Рішення

від 12.03.2015 по справі 922/6073/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р.Справа № 922/6073/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - К",м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 20477,61 грн. за участю представників сторін:

позивача - Диба М.М., дов. від 24.11.2014 року, Краснопольський А.В., директор

відповідача - ОСОБА_4, дов. від 12.01.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 17591,00 грн. основного боргу, 1328,00 грн. пені та 1558,61 грн. 3% річних за договором про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п від 27 жовтня 2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданій заяві просить застосувати строк позовної давності. Також у наданому клопотанні просить витребувати у Акціонерного товариства "ПроКредитБанк" докази про зарахування коштів відповідача на рахунок позивача.

Представник позивача у судовому засіданні та у письмовому поясненні проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності та клопотання про витребування у Акціонерного товариства "ПроКредитБанк" доказів про зарахування коштів відповідача на рахунок позивача заперечує, просить відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно пункту 2.5.5. договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п від 27 жовтня 2010 року відповідач повинен був здійснити кінцевий розрахунок з позивачем по завершенні будівельних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо за договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов*язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Згідно декларації про готовність об*єкта до експлуатації від 29 грудня 2011 року № ХК14211119411 остаточна здача роботи відбулася 29 грудня 2011 року.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов*язано його початок.

З матеріалів справи вбачається, що строк щодо виконання зобов*язання відповідачем щодо оплати виконаних робіт настав на наступний день - 30 грудня 2011 року.

Згідно частини 1 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України позовна давність встановлюється у три роки.

Таким чином, строк позовної давності щодо грошового зобов*язання відповідача зобов*язання спливає 30 грудня 2014 року.

Згідно частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня троку.

Приймаючи до уваги, що саме в останній день строку - 30 грудня 2014 року позивач звернувся з позовом до суду, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності відмовити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відповідача про витребування у Акціонерного товариства "ПроКредитБанк" доказів про зарахування коштів відповідача на рахунок позивача відмовити, оскільки згідно частині 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні, крім того, який доказ витребовується повинно бути зазначено про обставини, що перешкоджають наданню доказу; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ.

Представник позивача у судовому засіданні та у письмовому обґрунтуванні позовних вимог підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

27 жовтня 2010 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Лоск" (забудовником), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем, інвестором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (позивачем, генпідрядником) було укладено договір про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п, предметом якого є пайова участь інвестора у проектуванні, будівництві торгівельного комплексу, на земельній ділянці №4 ПВКФ "Лоск", за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно пункту 1.2 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві №42в/п будівництво об'єкту буде здійснюватися на земельній ділянці №4 по периметру, згідно проекту, що належить забудовнику на підставі договору купівлі-продажу ВВТ №037174, ВВТ №037175 від 26 лютого 2005 року номер у реєстрі 310. Державний акт на право власності на земельну ділянку за №020670300006 від 11 травня 2006 року, кадастровий №6325157900:01:001:0005.

Відповідно до пункту 1.4 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року, право власності на об'єкт виникає у інвестора наступним чином: забудовник забезпечує перехід права власності збудованого об'єкту до інвестора.

Згідно пункту 1.5 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п (в редакції додаткової угоди № 1 від 05 грудня 2011 року), за взаємною згодою сторін, частка інвестора у будівництві об'єкту складає 100%, що відповідає його 65,0 кв. м. загальної площі приміщення, згідно узгодженої схеми та має будівельний номер П-21, але площа може змінитися під час розробки проектної документації та остаточно буде встановлена після погодженого у встановленому законом порядку даного проекту.

Відповідно до пункту 1.6 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року, до завершення будівництва об'єкту генпідрядник, відповідно до Закону, є власником матеріалів (обладнання тощо), які використані в процесі будівництва об'єкту до моменту його прийняття забудовником.

Згідно пункту 1.7 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п, генпідрядник має право на визнання себе у судовому порядку власником 100% частки об'єкту, як недобудованого нерухомого майна у разі невиконання інвестором своїх зобов'язань за договором щодо розрахунків.

Відповідно до пункту 2.1 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року пайова участь інвестора у будівництві об'єкту розраховується наступним чином: вартість проектно-кошторисної документації складає 150 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення, вартість погоджень (СЄС, Пожежна охорона, Екологічна служба, Енергозабезпечення, та інші служби) та проходження проектом Державної експертизи орієнтовано складає 170 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення, вартість роботи ДАБК (отримання дозволу на початок робот та ввід в експлуатацію об*єкта) орієнтовано складає 160 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення, вартість будівельних робіт на даний момент складає 3500 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення.

Згідно пункту 2.3 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п (в редакції додаткової угоди № 1 від 05 грудня 2011 року), кінцева вартість частки інвестора у торгівельному комплексі складає 252141,28 грн., у тому числі ПДВ 20% - 42023,55 грн.

Пунктом 2.5 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п від 27 жовтня 2010 року сторони визначили порядок розрахунків:

2.5.3. Генпідрядник отримує у інвестора грошові кошти на початок будівництва розмірі 40% загальної вартості його частки об'єкту.

2.5.4. 40% загальної вартості після виконання 50% будівельно-монтажних робіт та протягом виконання всіх робіт, згідно з рахунками генпідрядника.

2.5.5. Остаточні 20% - по завершенні будівельних робіт.

Відповідно до пункту 3.5.1 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року, генпідрядник зобов'язаний розробити проектно-кошторисну документацію.

Згідно пункту 3.5.7 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п, генпідрядник зобов'язаний виконати роботи у наступний термін: розробка проектно - кошторисної документації 01 жовтня 2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач побудував торгівельний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчить копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29 грудня 2011 року №ХК14211119411, та передав відповідачу його об'єкт, що підтверджується копією акту прийому-передачі об'єкту будівництва, який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача.

Проте, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за договором - не розрахувався з позивачем у повному обсязі. Сума заборгованості складає 17591,00 грн., про що свідчить акт звіряння взаємних розрахунків станом на 16 грудня 2014 року, підписаний сторонами без зауважень.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно частині 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи за спірним договором виконані позивачем без зауважень з боку відповідача, що свідчить про наявність зобов'язання відповідача оплатити виконані роботи в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Частиною 1 статті 530 Циільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17591,00 грн. задовольнити.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення виконання грошового зобов*язання, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних складають 1558,61 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов*язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.2. договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року у випадку прострочення терміну оплати робіт відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за договором за кожен день такого прострочення, але не більше подвійної ставки Національного Банку України.

Сума пені згідно пункту 4.2. договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п складає 1328,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1558,61 грн. 3% річних та 1328,00 грн. пені задовольнити.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України зобов*язання, що виникає між суб*єктами господарювання, в силу якого один суб*єкт зобов*язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб*єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб*єкт має право вимагати від зобов*язаної сторони виконання її обов*язку, є господарським зобов*язанням.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються заповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статтей 55 Конституції України, статтей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 19, 124, 129, Конституції України, статтями 11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 837, 843, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 216, 217 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - К" (юридична адреса: 61037, м. Харків, пр. Московський, 138-А, поштова адреса: 61033, м. Харків, пров. Безпалівський, 10-А, поточний рахунок 260040103703 у ЗАТ "ПроКредитБанк", м. Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 32029083) 17591,00 грн. основного боргу, 1328,00 грн. пені, 1558,61 грн. 3% річних за договором про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п від 27 жовтня 2010 року та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.03.2015 р.

Суддя П.В. Хотенець