Постанова

від 20.05.2015 по справі 903/44/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 903/44/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Тимошенко О.М. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Дацків Д.Д. (директор); Чалий А.Г. (договір №б/н від 02.12.2014 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Науково-виробничий центр "Євродім" на рішення господарського суду Волинської області від 18.03.15 року у справі №903/44/15 (суддя Бондарєв С.В.)

за позовом Приватного підприємства "Флора - Престиж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім"

про стягнення 20 396, 88 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області (суддя Бондарєв С.В.) від 18 березня 2015 року у справі №903/44/15 позов Приватного підприємства "Флора-Престиж" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім" (надалі - відповідач) про стягнення 20396,88 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №б/н від 12.02.2015 року) задоволено частково /а.с. 102-106/. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім" (м.Луцьк, вул. Єршова, 1, код ЄДРПОУ 30220130) на користь Приватного підприємства "Флора-Престиж" (м.Львів, Франківський район, вул.Коновальця, 103/415, код ЄДРПОУ 32052861) 14556,12 грн., в т.ч. 14000,00 грн. суми основного боргу, 69,62 грн. - 3% річних, 486,50 грн. суми індексу інфляції та 1303,83 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. В стягненні 2007,19 грн. пені, 700,57 грн. - 3% річних та 3133,00 грн. суми індексу інфляції відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що між сторонами було підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №324, згідно якого позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 83250,00 грн.. Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті прийнятих робіт виконав на загальну суму 69250,00 грн., що стверджується банківськими виписками за період з 03.09.2013 року по 26.09.2014 року. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення судом становить 14000,00 грн., відповідачем не сплачена (доказів сплати суду не надано), належними та допустимими доказами не спростована. Виходячи з того, що 16 листопада 2013 року є початком перебігу позовної давності, а позов подано 20 січня 2015 pоку, має місце сплив позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), про що і заявлено відповідачем, тому в стягненні 2007,19 грн. пені позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 18 березня 2015 року у справі №903/44/15 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити /а.с. 111-117/. Відповідач вважає зазначене рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, оскільки судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є недоведеними; висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи; судом було порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що положеннями пунктів 6.1, 6.2 Договору позивач та відповідач погодили порядок здачі виконаних робіт, а саме: наступного дня після закінчення виконання робіт виконавець повідомляє про це замовника. Проте, матеріали даної справи не містять жодних повідомлень або заяв позивача про закінчення виконання робіт та/або готовність об'єкта до здачі. Відповідно до пункту 3.3. Договору, остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів після сходження трави, на підставі актів виконаних робіт, до яких додається фото газону із зазначеними датами. Проте, матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про наявність факту сходження трави як результат виконання робіт за договором, а акту на підтвердження виконання робіт, який би відповідав вимогам договору. Наявний в матеріалах справи акт №324 здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 01 листопада 2013 року не відповідає вимогам Договору; складений у м.Львові, у той час, коли роботи за договором мали виконуватись у Полтавській області; на дату складання акту - у листопаді місяці - відсутні умови для сходження трави, оскільки температура повітря є низькою, як і кількість ясних днів. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що договір підряду на загальну суму 30750,00 грн., укладений у спрощений спосіб, у силу своєї природи не містить умов щодо строку/терміну оплати робіт виконавця. Висновок місцевого господарського суду про те, що оплата у розмірі 14000,00 грн. згідно платіжного доручення №498 від 17.06.2014 року, яка відбулася на підставі рахунку-фактури №113 від 28.05.2015 року, який було виписано на підставі договору на виконання робіт №28/05-4 від 28.05.2014 року не ґрунтується на обставинах справи, оскільки матеріали справи не містять копії договору б/н від 28.05.2015 року, копії договору №28/05-4 від 28.05.2014 року. З огляду на відсутність можливості визначити момент, у який відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за договором, оскільки недоведеним є факт виконання робіт, незаконним та необґрунтованим є висновок господарського суду Волинської області про те, що підставно нарахованою є сума індексу інфляції за листопад 2013 року на суму заборгованості 26250,00 грн. та 3% річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору за період з 16.11.2013 року до 20.11.2013 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 квітня 2015 року у справі №903/44/15 апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Науково-виробничий центр "Євродім" прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 29 квітня 2015 року /а.с. 110/.

Від позивача - Приватного підприємства "Флора-Престиж" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що твердження представника ТОВ "НВЦ "Євродім" щодо неможливості сходження трави у місці виконаних робіт є необґрунтованим і досить дивним, оскільки сходження трави у місці виконаних робіт відбувалося протягом вересня - жовтня 2013 року, і в підтвердження цього, ТОВ "НВЦ "Євродім" було підписано акт саме 01.11.2013 року. Про необґрунтованість твердження представника апелянта щодо недоведеності факту виконаних робіт за договором свідчать самі дії з боку ТОВ "НВЦ "Євродім", а саме: підписання акту здачі-приймання виконаних робі (наданих послуг) №324 від 01.11.2013 року; здійснення оплати виконаних робіт 20.11.2013 року, 10.04.2014 року, 11.04.2013 року, 16.05.2014 року, 26.09.2014 року відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи; пропозиція укласти угоду про зміну призначення платежу від 13.03.2014 року щодо зарахування оплати 14000 грн.. Твердження про відсутність строку/терміну оплати згідно договору підряду, який укладено у спрощений спосіб, також являється необґрунтованим, оскільки в претензії №1 від 04.12.2014 року, яку ТОВ "НВЦ "Євродім" отримало 11.12.2014 року, ПП "Флора-Престиж" обумовило оплату протягом 10 днів з моменту її отримання, тобто до 22.12.2014 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2015 року у справі №903/44/15 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 20 травня 2015 року /а.с. 132/.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 19 травня 2015 року, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Дужича С.П. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М.

В судовому засіданні представники позивача заперечили проти апеляційної скарги, в своїх поясненнях посилалися на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /а.с. 133, 135/.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 серпня 2013 року між Приватним підприємством "Флора-Престиж" (виконавець), в особі директора Дацківа Дмитра Дмитровича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім" (замовник), в особі директора Комара С.І., було укладено Договір на виконання робіт №25/08, згідно з пунктами 1.1. - 1.3. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по влаштуванню газону на АЗС в с.Говтвянчик, Полтавської області, площею 3500 м.кв. та влаштуванню системи поливу. Вартість робіт з влаштування газону складає 52500,00 грн., в т.ч. ПДВ 8750,00 грн. (15 грн. за метр квадратний). Вартість робіт з влаштування системи поливу складає 2600 грн. з ПДВ. /а.с. 15-19/.

Згідно пунктів 3.1-3.4. даного договору термін виконання робіт: початок - 02 вересня 2013 року, завершення - 20 вересня 2013 року. Для початку робіт та закупівлі матеріалів замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 50% від вартості робіт, що становить 26250,00 грн.. Остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів після сходження трави, на підставі актів виконаних робіт, до яких додається фото газону із зазначеними датами. Виконавець залишає за собою право призупинити виконання робіт у випадку несвоєчасного перерахування коштів. В такому випадку термін виконання робіт автоматично продовжується на час призупинення робіт.

У відповідності до пунктів 4.3., 4.5. та 4.10. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України. За несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки. Замовник вправі в будь-який час до закінчення робіт розірвати угоду, сплативши при цьому виконавцю вартість робіт та відшкодувавши йому нанесені збитки на цей момент.

Розділом 6 даного договору сторони погодили порядок здачі виконаних робіт, а саме наступного дня після закінчення виконання робіт виконавець повідомляє про це замовника. Замовник зобов'язаний протягом трьох днів після повідомлення виконавця про закінчення робіт здійснити огляд об'єкта, та повідомити останнього про результати. Виконавець має право здати об'єкт достроково.

Відповідно до пункту 8.7. договору сторони передбачили, що зміни і доповнення (додатки) до даної угоди вважаються дійсними тільки у випадку письмового їх укладення відповідно до чинного законодавства.

Як встановлено судами обох інстанцій, сторони будь-яких змін, доповнень до даного договору №25/08 від 27.08.2013 року не вносили, площі 3500 м.кв. на якій необхідно було виконати роботи, у встановленому договором порядку не змінили, як не змінили і вартості робіт з влаштування газону: 52500 грн., що було передбачено пунктом 1.2. договору.

Згідно пункту 8.8. цього договору дана угода вступає в силу з дня її підписання сторонами та діє доти, доки сторони не виконають всіх зобов'язань згідно з нею.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплено їх печатками.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.11.2013 року між сторонами було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №324, згідно якого позивачем було надано послуги, а відповідачем прийнято послуги на суму 83250,00 грн. /а.с.20/. В даному акті сторони зазначили, що будь-які претензії щодо виконаних робіт у них відсутні.

Вказаний акт підписано сторонами, підписи скріплено їх печатками.

Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позивачем було виконано підрядні роботи на загальну суму 83250,00 грн., а саме як на підставі Договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013 року на суму 52500,00 грн., так і на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №324 від 01.11.2013 року на суму 30750,00 грн..

Підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №324 від 01.11.2013 року свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 11.05.2012 року у справі №21/5005 (14068/2011 року).

Таким чином, свої зобов'язання по даним договорам позивач виконав в повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт згідно договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013 року виконав в сумі 52500,00 грн. та частково за договором, укладеним у спрощений спосіб згідно з актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №324 від 01.11.2013 року в сумі 16750,00 грн., що стверджується банківськими виписками за період з 03.09.2013 року по 26.09.2014 року /а.с. 21-26/.

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №25/08 від 27.08.2013 року є договором підряду.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з пунктом 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Пунктами 3.2. - 3.3. договору сторони погодили, що для початку робіт та закупівлі матеріалів замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 50% від вартості робіт, що становить 26250,00 грн.. Остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів після сходження трави, на підставі актів виконаних робіт, до яких додається фото газону із зазначеними датами.

Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) був підписаний 01 листопада 2013 року і в ньому зазначено, що роботи виконані в повному обсязі, сторони взаємних претензій не мають.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Враховуючи частину 1 статті 853 Цивільного кодексу України та той факт, що акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) був підписаний без претензій, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на недоведеність факту виконання робіт за договором, яке вбачається скаржником в порушенні позивачем пунктів 6.1, 6.2 Договору (щодо повідомлення про закінчення виконаних робіт), пункту 3.3 Договору (щодо остаточно розрахунку на протязі 10 днів після сходження трави, на підставі актів виконаних робіт, до яких додається фото газону із зазначеними датами).

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті прийнятих робіт виконав не в повному обсязі на загальну суму 69250,00 грн., що стверджується банківськими виписками за період з 03.09.2013 року по 26.09.2014 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав відповідачу претензію №1 від 04.12.2014 року з вимогою оплатити наявну в нього заборгованість в розмірі 14000,00 грн. протягом 10 днів з моменту її отримання /а.с. 27-29/

Як вбачається з матеріалів справи дана претензія відповідачем була отримана 11.12.2014 року, проте залишена без відповіді та задоволення /а.с. 72/.

Отже, як вірно встановлено місцевим судом, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення становила 14000,00 грн., відповідачем не сплачена, належними та допустимими доказами не спростована, підтверджується договором на виконання робіт від 27.08.2013 року №25/08, договором, укладеним у спрощений спосіб згідно з актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №324 від 01.11.2013 року на суму 83250,00грн., банківськими виписками за період з 03.09.2013 року по 26.09.2014 року на загальну суму 69250,00 грн., а тому підлягає до стягнення з відповідача відповідно до статей 525, 526, 527, 837 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги оплату в сумі 14000 грн. на підставі платіжного доручення №498 від 17.06.2014 року, оскільки в даному платіжному дорученні зазначено призначення платежу - "за влаштування газону, згідно рах. №113 від 28.05.2014 року, зг. дог. б/н від 28.05.2014 ПДВ (20%) 2 333,33 1.01.05", а предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013 року. Отже, призначення платежу за договором від 28.05.2014 року не може вважатися платежем в рахунок погашення заборгованості за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013 року. Крім того, оплата за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013 року повинна була здійснюватися згідно рах. №271, а не №113. Таким чином, дана оплата пов'язана з іншим господарським зобов'язанням та не стосується предмету розгляду в даній справі. Доказів зарахування позивачем даної проплати в рахунок погашення заборгованості за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013 року суду не надано. Угода про зміну призначення платежу від 13.03.2015 року не може бути належним доказом зарахування сторонами платежу, здійсненого по платіжному дорученню №498 від 17.06.2014 року в рахунок погашення заборгованості за договором на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013 року, оскільки вона не підписана зі сторони позивача, а отже ним і не схвалена, оскільки пов'язана з іншим господарським зобов'язанням.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2007,19 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт згідно пункту 4.5. договору на виконання робіт №25/08 від 27.08.2013 року за період з 16.11.2013 року по 16.05.2014 року (включно) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 230-232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5. договору від 27.08.2013 року №25/08 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно пункту 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

У відповідності до пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судами обох інстанцій, відповідно до пункту 3.3. договору, остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів на підставі акту виконаних робіт.

Як вбачається з акту №324 здачі-приймання робіт (наданих послуг), датою його підписання є 01.11.2013 року.

Позивач у розрахунку пені вказує дату 16 листопада 2013 року як таку, що є датою з якої нараховує пеню по 16 травня 2014 року.

Виходячи з того, що умовами договору передбачено здійснення остаточного розрахунку протягом 10 банківських днів від часу підписання актів виконаних робіт, що з урахуванням дати підписання акту 01.11.2013 року є періодом з 4 по 15 листопада 2013 року включно, днем, наступним за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане, є 16 листопада 2013 року.

Виходячи з того, що 16 листопада 2013 року є початком перебігу позовної давності, а позов подано 20 січня 2015 року, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відмову в стягненні 2007,19 грн. пені, оскільки має місце сплив позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), про що і було заявлено відповідачем.

В свою чергу, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2. договору, для початку робіт та закупівлі матеріалів замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 50 % вартості робіт, що становить 26250,00 грн..

Згідно пункту 3.3. договору, остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 банківських днів після сходження трави, на підставі акта виконаних робіт, до яких додається фото газону із зазначеними датами.

Як встановлено судами, на виконання зазначених положень договору, відповідачем було оплачено роботи позивача 03.09.2013 року у розмірі 26 250,00 грн. та 20.11.2013 року у розмірі 26 250,00 грн.

Таким чином, остаточний розрахунок відповідно до положень договору від 27.08.2013 року, був здійснений відповідачем 20.11.2013 року.

Оскільки датою складання сторонами акту № 324 здачі-приймання робіт (наданих послуг) є 01.11.2013 року, то позивачем було прострочено виконання зобов'язання в частині здійснення остаточного розрахунку по договору на 4 дні.

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що сума індексу інфляції за листопад 2013 року на суму заборгованості 26250,00 грн. становить 52,50 грн., однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком з огляду на пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" де зазначено, що при застосування індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відтак, нарахування суми інфляційних втрат на заборгованість, яка існувала всього 4 дні листопада місяця 2013 року є неможливим.

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції 3% річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору за період з 16.11.2013 року по 20.11.2013 року будуть становити відповідно 8,63 грн..

Крім того, суд вважає підставним нарахування суми індексу інфляції та 3% річних на суму боргу в розмірі 14000,00 грн. згідно договору підряду, укладеного у спрощений спосіб шляхом підписання акту №324 здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 01.11.2013 року за період з 22.12.2014 року по 12.02.2015 року, оскільки позивач надіслав відповідачу претензію №1 від 04.12.2014 року з вимогою оплатити наявну в нього заборгованість в розмірі 14000,00грн. /а.с. 27-29/.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В претензії від 04 грудня 2014 року з вимогою погасити заборгованість в розмірі 14000,00 грн. позивач обумовив, що відповідач повинен оплатити її протягом 10 днів з моменту її отримання.

Як вбачається з матеріалів справи дана претензія відповідачем була отримана 11 грудня 2014 року, проте залишена без відповіді та задоволення.

Тобто підставним буде нарахування 3% річних за період з 22.12.2014 року по 12.02.2015 року в сумі 60,99 грн. та суми індексу інфляції за січень 2015 року в розмірі 434,00 грн..

Тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає всього 69,62 грн. - 3% річних та 434 грн. - суми індексу інфляції.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Враховуючи той факт, що місцевим господарським судом було допущено помилку при нарахуванні суми індексу інфляції, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - скасуванню в цій частині.

Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача по справі пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідльністю "Науково-виробничий центр "Євродім" задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 29 квітня 2015 року у справі №903/44/15 скасувати в частині стягнення 486,50 грн. суми індексу інфляції.

В цій частині прийняти нове рішення про стягнення суми індексу інфляції в розмірі 434,00 грн.

Пункти 2, 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім" (м. Луцьк, вул. Єршова, 1, код 30220130) на користь Приватного підприємства "Флора-Престиж" (м. Львів, Франківський район, вул. Коновальця, 103/415, код 32052861) 14556,12 грн., в т.ч. 14000,00 грн. - суми основного боргу, 69,62 грн. - 3% річних, 434,00 грн.-суми індексу інфляції та 1299,12 грн. - витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В стягненні 2007,19 грн. - пені, 700,57 грн. - 3% річних та 3185,5 грн. - суми індексу інфляції відмовити."

Стягнути з Приватного підприємства "Флора-Престиж" (м. Львів, Франківський район, вул. Коновальця, 103/415, код 32052861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Євродім" (м. Луцьк, вул. Єршова, 1, код 30220130) 3,3 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/44/15 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.