Постанова

від 17.03.2015 по справі 904/6872/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 904/6872/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої Л. Рогач за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на постановувід 18.12.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/6872/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія" "Глобус" простягнення 244 977,53 грн. Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.02.2015 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І. касаційна скарга ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 17.03.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/362 від 16.03.2015 р. у зв'язку із відрядженням судді Волковицької Н.О., розгляд даної справи здійснюється колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Алєєва І.В., Рогач Л.І.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 р. ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Торгівельна компанія "Глобус" про стягнення з відповідача 244 977,53 грн., з яких: 66 210, 44 грн. вартості неякісного товару, 13 242,09 грн. штрафу, 165 525, 00 грн. плати за зберігання товару, посилаючись на приписи статей 193, 216, 268, Господарського кодексу України, статей 525, 526, 610, 629, 673, 712 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.10.2013 р. між сторонами було укладено договір № 13-1867-02 та підписано специфікацію № 1 до договору на постачання товару, за умовами яких відповідачем було виставлено рахунок на попередню оплату товару № СФ-0000137 від 09.10.2013 р. на суму, вказану у специфікації № 1, а саме 66 210,44 грн., який позивачем сплачено в повному обсязі 01.11.2013 р., що підтверджується випискою банку № 20544.

Позивач зазначав, що 15.11.2013 р. на виконання умов договору та специфікації № 1 до нього відповідачем на адресу позивача було поставлено товар, проте, при комісійному отриманні товару представниками позивача та представником незалежної організації - ТОВ "ІБФІ" (ТОВ "Інженерне бюро Франке Інтернешенал") було складено акт № 1454/Фк про фактичну якість (комплектність) продукції від 20.11.2013 р., у якому встановлено невідповідність поставленого відповідачем товару ГОСТу 12652-74, вказаному сторонами в специфікації № 1. Крім того, ТОВ "Інженерне бюро Франке Інтернешенал" (ТОВ "Engineering Bureau Franke International") було також складено акт про невідповідність вхідної продукції № 355 від 20.11.2013 р.

Згідно з вимогами Інструкції П-7 про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітраж СРСР від 25.04.1966 р., яка є чинною, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування поставленої продукції, тари або пакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним в маркування і супровідних документах, що підтверджують якість продукції, отримувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні недоліків.

На виконання вимог пункту 18 вказаної Інструкції П-7, позивачем 21.11.2013, 22.11.2013 р. та 26.11.2013 р. направлялись на адресу відповідача факсограми про виклик представника для комісійного приймання товару та складання двостороннього акта, а 27.11.2013 р., не отримавши відповіді, відбулось приймання продукції за участі представників позивача та незалежної фірми - ТОВ "ІБФІ", про що складено акт № 71/014 про фактичну якість (комплектність) продукції.

Позивач вказував, що 06.12.2013 р. факсом на адресу відповідача було направлено претензію про повернення грошових коштів у розмірі 66 210,44 грн. за поставлений неякісний товар та сплату штрафу у розмірі 13 242,09 грн., а також направлені акти про взяття матеріальних цінностей неналежної якості на відповідальне зберігання та акти повернення цих матеріальних цінностей неналежної якості для оформлення та підписання, які підписані не були та були повернуті за закінченням терміну зберігання, що стало підставою для звернення до суду.

ТОВ "Торгівельна компанія" "Глобус" подало до суду заяву про застосування строків позовної давності, вказуючи на те, що відповідно до частини 8 статті 269 Цивільного кодексу України, позови, які випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом 6 місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів, а оскільки позивач звернувся до суду тільки у вересні 2014 р., строк позовної давності за його вимогами сплив.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 р. (суддя Кармазіна Л.П.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач у позовній заяві просить повернути сплачену за товар грошову суму повністю, але такий наслідок має застосовуватися лише за умови відмови позивача від договору, а оскільки, як встановив суд першої інстанції, такої відмови не було, а строк дії договору продовжувався і сплинув 31.12.2013 р. відповідно до пункту 9.4. цього договору, то жоден з вищезазначених наслідків не може бути застосований, виходячи з фактичних обставин та обґрунтування позивачем його позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивач звернувся до суду після закінчення перебігу шестимісячного терміну встановленого статтею 269 Господарського кодексу України.

За апеляційною скаргою ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Бахмат Р.М., Кощеєв І.М., Науменко І.М.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 18.12.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав стосовно недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права та вказуючи на викладення у судових рішеннях лише доводів відповідача.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з підстав спливу позовної давності, про що відповідачем у справі зроблена заява, проте, в порушення пункту 7 частини2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення доводів позивача стосовно необхідності встановлення обставин порушення прав позивача та можливості застосування наслідків пропуску позовної давності за обставин встановлення наявності такого порушеного права.

На думку заявника касаційної скарги, неправильно надавши оцінку спірним правовідносинам, які, як зазначає скаржник, виникли з договору купівлі - продажу, судами залишено поза увагою, що за приписами пункту 4 частини 2 статті 258 та статті 681 Цивільного кодексу України до вимог, які виникли у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, а до вимог поставки товару неналежної якості відповідно до статті 269 Господарського кодексу України, застосується 6 - місячний строк пред'явлення вимог, тобто річний строк застосовується щодо договорів купівлі - продажу (стаття 655 Цивільного кодексу України), а шестимісячний строк - до договорів поставки (стаття 265 Господарського кодексу України, стаття 712 Цивільного кодексу України).

Заявник касаційної скарги вважає, що ним доведено та обґрунтовано наявність підстав для стягнення з відповідача відповідних коштів, що безпідставно не взято судами до уваги.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Торгівельна компанія "Глобус" просить залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін вказуючи на те, що у зв'язку з тим, що відповідно до частини 1 статті 264 Господарського кодексу України збут і матеріально - технічне постачання опосередковується, як правило, таким господарським договором як поставка, і лише в окремих випадках - договором купівлі - продажу, а оскільки у даному випадку укладеним між сторонами договором № 13-1867-02 передбачено постачання продукції, яка відноситься до продукції виробничо - технічного призначення, то до цього договору застосовуються положення про договір поставки, тобто застосуванню підлягають саме положення статті 269 Господарського кодексу України.

Крім того, на думку відповідача, судами правомірно встановлено факт недоведеності позивачем своїх вимог належними та допустимими доказами.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 03.10.2013 р. між ТОВ "Торгівельна компанія "Глобус" (продавець) та ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (покупець) укладено договір № 13-1867-02, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію (товар). Кількість, номенклатура, ціна строки поставки товару, умови поставки (відповідно до ІНКОТЕРМС - правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати в редакції 2010 року) та умови оплати визначені в Специфікаціях, доданих до даного договору, що становлять його невід'ємну частину.

Згідно пункту 3.2. договору перехід права власності зазначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

У пункті 5.1 договору сторони передбачили, що приймання товару по якості й кількості здійснюється покупцем відповідно до інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості й кількості П-6, П-7.

Якщо поставлений товар виявиться дефектним або не буде відповідати іншим умовам договору, покупець має право відмовитися від приймання товару, або зажадати від постачальника відповідного зниження ціни або його замін, при цьому витрати, пов'язані із заміною товару, несе продавець. (пункт 5.2. договору).

Відповідно до пункту 5.3. договору приймання товару по якості здійснюється покупцем відповідно до якості, зазначеною у сертифікаті (паспорті). У випадку виявлення яких-небудь дефектів у відвантаженому товарі, невідповідності останнього ТУ, ГОСТам, кресленням, що указані у специфікаціях, прикладених до договору, або виявлення недостачі у вазі й кількості товару, невиконання умов договору, сторона за договором, чиє право порушене, має право пред'явити претензію іншій стороні, що допустила порушення. Пред'явлення й розгляд претензій регулюється Господарським кодексом України.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що при прийманні товару обов'язкова наявність наступних документів: сертифіката (паспорта) якості, накладної, податкової накладної, товаросупроводжувальних накладних, рахунку.

У випадку поставки неякісного товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості неякісного товару (пункт 8.4 договору).

При цьому, відповідно до пункту 3.3 договору у випадку поставки продавцем товару неналежної якості і/або товару, що відрізняється по яких - небудь параметрах від замовленого, а також як товару, що має недоліки або невідповідність умовам договору покупець приймає його на відповідальне зберігання на строк не більше 1 (одного) місяця для визначення правових наслідків у відповідності зі статтею 678 Цивільного кодексу України. При подальшому знаходженні товару на зберіганні (понад 1 місяць) і не вирішенні питання про розпорядження своїм товаром, продавець повинен оплатити покупцю 1 % від суми поставки за кожний наступний день зберігання товару до вирішення питання.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" про стягнення з ТОВ "Торгівельна компанія "Глобус" 244 977,53 грн., з яких: 66 210, 44 грн. вартості неякісного товару, сплачених позивачем на рахунок відповідача, 13 242,09 грн. штрафу, 165 525, 00 грн. плати за зберігання товару, посилаючись на приписи статей 193, 216, 268, Господарського кодексу України, статей 525, 526, 610, 629, 673, 712 Цивільного кодексу України, вказуючи на здійснення відповідачем, на підставі укладеного між сторонами договору № 13-1867-02 від 03.10.2013 р., поставки товару неналежної якості, що підтверджується актом № 1454/Фк про фактичну якість (комплектність) продукції від 20.11.2013 р., складеним представниками позивача та представником незалежної організації - ТОВ "ІБФІ" (ТОВ "Інженерне бюро Франке Інтернешенал"), актом про невідповідність вхідної продукції № 355 від 20.11.2013 р. складеним ТОВ "ІБФІ" на підставі договору № ЕВFІ.Ukr 12-17/13-0008-02 від 04.12.2012 р., актом № 71/014 про фактичну якість (комплектність) продукції, а також актами про взяття матеріальних цінностей неналежної якості на відповідальне зберігання та повернення матеріальних цінностей, складених позивачем.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 13.10.2013 р. між ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та ТОВ "Торгівельна компанія "Глобус" було укладено специфікацію № 1, якою було узгоджено найменування товару, що поставляється на загальну суму 66 210,44 грн. Умови оплати: 100% попередня оплата, на підставі рахунка, за узгоджену партію товару. Строк поставки товару: впродовж 10-ти календарних днів після перерахування 100% оплати на п/рахунок продавця. Сторони узгодили, що наявність сертифікату якості або сертифікату відповідності обов'язкова (а.с.18)

На підставі виставленого продавцем рахунку-фактури №СФ-0000137 від 09.10.2013 р., покупець - позивач 01.11.2013 року здійснив попередню оплату товару на суму 66 210,44 грн., про що свідчить банківська виписка по особовому рахунку №26002601005099 за 01.11.2013 р.(а.с.19-20).

На виконання умов договору, 15.11.2013 р. відповідач поставив на адресу позивача товар на загальну суму 68 505,96 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №РН-0000147 від 15.11.2013 року, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств (а.с.21), а також передав позивачу сертифікат якості № HU6504981235.(а.с.25) Товар було прийнято позивачем без заперечень.

20.11.2013 р. представниками позивача та представником незалежної організації ТОВ "ІБФІ" було складено акт про фактичну якість (комплектність) продукції № 1454/Фк, яким засвідчено, що при огляді продукції комісією встановлено фактичну якість, а саме: на приймання наданий сертифікат якості, який не пов'язаний з даною продукцією (не вказана партія, товщина). При візуальному огляді листів виявлено короблення листів, поверхня листів не гладка, по всій поверхні наявні тріщини, різнотонність, рябизна. На підставі викладеного, комісією зроблено висновок про те, що через виявлені зауваження поставлену продукцію рекомендовано взяти на відповідальне зберігання (а.с.22).

Крім того, 20.11.2013 року, ТОВ Інженерне бюро Франке Інтернешенал ", на підставі укладеного з позивачем договору № EBFI.UKR12-17/13-0008-02 від 04.12.2012 р., було складено акт № 335 про невідповідність вхідної продукції.

21.11.2013 р. та 22.11.2013 р. позивач повідомляв відповідача про необхідність направлення представника для комісійного приймання продукції, а також просив оформити акти на відповідальне зберігання та акти на вивіз продукції.

26.11.2013 р. позивач звернувся до відповідача з проханням направити представника в строк до 27.11.2013 р. для комісійного приймання продукції, проте, оскільки відповіді від відповідача не надійшло, 27.11.2013 р. приймання продукції відбулося за участі представників позивача та представника незалежної організації ТОВ "ІБФІ", про що складено акт № 71/014Р про фактичну якість (комплектність) продукції, в якому в графі "фактична якість" зазначено, що при візуальному огляді листів, поверхня листів не гладка, по всій поверхні наявні тріщини, пошкодження, різнотонність, рябизна. В наданому сертифікаті на поставлену продукцію не вказано номер партії та товщина склотекстоліта. На підставі викладеного, комісія дійшла висновку, про те що, через виявлені зауваження, постачальнику рекомендовано розпорядитись своєю продукцією.

06.12.2013 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 01ЮК/3194 від 06.12.2013 р., якою просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 66 210,44 грн. 44 та оплатити штраф у розмірі 13 242,09 грн. (а.с.30), а також відповідно до поштового опису вкладення (а.с.34) направив на адресу відповідача акти про взяття ТМЦ неналежної якості на відповідальне зберігання (а.с.32) та акт про повернення ТМЦ неналежної якості (а.с.33) Зазначений лист було повернуто позивачу поштовою установою з відміткою про закінчення строку зберігання поштового відправлення (а.с.35). Відповідач на претензію не відреагував, грошові кошти за неякісний товар у розмірі 662 10,44 грн. позивачу не повернув.

Здійснюючи судовий розгляд справи суд апеляційної інстанції визнав правомірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з поставкою продукції неналежної якості за договором поставки, до врегулювання яких застосовуються положення статей 265, 268, 269 Господарського кодексу України, статей 678 - 681 Цивільного кодексу України та Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7.

При цьому, залишаючи рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог без змін, суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України, зазначив, що звертаючись до суду позивач вимагав повернути сплачену за товар грошову суму повністю, проте, такий наслідок має застосовуватися лише за умови відмови позивача від договору, і оскільки позивачем такої відмови не заявлялось, а строк дії договору продовжувався і сплинув 31.12.2013 р. відповідно до пункту 9.4. договору, то жоден із визначених статтею 678 Цивільного кодексу України наслідків, а саме: відмова від договору з вимогою повернення сплаченої за товар грошової суми; вимога заміни товару, не може бути застосований, виходячи з фактичних обставин та обґрунтування позовних вимог позивачем.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним та вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з частинами 1, 3 статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

За змістом частин 1, 2 та 6 статті 265 вказаного Кодексу, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 1 Господарського кодексу України передбачено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Тобто, Господарський кодекс України по відношенню до Цивільного кодексу України є систематизованим законодавчим актом, який регулює особливості господарських відносин.

Статтею 268 Господарського кодексу України встановлено якість товарів, що поставляються, а стаття 678 Цивільного кодексу України містить положення стосовно правових наслідків передання товару неналежної якості.

Проте, суд апеляційної інстанції в обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог в частині повернення сплачених за товар коштів, посилаючись як на приписи статті 265 Господарського кодексу України, так і на частину 2 статті 678 Цивільного кодексу України, вказані приписи законодавства залишив поза увагою, питання стосовно правової природи спірних правовідносин та їх правового регулювання з посиланням на конкретну норму матеріального права, яка підлягає застосуванню у даному випадку не дослідив, залишивши поза увагою також наявність, чи навпаки відсутність, підстав для застосування статті 238 Господарського кодексу України до спірних правовідносин.

Крім того, здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було вказано про неприйняття в якості належних доказів на підтвердження позовних вимог наданих позивачем, зокрема, акта приймання продукції за якістю від 27.11.2013 р. № 71/014, акта № 71/014 від 20.11.2014 р. про фактичну якість продукції та акта про фактичну якість продукції № 71/014р від 27.11.2014 р.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції залишені поза увагою доводи позивача стосовно того, що згідно з пунктом 5.3 приймання товару по якості здійснюється покупцем відповідно до якості, зазначеної у сертифікаті (паспорт), проте, у наданому продавцем сертифікаті на поставку продукції не зазначений номер партії та товщина стеклотекстолита, тобто не з'ясоване питання стосовно наявності документального підтвердження спростування доводів позивача щодо поставки неякісної продукції.

Крім того, відповідно до пункту 3.3 договору у випадку поставки продавцем товару неналежної якості і/або товару, що відрізняється по яких - небудь параметрах від замовленого, а також товару, що має недоліки або невідповідність умовам договору покупець приймає його на відповідальне зберігання на строк не більше 1 (одного) місяця для визначення правових наслідків у відповідності зі статтею 678 Цивільного кодексу України. При подальшому знаходженні товару на зберіганні (понад 1 місяць) і не вирішенні питання про розпорядження своїм товаром, продавець повинен оплатити покупцю 1 % від суми поставки за кожний наступний день зберігання товару до вирішення питання.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції залишено поза увагою наявні в матеріалах справи копії опису вкладення у цінний лист із зазначення про направлення 06.12.2013 р. на адресу ТОВ "Торгівельна компанія "Глобус" актів про взяття ТМЦ неналежної якості на відповідальне зберігання та повернення ТМЦ і поштової квитанції про направлення поштового відправлення відповідачу, як й не встановлено судом обставин відповідності дій позивача умовам договору, а саме пункту 3.3 щодо наявності підстав для вжиття таких дій як-то взяття матеріальних цінностей на зберігання та правомірність здійснення ним розрахунку коштів за зберігання продукції.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Торгівельна компанія "Глобус" подало до господарського суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись частину 8 статті 269 Господарського кодексу України та статті 256, 267 Цивільного кодексу України.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Проте, вказані приписи законодавства залишені судами першої та апеляційної інстанції поза увагою, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог заяву відповідача про застосування позовної давності не розглянув, в той час, як суд першої інстанції посилаючись на пропуск позивачем позовної давності, визначеної частиною 8 статті 269 Господарського кодексу України не встановив наявність, чи навпаки, відсутність порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду.

Оскільки в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 р. у справі № 904/6872/14 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач