Рішення

від 18.03.2015 по справі 35/359

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015№35/359

За позовом Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" простягнення 13 179,53 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Борисенко І.І.

Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача: Корнієнко Г.О. - представник за дов.;

від відповідача: Жигадло І.Б. - представник за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Вінницької обласної організації Товариства сприяння оборони України до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 13 179,53 грн. та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2011 порушено провадження у справі №35/359, розгляд справи призначено на 21.11.2011.

21.11.2011 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні 21.11.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 19.12.2011.

У судовому засіданні 19.12.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 21.12.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2011, провадження у справі зупинено на підставі п. 3 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до завершення реорганізації Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2014 провадження у справі поновлено.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 28.03.2014 справу №35/359 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Полякова К.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2014 справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 28.04.2014.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Босого В.П. та судді Полякової К.В., розпорядженням в.о.Голови господарського суду міста Києва від 28.04.2014 справу №35/359 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Гавриловська І.О., суддя Ягічева Н.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2014 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 28.04.2014.

В судовому засіданні 28.04.2014 оголошено перерву на 12.05.2014 в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014, на підставі ст. 79 ГПК України, провадження у справі №35/359 зупинено до закінчення процесу реорганізації Дочірнього компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.02.2015, у зв'язку з закінченням повноважень у судді Гавриловської І.О. та судді Ягічевої Н.І., справу №35/359 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Борисенко І.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2015 прийнято справу №35/359 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Борисенко І.І., суддя Босий В.П , провадження у справі №35/359 поновлено та призначено розгляд справи на 23.02.2015.

Ухвалою від 10.02.2015 справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 23.02.2015.

Ухвалою від 23.02.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 18.03.2015.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог, з тих підстав, що відповідно до п. 5.1 Договору, оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів природного газу, запланованих для поставок за 5 банківських днів до початку місяця поставки.

Відповідно до ст. 693, 665, 670, 188 ЦК України, позивач вправі вимагати від відповідача лише поставити та про транспортувати природний газ в обсязі передбаченому договором.

В судовому засіданні 18.03.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2009 між ДК "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі" (правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") (постачальник за договором) та Вінницькою обласною організацією Товариства оборони України (покупець за договором) укладений договір №Вк-09-125 (далі - договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити споживачу в 2009 році природний газ, надані газ, а споживач - прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник передає споживачу в 2009 році газ у грудні об'ємом 10,0 тис. куб.м.

17.12.2009, сторонами укладена додаткова угода № 1, відповідно до якої в п. 2.1 Договору внесли зміни та виклали у наступній редакції: "постачальник передає споживачу у 2010 році газ в об'ємі до 30,7 тис. куб.м., у тому числі по місяцях: січень - 6,0, лютий - 5,5 , березень - 4,5, квітень - 2,0….

Відповідно до 4.1 Договору в редакції додаткової угоди №1: "До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2 646,7860 грн. з ПДВ.

Згідно п. 5 додаткової угоди №1, вона вводиться в дію в частині п. 4.1 з 01.12.2009 та в частині п.п. 1.1, 1.2 з 01.01.2010 та є невід»ємною частиною Договору.

Додатковою угодою від 01.03.2010 сторони домовились, що договір діє в частині поставки природного газу з 01.02.2010 до 31.01.2010, а в частині транспортування природного газу з 01.12.2009 до 31.12.2010, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги - до їх повного здійснення.

Додаткова угода набирає чинності з 01.02.2010 та діє протягом строку дії договору на постачання та транспортування природного газу.

Додатковою угодою від 09.06.2010 сторони домовились, що договір діє в частині поставки природного газу з 21.12.2009 до 31.01.2010, а в частині транспортування природного газу з 01.02.2010 до 31.03.2010, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Тариф на транспортування 1000 куб.м. природного газу становить 144,24 грн.

Дана додаткова угода набирає чинності з 01.03.2010 та діє протягом строку дії договору постачання та транспортування природного газу.

Відповідно до п. 5.1 Договору, споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100 % вартості газу, який запланований для поставки та послуг з постачання та транспортування.

При не виконанні п. 5.1 Договору, постачальник не здійснює постачання природного газу споживачу.

У разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно п. 5.3 Договору, у випадку сплати суми, що перевищує вартість фактично спожитого ним місячного об'єму газу постачальник зараховує їх як попередню оплату на наступний період. В платіжних дорученнях споживач повинен вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у споживача за даним договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ та послуги з постачання та транспортування, поставлений в минулі періоді по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

З платіжних доручень №134 від 22.02.2010 на суму 6262,79 грн., № 63 від 01.02.2010 - 8378,66 грн., №9 від 11.01.2010 - 7940,35 грн., №751 від 29.12.2009 - 1435,68 грн., №752 від 29.12.2009 - 7940,37 грн., вбачається, що позивач здійснив оплату за природний газ поставлений з грудня 2009 року по березень 2010 року у розмірі 31 957,85 грн., при цьому, що фактично поставлено газу відповідачем об'ємом 22 909 тис. куб.м. на суму 18 778,32 грн., згідно актів від 21.12.2009, від 27.01.2010, від 25.02.2010, від 24.03.2010.

Таким чином, позивач перерахував за Договором кошти у розмірі 31 957,85 грн., відповідач отримавши їх здійснив поставку та транспортування природного газу на суму 18 778,32 грн.

Строк дії договору №Вк09-125 від 21.12.2009 в частині поставки газу діяв до 31.01.2010, в частині транспортування - до 31.03.2010, тобто в цій частині - закінчився.

Крім того, до матеріалів справи доданий акт звірки розрахунків, який підписаний обома сторонами та відповідно до якого станом на 31.05.2010 сальдо на користь позивача становить 13 179,53 грн. Тобто, даний акт звірки підтверджує факт наявності здійснення позивачем переплати за договором №Вк09-125 від 21.12.2009 в сумі 13 179,53 грн.

Суд зазначає, про помилкове твердження позивача в частині того, що зазначені кошти є безпідставно отримані, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Верховний Суд України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13 виклав правову позицію з приводу застосування ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень зазначеної статті, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Виходячи зі змісту платіжних доручень №134 від 22.02.2010 (за природний газ за лютий 2010 року згідно договору №Вк -09-125 від 14.12.2009, оплата попередня), № 63 від 01.02.2010 (за транспортування пр. газу за лютий 2010 року, згідно рахунку №655 від 27.01.2010, оплата попередня), №9 від 11.01.2010 (за постачання і транспортування пр.газу за січень 2010 року, згідно договору №ВК-09-125 від 14.12.2009, попередня оплата), №751 від 29.12.2009 за транспортування пр.газу за грудень 2009 року і січень 2010, згідно рахунку №196 від 28.12.2009, оплата попередня), №752 від 29.12.2009 (за природний газ за січень 2010 року згідно договору "ВК-09-125 від 14.12.2009, оплата попередня), грошові кошти в сумі 31 957,85 грн. сплачені позивачем відповідачу на підставі Договору №Вк -09-125 від 14.12.2009 зі змінами, тобто за наявності достатньої правової підстави.

Рахунки-фактури, які виставлялись на оплату також містять посилання на Договір.

При цьому, слід також взяти до уваги, наступні умови Договору: Кошти, які надійшли від споживача будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості заданим договором.

Однак, як було вже встановлено судом вище, строк дії Договору в частині поставки та транспортування природного газу припинив свою дію, тому позивач не маючи змоги отримати природний газ, звернувся до відповідача з вимогою про повернення переплачених коштів у розмірі 13 179,53 (лист №1/207 від 23.06.2010), у відповідь на яку, відповідач у листі №253 від 29.07.2010 зазначив, що претензія про повернення попередньої оплати по договору, розглянута та визнана в повному обсязі.

В матеріалах справи містяться також й інша претензія (№1/213 від 08.07.2010), однак відсутні належні докази її направлення чи отримання відповідачем.

У відповідь на повторний лист позивача №267 від 23.09.2010, відповідач повідомив про припинення діяльності ДП "Нафтогазмережа" внаслідок реорганізації шляхом приєднання до ДК "Газ України", до якої перейдуть всі права та обов'язки.

Враховуючи наведене, позивач повторно звернувся до ДК "Газ України" з листом №290 від 02.11.2010 про повернення коштів на його рахунок, яка залишена без задоволення. Інші претензії, які наявні в матеріалах справи про повернення коштів, також залишені без задоволення відповідачем.

Отже, враховуючи все вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що надлишково сплачені позивачем кошти за Договором є передплатою за природний газ, який мав бути поставлений та протранспортований відповідачем в майбутньому.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в частині поставки та транспортування договір припинив свою дію, згідно додаткової угоди від 09.06.2010. Таким чином, сплачена позивачем сума коштів перевищила вартість поставленого природного газу, оскільки станом на 31.05.2010 залишок сплачених позивачем в якості попередньої оплати коштів склав 13 179,53 грн.

Отже, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення коштів у розмірі 13 179,53 грн., однак не як безпідставно отримані (ст. 1212 ЦК України), а як попередньої оплати, відповідно до положень ст. 693 ЦК України.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

При цьому суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 9 липня 2002 року по справі № 1-2/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

У свою чергу, у відповідності з положеннями ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи, що попередня оплата проведена, а газ не поставлений, відповідно до положень ч. 1 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його.

Доказів повернення відповідачем суми 13 179, 53 грн., суду не надано.

Твердження відповідача в частині того, що позивач має право вимагати від відповідача лише поставити та про транспортувати природний газ в обсязі передбаченому договором, судом не приймається з підстав їх необґрунтованості та враховуючи те, що за спільною згодою шляхом підписання в тому числі і додаткової угоди від 09.06.2010, договір №Вк-09-125 від 14..12.2009 зі змінами припинив свою дію в частині поставки та транспортування природного газу.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного в сукупності, позовні вимоги про стягнення 13 179,53 грн. визнані судом обґрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) на користь Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України (21050, м. Вінниця, вул. Визволення, 2, код 02725256) 13 179,53 грн. (тринадцять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень 53 коп.) попередньої оплати та 367, 80 грн. (триста шістдесят сім гривень 80 коп.) судових витрат.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 23.03.15.

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді І.І.Борисенко

В.П. Босий