Постанова

від 15.09.2015 по справі 903/44/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 903/44/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Гоголь Т.Г. за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачаМушинська Ю.О. - довіреність від 04.09.2015 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничий центр "Євродім" на постановувід 20.05.2015 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 903/44/15 господарського суду Волинської області за позовомПриватного підприємства "Флора-Престиж" до Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничий центр "Євродім" простягнення 20 396,88 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2014 р. ПП "Флора-Престиж" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ НВЦ "Євродім" про стягнення 21 650,37 грн., в тому числі 14 000, 00 грн. - заборгованості за виконані роботи по влаштуванню газону згідно договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013 року, 4 217,96 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт згідно пункту 4.5. договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013 року за період з 20.11.2013 року по 29.12.2014 року, 713,69 грн. -3% річних за період з 20.11.2013 року по 29.12.2014 року та 2 718,72 грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2013 року по листопад 2014 року (включно).

Позовні вимоги з посиланням на приписи частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 525 та 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду з оплати виконаних позивачем робіт.

ТОВ НВЦ "Євродім" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2718,72 грн. індексу інфляції, нарахованого на суму боргу, 713,69 грн. - 3 % річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання та 4 217,96 грн. - пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт.

Відповідач, посилаючись на приписи частини 2 статті 232 Господарського кодексу України та статей 258, 261 Цивільного кодексу України, просив суд застосувати позовну давність до позовних вимог позивача в частині стягнення пені. ТОВ НВЦ "Євродім" зазначало, що 16.11.2013 року є початком перебігу позовної давності, нарахування штрафних санкцій було можливе лише до 16.05.2015 року, а позов подано лише 29.12.2014 року, тому має місце сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Крім того, відповідач звертав увагу, що відповідно до пункту 3.2. договору, для початку робіт та закупівлі матеріалів замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 50% вартості робіт, що становить 26 250,00 грн. Згідно пункту 3.3. договору, остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів після сходження трави, на підставі акта виконаних робіт, до яких додається фото газону із зазначеними датами.

На виконання зазначених положень договору, відповідачем було оплачено роботи позивача 03.09.2013 року у розмірі 26 250,00 грн. та 20.11.2013 року у розмірі 26 250,00 грн.

Таким чином, остаточний розрахунок відповідно до положень договору, був здійснений відповідачем 20.11.2013 року.

Оскільки датою складання сторонами акта № 324 здачі-приймання робіт (наданих послуг) є 01.11.2013 року, то позивачем було прострочено виконання зобов'язання в частині здійснення остаточного розрахунку на 4 дні. Враховуючи вищезазначене, розмір заборгованості з урахуванням індексу інфляції склав 52,50 грн., а 3 % річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання будуть становити відповідно 8,63 грн.

16 лютого 2015 року позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 20 396,88 грн., в т.ч. 14 000,00 грн. - суми основного боргу, 2 007,19 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт згідно пункту 4.5. договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013р. за період з 16.11.2013 року по 16.05.2014 року (включно), 770,19 грн. - 3% річних за період з 16.11.2013 року по 12.02.2015 року та 3 619,50 грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2013 року по січень 2015 року (включно).

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.03.2015 р. (суддя С.В. Бондарєв) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ НВЦ "Євродім" на користь ПП "Флора-Престиж" 14 556,12 грн., в т.ч. 14 000,00 грн. - суми основного боргу, 69,62грн. - 3% річних, 486,50 грн. - суми індексу інфляції та 1 303,83 грн. - витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. В стягненні 2 007,19 грн. - пені, 700,57 грн. - 3% річних та 3 133,00 грн. - суми індексу інфляції відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку щодо пропуску позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 2 007,19 грн.

Також місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення судом становить 14 000,00 грн., яка залишається відповідачем не сплаченою, а тому підлягає до стягнення з відповідача відповідно до статей 525, 526, 527, 837 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 69,62 грн. - 3% річних та 486,50 грн. - суми індексу інфляції.

За апеляційною скаргою ТОВ НВЦ "Євродім" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Мамченко Ю.А., Тимошенко О.М., Саврій В.А.) переглянувши рішення господарського суду Волинської області від 18.03.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 20.05.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім" задовольнив частково.

Рішення господарського суду Волинської області скасував в частині стягнення 486,50 грн. суми індексу інфляції.

В цій частині прийняв нове рішення про стягнення суми індексу інфляції в розмірі 434,00 грн.

Пункти 2, 3 резолютивної частини рішення виклав в наступній редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім" (м. Луцьк, вул. Єршова, 1, код 30220130) на користь Приватного підприємства "Флора-Престиж" (м. Львів, Франківський район, вул. Коновальця, 103/415, код 32052861) 14556,12 грн., в т.ч. 14000,00 грн. - суми основного боргу, 69,62 грн. - 3% річних, 434,00 грн. - суми індексу інфляції та 1299,12 грн. - витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

В стягненні 2007,19 грн. - пені, 700,57 грн. - 3% річних та 3185,5 грн. - суми індексу інфляції відмовити."

Стягнув з ПП "Флора-Престиж" на користь ТОВ НВЦ "Євродім" 3,3 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Мотивуючи своє рішення суд апеляційної інстанції, зокрема, дійшов висновку, що нарахування суми інфляційних втрат на заборгованість, яка існувала всього 4 дні (листопада місяця 2013 року) є неможливим.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробничий центр "Євродім" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 18.03.2015 року в частині стягнення з ТОВ НВЦ "Євродім" 14556,12 грн., пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Волинської області від 18.03.2015 року залишити в редакції абз. 6 резолютивної частини постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року у даній справі, в іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року скасувати та прийняти нове рішення у цій частині, яким у позові відмовити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 530, 853 Цивільного кодексу України та статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 27 серпня 2013 року між Приватним підприємством "Флора-Престиж" (виконавець), в особі директора ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім" (замовник), в особі директора ОСОБА_6, було укладено Договір на виконання робіт №25/08, згідно з пунктами 1.1. - 1.3. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по влаштуванню газону на АЗС в с. Говтвянчик, Полтавської області, площею 3500 м.кв. та влаштуванню системи поливу. Вартість робіт з влаштування газону складає 52500,00 грн., в т.ч. ПДВ 8750,00 грн. (15 грн. за метр квадратний). Вартість робіт з влаштування системи поливу складає 2600 грн. з ПДВ. (а.с. 15-19).

Згідно пунктів 3.1-3.4. договору термін виконання робіт: початок - 02 вересня 2013 року, завершення - 20 вересня 2013 року.

Для початку робіт та закупівлі матеріалів замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 50% від вартості робіт, що становить 26250,00 грн..

Остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів після сходження трави, на підставі актів виконаних робіт, до яких додається фото газону із зазначеними датами.

Виконавець залишає за собою право призупинити виконання робіт у випадку несвоєчасного перерахування коштів. В такому випадку термін виконання робіт автоматично продовжується на час призупинення робіт.

У відповідності до пунктів 4.3., 4.5. та 4.10. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

За несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Замовник вправі в будь-який час до закінчення робіт розірвати угоду, сплативши при цьому виконавцю вартість робіт та відшкодувавши йому нанесені збитки на цей момент.

Розділом 6 договору сторони погодили порядок здачі виконаних робіт, а саме наступного дня після закінчення виконання робіт виконавець повідомляє про це замовника. Замовник зобов'язаний протягом трьох днів після повідомлення виконавця про закінчення робіт здійснити огляд об'єкта, та повідомити останнього про результати. Виконавець має право здати об'єкт достроково.

Відповідно до пункту 8.7. договору сторони передбачили, що зміни і доповнення (додатки) до даної угоди вважаються дійсними тільки у випадку письмового їх укладення відповідно до чинного законодавства.

Згідно пункту 8.8. цього договору дана угода вступає в силу з дня її підписання сторонами та діє доти, доки сторони не виконають всіх зобов'язань згідно з нею.

Даний договір підписано сторонами без зауважень та скріплено їх печатками.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.11.2013 року між сторонами було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №324, згідно якого позивачем було надано послуги, а відповідачем прийнято послуги на суму 83250,00 грн. В даному акті сторони зазначили, що будь-які претензії щодо виконаних робіт у них відсутні.

Акт підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками (а.с. 20).

За приписами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, в силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних робіт згідно договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013 року, на підставі акта здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №324 від 01.11.2013 року (підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками) виконав частково у сумі 69250,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 03.09.2013 року по 26.09.2014 року, платіжним дорученням № 1044 від 03.09.2013 року на суму 26 250,00 грн., платіжними дорученнями № 1336 від 20.11.2013 року на суму 26 250,00 грн., № 309 від 10.04.2014 року на суму 5 000,00 грн., № 311 від 11.04.2014 року на суму 26 250,00 грн., № 402 від 16.05.2014 року на суму 5 000,00 грн. та № 803 від 26.09.2014 року на суму 1 750,00 грн. (а.с. 21-26, 62-66).

При цьому, судом було встановлено, що платіжне доручення №498 від 17.06.2014 року на суму 14 000,00 грн. містить інші реквізити призначення платежу, а саме за влаштування газону, згідно рах. №113 від 28.05.2014 року, зг. дог. б/н від 28.05.2014 ПДВ (20%) 2 333,33 1.01.05. Будь яких доказів зарахування сторонами платежу, здійсненого за вказаним дорученням в рахунок погашення заборгованості за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013 року, матеріали справи не містять.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт згідно договору підряду у розмірі 14000,00 грн.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку щодо задоволення вимоги про стягнення з останнього 69,62 грн. - 3% річних та 434 грн. - суми індексу інфляції.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Інші доводи заявника викладені ними у касаційній скарзі колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи..

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. у справі №903/44/15 господарського суду Волинської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Т. Гоголь