Ухвала

від 24.10.2016 по справі 522/12965/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

24 жовтня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., КузнєцоваВ.О., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна служба охорони» про стягнення коштів,

за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником Марченко Наталією Валеріївною, на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна служба охорони» (далі - ТОВ «Муніципальна служба охорони») про стягнення коштів.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01 січня 2013 року між нею та відповідачем був укладений договір № 011362 на охорону об'єкта за допомогою пульту централізованого спостереження, відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснювати охорону майна позивача у вигляді приватного будинку № 23 по вул. лінія, 5, 8-го Березня у м. Одеса, а також здійснювати обслуговування сигналізації на вказаному об'єкті. В свою чергу, позивач зобов'язалась здійснювати оплату у розмірі 350 грн щомісячно, що нею було виконано у повному обсязі за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року у розмірі 2 450 грн.

Однак, відповідач взяті на себе обов'язки за договором від 01 січня 2013 року не виконав, послуги з охорони будинку позивачу не надав, а саме: система сигналізації в будинку не була підключена до пульту централізованого спостереження вказаної охоронної фірми та фактично працювала автономно, оскільки при її спрацюванні група швидкого реагування не прибувала за адресою позивача, причини спрацювання системи сигналізації працівники ТОВ «Муніципальна служба охорони» не встановлювали, телефон зазначений в договорі на виклик не відповідав, будь-яке технічне обслуговування системи сигналізації працівниками відповідача не здійснювалось. У зв'язку з чим, 01 серпня 2013 року ОСОБА_4 направила відповідачу лист про розірвання договору про охорону об'єкта, а 28 листопада 2013 року позивачка направила вимогу про повернення сплаченої нею на рахунок відповідача грошової суми у розмірі 2 450 грн. Ураховуючи наведене та те, що відповідач її вимог не виконав, у зв'язку з чим окрім зазначеної суми грошових коштів, ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язання.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня

2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Муніципальна служба охорони» на користь ОСОБА_4 грошову суму в розмірі 2 450 грн та пеню за прострочення виконання зобовКјязань за період з 28 листопада 2013 року по 25 серпня 2015 року в розмірі 46 672 грн 50 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - Марченко Н.В. просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 02 грудня 2015 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звКјязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог та їх відповідності положенням законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, апеляційний суд виходив із необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01 січня 2013 року між сторонами був укладений договір № 011362 на охорону об'єкта за допомогою пульту централізованого спостереження, згідно якого відповідач зобов'язався здійснювати охорону приватного будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1, а також здійснювати обслуговування сигналізації на вказаному об'єкті.

На виконання своїх зобов'язань ОСОБА_4 здійснила оплату з охорони за період лютий-серпень 2013 року в сумі 2 450 грн.

За умовами укладеного договору (які є стандартними для всіх замовників послуг з охорони), замовник до моменту укладення договору спільно з виконавцем проводить обстеження технічного стану засобів охорони та безпеки. Інструкція про порядок прийому (здачі) об'єктів та окремих приміщень під охорону, що є невід'ємним додатком укладеного договору, встановлює, що замовник та виконавець спільно організовують проведення занять та інструктажів з відповідальними особами по вивченню правил поводження з сигналізацією, найпростішими методами перевірки п працездатності, порядку здачі і прийому об'єктів та окремих приміщень з-під охорони. Здача об'єкту під охорону здійснюється уповноваженим замовником особами, які є відповідальними за правильну експлуатацію (використання) сигналізації. Перед здачею об'єкта до охорону уповноважена особа зобов'язана кожного разу додатково перевіряти справність обладнання і у разі необхідності невідкладно повідомляти уповноважених співробітників виконавця. Виконавець, у свою чергу, зобов'язаний ліквідувати виявлені замовником несправності за його заявкою, а замовник не має право долучати до усунення недоліків сторонніх осіб. Виходячи з приміщення об'єкта відповідальна особа повинна пересвідчитись по оптичних приладах, що сигналізація знаходиться у режимі «Охорона». Замовнику забороняється залишати об'єкт з вимкненими чи непрацюючими засобами сигналізації.

Таким чином, за умовами договору ОСОБА_4 спільно з представником ТОВ «Муніципальна служба охорони» повинна перевірити справність встановленого обладнання та його придатність до надання охоронних послуг до моменту підписання договору.

Тобто, за умовами вказаного договору та його додатків, позивач є уповноваженою особою, яка відповідає за перевірку справності обладнання, його включення у режимі «Охорона» у кожному випадку здачі приміщення під охорону. Наявність підпису позивача на договорі на охорону за допомогою ПЦЗ свідчить про те, що вона підтвердила справність встановленого у її будинку обладнання та взяла на себе обов'язок здійснювати його обстеження і повідомляти про випадки виникнення його несправностей для їх подальшого усунення. Відповідних повідомлень від позивача на адресу відповідача або його телефонний номер здійснено не було, а платіжні доручення на оплату наданих послуг надходили регулярно до моменту розірвання договору, що підтверджує той факт, що обладнання було встановлено справно, було придатним для експлуатації та використовувалось ОСОБА_4 протягом всього часу дії договору.

Крім того встановлено, що твердження ОСОБА_4 про те, що у період з січня по липень 2013 року відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за укладеним договором охорони об'єкту не підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, 03 серпня 2013 року ФОП ОСОБА_6 (з яким відповідач уклав договір № 030113 від 01 січня 2013 року про надання в оренду обладнання пульту централізованого спостереження і згідно якого відповідачу було передано в оренду пульт централізованого спостереження, NASP- ключ апаратного захисту, комп'ютер та відповідно номер телефонного зв'язку), незаконно вилучив орендоване обладнання, у зв'язку з цим ТОВ «Муніципальна служба охорони» звернулось до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення злочину.

Наступного дня після незаконного вилучення обладнання,

ОСОБА_4 направила відповідачу лист про розірвання договору на охорону об'єкта за допомогою пульту централізованого спостереження.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факти невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх договірних обов'язків.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в особі адвоката Марченко НаталіїВалеріївни, відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна служба охорони» про стягнення коштів залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О.І. Євтушенко В.О. Кузнєцов Г.І. Мостова