зв`язку з тим, що відповідачем не порушувались будь-які умови договору.

Протягом чотирьох місяців після розірвання договору позивач не пред`являла будь-яких вимог до відповідача щодо неналежного виконання обов`язків за договором.

01 січня 2013 року з ФОП ОСОБА_2 був укладений договір № 030113 про надання в оренду обладнання пульту централізованого спостереження, згідно якому було передано ТОВ Муніципальна служба охорони в оренду пульт централізованого спостереження, NASP - ключ апаратного захисту та настільний комп`ютер. Справність обладнання була підтверджена орендодавцем в підписаному сторонами акті прийому-передачі обладнання та його комплектуючих. Саме в зазначений період, за наявності відповідного обладнання, був укладений та діяв договір з позивачем.

Укладання та виконання договору оренди обладнання підтверджується платіжними дорученнями за січень-липень 2013 року про сплату 8 000,00 грн щомісячно ФОП Марченко В. В. за оренду обладнання охоронного призначення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Згідно із частиною першою статті 15 цього Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до вимог частини першої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Позивачем не було доведено належними доказами, що у період з січня по липень 2013 року відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за укладеним договором охорони об`єкту.

Доводи позовної заяви ОСОБА_1 були предметом судового розгляду і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року про відмову ОСОБА_1 в позові залишено без змін.

Вказаним рішенням апеляційного суду, яке в касаційному порядку оскаржує ФОП ОСОБА_2 , на нього не покладено жодних обов`язків.

Посилання в касаційній скарзі на встановлення апеляційним судом фактів, що можуть мати преюдиційне значення при розгляді інших справ, зокрема щодо вилучення ФОП ОСОБА_2 обладнання, є безпідставним, оскільки згадка в тексті судового рішення про нього здійснюється в аспекті доводів апелянта, а не встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводиться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська