Постанова

від 03.03.2015 по справі 906/1496/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

03 березня 2015 року Справа № 906/1496/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Сініцина Л.М.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ків Куща К.Ф.(пост.дов.б\№ від 24.11.2014 р.), Лукашенка Ю.І. (пост.дов. б/№ від 24.11.2014р.) - на а.с. 205-206

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача дочірнього підприємства "Вільд-Україна"на рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.14 р. у справі № 906/1496/14 (суддя Сікорська Н.А. )

за позовом дочірнього підприємства "Вільд-Україна"

до відповідача публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"

про стягнення 917 343,28 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2014 р. у справі № 906/1496/14 задоволено частково позов дочірнього підприємства "Вільд-Україна" до публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення 917343,28 грн. Стягненню з відповідача на користь дочірнього підприємства "Вільд-Україна" підлягає 18929,00 грн. пені, 4157,67 грн. відсотків річних, 32015,86 грн. інфляційних нарахувань, 1102,05 грн. судового збору. Відмовлено у задоволені позову в частині стягнення 861840,00 грн. вартості поставленого товару та 400,75 грн. інфляційних нарахувань.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, дочірне підприємство "Вільд-Україна" подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" 861840,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" 861840,00 грн. вартості поставленого товару та витрат на оплату судового збору.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник, з посиланням на ст.ст.25, 692 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.1, ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.1., 3.1., 3.4., 3.6., 3.8., 4.1., 5.1. договору поставки, зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи в частині відмови у стягненні з відповідача 861840,00 грн. вартості 18000 кг поставленого позивачем концентрованого апельсинового соку.

Доводить, що позивачем виконано всі умови договору поставки та договору зберігання товару, що обумовлює обов'язок відповідача прийняти товар та оплатити його відповідно до умов п.п.3.4, 3.6, 3.7 договору поставки.

Скаржника пояснює, що після вимоги про повернення товару зі зберігання сторони вийшли за межі правовідносин, що випливають із договору зберігання. Відповідач безпідставно ухиляється від підписання акту приймання-передачі товару зі зберігання на вимогу позивача, а також - від оформлення довіреності на одержання поставленого концентрату і підписання інших первинних документів, зокрема, видаткової накладної. Скаржник вважає, що неповернення товару позивачеві зі зберігання на вимогу позивача та наявність поставленого товару на складі покупця/відповідача є фактичними обставинами, які свідчать про виконання позивачем поставки і обумовлюють обов'язок відповідача виконати оплату.

Посилаючись на такі обставини, позивач вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки видаткова накладна на отримання від позивача поставленого товару сторонами не оформлялась, тому у відповідача відсутні підстави для оплати товару.

Також звертає увагу, що звернення до суду із позовом про оформлення первинних документів не є належним способом захисту інтересів управленої сторони, і така правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 01.03.2011 р. у справі № 38/204-10 та Верховним Судом України в постанові від 30.09.2008 р. у справі № 3-3959к08.

Таким чином, скаржник доводить, що незаконне ухилення відповідача від підписання первинних документів не означає, що позивачем не виконано зобов'язання з поставки. Тому покупець/відповідач зобов'язаний оплатити одержаний товар.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив і, спростовуючи доводи скаржника, доводить, що передача відповідачу апельсинового концентрату в кількості 18000 кг на зберігання не обумовлює обов'язок оплати за цей товар, оскільки, відповідно до п.5.1. договору відповідального зберігання № 011113-В3 від 29.10.2013 р. та норм ст.936 Цивільного кодексу України право власності на вказаний товар до відповідача не переходило.

Пояснив, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідач повністю розрахувався за весь поставлений та прийнятий товар, а тому відсутні підстави до стягнення з нього будь-яких сум.

Вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що сторони вийшли за межі правовідносин за договором зберігання, оскільки даний факт не встановлений будь-якими первинними документами та посиланнями на відповідні прямі норми договору або законодавства. Крім того, доводить, що всупереч нормам ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України позивачем документально не доведено, що дата 29.09.2014 р. є днем поставки товару відповідно до умов договору поставки.

Просить залишити без змін рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2014 р. у справі № 906/1496/14 як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" не забезпечив участь свого представника у судове засідання 03.03.2015 р., хоча належним чином був повідомлений судом про час і місце розгляду справи /а.с.207, 212/.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершеня розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

29.10.2013 р. дочірнім підприємством "Вільд-Україна"/постачальником та публічним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"/покупцем укладений договір поставки № 29102013 /а.с.41-50/.

Відповідно до п.1.1. договору поставки позивач зобов'язаний передавати у власність відповідача, а відповідач приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості та по цінах, викладених у Додатках № 1 та № 2 до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

За умовами пункту 3.1. договору поставки сторони погодили, що товар поставлятиметься на умовах "DDP склад Покупця" Інкотермс 2010. Постачальник доставляє товар окремими партіями на підставі замовлень покупця. Замовлення повинно містити: (І) адресу поставки, (ІІ) дату поставки, (ІІІ) точну кількість, артикул та назву товару, що постачається, та бути підписаним покупцем і скріпленим його печаткою.

Відповідно до п.3.2. договору поставки покупець повинен передати замовлення постачальнику в письмовій формі, факсом або електронною поштою, або особисто представником покупця.

Строк поставки кожної партії товару становить 50 (п'ятдесят) календарних днів від дати підтвердження замовлення (п.3.3. договору поставки).

За умовами п.3.4. договору поставки покупець зобов'язаний забрати вказаний у замовленні товар у повному обсязі та у вказані строки.

Поставка замовленого товару може здійснюватися частинами у межах замовлення, при попередньому оповіщенні покупцем постачальника про таку часткову поставку (п.3.5 договору поставки).

Відповідно до п.3.6. договору поставки сторони встановили, що покупець зобов'язується виписати належним чином оформлену довіреність. Після прибуття товару на склад покупця у належній кількості та комплектності, покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю і підписати накладні, після чого поставка вважається здійсненою постачальником.

Сторонами визначено, що перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент фактичного отримання товару за видатковою накладною (п.3.7. договору поставки).

Відповідно до п.5.1. договору поставки відстрочка платежу за поставлений товар на 30 календарних днів (з дня поставки товару) надається в межах суми 1500000,00 грн. гривень, поставка товару понад зазначену суму здійснюється лише за 100% передоплатою.

За умовами п.13.1. договору поставки цей договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє по 31.12.2014 р. включно, проте в частині проведення розрахунків за раніше поставлений товар та проведення поставок за вже розміщеними замовленнями - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатком № 1 до договору поставки (п.1.3) сторони погодили строки передачі товару покупцю у власність: грудень 2013 року - 36000 кг, січень 2014 року - 18000 кг, лютий - 36000 кг /а.с.51/.

Додаток № 2 до договору поставки є спеціфікацією з якості на товар - концентрований апельсиновий сік /а.с.52/.

Договір поставки та Додатки № 1, № 2 до нього підписані представниками сторін.

Одночасно, дочірнім підприємством "Вільд-Україна" (поклажодавець) та публічним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (зберігач) укладений договір відповідального зберігання № 011113-ВЗ від 29.10.2013 р. /а.с.53-55/.

Відповідно до п.1.1. договору зберігання поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання та зобов'язаний повернути на першу вимогу поклажедавцеві у схоронності майно відповідно до переліку, встановленого у Додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2. та п.5.1. договору зберігання право власності на майно до зберігача не переходить.

За умовами п.2.1. договору зберігання сторони передбачили, що зберігач зобов'язаний на письмову вимогу поклажодавця або його уповноваженого представника повернути останньому майно протягом 3 календарних днів із моменту отримання зберігачем письмової вимоги.

У п.3.3. договору зберігання встановлено, що видача зберігачем майна поклажедавцю з відповідального зберігання здійснюється протягом трьох днів з моменту отримання поклажодавцем письмової вимоги від зберігача та оформлюється актом прийому-передачі.

Договір зберігання підписаний представниками сторін.

Відповідно до акту прийому - передачі товару № 1 на відповідальне зберігання від 10.12.2013 р./а.с. 57/ дочірнє підприємство "Вільд-Україна" передав, а ПАТ "ПБК "Радомишль" отримав на зберігання на складі 36000 кг замороженого концентрованого апельсинового соку.

19.12.2013 р. сторони оформили акт про повернення 16000 кг концентрату з відповідального зберігання, і на підставі довіреності № 2047 від 19.12.2013 р. відповідач одержав цей товар від позивача за видатковою накладною № 0000000315 /а.с.58-60/. Оплату за цей одержаний товар відповідач здійснив 27.01.2014 р. на підставі рахунку-фактури за платіжним документом № 401 на суму 502848 грн./а.с.61-62/.

02.01.2014 р. сторони оформили акт про повернення 20000 кг замороженого концентрату з відповідального зберігання, і на підставі довіреності № 2102 від 27.12.2013 р. відповідач одержав цей товар від позивача за видатковою накладною № 0000000001 /а.с.63-65/. Оплату за цей одержаний товар відповідач здійснив на підставі рахунку-фактури від 02.01.2014 р. на суму 631680 грн. за платіжними документами: - № 889 на суму 200000,00 грн. 04.04.2014 р., - № 941 на суму 200000,00 грн. 17.04.2014р., - № 5129 на суму 200000,00 грн. 06.05.2014 р. та № 1173 на суму 31680,28 грн. 15.05.2014 р./ а.с.67-71/.

Отже, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами у грудні 2013 року поставки 36000 кг концентрованого апельсинового соку на умовах договору поставки та п.1.3. додатку № 1 до договору.

Отриманий товар відповідач оплатив в повному обсязі, проте з порушенням строків, встановлених умовами договору.

Так, з урахуванням умов п.5.1 договору поставки обов'язок оплатити товар, одержаний за видатковою накладною № 0000000315 від 19.12.2013 р. виник у покупця/відповідача 20.01.2014 р., і за видатковою накладною № 0000000001 від 02.01.2014 р. - 03.02.2014 р.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені є правомірними, грунтуються на умовах договору поставки та підлягають задоволенню відповідно до норм ст.ст.193, 230-231 ГК України та ст.ст.525, 526, 549-551, 625 ЦК України .

Суд першої інстанції позовну вимогу про стягнення інфляційних нарахувань задоволив частково - в сумі 32015,86 грн. Перевіривши розрахунки позивача і місцевого господарського суду, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Так, враховуючи рекомендації Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. стосовно методів нарахування інфляційних втрат, офіційні повідомлення Державної служби статистики України щодо індексів споживчих цін (індекс інфляції) у 2014 році та враховуючи виконані відповідачем платежі, судом нараховано втрати від інфляції на суму заборгованості 631680,00 грн. за лютий та березень 2014 року у сумі, що становить 17770,42 грн., та на суму заборгованості 431680,00 грн. за квітень 2014 року - 14245,44 грн. За травень 2014 року втрати від інфляції нарахуванню не підлягають, оскільки розрахунки відповідачем були проведені до 15 числа місяця.

Тому в частині стягнення 400,75 грн. інфляційних суд першої інстанції правомірно відмовив за безпідставністю.

Судом першої інстанції відмовлено також у задоволенні позову в частині стягнення 861840,00 грн. боргу як вартості поставленого концентрату в кількості 18000 кг.

Вивчивши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку про правомірність позовної вимоги в цій частині. Колегією суддів встановлено слідуюче.

18.12.2013 р. відповідач засобами факсимільного зв'язку подав позивачу заявку на поставку наступної партії апельсинового концентрату в кількості 18000 кг /а.с.72/.

Поставка 18000 кг апельсинового концентрату у січні 2014 року є погодженою сторонами за умовами розд.3 договору поставки та п.1.3 додатку № 1 до договору поставки.

Відповідно до норм ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання цієї заявки та п.1.3. додатку 1 до договору поставки заморожений концентрований апельсиновий сік в кількості 18000,00 кг був доставлений позивачем на адресу відповідача та переданий останньому на зберігання відповідно до договору зберігання № 011113-ВЗ, укладеного сторонами 29.10.2013 р., на підставі акту приймання-передачі товару № 2 від 22.01.2014 р./а.с.53-55, 73/.

15.09.2014 р. позивач звернувся до ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" із листом № 09/794, в якому з посиланням на умови п.п.3.4.,3.6. договору поставки та п.3.3. договору зберігання вимагав оформити повернення товару з відповідального зберігання протягом трьох днів та прийняти цей товар у власність відповідно до договору поставки № 29102013 від 29.10.2013 р./а.с.76/.

До вимоги позивач додав необхідні, передбачені п.3.8 договору поставки документи - два примірники акту приймання-передачі товару (з відповідального зберігання), рахунок фактуру на суму 861840,00 грн., два примірники видаткової накладної на 18000 кг концентрованогоьсоку та сертифікат якості /а.с.77-82/.

Вищевказана вимога та додані до неї документи отримані відповідачем 24.09.2014 р. відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення /а.с.82/. Однак відповідач первинні документи (акт прийому-передачі товару зі зберігання та видаткову накладну) не підписав. Разом з тим, відповідач продовжує утримувати товар на власному складі, тобто - фактично володіє ним. В порядку ст.ст.33-34 ГПК України відповідач не спростував наведені обставини.

Відповідно до норм ст.953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився., і відповідно до ст.ст.954-955 ЦК України загальні положення пар.1 гл.66 ЦК України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено законодавством. За умовами п.п.2.1., 3.3 договору зберігання зберігач зобов'язаний на письмову вимогу поклажодавця або його уповноваженого представника повернути останньому майно протягом 3 календарних днів із моменту отримання зберігачем письмової вимоги, про що оформлюється акт прийому-передачі.

Отже, відповідач порушив умови п.п.2.1., 3.3 договору зберігання, оскільки на письмову вимогу поклажодавця не виконав як зберігач зобов'язання повернути майно протягом 3 календарних днів із моменту отримання письмової вимоги та не оформив акт прийому-передачі майна.

Одночасно відповідач безпідставно ухилився від оформлення первинних документів про одержання поставленого товару всупереч умовам п.3.6. договору поставки, де сторони визначили , що покупець/відповідач зобов'язаний виписати належним чином оформлену довіреність відповідно до здійснюваної поставки та прийняти товар за кількістю і підписати накладні.

Відповідно до норм пар.1,3 глави 54 ЦК України та пар.1 глави 30 ГК України за договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, обов'язок постачальника передати товар покупцеві кореспондується із обов'язком покупця прийняти товар. Умови договору поставки № 29102013 від 29.10.2013 р. відповідають наведеним нормам. Зокрема, відповідно до умов п.п.1.1, 3.1, 3.4 покупець зобов'язаний забрати товар у повному обсязі та у вказані строки.

Як зазначено вище, у строки, погоджені за п.1.3 додатку 1 до договору поставки позивач виконав зобов'язання щодо поставки у січні 2014 року 18000 кг концентрату. Товар фактично перебуває на складі відповідача у його володінні, і відповідач всупереч наведеним нормам та умовам договору ухиляється від оформлення/підписання первинних документів, зокрема, довіреності на одержання та видаткових накладних на приймання поставленого товару. Разом з тим, вимога про зобов'язання підписати первинні документи - акти передачі-приймання товару зі зберігання, оформити довіреність на одержання та підписати надані позивачем видаткові накладні на підтвердження приймання поставленого товару - не може бути самостійною позовною вимогою за ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, і така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2008 р. у справі № 42/388. Так, у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2008 р. зазначено, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за договором поставки (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не же бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що обов'язок оплатити концентрований сік у строк, визначений п.5.1 договору поставки, виник у відповідача 29.10.2014 р. - у тридцяти денний строк з моменту виникнення обов'язку підписати видаткові накладні на одержання поставленого товару, враховуючи, що товар фактично переданий позивачем відповідачеві, настав обов'язок відповідача повернути товар зі зберігання, і товар продовжує перебувати у володінні останнього.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні вартості концентрату з посиланням на те, що оскільки видаткова накладна на отримання від позивача товару сторонами не оформлялась, тому у відповідача відсутні підстави для оплати товару, а у позивача відсутні підстави вимагати стягнення з відповідача заборгованості.

Місцевий господарський суд не врахував при цьому, що позивачем виконаний обов'язок щодо оформлення видаткових накладних за умовами договору, тоді як відповідач ухиляється від підписання документів безпідставно, тобто - фактично отримавши товар, ухиляється від оформлення первинних документів на підтвердження господарської операції з поставки, яка відбулась.

Відповідно до норм ст.43 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, оцінює докази за результатом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає правомірною позовну вимогу про стягнення з відповідача 861840,00 грн. вартості 18000 кг концентрованого апельсинового соку, який останній фактично прийняв, утримує, але безпідставно всупереч умовам договору та нормам чинного законодавства відмовився оформлювати/підписувати первинними документими та оплачувати на умовах договору.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасованню в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" 861840,00 грн. вартості поставленого товару згідно зі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно зі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача дочірнього підприємства "Вільд-Україна" задоволити. Рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2014 р. у справі № 906/1496/14 скасувати в частині відмови у стягненні 861840,00 грн. боргу. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовної вимоги.

В решті рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін і викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201 Житомирська обл., м.Радомишль, вул.Микгород, 71; код ЄДРПОУ 05418365) на користь дочірнього підприємства "Вільд-Україна" (04073 м.Київ, пр-т Московський, 9 оф.3-701; код ЄДРПОУ 30312199) 861840,00 грн. боргу, 18929,00 грн.пені, 4157,67 грн. відсотків річних, 32015,86 грн. інфляційних нарахувань і 1102,05 грн. витрат на судовий збір. Видати наказ.

Відмовити у стягненні 400,75 грн. інфляційних нарахувань."

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., м. Радомишль, вул.Микгород, 71; код ЄДРПОУ 05418365) на користь дочірнього підприємства "Вільд-Україна" (04073 м. Київ, пр-т Московський, 9, оф.3-701; код ЄДРПОУ 3032199) 8618,40 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Сініцина Л.М.