Рішення

від 23.03.2015 по справі 903/44/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2015 р. Справа № 903/44/15

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Флора-Престиж", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім", м. Луцьк

про стягнення 20 396,88грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: Дацків Д.Д.-директор, Чалий А.Г., договір від 02.12.2014р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 18.03.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне підприємство "Флора-Престиж"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім"-про стягнення 21 650,37грн., в тому числі 14 000грн.-заборгованості за виконані роботи по влаштуванню газону згідно договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р., 4 217,96грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт згідно п. 4.5. договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р. за період з 20.11.2013р. по 29.12.2014р., 713,69грн.-3% річних за період з 20.11.2013р. по 29.12.2014р. та 2 718,72грн.- інфляційних втрат за період з грудня 2013р. по листопад 2014р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог вказав на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду по оплаті виконаних позивачем робіт.

Ухвалою суду від 23.01.2015р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 10.02.2015р. на 12:00год.

10.02.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача надійшов до суду відзив №44 від 10.02.2015р. (вх.№01-54/1143/15) по справі, в якому він заперечив проти позовних вимог в частині стягнення з нього 4 217,96грн.-пені, 713,69грн.-3% річних та 2 718,72грн.-суми індексу інфляції та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що відповідно до п.3.3. договору, остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів на підставі акту виконаних робіт.

Як вбачається з акту № 324 здачі-приймання робіт (наданих послуг), датою його підписання є 01.11.2013 року.

Позивач у розрахунку пені вказує дату 16 листопада 2013 р. як таку, що є датою остаточного розрахунку та нараховує штрафні санкції по 29.12.2014 p., що є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України , згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, нарахування штрафних санкцій можливе лише до 16 травня 2014р.

Зазначив, що відтак, виходячи з того, що умовами договору передбачено здійснення остаточного розрахунку протягом 10 банківських днів від часу підписання актів виконаних робіт, що з урахуванням дати підписання акту 01.11.2013 р. є періодом з 4 по 15 листопада 2013р. включно, днем, наступним за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане, є 16 листопада 2013 року.

Виходячи з того, що 16 листопада 2013 р. є початком перебігу позовної давності, а позов подано 29 грудня 2014 p., має місце сплив позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Щодо розміру вимог про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання , то вказав, що відповідно до п. 3.2. договору, для початку робіт та закупівлі матеріалів замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 50 % вартості робіт, що становить 26 250,00 грн. Згідно п. 3.3. договору, остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів після сходження трави, на підставі акта виконаних робіт, до яких додається фото газону із зазначеними датами.

Повідомив, що на виконання зазначених положень договору, відповідачем було оплачено роботи позивача 03.09.2013 року у розмірі 26 250,00 грн. та 20.11.2013 року у розмірі 26 250,00 грн.

Таким чином, остаточний розрахунок відповідно до положень договору, був здійснений відповідачем 20.11.2013 року.

Оскільки датою складання сторонами акту № 324 здачі-приймання робіт (наданих послуг) є 01.11.2013 року , то позивачем було прострочено виконання зобов'язання в частині здійснення остаточного розрахунку на 4 дні. Враховуючи вищезазначене, розмір заборгованості з урахуванням індексу інфляції склав 52,50 грн. , а 3 % річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання будуть становити відповідно 8,63 грн.

Крім того, в клопотанні №43 від 10.02.2015р. (вх.№01-54/1144/15 від 10.02.2015р.) просив суд відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання.

В судовому засіданні 10.02.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Водночас, в заяві б/н (вх.№01-54/1159/15 від 10.02.2015р.) просив відкласти розгляд справи з метою отримання можливості ознайомитись з відзивом відповідача.

Ухвалою суду від 10.02.2015р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

16.02.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшла до суду заява №б/н від 12.02.2015р. (вх.№01-65/46/15 від 16.02.2015р.), в якій позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 20 396,88грн., в т.ч. 14 000,00грн.-суми основного боргу, 2 007,19грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт згідно п. 4.5. договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р. за період з 16.11.2013р. по 16.05.2014р. (включно), 770,19грн.-3% річних за період з 16.11.2013р. по 12.02.2015р. та 3 619,50грн.- інфляційних втрат за період з грудня 2013р. по січень 2015р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні 03.03.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №б/н від 12.02.2015р. (вх.№01-65/46/15 від 16.02.2015р.) та просив задовольнити останні в повному обсязі. Зазначив, що на його думку, строк позовної давності щодо стягнення пені пропущено не було.

Водночас, в клопотанні б/н від 03.03.2015р.(вх.№ 01-54/1972/15) просив долучити до матеріалів справи копію рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення №4302303542370 (претензії від 04.12.2014р.).

В судовому засіданні 03.03.2015р. представник відповідача позов заперечив. Повідомив, що заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 12.02.2015р. не отримував.

Крім того, супровідним листом №37 від 03.03.2015р. (вх.№01-54/1973/15 від 03.03.2015р.), долучив до матеріалів справи платіжні доручення №1044 від 03.09.2013р. на суму 26 250,00грн. з призначенням платежу "влаштування газону, зг. рах. №271 від 24.08.2013р. зг. дог.б/н від 24.08.2013р.", №1336 від 20.11.2013р. на суму 26 250,00грн. з призначенням платежу "влаштування газону, зг. рах. №271 від 24.08.2013р. зг. дог.б/н від 24.08.2013р.", №309 від 10.04.2014р. на суму 5 000,00грн. з призначенням платежу "влаштування газону, зг. дог. 25/08 від 27.08.2013р.", №311 від 11.04.2014р. на суму 5 000,00грн. з призначенням платежу "влаштування газону, зг. дог. 25/08 від 27.08.2013р.", №402 від 16.05.2014р. на суму 5 000,00грн. з призначенням платежу "влаштування газону, зг. дог. 25/08 від 27.08.2013р.", №803 від 26.09.2014р. на суму 1 750,00грн. з призначенням платежу "влаштування газону, зг. дог. 25/08 від 27.08.2013р.", №498 від 17.06.2014р. на суму 14 000,00грн. з призначенням платежу "влаштування газону, зг. рах. №113 від 28.05.2014р.зг. дог.б/н від 28.05.2014р.", копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.01.2015р. та оборотну-сальдову відомість ТзОВ "НВЦ "Євродім" по контрагенту ПП "Флора-Престиж".

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів інших осіб, судом приймається заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 20.02.2015р., спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 20 396,88грн.

Ухвалою суду від 03.03.2015р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України зважаючи на представлення додаткових доказів безпосередньо в судовому засіданні та необхідності витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-пояснення по суті позовних вимог з врахуванням пояснень представника відповідача в судовому засіданні, в т.ч. щодо погашення суми основного боргу згідно платіжного доручення №498 від 17.06.2014р. на суму 14 000,00грн., чи укладався між сторонами договір від 28.05.2014р.; пояснення щодо отримання коштів та зарахування згідно платіжного доручення №498 від 17.06.2014р. на суму 14 000,00грн. з призначенням платежу "влаштування газону, зг. рах. №113 від 28.05.2014р.зг. дог.б/н від 28.05.2014р.", надати рахунок №113 від 28.05.2014р.; пояснення щодо того, чи звертався відповідач з питанням щодо зарахування коштів сплачених згідно платіжного доручення №498 від 17.06.2014р. в погашення боргу за договором №25/08 від 27.08.2013р.; відповідача-пояснення та докази щодо укладення договору від 28.05.2014р.; представити рахунок №113 від 28.05.2014р.; пояснення щодо платіжного доручення №498 від 17.06.2014р. на суму 14 000,00грн. з призначенням платежу "влаштування газону, зг. рах. №113 від 28.05.2014р.зг. дог.б/н від 28.05.2014р.".

16.03.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшли до суду пояснення №б/н від 13.02.2015р. (вх.№01-54/2396/15 від 16.03.2015р.), в яких він позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі, вказавши, що платіжне доручення, на яке посилається відповідач, не може бути належним доказом оплати 14 000,00грн. заборгованості по договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р., оскільки у платіжному дорученні №498 від 17.06.2014р. на суму 14 000,00грн. зазначено призначення платежу-"за влаштування газону, згідно рах. №113 від 28.05.2014р., зг. дог. б/н від 28.05.14 ПДВ (20%) 2 333,33 1.01.05", а предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р. Отже, призначення платежу за договором від 28.05.2014р. не може вважатися платежем в рахунок погашення заборгованості за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р.

Зазначив, що оплата за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р. повинна здійснюватися згідно рах. №271, а не №113.

Оплата у розмірі 14 000,00грн., яка була здійснена відповідачем згідно платіжного доручення №498 від 17.06.2014р. відбулась на підставі рахунку-фактури №113 від 28.05.2014р., який, у свою чергу, було виписано та подано ТзОВ "НВЦ "Євродім" на підставі договору на виконання робіт №28/05-4 від 28.05.2014р. з влаштування газону на АЗС за адресою: м. Київ, Броварський проспект, 11. Представити копію договору №28/05-4 від 28.05.2014р. позивач не може, оскільки другий примірник у ПП "Флора-Престиж" відсутній, внаслідок неповернення його з боку ТзОВ "НВЦ "Євродім".

Повідомив, що відповідач не звертався до позивача з питанням щодо зарахування коштів, сплачених згідно платіжного доручення №498 від 17.06.2014р. на суму 14 000,00грн. в рахунок погашення боргу за договором №25/08 від 27.08.2013р. та, на його думку, і не може звертатися з даним питанням, оскільки дана оплата пов'язана з іншим господарським зобов'язанням.

Долучив до матеріалів справи копію рахунку-фактури №113 від 28.05.2014р. на суму 20 000,00грн.

17.03.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача надійшов до суду супровідний лист №39 від 17.03.2015р. (вх.№01-54/2444/15 від 17.03.2015р.), яким він долучив до матеріалів справи копії листа №13 від 13.03.2015р. ТзОВ "НВЦ "Євродім", адресованого ПП "Флора-Престиж", угоди про зміну призначення платежу з доказами їх надіслання.

В судовому засіданні 18.03.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Водночас, в поясненнях від 18.03.2015р. (вх.№01-54/2486/15) вказав, що 16.03.2015р. позивач отримав листа від відповідача з пропозицією підписання угоди про зміну призначення платежу від 13.03.2015р. та повідомив, що позивачем ця пропозиція відхилена, оскільки оплата по платіжному дорученню №498 від 17.06.2014р. пов'язана з іншим господарським зобов'язанням.

Долучив до матеріалів справи копії листа №13 від 13.03.2015р. ТзОВ "НВЦ "Євродім", адресованому ПП "Флора-Престиж", угоди про зміну призначення платежу від 13.03.2015р., листа ПП "Флора-Престиж", адресованому ТзОВ "НВЦ "Євродім" від 17.03.2015р. з доказами їх надіслання.

Відповідач в судове засідання 18.03.2015р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, про що зазначено у протоколі судового засідання від 03.03.2015р.

Вищий господарський суду України у п. 3.9.1 Постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України,-

встановив:

27 серпня 2013р. між позивачем- Приватним підприємством "Флора-Престиж" (виконавець), в особі директора Дацківа Дмитра Дмитровича та відповідачем- Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім" (замовник), в особі директора Комара С.І., було укладено договір на виконання робіт №25/08, згідно з пунктами 1.1.-1.3. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по влаштуванню газону на АЗС в с. Говтвянчик, Полтавської області, площею 3 500 м.кв. та влаштуванню системи поливу. Вартість робіт з влаштування газону складає 52 500,00грн., в т.ч. ПДВ 8 750,00грн. (15 грн. за метр квадратний). Вартість робіт з влаштування системи поливу складає 2 600грн. з ПДВ.(а.с. 15-19).

Згідно пунктів 3.1-3.4. даного договору термін виконання робіт: початок 02 вересня 2013р., завершення 20 вересня 2013р. Для початку робіт та закупівлі матеріалів замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 50% від вартості робіт, що становить 26 250,00грн. Остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів після сходження трави, на підставі актів виконаних робіт, до яких додається фото газону із зазначеними датами. Виконавець залишає за собою право призупинити виконання робіт у випадку несвоєчасного перерахування коштів. В такому випадку термін виконання робіт автоматично продовжується на час призупинення робіт.

У відповідності до пунктів 4.3., 4.5. та 4.10. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України. За несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки. Замовник вправі в будь-який час до закінчення робіт розірвати угоду, сплативши при цьому виконавцю вартість робіт та відшкодувавши йому нанесені збитки на цей момент.

Розділом 6 даного договору сторони погодили порядок здачі виконаниз робіт, а саме наступного дня після закінчення виконання робіт виконавець повідомляє про це замовника. Замовник зобов'язаний протягом трьох днів після повідомлення виконавця про закінчення робіт здійснити огляд об'єкта, та повідомити останнього про результати. Виконавець має право здати об'єкт достроково.

Відповідно до п.8.7. договору сторони передбачили, що зміни і доповнення (додатки) до даної угоди вважаються дійсними тільки у випадку письмового їх укладення відповідно до чинного законодавства.

Як встановлено судом, сторони будь-яких змін, доповнень до даного договору №25/08 від 27.08.2013р. не вносили, площі 3 500м.кв. на якій необхідно було виконати роботи, у встановленому договором порядку не змінили, як не змінили і вартості робіт з влаштування газону: 52 500грн., що було передбачено п.1.2. договору.

Згідно п. 8.8. цього договору дана угода вступає в силу з дня її підписання сторонами та діє доти, доки сторони не виконають всіх зобов'язань згідно з нею.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплено їх печатками.

Як встановлено судом, 01.11.2013р. між сторонами було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №324, згідно якого позивачем було надано послуг, а відповідачем прийнято послуги на суму 83 250,00грн. (а.с. 20)

В даному акті сторони зазначили, що будь-які претензії щодо виконаних робіт у них відсутні.

Вказаний акт підписано сторонами, підписи скріплено їх печатками.

На думку суду, позивачем було виконано підрядні роботи на загальну суму 83 250,00грн., а саме як на підставі договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р. на суму 52 500,00грн. так і на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №324 від 01.11.2013р. на суму 30 750,00грн.

Підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №324 від 01.11.2013р. свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань. Дана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012р. у справі №21/5005 (14068/2011р.)

Таким чином, свої зобов'язання по цим договорам позивач виконав в повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт згідно договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р. виконав в сумі 52 500,00грн. та частково за договором, укладеним у спрощений спосіб згідно з актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №324 від 01.11.2013р. в сумі 16 750,00грн., що стверджується банківськими виписками за період з 03.09.2013р. по 26.09.2014р. (а.с. 21-26).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №25/08 від 27.08.2013р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Отже, між сторонами зобов'язання виникли з договору підряду від 27.08.2013 року №25/08.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Пунктами 3.2.-3.3. договору сторони погодили, що для початку робіт та закупівлі матеріалів замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 50% від вартості робіт, що становить 26 250,00грн. Остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів після сходження трави, на підставі актів виконаних робіт, до яких додається фото газону із зазначеними датами.

Акт виконаних робіт був підписаний 01.11.2013р.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті прийнятих робіт виконав не в повному обсязі на загальну суму 69 250,00грн., що стверджується банківськими виписками за період з 03.09.2013р. по 26.09.2014р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав відповідачу претензію №1 від 04.12.2014р. з вимогою оплатити наявну в нього заборгованість в розмірі 14 000,00грн. (а.с. 27-29)

В претензії від 04.12.2014р. з вимогою погасити заборгованість в розмірі 14 000,00грн. сторони обумовили, що відповідач повинен оплатити її протягом 10 днів з моменту її отримання.

Як вбачається з матеріалів справи дана претензія відповідачем була отримана 11.12.2014р., проте залишена без реагування. (а.с. 72)

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення судом становить 14 000,00грн., відповідачем не сплачена (доказів сплати суду не надано), належними та допустимими доказами не спростована, стверджується договором на виконання робіт від 27.08.2013 року №25/08, договором, укладеним у спрощений спосіб згідно з актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №324 від 01.11.2013р. на суму 83 250,00грн., банківськими виписками за період з 03.09.2013р. по 26.09.2014р. на загальну суму 69 250,00грн., а тому підлягає до стягнення з відповідача відповідно до ст. ст. 525, 526, 527, 837 Цивільного кодексу України.

Щодо тверджень відповідача по оплаті 14 000,00грн. заборгованості, сплачених на підставі платіжного доручення №498 від 17.06.2014р. на суму 14 000,00грн., то суд не може їх взяти до уваги, оскільки в даному платіжному дорученні зазначено призначення платежу-"за влаштування газону, згідно рах. №113 від 28.05.2014р., зг. дог. б/н від 28.05.14 ПДВ (20%) 2 333,33 1.01.05", а предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р. Отже, призначення платежу за договором від 28.05.2014р. не може вважатися платежем в рахунок погашення заборгованості за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р. Крім того, оплата за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р. повинна була здійснюватися згідно рах. №271, а не №113. Таким чином, дана оплата пов'язана з іншим господарським зобов'язанням та не стосується предмету розгляду в даній справі. Доказів зарахування позивачем даної проплати в рахунок погашення заборгованості за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р. суду не надано, а відсутність такого зарахування підтверджена і самим позивачем в судовому засіданні 18.03.2015р. Угода про зміну призначення платежу від 13.03.2015р. не може бути належним доказом зарахування сторонами платежу, здійсненого по платіжному дорученню №498 від 17.06.2014р. в рахунок погашення заборгованості за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р., оскільки вона не підписана зі сторони позивача, а отже ним і не схвалена, оскільки пов'язана з іншим господарським зобов'язанням.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 007,19грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт згідно п. 4.5. договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р. за період з 16.11.2013р. по 16.05.2014р. (включно), то суд не може погодитися із твердженнями позивача щодо підставності її нарахування та зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому судом засвідчується, що відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5. договору від 27.08.2013р. №25/08 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно пункту 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

У відповідності до пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом, відповідно до п.3.3. договору, остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів на підставі акту виконаних робіт.

Як вбачається з акту № 324 здачі-приймання робіт (наданих послуг), датою його підписання є 01.11.2013 року.

Позивач у розрахунку пені вказує дату 16 листопада 2013 р. як таку, що є датою з якої нараховує пеню по 16.05.2014р.

На думку суду, позивачем безпідставно нараховано пеню по 16 . 05 .2014 p. на всю суму боргу, а не тільки на заборгованість по договору від 27.08.2013р. за 4 дні на суму 26 250,00грн.-37,40грн .

Відтак, виходячи з того, що умовами договору передбачено здійснення остаточного розрахунку протягом 10 банківських днів від часу підписання актів виконаних робіт, що з урахуванням дати підписання акту 01.11.2013 р. є періодом з 4 по 15 листопада 2013р. включно, днем, наступним за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане, є 16 листопада 2013 року.

Виходячи з того, що 16 листопада 2013 р. є початком перебігу позовної давності, а позов подано 2 0 січня 201 5 p., має місце сплив позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) , про що і заявлено відповідачем, тому в стягненні 2 007,19грн.-пені позивачу слід відмовити.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. договору, для початку робіт та закупівлі матеріалів замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 50 % вартості робіт, що становить 26 250,00 грн. Згідно п. 3.3. договору, остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів після сходження трави, на підставі акта виконаних робіт, до яких додається фото газону із зазначеними датами.

Як встановлено судом, на виконання зазначених положень договору, відповідачем було оплачено роботи позивача 03.09.2013 року у розмірі 26 250,00 грн. та 20.11.2013 року у розмірі 26 250,00 грн.

Таким чином, остаточний розрахунок відповідно до положень договору від 27.08.2013р. , був здійснений відповідачем 20.11.2013 року.

Оскільки датою складання сторонами акту № 324 здачі-приймання робіт (наданих послуг) є 01.11.2013 року , то позивачем було прострочено виконання зобов'язання в частині здійснення остаточного розрахунку по договору на 4 дні. Враховуючи вищезазначене, підставно нарахованою є сума індексу інфляції за листопад 2013 року на суму заборгованості 26 250,00грн. та становить 52,50 грн. , а 3 % річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору за період з 16.11.2013р.-до 20.11.2013р. будуть становити відповідно 8,63 грн.

Крім того, суд вважає підставним і нарахування суми індексу інфляції та 3% річних на суму боргу в розмірі 14 000,00грн. згідно договору підряду, укладеного у спрощений спосіб шляхом підписання акту №324 здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 01.11.2013р. за період з 22.12.2014р. по 12.02.2015р., оскільки позивач надіслав відповідачу претензію №1 від 04.12.2014р. з вимогою оплатити наявну в нього заборгованість в розмірі 14 000,00грн. (а.с. 27-29)

В претензії від 04.12.2014р. з вимогою погасити заборгованість в розмірі 14 000,00грн. позивач обумовив, що відповідач повинен оплатити її протягом 10 днів з моменту її отримання.

Як вбачається з матеріалів справи дана претензія відповідачем була отримана 11.12.2014р., проте залишена без реагування.

Тобто підставним буде нарахування 3% річних за період з 22.12.2014р. по 12.02.2015р. в сумі 60,99грн. та суми індексу інфляції за січень 2015 року в розмірі 434,00грн.

Тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає всього 69,62грн.-3% річних та 486,50грн.-суми індексу інфляції.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 303,83грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Як зазначено в пункті 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 256, 258, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 626, 837, 854 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім" (м. Луцьк, вул. Єршова, 1, код 30220130)

на користь Приватного підприємства "Флора-Престиж" (м. Львів, Франківський район, вул. Коновальця, 103/415, код 32052861)

14 556,12грн., в т.ч. 14 000,00грн.-суми основного боргу, 69,62грн.-3% річних, 486,50грн.-суми індексу інфляції та 1 303,83грн.-витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В стягненні 2 007,19грн.-пені, 700,57грн.-3% річних та 3 133,00грн.-суми індексу інфляції відмовити.

Повний текст рішення складено

23.03.2015

Суддя С. В. Бондарєв