Рішення

від 18.03.2015 по справі 916/447/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р.Справа № 916/447/15-г

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: Овдієнко А.М. за довіреністю від 29.01.2015 р.;

Від відповідача: Владімірова А.В. за довіреністю від 23.02.2015 р.;

Богатирьов С.А. за довіреністю від 02.03.2015 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/447/15-г:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФОКЛЕУС І ПАРТНЕРИ КОНСАЛТІНГ";

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК";

про розірвання договору та стягнення 1629941,02 грн, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і Партнери Консалтінг» (далі- Позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» (далі - Відповідач) із позовом про розірвання договору про надання юридичної допомоги та стягнення 1629941,02 грн. посилаючись на наступне.

06.07.2012 року між сторонами у справі був укладено Договір № 654 про надання юридичної допомоги (надалі - Договір), предметом якого є платні юридичні послуги, що надаються Виконавцем (Позивачем) Клієнту (Відповідачу).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Відповідач доручає, а Позивач приймає на себе зобов'язання надавати в порядку та на умовах визначених договором, наступні види юридичних послуг щодо:

- захисту інтересів Відповідача в будь-яких органах державної влади, місцевого самоврядування, перед громадянами та юридичними особами, а також в загальних та господарських судах, Державній виконавчій службі тощо;

- надання Відповідачу консультацій з питань цивільного, господарського, податкового та інших галузей законодавства України;

- підготовки правових висновків з питань, що відносяться до зазначених вище галузей законодавства України;

- підготовки різного роду процесуальних та інших документів, необхідних для ефективного виконання замовлення Відповідача.

Відповідно до п. 2.1. Позивач приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги :

За п. 2.1.1. Договору представляє інтереси Відповідача з питань повернення дебіторської заборгованості, що обліковується на балансі Відповідача з метою захисту його інтересів в межах цього Договору.

За п. 2.1.2. Договору представляє, у встановленому законом порядку, інтереси Відповідача в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, третейських судах, державній виконавчій службі, а також в інших органах державної влади, місцевого самоврядування, перед громадянами та юридичними особами під час захисту інтересів Відповідача до повного повернення йому дебіторської заборгованості за предметом цього Договору.

За п. 2.1.3. Договору готує відповідні процесуальні та інші документи, надає усні та письмові консультації з питань за запитом Відповідача в рамках предмету даного Договору та надає Відповідачу інформацію, в якій він зацікавлений, в межах цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки з Позивачем за надані послуги здійснюються за наступними умовами:

- Коли сторони обумовили заздалегідь розмір оплати за послуги, що надаватимуться сплата здійснюється в порядку, який Сторони встановили для такого випадку шляхом укладення Додаткової угоди до даного Договору (п. 4.1.1. Договору).

- Оплата здійснюється поетапно на підставі рахунків Позивача (п. 4.1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору взаємовідносини сторін цього Договору стосовно надання конкретного виду послуги та/чи виконання конкретного об'єму роботи, строки такого виконання, ціна та порядок оплати визначаються Сторонами в Додаткових угодах до цього Договору.

Додаткова угода № 1 від 06.07.2012 року до Договору:

06.07.2012 року на виконання положень Договору між Сторонами у справі було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (надалі - Додаткова угода №1 ), у п. 1. якої Сторони погодили види послуг які Позивач надає Відповідачу.

Пунктами 1.1 - 1.2 Додаткової угоди № 1 передбачено, що Позивач надає Відповідачу наступні послуги:

За п. 1.1. Додаткової угоди № 1 - послуги з представлення інтересів Відповідача в органах виконавчої служби України, з приводу порушення виконавчого провадження на виконання рішення господарського суду м. Києва по справі № 42/367 про стягнення заборгованості за кредитним договором №76/К від 27.09.2005 р., який укладено між Відкритим акціонерним товариством «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками з 12.11.2010 р. є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАРФІН БАНК» та Приватним підприємством «СВІЧКОЛАП трейдінг».

Сторони визначили у вказаному пункті, що розмір заборгованості Дебітора перед Відповідачем по зазначеному у цьому пункті кредитному договору становить 12 200 277,12 грн. з урахуванням процентів.

За п. 1.2. Додаткової угоди № 1 - послуги з представництва Відповідача в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед громадянами та юридичними особами, а також в загальних та господарських судах, Державній виконавчій службі тощо в справі щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Договору іпотеки, укладеного між Відповідачем та гр. Свічколап Наталією Петрівною 28 вересня 2005 року, в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором №76/К від 27.09.2005 р., який було укладено між Відкритим акціонерним товариством «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками з 12.11.2010 р. є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАРФІН БАНК» та Приватним підприємством «СВІЧКОЛАП трейдінг».

У п. 2.1. Додаткової угоди № 1 сторони погодили, що загальна вартість послуг Позивача (гонорар) за виконання завдань, зазначених у п.1.1. Додаткової угоди № 1 становить 7,2%, які сплачуються за результатами виконавчої процедури.

Пунктом 2.2 Додаткової угоди № 1 передбачено, що загальна вартість послуг Позивача (гонорар) за виконання завдань, зазначених у п. 1.2. Додаткової угоди № 1 становить 18 %, з яких :

- 2% від загальної суми заборгованості Дебітора перед Відповідачем сплачуються Відповідачем протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладення Додаткової угоди № 1 на рахунок Позивача. Сплачена Відповідачем сума попередньої оплати поверненню не підлягає;

- 10,8% від суми фактичної оцінки вартості майна, за якою майно буде взято на баланс Відповідача або фактично отриманої суми за результатами продажу майна на аукціоні, які сплачуються Відповідачем протягом 5 (п'яти) банківських днів після набрання чинності рішенням суду (першої, другої чи касаційної інстанції);

- 5,2% за результатами виконавчої процедури від суми фактично задоволених вимог Відповідача, які сплачуються Відповідачем протягом 5 (п'яти) банківських днів після закінчення виконавчого провадження.

09.07.2012 року на виконання умов Договору та п. 2.2. Додаткової угоди № 1 Відповідач сплатив Позивачу попередню оплату у розмірі 244 005,54 гривень, що становить 2% від загальної суми заборгованості Дебітора перед Відповідачем, про свідчить Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2013 року.

Після укладення та підписання Договору та Додаткової угоди № 1 Позивач розпочав виконання своїх обов'язків за Договором та активно захищав інтереси Відповідача у справах, зазначених у пп. 1.1. та 1.2 Додаткової угоди № 1.

У зв'язку з намаганнями Дебіторів оскаржити рішення суду щодо стягнення з них заборгованості та створенню перешкод для такого стягнення, у віданні Позивача замість двох судових справ станом на березень 2013 року перебувало 12 судових справ, де Відповідач був учасником судового процесу, про що свідчать відповідні процесуальні документи та звіти, що Позивач надав Відповідачу у відповідності до Договору.

У виконанні завдань встановлених у пп.1.1. Додаткової угоди № 1 під час надання послуг по захисту інтересів Відповідача в органах Державної виконавчої служби виникла обставина, яка мала наслідком зміну правовідносин між Позивачем та Відповідачем щодо предмету захисту інтересів та визначення взаєморозрахунків між сторонами Договору.

Внаслідок оскарження Дебітором судового рішення щодо стягнення з нього заборгованості, справа, зазначена в п. 1.1. Додаткової угоди № 1, що перебувала на стадії виконавчого провадження, була направлена за постановою Вищого Господарського суду України на новий розгляд до суду першої інстанції.

Додаткова угода № 2 від 20.12.2013 року до Договору:

20.12.2013 року між Сторнами у справі було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (надалі - Додаткова угода № 2), якою було уточнено порядок розрахунків між сторонами за юридичні послуги, що надаються Позивачем Відповідачу згідно Додаткової угоди № 1.

У п. 1.1 Додаткової угоди № 2 сторони зазначили: «У зв'язку з тим, що на момент укладення Договору та Додаткової угоди № 1 до нього, судова справа зазначена у п. 1.1. Додаткової угоди № 1 до Договору, знаходилась на стадії виконання судового рішення, однак 26 червня 2012 р., відповідно до Постанови Вищого Господарського суду України була направлена на повторний розгляд і таким чином фактично Виконавець розпочав за згодою Клієнта повне супроводження судового розгляду зазначеної справи починаючи з першої інстанції, Сторони цим домовилися про застосування положень п. 2.2. Додаткової угоди № 1 до Договору щодо порядку сплати та визначення загальної вартості послуг Виконавця (гонорар) за виконання завдань по стягненню заборгованості по кредитному договору по відповідній судовій справі, зазначеній в п.1.1. Додаткової угоди № 1 до Договору».

З метою запобігань будь-яких непорозумінь щодо порядку розрахунків за Договором сторони у п.1.2. Додаткової угоди № 2 уточнили, що:

- У разі та по факту отримання Відповідачем відповідного рішення суду на користь Відповідача по обох або по будь-якої з зазначених в п.п.1.1.-1.2. Додаткової угоди № 1 судових справах, що набрало законної сили, Відповідач протягом п'яти банківських днів одноразово сплачує Позивачу всього 10,8% від стягнутої згідно такого рішення суми або вартості майна на яке судом звернуто стягнення, з послідуючим відповідним перерахунком вищезазначеної суми на дату та від суми фактично задоволених вимог кредитора за результатами виконавчого провадження.

- Сторони також підтверджують, що сума передоплати в розмірі 2% від загальної суми заборгованості, вищезазначені 10,8% за рішенням суду, що набрало чинності та 5,2% від суми фактично задоволених вимог Відповідача, що підлягають сплаті за результатами виконавчого провадження, сплачуються Відповідачем Позивачу лише один раз незалежно від кількості супроводжених Позивачем судових справ, включаючи судові справи зазначені в п.п. 1.1. та 1.2. Додаткової угоди № 1 до Договору, у процесі надання юридичних послуг за Договором щодо стягнення заборгованості на користь Відповідача.

Обставини та факти, що підтверджують право Позивача на отримання оплати за надані послуги та порушення такого права Відповідачем:

В подальшому з метою належного виконання своїх зобов'язань по Договору Позивач активно захищав інтереси Відповідача у судових інстанціях при розгляді різних судових справ, де Відповідач був учасником судового процесу.

Результатом надання Позивачем послуг Відповідачу стало винесення господарським судом рішення щодо стягнення заборгованості з Дебіторів на користь Відповідача, як то погоджено Договором.

Так, 04.11.2013 року, як результат перегляду справи № 42/367 господарським судом міста Києва в іншому складі суду на підставі постанови Вищого господарського суду України від 26.06.2012 року, господарський суд міста Києва розглянувши справу № 42/367-75/321-2012 за позовом Відповідача до Приватного підприємства «Ратмир-Соло» (попереднє найменування Приватне підприємство «Свічколап трейдінг»), Приватного підприємства «Раном», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика по виробництву ділових книг «А» про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором № 76/К від 27.09.2005 року, виніс рішення про стягнення солідарно з боржників на користь Відповідача 7 123 097,67 гривень боргу за кредитом, 3 058 130,31 гривень боргу по процентах, 1 942 634,22 гривень пені за прострочення повернення кредиту, 76 107,01 гривень пені за прострочення сплати процентів та 25 735, 35 судових витрат.

Всього рішенням суду було стягнуто на користь Відповідача заборгованості у розмірі 12 225 704,56 гривень.

Вказане рішенням було оскаржено Приватним підприємством «Ратмир-Соло», внаслідок чого Позивач на стадії розгляду справи в апеляційній інстанції активно захищав інтереси Відповідача та вчиняв дії спрямовані на стягнення заборгованості з Дебіторів Відповідача, що підтверджується відповідними звітами Позивача та процесуальними документами.

02.12.2014 року Київський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу та постановив рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2013 року у справі № 42/367-75/321-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ратмир-Соло» без задоволення.

Таким чином, 02.12.2014 року Відповідачем було отримано рішення суду, що набрало законної сили по судовій справі визначеній у п. 1.1. Додаткової угоди № 1, про стягнення на його користь заборгованості у розмірі 12 225 704,56 гривень.

Отже, у Позивача виникло право на отримання від Відповідача оплати за надані йому послуги у розмірі 10,8 % від стягнутої згідно такого рішення суми, що становить 1320 376,09 гривень.

Зазначену суму Відповідач згідно п.1.2. Додаткової угоди № 2 мав сплатити Позивачу протягом п'яти банківських днів після набрання рішенням суду законної сили.

12.12.2014 року, керуючись п.2.1.4. Договору, згідно якого Позивач надає оперативну інформацію Відповідачу у вигляді електронних повідомлень, за кожною подією, що відбулася з додаванням документів у справі в межах цього Договору та виходячи з положень п. 4.1.2. Договору за яким оплата здійснюється поетапно на підставі рахунків, Позивач направив Відповідачу шляхом електронного повідомлення скановану копію листа вих. № 019/14 з проханням здійснити оплату послуг, рахунок № СФ-0000043, постанови Київського апеляційного господарського суду № 42/367-75/321-2012 від 02.12.2014 року.

Рішення суду на користь Відповідача було отримано 02.12.2014 року (дата винесення рішення), після того як воно було видано у паперовому вигляді, Позивач 12.12.2014 року направив рішення суду Відповідачу у спосіб встановлений Договором разом з відповідним рахунком на оплату послуг. Після чого Відповідач мав п'ять банківських днів на оплату рахунку за надані юридичні послуги, а саме в крайній строк до 20.12.2014 року.

Позивач зазнчає, що Відповідач, не зважаючи на свої зобов'язання по Договору не здійснив оплату наданих йому послуг ні у встановлені Договором строки ні з їх порушенням, та навіть не надав жодної обґрунтованої відповіді щодо відмови здійснити таку оплату.

Пунктом 3.1.4 п. 3.1. Договору встановлено, що Відповідач приймає на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунки з Позивачем, в тому числі за додатково надані послуги, відповідно до положень цього Договору.

Згідно п.4.4. Договору Відповідач не вправі відмовитися від сплати вартості наданих юридичних послуг, вартості витрат та винагороди Позивача.

Крім того, п. 5 Додаткової угоди № 1 передбачено, що Відповідач не вправі відмовитися від сплати вартості наданих юридичних послуг, вартості витрат, зазначених в п.п. 3, 4. цієї Додаткової угоди та винагороди Позивача.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Не отримавши оплати, 22.12.2014 року Позивач повторно звернувся до Відповідача з листом вих. № 021/14, в якому просив здійснити оплату наданих юридичних послуг.

Проте вказаний Лист також був проігнорований Відповідачем. (Лист вих. № 021/14 від 22.12.2014року був направлений Відповідачу шляхом кур'єрської служби доставки та був отриманий Відповідачем 24.12.2014 року про що свідчить кур'єрська накладна та опис вкладення до неї).

29.12.2014 року Позивач втрете направив Відповідачу вимогу сплати винагороду за надані юридичні послуги в розмірі 10,8 % від стягнутої заборгованості за рішенням суду, що набрало законної сили 02.12.2014 року. (Лист вих. № 023/14 від 29.12.2014 року був направлений Відповідачу шляхом кур'єрської служби доставки та був отриманий ним 05.01.2015 року про що свідчить кур'єрська накладна та опис вкладення до неї).

13.01.2015 року Позивач отримав від Відповідача Листа вих. № 55, датованого 12.01.2015 р., в якому Відповідач відмовився здійснити оплату наданих йому юридичних послуг, посилаючись на п. 2.2. Додаткової угоди № 1 за яким 10,8% сплачуються від фактичної оцінки вартості майна, за якою майно буде взято на баланс ПАТ «Марфін Банк» або виходячи з суми за результатами продажу майна на аукціоні.

Відповідач мотивував свою відмову сплатити винагороду тим, що Відповідач не отримав судове рішення як це передбачено п.1.2. Додаткової угоди № 2 та тим, що у п. 1.2. Додаткової угоди № 2 не визначено з якого моменту починається відлік встановленого п'ятиденного строку.

Дослідивши отриману від Відповідача відмову, проаналізувавши положення Договору, Додаткової угоди №1 та Додаткової угоди № 2 Позивач прийшов до висновку щодо необґрунтованості відмови сплатити грошові кошти, що вбачається з наступного:

1) Відповідач посилається на положення п.2.2 Додаткової угоди № 1, як на підставу того, що 10,8% сплачуються від фактичної оцінки вартості майна, за якою майно буде взято на баланс ПАТ «Марфін Банк» або виходячи з суми за результатами продажу майна на аукціоні.

Проте Відповідач не зважає на той факт, що у вказаним пунктом встановлено порядок оплати послуг за виконання завдань, зазначених у п. 1.2. Додаткової угоди № 1, а саме щодо представництва інтересів Відповідача в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед громадянами та юридичними особами, а також в загальних та господарських судах, Державній виконавчій службі тощо в справі щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Договору іпотеки, укладеного між Відповідачем та гр. Свічколап Наталією Петрівною 28 вересня 2005 року, в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором №76/К від 27.09.2005 р., який було укладено між Відкритим акціонерним товариством «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками з 12.11.2010 р. є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАРФІН БАНК» та Приватним підприємством «СВІЧКОЛАП трейдінг».

Позивач звернувся до Відповідача з вимогою сплатити винагороду по справі, яка до укладення Додаткової угоди № 2, була оговорена між сторонами у п. 1.1. Додаткової угоди № 1 та щодо якої був встановлений зовсім інший зміст правовідносин саме щодо стягнення заборгованості (грошових коштів), а не майна та порядок оплати таких послуг, який був спочатку погоджений у п. 2.1. Додаткової угоди № 1. По суті, застосування порядку розрахунків, визначеного у п.п.2.2. Додаткової угоди № 1 не є можливим, адже при стягненні заборгованості у вигляді грошових коштів перш за все береться до уваги стягнення саме коштів, а не майна. Якщо у боржника є достатні грошові кошти для виплати заборгованості, то реалізація майна може не проводитися взагалі.

Згодом, у зв'язку із суттєвою зміною обставин, а саме повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, як зазначено у п. 1.1. Додаткової угоди № 2, було змінено й порядок розрахунків між сторонами, пов'язаний з оплатою послуг за представництво інтересів Відповідача у справі, яка була визначена у п. 1.1. Додаткової угоди № 1.

Такий порядок розрахунків за надання послуг щодо представництва інтересів Відповідача в обох справах з метою уникнення непорозумінь був визначений та конкретизований сторонами у п. 1.2. Додаткової угоди № 2.

Тож застосування положень п. 2.2. Додаткової угоди № 1 як відмови здійснити оплату є необгрунтованим та недоречним.

2) Разом з тим, Відповідач вказує на те, що не отримав рішення суду на його користь , а це відповідає дійсності, положення чинного законодавства та Договору.

Моментом, коли рішення суду на користь Відповідача було отримано та винесено на користь Відповідача є 02.12.2014 рік, адже саме з цієї дати постанова апеляційної інстанції набрала законної сили. Фактом отримання є винесення рішення судом та виконання завдання, що було поставлено Відповідачем перед Позивачем, а саме отримання судового рішення на користь Відповідача.

За ст. 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено: «Прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи».

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України: «Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника».

Оскільки зазначене рішення суду було отримано Позивачем на користь Відповідача, який здійснював представництво інтересів Відповідача у суді, під час розгляду справи, то таке рішення з огляду на положення господарського законодавства вважається отриманим 02.12.2014 року.

Позивач зазначає, що сторони добровільно встановили та погодили у Договорі спосіб направлення та обміну документами по справі. А саме у п. 2.1.4. Договору передбачено, що Позивач надає оперативну інформацію у вигляді електронних повідомлень, за кожною подією, що відбулася з додаванням документів у справі в межах цього Договору. Тож Позивач передав рішення по справі у спосіб визначений Договором.

За таких обставин посилання Відповідача на те, що він не отримував рішення по справі є неправдивим та необгрунтованим.

3) Крім того, Відповідач посилається на те, що йому незрозуміло з якого моменту починається відлік встановленого п'ятиденного строку на оплату послуг.

Однак в п. 1.2. Додаткової угоди № 2 чітко прописано, що такий строк починається з моменту отримання рішення суду, що набрало законної сили. Таким моментом є 02.12.2014 рік як то зазначалося вище.

Позивач вказує, що неодноразово зв'язувався з Відповідачем шляхом телефонного зв'язку та намагався з'ясувати причини такої необгрунтованої відмови, на що отримував відповідь про складне фінансове становище та вимоги зробити суттєву знижку щодо вартості на наданих юридичних послуг.

Оскільки Відповідач не бажає та не має намір оплачувати надані йому юридичні послуги, Позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права шляхом розірвання Договору, так як Позивач не має змоги отримати те, на що розраховував при укладенні Договору, та за стягненням заборгованості з Відповідача.

Водночас позивач зазначає, що звернутися до суду за захистом свого порушеного права Позивача вимусила ще одна істотна обставина, яка унеможливила виконання Позивачем своїх зобов'язань по Договору з вини Відповідача.

Пунктом 3.1. Договору визначено зобов'язання Відповідача.

Згідно пп. 3.1.3. п. 3.1. Договору Відповідач зобов'язаний видавати Позивачу довіреність на осіб, що є співробітниками Позивача і будуть представляти інтереси Відповідача в межах цього Договору. Тобто у вказаному пункті Договору встановлено зобов'язання Відповідача по відношенню до Позивача видати довіреність, без якою надання послуги з належного представництва інтересів не можливе з огляду на положення чинного законодавства.

Відповідно до п. 7.1. Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє на протязі трьох років з моменту його укладення, тобто строк дії договору до 06.07.2015 року.

Пунктом 3.1.6. Договору передбачено, що Відповідач приймає на себе зобов'язання додержуватися умов цього Договору.

У зв'язку з тим, що строк Довіреності на представництво інтересів Відповідача спливав 30.10.2014 року, Позивач заздалегідь звернувся до Відповідача з проханням видати нову довіреність.

27.10.2014 року Позивач направив Відповідачу листа вих. № 016/14 в якому просив видати нову довіреність з метою представництва інтересів Відповідача в органах судової влади та попередив проте те, що не надання довіреності може призвести до того, що Позивач не зможе виконувати свої обов'язки по Договору. Однак Відповідач не надав жодної відповіді на вищевказаний лист та не видав нову довіреність.

29.12.2014 року Позивач повторно звернувся з проханням до Відповідача видати нову довіреність, відправивши листа вих. 022/14, який був отриманий Відповідачем 05.01.2015 року. Однак Відповідач так і не видав нову довіреність в порушення встановлених договірних зобов'язань.

Позивач зазначає, що в силу положень чинного законодавства довіреність мала бути видана протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги, а саме ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено: «Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства».

Позивач також зазначає, що відмова видати довіреність мала наслідком те, що Позивач був позбавлений можливості виконувати свої обов'язки за Договором належним чином, оскільки без довіреності неможливо представництво інтересів в суді касаційної інстанції та на стадії виконавчого провадження, що у свою чергу створило умови для того, щоб Позивач не міг отримати те, на що розраховував при укладенні Договору.

Неможливість надання послуг Позивачем на стадії виконання судового рішення позбавило його можливості отримати останню частину вартості послуг у розмірі 5,2% за результатами виконавчої процедури, що вбачається з положень ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження»: 1. Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. 4. Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. 5. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону».

Підстави для звернення Позивача з вимогою розірвати Договір та вимагати відшкодування завданих збитків:

Відповідач порушив свої зобов'язання та допустив істотне порушення Договору в результаті якого Позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні Договору та має підстави вважати, що Відповідач взагалі не виконає свої зобов'язання по Договору. А саме Відповідач:

Відмовився оплачувати надані йому юридичні послуги, чим порушив приписи ст. 903 Цивільного кодексу України, п. 3.1.4., п.4.4. Договору, п. 5 Додаткової угоди № 1, п.1.2. Додаткової угоди № 2;

Відмовився видати довіреність на ім'я співробітників Позивача, чим порушив пп. 3.1.3. п. 3.1. Договору, ст. 530 Цивільного кодексу України та позбавив Позивача можливості виконувати свої обов'язки по договору та як результат отримати останню частину вартості послуг у розмірі 5,2 % за результатами виконавчого провадження.

З посиланням на приписи в ст.ст. 509, 526, 610, 611, 615, 626, п.5 ст. 653, 901, 907 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України Позивач зазначає, що він має право відмовитися від Договору, вимагати його розірвання у судовому порядку, а Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу заборгованість яка виникла в результаті порушення ним Договору та приписів чинного законодавства.

Заборгованість по Договору, що утворилася внаслідок порушення Відповідачем своїх зобов'язань та положень чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене у Відповідача в результаті суттєвого порушення своїх зобов'язань перед Позивачем станом на 30.01.2015 рік утворилась заборгованість на загальну суму 1 629 941, 02 грн. яка включає в себе:

Заборгованість з оплати послуг за Договором у розмірі 1 320 376,09 гривень; Неустойку у розмірі 305 006, 92 гривень; 3% річних у розмірі 4 558, 01 грн.

1. Заборгованість з оплати послуг за Договором.

Станом на 30.01.2015 р. (дата складання позову) з боку Відповідача залишається несплаченою заборгованість з оплати послуг за Договором у розмірі 1 320 376,09 гривень, що складає 10,8% від суми стягнутої за рішенням суду, яке набрало законної сили на користь Відповідача. Вказана сума була розрахована наступним чином: 12 225 704,56 (сума стягнута за рішенням суду) х 10,8:100% = 1 320 376, 09 гривен (розмір заборгованості з оплати послуг Позивача, 10, 8%).

2. Неустойка за порушення Відповідачем своїх зобов 'язань за Договором.

Сторони встановили у п. 4.5. Договору відповідальність Відповідача за порушення зобов'язання з оплати послуг Позивача або у випадку відмови сплатити за надані послуги.

Так п. 4.5. Договору Відповідач достроково сплачує Позивачу винагороду в розмірі 2, 5% від загальної суми, визначеної Сторонами у Додаткових угодах до цього Договору, у разі дострокової односторонньої відмови від послуг Позивача та/або відмови Відповідача оплачувати юридичні послуги та витрати Позивача. Зазначений розмір винагороди підлягає сплаті на рахунок Позивача протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виникнення обставин, зазначених в п. 4.5. Договору.

Сторони визначили у п. 1.1. Додаткової угоди № 1, що розмір заборгованості Дебітора перед Відповідачем по зазначеному у цьому пункті кредитному договору становить 12 200 277,12 (дванадцять мільйонів двісті тисяч двісті сімдесят сім гривень 12 коп.) гривень з урахуванням процентів.

Таким чином, неустойка у розмірі 2,5% від загальної суми встановленої у Додатковій угоді № 1 за порушення Відповідачем свої зобов'язань за Договором у вигляді відмови оплатити юридичні послуги Позивача становить 305 006, 92 гривень.

12 200 277,12 х 2,5:100% = 305 006, 92 гривен (неустойка у розмірі 2, 5%).

3) Відповідальність Відповідача за порушення грошового зобов 'язання.

З підстав приписів ст. 530, 612, 623, п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 229 господарського кодексу України позивач зазначає, що у зв'язку тим, що Відповідач не виконав свої зобов'язання з виплати Винагороди Позивачу, яку мав би сплатити у строк до 20.12.2014 року, Відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

На підставі ст.ст. 536, 625, 693 Цивільного кодексу України Відповідачеві були нараховані 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 20.12.2014р. по 30.01.2015 р. у розмірі 4 558, 01 грн., розрахунок яких наведено у Розрахунку заборгованості, що є додатком до цієї позовної заяви.

3% річних = сума боргу х 3 х кіл-ть днів прострочення -К365 -100 1 320 376,09 х 3 х 42 -365 -100 = 4 558, 01 грн.

Таким чином, Відповідач порушив положення чинного законодавства України та свої обов'язки за Договором № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 р. шляхом відмови у односторонньому порядку від виконання своїх зобов'язань стосовно оплати послуг та вчинення обов'язкових дій, що дало підстави Позивачу звернутися до суду за розірваннями договору та з вимогою стягнути заборгованість, яка виникла у зв'язку з порушенням Договору Відповідачем. Вимоги Позивачем базуються на нормах чинного законодавства України та засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 12, 15, 49, 54 -57, 61 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 218, 229, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 550, 610, 611, 612, 615, 623, 625, 651, 653, 901, 903 Цивільного кодексу України, листом ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012р., № 01-06/928/2012, Позивач просить :

1. Розірвати Договір № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року, Додаткову угоди № 1 від 06.07.2012 року до Договору № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року та Додаткову угоду № 2 від 20.12.2013 р. до Договору № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року, що укладені між Публічним акціонерним товариством «МАРФІН БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і Партнери Консалтінг».

2. Стягнути з Відповідача на користь Позивача :

- заборгованість у розмірі 1 629 941, 02 грн. по Договору № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року, яка складається з суми заборгованості з оплати послуг у розмірі 1 320 376,09 гривень, неустойки у розмірі 305 006, 92 гривень і 3 (трьох) процентів річних у розмірі 4 558, 01 гривень, нарахованих за прострочення виплати винагороди за Договором № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року та суму судового збору у розмір 33 816,85 грн.

Відповідач вимоги не визнає та просить у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позов. Зокрема зазначає, що ним не було отримано судового рішення як це передбачено п. 1.2. Додаткової угоди № 2 та те, що неотримання Відповідачем судового рішення свідчить про відсутність підстав для сплати грошових коштів відповідно до п. 1.2. Додаткової угоди № 2.

В засіданні суду 13.03.2015 р. Відповідач надав клопотання про витребування доказів щодо осіб, на ім'я яких Відповідач повинен був видати довіреність, пітвердження того, що вони є фахівцями в галузі права. Також 17.03 2015 р. надав колопотання про витребування доказів з посиланням на приписи ст. 38 ГПК України у якому просить витребувати у Позивача перелік осіб із зазначенням призвіщ, імен та по - батькові на ім'я яких на думку представника позивача ПАТ „МАРФІН БАНК" повинен був видати довіреності та належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують що вказані особи є фіхівцями в області права.

В засіданнях суду оголошені перерви з 04.03.2015 р. по 11.03.2015 р. та з 11.03.2015р. по 13.03.2015 р. згідно правил ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як свідчать матеріали справи, вищеприведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими ним доказами: вказаним Договором, Додатковими угодами до нього, рішенями господарських судів, прийнятих на користь Відповідача за участю Позивача, який представляв інтереси Відповідача.

Положеннями вказаного Договору та Додатковими угодами до нього Сторонами визначена вартість наданих Відповідачеві послуг Позивачем щодо представництва його інтересів в судах та порядок отримання Відповідачем копій судових рішень, стороною у яких є Відповідач.

Виконуючи умови Договору, Позивач 12.12.2014 року направив Відповідачу у якості додатку до електронного повідомлення, скановані копії постанови Київського апеляційного господарського суду № 42/367-75/321-2012 від 02.12.2014 року, рахунку № СФ-0000043 та листа вих. № 019/14 з проханням здійснити оплату за надані відповідачу послуги у розмірі 10,8 % від стягнутої згідно судового рішення суми, що становить 1 320 376,09 гривень.

Згідно умов п. 2.1.4. Договору позивач надає оперативну інформацію відповідачу у вигляді електронних повідомлень, за кожною подією, що відбулася з додаванням документів у справі в межах цього Договору.

Таким чином, за положеннями п. 2.1.4. Договору, сторони у справі добровільно погодили спосіб направлення та обміну інформацією у вигляді електронних повідомлень з додаванням документів у справі, що стосуються виконання зобов'язань по Договору.

Відповідач листом вих. № 55 від 12.01.2015 року фактично підтвердив отримання фотокопії Постанови Київського апеляційного господарського суду № 42/367-75/321-2012 від 02.12.2014 року. Таким чином, доводи Відповідача що він не отримував судове рішення є необґрунтованими.

Позивач листами вих. № 021/14 від 22.12.2014 року та за вих. № 023/14 від 29.12.2014 року звертався до відповідача з вимогою здійснити оплату наданих юридичних послуг. При цьому у листі вих. № 023/14 від 29.12.2014 року позивач зазначив, що залишає за собою право звернутися за вирішенням питання щодо виконання відповідачем своїх обов'язків щодо виплати гонорару до судових органів України.

12.01.2015 року відповідач направив позивачу лист вих. № 55 яким відмовився здійснити оплату юридичних послуг посилаючись на те, що умови п. 1.1 Додаткової угоди №2 та п. 2.2 Додаткової угоди № 1 дозволяють зробити висновок, що однією з основних підстав для виникнення у Відповідача обов'язку по здійсненню виплати є фактичне отримання коштів або майна на баланс банку. Ті ж самі підстави відмови здійснити оплату за надані юридичні послуги відповідач наводить у відзиві на позов.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що п. 1.2. Додаткової угоди № 2 не визначено з якого моменту починається відлік строку оплати, що в свою чергу не дозволяє зробити висновок про наявність на теперішній час обов'язку у відповідача зробити відповідний платіж.

Судом встановлено, що з метою уникнення непорозумінь щодо порядку розрахунків за Договором, сторони у справі в п. 1.2. Додаткової угоди № 2 уточнили, що у разі та по факту отримання відповідачем рішення суду на користь відповідача по обох або будь-якої з зазначених в п.п.1.1 та 1.2 Додаткової угоди № 1 до Договору судових справах, що набрало законної сили, відповідач протягом п'яти банківських днів одноразово сплачує позивачу всього 10,8% від стягнутої згідно такого рішення суми або вартості майна на яке судом звернуто стягнення.

Таким чином, з огляду на умови п. 1.2. Додаткової угоди № 2, суд приходить до висновку, що у Відповідача виник обов'язок сплати протягом п'яти банківських днів позивачу 10,8% від суми, стягнутої згідно рішення, що набрало законної сили, після отримання відповідачем відповідного рішення суду на його користь, а не з моменту фактичного отримання коштів або майна на баланс.

Разом з тим, саме обов'язок здійснити оплату у відповідача виникає з моменту отримання ним відповідного рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до п.п. 3.1.4 п. 3.1 Договору відповідач приймає на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунки з Позивачем, в тому числі за додатково надані послуги, відповідно до положень цього Договору.

Згідно п.4.4 Договору відповідач не вправі відмовитися від сплати вартості наданих юридичних послуг, вартості витрат та винагороди позивача.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про безпідставність відмови відповідача здійснити оплату наданих йому юридичних послуг по Договору та безпідставність і необґрунтованість вимог за зустрічним позовом щодо повернення суми попередньої оплати.

Позивач зазначає, що відповідач суттєво порушив свої зобов'язання за Договором, відмовившись видати довіреність на ім'я співробітників позивача, чим позбавив останнього можливості виконувати свої обов'язки по Договору, так як без довіреності неможливе представництво інтересів в суді касаційної інстанції та на стадії виконавчого провадження, що у свою чергу створило умови для того, щоб позивач не міг отримати те, на що розраховував при укладенні Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2014 року закінчився строк довіреності, виданої на ім'я співробітників позивача, на представництво інтересів відповідача по Договору.

Згідно положень п. 3.1.3 Договору відповідач зобов'язаний видавати позивачу довіреність на осіб, що є співробітниками позивача і будуть представляти інтереси відповача в межах цього Договору.

Відповідно до умов п. 3.1.6 Договору відповідач приймає на себе зобов'язання додержуватися умов цього Договору.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.10.2014 року позивач направив відповідачу лист вих. № 016/14 з вимогою видати йому нову довіреність для представництва інтересів відповідача на виконання Договору.

З матеріалів справи вбачається, що не отримавши довіреність, 29.12.2014 року позивач повторно направив Відповідачу лист вих. № 022/14 з проханням видати довіреність на співробітників Позивача для законного представництва інтересів та попередив про те, що у зв'язку з відсутністю довіреності він вже позбавлений можливості в подальшому представляти інтереси відповідача та не має можливості в повному обсязі виконувати обов'язки по Договору.

Судом встановлено, що в порушення умов п. 3.1.3. Договору, відповідач не видав довіреність позивачу чим допустив неналежне виконання своїх обов'язків по Договору, при тому, що належне виконання такого обов'язку є необхідною умовою виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо надання юридичної допомоги по Договору.

Таким чином, на думку суду, Відповідач допустив істотне порушення Договору в результаті якого Позивач не зміг виконати свої зобов'язання по договору та значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що Позивач у випадку звернення до суду з вимогою розірвати Договір зобов'язаний повернути відповідачу зазначені ним у зустрічному позові документи.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ст. 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно положень ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 6 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, за положеннями ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

З огляду на вищевикладене заперечення відповідача викладені у відзиву на позов суд відхиляє, оскільки вони суперечать наявними у справі матеріалами та спрямовані на уникнення цивільної відповідальності за договором.

Клопотання відповідача про витребування доказів господарським судом відхилено як безпідставне, оскільки довіреності, які відповідач просив витребувати у позивача, є у матеріалах справи. Крім того, ці довіреністі були надані представником позивача у засіданні суду 18.03.2015 р. та досліджені судом.

Витребування копій документів, які підтверджують, що особи, яким були видані довіреності на представництво інтересів Відповідача в судах є фахівцями в області права також є безпідставним оскільки предметом спору у даній справі є розірвання договору та додатків до нього про надання юридичних послуг.

Таким чином, із суті самого Договору випливає, що юридичні послуги надаються фахівцями в області права.

Крім того, представник Позивача у даній справі, яка преставляла інтереси Відповідача у вказаних судових справах є адвокатом згідно посвідчення і, отже, є фахівцем в області права. Також господарський суд зазначає, що вказане клопотання не оформлено відповідно до вимог ст. 38 ГП України.

Підсумовуючи викладене, господарський суд вважає вимоги законними, обґрунтованими та доведеними наявними у справі доказами і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і Партнери Консалтінг»- задовольнити повністю.

Договір № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «МАРФІН БАНК» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28, код ЄДРПОУ 21650966) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і Партнери Консалтінг» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 36-Д, код ЄДРПОУ 33225853), Додаткову угоду № 1 від 06.07.2012 року до Договору № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року та Додаткову угоду № 2 від 20.12.2013 р. до Договору № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року, що укладені між Публічним акціонерним товариством «МАРФІН БАНК» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28, код ЄДРПОУ 21650966) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і Партнери Консалтінг» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 36-Д, код ЄДРПОУ 33225853) - розірвати.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28, код ЄДРПОУ 21650966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і Партнери Консалтінг» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 36-Д, код ЄДРПОУ 33225853) заборгованість у розмірі 1 629 941,02 грн. (один мільйон шістсот двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок одна гривня дві копійки) по Договору № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року, яка складається з суми заборгованості з оплати послуг у розмірі 1 320 376,09 грн. (один мільйон триста двадцять тисяч триста сімдесят шість гривень дев'ять копійок), неустойки у розмірі 305 006, 92 грн. (триста п'ять тисяч шість гривень дев'яносто дві копійки) і 3 (трьох) процентів річних у розмірі 4 558, 01 грн. (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім гривень одна копійка), нарахованих за прострочення виплати винагороди за Договором № 654 про надання юридичної допомоги від 06.07.2012 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28, код ЄДРПОУ 21650966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софоклеус і Партнери Консалтінг» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 36-Д, код ЄДРПОУ 33225853) суму судового збору у розмірі 33 816,82 (тридцять три тисячі вісімсот шістнадцять гривень вісімдесят дві копійки) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано 23 березня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук