Рішення

від 05.02.2010 по справі 17/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.10 Справа№ 17/237

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", м. Київ

до відповідача: ДП ТзОВ "УРС "Єврогурт", м. Львів

про: стягнення 6 561 573,07 грн.

Суддя У.І.Ділай

Представники :

Від позивача: Гелей Ю.Р. -ю/к (Довіреність № 2503-17/12-III від 29.12.2009р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", м. Київ до ДП ТзОВ "УРС "Єврогурт", м. Львів про стягнення 6 561 573,07 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2009р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 29.12.2009р.

У зв'язку із неявкою з невідомих причин представника відповідача в судове засідання Ухвалою суду від 29.12.2009р. розгляд справи було відкладено на 21.01.2010р.

21.01.2010р. на адресу суду від відповідача поступило Клопотання № 21-1/10 про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника товариства.

Вказане клопотання ДП ТзОВ "УРС "Єврогурт" судом задоволено, розгляд справи відкладено на 05.02.2010р.

05.02.2010р. відповідачем в канцелярію суду подано Клопотання № 05/02-2010, відповідно до якого він повторно просить суд про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника товариства. Окрім того відповідач, вказуючи на неповне викладення обставин у позовній заяві, що може призвести до винесення необ'єктивного рішення, просить суд не розглядати справу за його відсутності.

Жодних доказів на підтвердження викладеного у клопотанні відповідачем суду не подано.

Представник позивача проти повторного відкладення розгляду справи заперечив, вказавши, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. На продовження строку вирішення спору позивач не погоджується.

Враховуючи заперечення позивача та те, що ДП ТзОВ "УРС "Єврогурт" в черговий раз не забезпечило явку представника в судове засідання і те що у нього було достатньо часу для надання своїх пояснень та заперечень по суті спору, суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

11.10.2006р. між ВАТ "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та ДП ТзОВ "УРС "Єврогурт" укладено Генеральний кредитний договір № К/З, відповідно до умов якого позивачем було надано відповідачу кредит у формі відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом 2 000 000,00 грн. для фінансування поточної діяльності на строк до 09.10.2009 р. Відповідний транш в сумі 2 000 000,00 грн. на строк до 10.10.2007 р. був виданий на підставі Додаткового договору №00063-СL до Генерального кредитного договору №К/3 від 11.10.2006р.

Згідно із Додатковою угодою від 11.12.2006р. №00063-СL/1 до Генерального кредитного договору №К/3 від 11.10.2006р. максимальну суму кредитної заборгованості з 11.12.2006 р. було збільшено до 3 500 000,00 грн. Відповідний транш в сумі 1 500 000,00 грн. на строк до 10.10.2007 р. був виданий на підставі Додаткового договору від 11.12.2006 р. №00063- СL/2 до Генерального кредитного договору №К/3 від 11.10.2006р.

Згідно із п. 1 Додаткового договору від 10.10.2007 р. №1 до Додаткового договору №00063-СL/2 до Генерального кредитного договору №К/3 від 11.10.2006р. термін повернення суми кредиту в розмірі 3 500 000,00 грн. продовжено до 10.10.2008 р.

Зобов'язання за Генеральний кредитним договором № К/З від 11.10.2006р. забезпечено Договором іпотеки від 12.10.2006р. із змінами, внесеними Договором від 20.12.2006р., предметом якого є нежитловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Каховська, 34.

Відповідно до умов Генерального кредитного договору відповідач взяв на себе зобов'язання, зокрема:

- у строки, в порядку, та на умовах визначених кредитним договором та/або додатковими договорами в повному обсязі повернути позивачу суму кредитних коштів (п.2.3.1.);

- у строки, в порядку, та на умовах визначених кредитним договором та/або додатковими договорами в повному обсязі сплачувати проценти за користування кредитними коштами (траншами) (п.2.3.2.), в розмірі 21,5% (п. 3 Додаткового договору №00063-СL/1 від 11.10.2006р);

- надавати Банку достовірну інформацію про свій фінансовий стан (п.2.3.3.);

- щоквартально не пізніше 25-го числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати Банку належним чином посвідчені копії наступних документів: бухгалтерський баланс (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2), довідку про рух коштів по всіх рахунках, відкритих в інших банках, довідку про стан виконання зобовязань по кредитних договорах, укладених з іншими банками (п.2.3.5.);

- протягом дії Кредитного договору письмово повідомляти Банк про накладення арешту на майно або на кошти протягом 5-ти днів із дня коли йому стало відомо про виникнення цієї обставини та надати копії підтверджуючих документів (п.2.3.7.).

Як стверджує позивач у позовній заяві відповідач договірних зобов'язань належно не виконав і у визначений строк кредитних коштів не повернув, а також починаючи з листопада 2008 р. припинив сплату відсотків за користування кредитом.

Окрім того, відповідачем систематично не виконувалися умови Кредитного договору в частині надання інформації, передбаченої п.п. 2.3.5., 2.3.7. Відповідна вимога Банку від 14.08.2009 р. №256 залишилася без відповіді і реагування. Як стало відомо позивачу з отриманого ним 04.08.2009 р. витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна за №24283874 відповідач не повідомив Банк про арешт усього нерухомого майна, накладений Залізничним ВДВС Львівського МУЮ 22.07.2009 р.

Як вбачається із матеріалів справи позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензію із вимогою сплатити суму основного боргу, відсотки за користування чужими коштами, а також штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов'язань (Претензії № 115 від 18.02.2009 р. та № 356 від 22.09.2009р.).

Однак, вказані претензія залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Станом на день подання позову сума боргу відповідача перед позивачем за кредитом становить 3 500 000,00 грн. , сума несплачених відсотків за користування кредитом - 883 927,00 грн.

У п. 4.1. Генерального кредитного договору сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково), а також за будь-яке інше порушення будь-якою стороною своїх зобов'язань по цьому Договору, винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню за кожний день порушення, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент такої сплати, що обчислюється з суми неповернутих (несвоєчасно повернутих) кредитних коштів та/або несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів за кожен день прострочення. Згідно проведеного позивачем розрахунку сума пені за заборгованістю по тілу кредиту становить 371 767,12 грн., сума пені за заборгованістю по відсотках - 70 086,23 грн.

Окрім того п. 4.5. Договору визначено, що за кожний випадок невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань, передбачених п. 2.3 Розділу 2 та п. 5,8 Розділу 5 цього Договору він сплачує Банку штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Також, у відповідності до п. 4.6. Договору у випадку допущення простроченої заборгованості за кредитом чи відсотках понад 60 днів, відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 40 % від суми простроченого платежу.

Із посиланням на вищенаведені положення Кредитного договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача: штраф у розмірі 40% від суми простроченого понад 60 днів платежу по тілу кредиту, що становить 1 400 000,00 грн. ; штраф у розмірі 40% від суми простроченого понад 60 днів платежу по відсотках станом на 04.10.2009р., що становить 300 792,72 грн. ; штраф у розмірі 20 000,00 грн. за чотири випадки порушення п.2.3.2.,а саме: несплату в строки, визначені договором, в повному обсязі суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами. Всупереч умовам кредитного договору Відповідач не сплатив відсотки за користування кредитом, зокрема до строків чергової сплати -31.08.2009р, 30.09.2009 р., 31.10.2009р. та 30.11.2009р. (п.4.5., п.2.2.7,); штраф у розмірі 10 000,00 грн. за два випадки порушення п.2.3.3., а саме: ненадання інформації про фінансовий стан Відповідача за 1-ше півріччя 2009р. та за 9 місяців 2009р. (п.4.5., п.2.2.7.); штраф у розмірі 5 000,00 грн. за порушення п.2.3.7., а саме: ненадання інформації про арешт всього нерухомого майна Залізничним ВДВС Львівського МУЮ 22.07.2009 р. (п.4.5.). Загальна сума штрафу становить 1 735 792,72 грн.

Загальна сума позовних вимог складає 6 561 573,07 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 1 ст. 1056 1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У п. 3 Додаткового договору №00063-СL/1 від 11.10.2006р) сторони погодили, що за користування кредитними коштами відповідач сплачує позивачу проценти у розмірі 21,5% річних.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

П. 2 Додаткового договору № 1 від 10.10.2007р. визначено, що строк користування кредитними коштами встановлюється до 10.10.2008р.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в судових засіданнях відповідач своїх зобов'язань по сплаті кредитних коштів та процентів за користування кредитом належно не виконав, а відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 3 500 000,00 грн., а також відсотків за користування кредитом в сумі 883 927,00 грн. є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені за заборгованістю по тілу кредиту в розмірі 371 767,12 грн. та пені за заборгованістю по відсотках в розмірі 70 086,23 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 1 735 792,72 грн. штрафу, суд зазначає наступне:

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як вбачається із Довідки № 458 від 04.12.2009р. Відділення №17 ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" позивачем двічі нараховано штраф за одне і теж правопорушення, а саме -несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. Так, позивачем нараховано штраф на підставі п. 4.6. Генерального кредитного договору у розмірі 40% від суми простроченого понад 60 днів платежу по відсотках станом на 04.10.2009р., що становить 300 792,72 грн. та штраф на підставі п. 4.5. Генерального кредитного договору у розмірі 20 000,00 грн. за чотири випадки порушення п.2.3.2.,а саме: несплату в строки, визначені договором (31.08.2009р, 30.09.2009 р., 31.10.2009р. та 30.11.2009р.), в повному обсязі суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

Враховуючи те, що позивачем за несвоєчасну сплату відсотків станом на 04.10.2009р. нараховано штраф на підставі п. 4.6. Генерального кредитного договору, суд прийшов до висновку про відмову в стягненні штрафу за несвоєчасну сплату відсотків станом на 31.08.2009р. та 30.09.2009р., нарахованого на підставі п. 4.5. Генерального кредитного договору.

В решті частині вимоги позивача про стягнення штрафу слід задоволити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 61, 129 Конституції України, ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 1049, 1054, 1056 1 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ДП ТзОВ "УРС "Єврогурт" (79040, м Львів, вул. Каховська, буд.34. Код ЄДРПОУ 20826400) на користь ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" (04070. м.Київ, Контрактова площа,4. Код ЄДРПОУ 20034231) 3 500 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 883 927,00 грн. відсотків за користування кредитом, 441 853,35 грн. пені, 1 725 792,72 грн. штрафу , всього - 6 551 573,07 грн.; 25 500,00 грн. державного мита та 235,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 10 000,00 грн. штрафу в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.