Ухвала

від 10.03.2015 по справі 2а-1670/7899/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2015р. м. Київ К/800/6805/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Гефест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року,

у с т а н о в и л а :

У жовтні 2011 року ДП «Гефест» (Підприємство) звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (далі - Управління ПФ) про зобов'язання вчинити певні дії

Зазначали, що є платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (Указ № 727/98). Станом на 1 липня 2011 року за Підприємством числиться переплата страхових внесків на суму 59 176,08 грн, оскільки частина єдиного податку (42 %), яка відраховувалась до Управління ПФ, є більшою за суму страхових внесків, належних до сплати за відповідний період.

Посилаючись на те, щовідповідача відмовляється повернути відповідну переплату, просили зобов'язати Управління ПФ повернути надміру сплачені страхові внески на суму 59 176,08 грн, а бездіяльність відповідача визнати протиправною.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року, позов задоволено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року рішення судів скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 20 січня 2015 року рішення Вищого адміністративного суду України скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.

Під час повторного касаційного розгляду справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з такого.

У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що позивач є платником єдиного податку відповідно до Указу № 727/98.

За результатами звірки, проведеної між Управлінням ПФ та Підприємством, складено акт, яким виявлено наявність переплати страхових внесків по рахунку 65 (розрахунки за страхуванням) станом на липень 2010 року в розмірі 59 786,08 грн.

Також встановлено, що позивач неодноразово звертався до Управління ПФ із заявами про повернення цих коштів, проте у їх задоволенні відмовлено.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що згідно з частиною тринадцятою статті 20 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) Управління ПФ має повернути надмірно сплачені страхові внески страхувальнику або зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

З матеріалів справи вбачається, що спірна сума є частиною (42%) єдиного податку, перерахованою Державним казначейством України до Управління ПФ, яке, в свою чергу, спрямовувало її на погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків. Оскільки за відповідні періоди 2009-2010 років розмір таких зобов'язань був меншим за 42 % єдиного податку, позивач вважає, що утворилась переплата страхових внесків.

Надаючи юридичної кваліфікації таким посиланням, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену у цій справі, яка, за правилами статті 244 2 є обов'язковою.

Верховний Суд, зокрема, зазначив, що Закон № 1058-IV , з моменту набрання ним чинності, регулював відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів могла поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширювалася його дія; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону .

Указ № 727/98, яким запроваджувався спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, був спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва і до набрання чинності Законом № 1058-IV врегульовував питання сплати внесків, зокрема на державне пенсійне страхування.

Так, відповідно до статті 3 Указу № 727/98 суб'єкти підприємницької діяльності-юридичні особи мали сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України (далі - Держказначейство). Відділення Держказначейства наступного дня після надходження коштів повинні були перераховувати суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.

Пунктом 5 Порядку зарахування, розмежування і обліку єдиного податку суб'єктів малого підприємництва, затвердженого наказом Головного управління Держказначейства від 29 грудня 1998 року № 107, передбачалося, що розподіл суми єдиного податку суб'єктів малого підприємництва між державним бюджетом, місцевими бюджетами, Пенсійним фондом України, Фондом соціального страхування у співвідношенні, встановленому Указом № 727/98, здійснюють відділи розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіальних відділень Держказначейства.

У своїх листах від 19 березня 2004 року № 2645/04 та 15 жовтня 2007 року № 16442/03-30 Пенсійний фонд України надав роз'яснення платникам страхових внесків, які перебували на спрощеній системі оподаткування, про те, що частина сум єдиного податку, що перераховується органами Держказначейства на рахунки органів Пенсійного фонду України, зараховується в рахунок сплати страхових внесків, нарахованих страхувальником у встановлених законодавством розмірах на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників. Зарахування мало здійснюватися на підставі платіжного документа, який підтверджував сплату єдиного податку, поданого платником одночасно з поданням до органів Пенсійного фонду України щомісячного розрахунку суми страхових внесків, та даних органів Держказначейства про перерахування до бюджету Пенсійного фонду України частини сум єдиного податку.

Таким чином, сплачена суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, які перебували на спрощеній системі оподаткування, частина сум єдиного податку, що перераховувалася органами Держказначейства на рахунки органів Пенсійного фонду України, зараховувалася в рахунок сплати страхових внесків.

Суди встановили, що відповідно до Картки особового рахунку страхувальника ? позивача, який мав найманих працівників (період розрахунку з 1 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2011 року), Підприємство мало переплату по страхових внесках в сумі 59 786,08 грн, що підтверджувалось додатком 4-А до довідки управління Пенсійного фонду України від 18 липня 2011 року № 174 про результати позапланової перевірки Підприємства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, єдиного соціального внеску та інших платежів за період з 12 жовтня 2009 року по 31 травня 2011 року.

Відповідно до частини тринадцятої статті 20 Закону № 1058-IV суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду України.

Облік надходжень і витрат коштів Пенсійного фонду України відповідно до частини першої статті 76 Закону № 1058-IV здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду України.

Порядок повернення надміру сплачених страхових внесків, що діяв під час сплати позивачем єдиного податку, було врегульовано і підзаконними нормативно-правовими актами, а саме: пунктом 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663; у редакції, чинній на час виникнення переплати; далі - Інструкція), який в подальшому був виключений на підставі постанови правління Пенсійного фонду України від 22 жовтня 2010 року № 25-1, та Порядком ведення обліку, який з 1 січня 2011 року втратив чинність.

Разом з тим із 1 січня 2011 року набрав чинності Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 955/18250).

Саме цей Порядок був чинним на час виникнення спірних відносин і визначав, зокрема, процедуру повернення коштів помилково або надмірно сплачених сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду України, відкритий в органах Держказначейства для їх зарахування, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску (пункт 4 указаного Порядку). Механізм повернення надміру сплачених страхових внесків був аналогічним тому, який діяв до 1 січня 2011 року.

Слід зазначити, що страхові платежі та внески за своїм правовим статусом є одним і тим же і розпорядником цих коштів є Пенсійний фонд України.

Тому сплачена суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, які перебували на спрощеній системі оподаткування, частина сум єдиного податку, що перераховувалася органами Держказначейства на рахунки органів Пенсійного фонду України, зараховувалася в рахунок сплати страхових платежів, у зв'язку з чим на них поширюється законодавство щодо порядку повернення надміру або помилково сплачених страхових внесків.

Це означає, що висновки судів про задоволення цього позову є правильними.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов