Ухвала

від 16.02.2015 по справі 2а/0270/1538/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2015р. м. Київ К/9991/96139/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011

у справі № 2а/0270/1538/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно -промислова компанія «Марія»

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці від 21.03.2011 № 0001602330.

ДПІ у м.Вінниці подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 21.03.2011 № 0001602330 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1966615 грн. слугували висновки позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, травень, листопад, грудень 2010 року, викладені в акті від 21.03.2010 № 915/2330/34504390, про порушення вимог п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у заявленні до бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням сільськогосподарських товарів (послуг) у СВАТ «Вінничина».

Податковий орган вважає, що сформовані позивачем суми податкового кредиту за такими операціями не мають права враховуватись у розрахунку бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку, оскільки СВАТ «Вінничина» податкове зобов'язання з цього податку відображає у спеціальній (скороченій) декларації і такі суми повністю залишаються у розпорядженні СВАТ «Вінничина» для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам, на вартість виробничих фондів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. 8 1 -5 ст. 8 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 168/97-ВР) платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари (послуги) у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, увесь податковий кредит платника податку бере участь у розрахунку фінансового результату звітного податкового періоду платника. Законом № 168/97-ВР не передбачено обмежень щодо врахування податкового кредиту, сформованого за операціями з придбання сільськогосподарських товарів (послуг) у сільськогосподарського підприємства, яке перебуває на спеціальному режимі оподаткування, у розрахунку фінансового результату платника податку, чи вимог щодо направлення визначеного бюджетного відшкодування у такому випадку виключно на погашення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, на чому наполягає відповідач.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права при вирішенні справи та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун