cpg1251
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2015 року Справа № 904/6872/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)
Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
При секретарі Валяр М.Г.
Зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 03.08.2015р.
Представники сторін:
від позивача: Захарченко О.В. представник, довіреність № 94 від 02.06.15;
від відповідача: Анципович Д.О. представник, довіреність № 52 від 10.01.15;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ГЛОБУС»
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2015 року у справі № 904/6872/14
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ГЛОБУС», м. Дніпропетровськ
про стягнення 244 977,53 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ГЛОБУС» про стягнення 244 977,53 грн.- відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 року без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.15р. касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» задоволена частково, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
При цьому, Вищий господарський суд вказав, що суд апеляційної інстанції питання стосовно правової природи спірних правовідносин та їх правового регулювання з посиланням на конкретну норму матеріального права, яка підлягає застосуванню у даному випадку не дослідив, залишивши поза увагою також наявність, чи навпаки відсутність, підстав для застосування статті 238 Господарського кодексу України до спірних правовідносин.
Крім того, ВГСУ зазначив, що суди залишили поза увагою доводи позивача стосовно того, що згідно з пунктом 5.3 приймання товару по якості здійснюється покупцем відповідно до якості, зазначеної у сертифікаті (паспорт), проте, у наданому продавцем сертифікаті на поставку продукції не зазначений номер партії та товщина стеклотекстолита, тобто не з'ясували питання стосовно наявності документального підтвердження спростування доводів позивача щодо поставки неякісної продукції, як і не встановили обставин відповідності дій позивача умовам договору, а саме пункту 3.3 щодо наявності підстав для вжиття таких дій як-то взяття матеріальних цінностей на зберігання та правомірність здійснення ним розрахунку коштів за зберігання продукції.
Також ВГСУ зазначив, що суд першої інстанції посилаючись на пропуск позивачем позовної давності, визначеної частиною 8 статті 269 Господарського кодексу України не встановив наявність, чи навпаки, відсутність порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2015 року (суддя Петренко І.В.) позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» - задоволено.
Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ГЛОБУС» на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» 66210,44грн. (шістдесят шість тисяч двісті десять грн. 44 коп.) вартості неякісного товару; 13242,09грн. (тринадцять тисяч двісті сорок дві грн. 09 коп.) штрафу; 165525,00грн. (сто шістдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять грн. 00 коп.) плати за зберігання товару; 4899,55грн. (чотири тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 55 коп.) судового збору
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ГЛОБУС», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив правову природу укладеного договору, який є договором поставки, а не купівлі-продажу, як вказав суд першої інстанції; безпідставно взяв до уваги у якості доказів акти, які складені у порушення вимог Інструкції П-6,П-7 про порядок приймання продукції матеріально-технічного призначення та товарів народного споживання» та не врахував пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із позовом.
Всі ці обставини на думку відповідача, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 червня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 24 червня 2015 року.
На підставі розпорядження в.о. голови суду Науменка І.М. від 23.06.15р. змінено склад судової колегії у зв»язку з лікарняним судді Чус. Розгляд справи визначено колегією суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Величко Н.Л., Дармін М.О.
У зв»язку з виходом на роботу судді Чус О.В., члена постійно діючої колегії суддів згідно з рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. №1, розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 03.08.15р. розгляд справи визначено у складі колегії суддів: головуючого судді Березкіної О.В. (доповідача), суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
03 серпня 2015 року відбулось чергове удове засідання.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Глобус" (далі по тексту - відповідач, продавець) та публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі по тексту - позивач, покупець) укладено договір №13-1867-02, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію (товар). Кількість, номенклатура, ціна строки поставки товару, умови поставки (відповідно до ІНКОТЕРМС - правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати в редакції 2010 року) та умови оплати визначені в Специфікаціях, доданих до даного договору, що становлять його невід'ємну частину.
У пункті 5.1 договору сторони передбачили, що приймання товару по якості й кількості здійснюється покупцем відповідно до інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості й кількості П-6, П-7.
Якщо поставлений товар виявиться дефектним або не буде відповідати іншим умовам договору, покупець має право відмовитися від приймання товару, або зажадати від постачальника відповідного зниження ціни або його замін, при цьому витрати, пов'язані із заміною товару, несе продавець. (пункт 5.2. договору).
Відповідно до пункту 5.3. договору приймання товару по якості здійснюється покупцем відповідно до якості, зазначеною у сертифікаті (паспорті). У випадку виявлення яких-небудь дефектів у відвантаженому товарі, невідповідності останнього ТУ, ГОСТам, кресленням, що указані у специфікаціях, прикладених до договору, або виявлення недостачі у вазі й кількості товару, невиконання умов договору, сторона за договором, чиє право порушене, має право пред'явити претензію іншій стороні, що допустила порушення. Пред'явлення й розгляд претензій регулюється Господарським кодексом України.
Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що при прийманні товару обов'язкова наявність наступних документів: сертифіката (паспорта) якості, накладної, податкової накладної, товаросупроводжувальних накладних, рахунку.
У випадку поставки неякісного товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості неякісного товару (пункт 8.4 договору).
Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ГЛОБУС» із позовом, позивач посилався на порушення відповідачем умов договору в частині поставки неякісного товару, що є підставою для стягнення 66210,44грн. вартості неякісного товару; 13242,09грн. штрафу; 165525,00грн. плати за зберігання товару. В обґрунтування позову позивач посилався на ч.5 ст. 268 ГК України, відповідно до якої у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком, покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем - вимагати повернення сплаченої суми.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач поставив неякісний товар, що підтверджується актом №71/014Р про фактичну якість (комплектність) продукції, складеним представником незалежної організації ТОВ "ІБФІ", в якому в графі "фактична якість" зазначено, що при візуальному огляді листів, поверхня листів не гладка, по всій поверхні наявні тріщини, пошкодження, різнотонність, рябизна. В наданому сертифікаті на поставлену продукцію не вказано номер партії та товщина склотекстоліту, тому відповідач повинен сплатити вартість неякісного товару, штраф та витрати на зберігання товару.
Крім того, суд першої інстанції визначив, що строк позовної давності по даному спору не сплив, оскільки укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а не поставки, і тому до нього повинні застосовуватись загальні строки позовної давності - три роки.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Визначаючи правову природу укладеного договору, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з частинами 1, 3 статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
За змістом частин 1, 2 та 6 статті 265 вказаного Кодексу, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Визначаючи правову природу спірного договору, колегія суддів зауважує, що договір купівлі-продажу є реальним і передбачає перехід права власності на майно в момент оплати. Договір поставки - це зобов'язання про надання майна в зазначений термін, який не збігається з моментом укладення угоди.
Статтею 1 Господарського кодексу України передбачено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Тобто, Господарський кодекс України по відношенню до Цивільного кодексу України є систематизованим законодавчим актом, який регулює особливості господарських відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони є суб'єктами господарювання, продукт, який був предметом договору - склотекстоліт, відноситься до продукції виробничо-технічного призначення, який використовується для господарсько-економічної діяльності - у якості електроізоляційних матеріалів для ремонту вантажопідйомних магнитів, електродвигунів, високовольтних електродвигунів.
Умовами договору передбачено приймання товару на підставі Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7.
Все вищезазначене свідчить про те, що правова природа укладеного договору - договір поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а не навпаки, як визначив суд першої інстанції і в цій частині колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції неправильними.
Судом встановлено, що на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури №СФ-0000137 від 09.10.2013 р., покупець - позивач 01.11.2013 року здійснив попередню оплату товару на суму 66 210,44 грн., про що свідчить банківська виписка по особовому рахунку №26002601005099 за 01.11.2013 р.(а.с.19-20).
На виконання умов договору, 15.11.2013 р. відповідач поставив на адресу позивача товар на загальну суму 68 505,96 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №РН-0000147 від 15.11.2013 року, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств (а.с.21), а також передав позивачу сертифікат якості № HU6504981235.(а.с.25) Товар було прийнято позивачем без заперечень.
Відповідно до ст.268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. . Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору вимог до якості поставленого товару сторони не визначили.
Відповідно до пункту 5.3. договору приймання товару по якості здійснюється покупцем відповідно до якості, зазначеною у сертифікаті (паспорті). У випадку виявлення яких-небудь дефектів у відвантаженому товарі, невідповідності останнього ТУ, ГОСТам, кресленням, що указані у специфікаціях, прикладених до договору, або виявлення недостачі у вазі й кількості товару, невиконання умов договору, сторона за договором, чиє право порушене, має право пред'явити претензію іншій стороні, що допустила порушення. Пред'явлення й розгляд претензій регулюється Господарським кодексом України.
Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що при прийманні товару обов'язкова наявність наступних документів: сертифіката (паспорта) якості, накладної, податкової накладної, товаросупроводжувальних накладних, рахунку.
Сертифікат якості - це письмовий документ, складений у довільній формі та виданий виробником товару (продукції), щоб підтвердити відповідність виробленого ним товару (продукції) вимогам, які висуваються до якості такого товару (продукції).
Разом з тим, умовами договору не визначено яким саме показникам якості повинен відповідати товар та які дані повинні міститися в сертифікаті якості.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до специфікації № 1 було узгоджено найменування товару, що поставляється на загальну суму 66 210,44 грн. Умови оплати: 100% попередня оплата, на підставі рахунка, за узгоджену партію товару. Строк поставки товару: впродовж 10-ти календарних днів після перерахування 100% оплати на п/рахунок продавця. Сторони узгодили, що наявність сертифікату якості або сертифікату відповідності обов'язкова. Виробник товару - «ZHEJIANG SUICHANG MP.EXP CO., LTD» КНР(а.с.18) Рік виготовлення: 2013, товар відповідає ГОСТ 12652-74.
Згідно сертифікату якості № НU № 6504981235 виробника товару - «ZHEJIANG SUICHANG MP.EXP CO., LTD» КНР, та наданого відповідачем позивачу згідно п. 5.4 договору, склотекстоліт СТ -ЕТФ відповідає ГОСТ 12652-74.
В означеному сертифікаті вказані основні показники до поставленого товару та їх відповідність внаслідок випробувань.
ГОСТом 12652-74 ( пунктом 3), на який міститься посилання у сертифікаті, визначені правила приймання склотекстоліту: ( мовою оригінала) « - по ГОСТ 25500 и требованиям настоящего стандарта».
Згідно п.3.2 ГОСТ 25500 « пластики принимаются партиями. За партию принимают пластики одного типа, запрессованные одновременно в одном прессе, имеющие порядковый номер этой запрессовки. Приемо-сдаточным испытаниям должна быть подвергнута каждая партия пластиков. Испытания проводят по показателям таблицы № 13.
Таблиця № 13 містить наступні показники якості: « размеры, товщина, состояние поверхности, состояние краев, штампуемость, стрела прогиба, коробления, плотность, разрушающее напряжение при изгибе перпендикулярно слоям, разрушающее напряжение при растяжении ».
Відповідно п. 2.2 ГОСТ 12652-74 - « Требования к поверхности листов стеклотекстолита - по ГОСТ 25500.
Поверхность листов стеклотекстолита должна быть гладкой, без газовых пузырей и посторонних включений. Допускаются отдельные риски, рябизна, вмятины, выпуклости, следы царапин (как отпечатки прокладочных листов) и разнотонность.»
Згідно п. 2.11 ГОСТу коробление стеклотекстолита - по ГОСТ 25500.
Відповідно п. 2.7 ГОСТ 25500 « коробление для листов толщиной 2 мм и больше, не должно превышать значения, указаного в таблице 6 при длине линейки 1000 мм.»
Таблицею 6 ГОСТ 25500 передбачено, що «Коробление для марки СТ-ЭТФ для толщин 2,0-2,5 мм должно быть 30 мм. «
Як вбачається з акту № 1454 від 20 листопада 2013 року про фактичну якість продукції, на приймання позивачу наданий сертифікат якості, який не прив'язаний до даної продукції ( не вказана партія, товщина). При візуальному огляді листів виявлено короблення листів ( заміри не проводились), поверхня листів не гладка, по всі поверхні маються тріщини, ушкодження, різнотонність, рябизна.
Відповідно до акту № 335 про невідповідність продукції, зовнішній вигляд продукції - короблення листів склотекстоліта, поверхня листів не гладка, по всі поверхні наявність тріщин. Маркіровка: на кожному листі вказаний номер партії.
У якості висновку невідповідності в акті зазначено про те, що зовнішній вигляд та дані сертифіката якості не відповідають умовам Договору.
Проте, актами, складеними позивачем та залученої їм компанії, розміри короблення листів склотекстоліту взагалі не встановлені, а як вбачається з ГОСТу, наявність різнотонності, рябизни та не гладкої поверхні допускається.
В той же час, як вбачається з акту № 335, всі інші показники якості склотекстоліту, які вимагає ГОСТ , а саме : « предельное отклонение от толщины, разрушающее напряжение при изгибе перпендикулярно слоям, разрушающее напряжение при растяжении, електрическая прочность перпендикулярно слоям, пробивное напряжение параллельно слоям», відповідають технічним умовам та стандартам, передбаченим ГОСТом, на який міститься посилання у специфікації.
Інших вимог вищезазначений ГОСТ не вимагає, тому колегія суддів вважає, що сертифікат містить всі необхідні показники якості, передбачені вимогами ГОСТ.
Висновок суду про те, що кожний лист промаркован біркой з зазначенням № партії, який не відображений у перекладі сертифіката якості, не свідчить про поставку відповідачем неякісного товару, оскільки ані умовами договору, ані специфікацією до нього не передбачено обов'язковість визначення саме у сертифікаті номера партії товару.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вищезазначене спростовує висновки суду першої інстанції, що поставлена продукція не відповідає вимогам сертифікату якості, а інших доказів на спростування цього, позивачем не надано.
Крім того, у пункті 5.1 договору сторони передбачили, що приймання товару по якості й кількості здійснюється покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості й кількості П-6, П-7.
Відповідно до п.14, 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості П-7 приймання продукції по якості проводиться у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особових умов поставки, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, специфікація та таке інше).
При виявленні невідповідності якості продукції вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам, договору або даним, зазначеним у маркуванні та супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання продукції та складає акт, у якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняв продукцію 15 листопада 2013 року без заперечень і зауважень, а 20.11.2013 р. представниками позивача та представником незалежної організації ТОВ "ІБФІ" було складено акт про фактичну якість (комплектність) продукції № 1454/Фк, яким засвідчено, що при огляді продукції комісією встановлено фактичну якість, а саме: на приймання наданий сертифікат якості, який не пов'язаний з даною продукцією (не вказана партія, товщина). При візуальному огляді листів виявлено короблення листів, поверхня листів не гладка, по всій поверхні наявні тріщини, різнотонність, рябизна. На підставі викладеного, комісією зроблено висновок про те, що через виявлені зауваження поставлену продукцію рекомендовано взяти на відповідальне зберігання (а.с.22).
Разом з цим, кількості оглянутої продукції вищезазначений акт не містить.
Крім того, 20.11.2013 року, ТОВ Інженерне бюро Франке Інтернешенал ", на підставі укладеного з позивачем договору № EBFI.UKR12-17/13-0008-02 від 04.12.2012 р., було складено акт № 335 про невідповідність вхідної продукції.
21.11.2013 р. та 22.11.2013 р. позивач повідомив відповідача про необхідність направлення представника для комісійного приймання продукції, а також просив оформити акти на відповідальне зберігання та акти на вивіз продукції.
26.11.2013 р. позивач звернувся до відповідача з проханням направити представника в строк до 27.11.2013 р. для комісійного приймання продукції, проте, оскільки відповіді від відповідача не надійшло, 27.11.2013 р. приймання продукції відбулося за участі представників позивача та представника незалежної організації ТОВ "ІБФІ", про що складено акт № 71/014Р про фактичну якість (комплектність) продукції, в якому в графі "фактична якість" зазначено, що при візуальному огляді листів, поверхня листів не гладка, по всій поверхні наявні тріщини, пошкодження, різнотонність, рябизна. В наданому сертифікаті на поставлену продукцію не вказано номер партії та товщина склотекстоліту.
Разом з тим, відповідно до п.20 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості (П-7) визначено, що за неявки представника відправника за викликом покупця, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції з якості. За відсутності відповідної інспекції по якості або бюро товарних експертиз за місцем знаходження покупця, при відмові їх виділити представника або його неявка за викликом покупця перевірка проводиться:
а). за участю компетентного представника іншого підприємства, виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства або
б). за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітета профспілок цього підприємства або
в). одноособово підприємством-отримувачем, якщо відправник надав згоду на одноособове приймання продукції.
Проте, позивач здійснив приймання товару без дотримання означених вимог Інструкції, без виклику представників відповідної галузевої інспекції по якості продукції, або експерта бюро товарних експертиз та без надання доказів відсутності означених інспекцій або їх відмову від участі у прийманні продукції.
З огляду на вищезазначене , акт № 1454/Фк та акт № 335 від 20.11.2013 року, складений ТОВ Інженерне бюро Франке Інтернешенал ", не приймаються судом як докази невідповідності поставленого товару вимогам якості, передбаченим договором.
Відповідно до ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що як акт № 1454/Фк від 20.11.2013 року, так і акт № 335 від 20.11.13р. про невідповідність вхідної продукції є неналежними доказами по справі, оскільки вони складені з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості (П-7), застосування якої передбачено умовами договору, тому не можуть бути прийняті до уваги на підтвердження поставки неякісного товару.
Відповідно до п.5 ст. 268 ГК України, на яку посилається позивач як на підставу позову, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком, покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем - вимагати повернення сплаченої суми.
Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про недоведеність позивачем факту поставки товару неналежної якості і/або товару, що відрізняється по яких - небудь параметрах від замовленого, а також товару, що має недоліки або невідповідність умовам договору, або вимогам стандарту, то відсутні підстави для нарахування відповідачу штрафу та 1 % від суми поставки за кожний наступний день зберігання товару до вирішення питання.
Крім того, як вбачається із спірного договору, пунктом 5.2 сторони визначили наслідки поставки товару неналежної якості: якщо поставлений товар виявиться дефектним або не буде відповідати іншим умовам договору, покупець має право відмовитися від приймання товару , або зажадати від постачальника відповідного зниження ціни або його замін , при цьому витрати, пов'язані із заміною товару, несе продавець. (пункт 5.2. договору).
Таким чином, вимоги про стягнення сплаченої за товар суми не відповідає умовам договору.
Колегією суддів визначено, що правовідносин сторін виникли з приводу договору поставки, а позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків, поставлених йому товарів (ч. 8 ст. 269 ГК України).
Таким чином, колегія суддів визнає, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки акт про фактичну якість (комплектність) продукції №71/014р., на який як на підставу позову посилається позивач складено 27.11.2013 року, тоді як з позовною заявою позивач звернувся 09.09.2014 року, тобто за межами вказаного строку.
Проте, позовні вимоги задоволенню не підлягають не у зв'язку із пропуском строку позовної давності, а у зв'язку із недоведеністю позивачем свого порушеного права, оскільки за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
З урахуванням вищезазначених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи справу, неправильно встановив характер спірних правовідносин та неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, визнав встановленими обставини, які не були доведені та необґрунтовано задовольнив позовні вимоги, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ГЛОБУС» - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2015 року у справі № 904/6872/14 - скасувати .
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ГЛОБУС» про стягнення 244 977,53 грн. - відмовити.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.В.Чус
10.08.15
Суд | Дніпропетровський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.08.2015 |
Оприлюднено | 13.08.2015 |
Номер документу | 48163147 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Березкіна Олена Володимирівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Бахмат Рауфа Муллахметовна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Бахмат Рауфа Муллахметовна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Бахмат Рауфа Муллахметовна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Кармазіна Леся Петрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні