Постанова

від 25.03.2015 по справі 917/311/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа № 917/311/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - Пальчик А.М. за довіреністю б/н від 01.02.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Приват Агро" (вх. № 657П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 р. у справі № 917/311/14

за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Приват Агро", адреса: вул.Миру,46, смт. Оржиця, Полтавської області, 37700

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оржицька", адреса: с. Тарасенкове, Оржицького району, Полтавської області, 37734

про стягнення збитків в сумі 52 696,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Розглядається позов приватного сільськогосподарського підприємства "Приват Агро", смт. Оржиця до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оржицька", с. Тарасенкове в частині стягнення 9 196,73 грн. шкоди внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 р. (суддя Солодюк О.В.) у стягненні 9 196,73 грн. шкоди внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Так, апелянт в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме ст. 125 Земельного кодексу України, у відповідності до якої право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що відповідач правомірно користувався спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 01.01.12 р., укладеного з її власником, так як даний договір оренди землі у встановлений чинним законодавством порядку не зареєстрований, а тому у СТОВ Агрофірма «Оржицька» права користування спірною ділянкою не виникло. Крім того, суд першої інстанції, на думку заявника апеляційної скарги, неправомірно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 9196,73 грн. шкоди, оскільки СТОВ «Агрофірма «Оржицька» самовільно зайняло земельну ділянку площею 8,59 га, землі сільськогосподарського призначення (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населених пунктів на території Райозерської сільської ради Оржицького району. Дана земельна ділянка належить ПСП «ПриватАгро» на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності гр. Кравецької Н.І. серія СЕК № 436187 від 25.04.2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 3101024 від 29.04.2013 року (договір оренди серія та номер: б/н виданий 25.04.2013 видавник: ПСП «ПриватАгро» право оренди земельної ділянки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.03.2015 р.

27.02.2015 р. представником відповідачем надано обґрунтування своєї правової позиції, дослідженням якого колегією суддів встановлено, що воно є по суті відзивом на апеляційну скаргу позивача, в якому він просив оскаржуване рішення залишити без змін, у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

02.03.2015 р. позивачем надані додаткові обґрунтування до апеляційної скарги, відповідно до яких позивач зазначає, що, на його думку, договір оренди землі від 01.01.2012 р., укладений між Кравецькою Н.І та відповідачем є неукладеним, а тому не створив жодних прав та обов'язків для його сторін, що свідчить про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки. Крім того, факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки також підтверджується актом № 123 від 18.09.2013 р. обстеження земельної ділянки та листом Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області № 01-14/4636 від 02.10.2013 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 р. розгляд справи було відкладено на 25.03.2015 р.

20.03.2015 р. за вх. № 4574 позивачем надані додаткові пояснення по справі, також просив розглядати справу без участі представника позивача.

В судове засідання, призначене на 25.03.2015 р. представники сторін не з'явились, натомість надали клопотання про розгляд справ без участі їх представників.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, наявність клопотань про розгляд справи без участі їх представників, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи звертаючись з даним позовом позивач посилався на укладений 25.04.2013 року між Кравецькою Н.І. (орендодавець) та приватним сільськогосподарським підприємством "Приват Агро" (позивач) договір оренди землі, відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 8,60 га, кадастровий номер 5323684600:00:003:0092, яка знаходиться на території Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області (т.1 а.с. 12-14).

Земельна ділянка, загальною площею 8,60 га належить Кравецькій Н.І. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-849 від 18.07.2012 року (т.2 а.с. 4).

Відповідно до акту приймання-передачі, який є додатком №2 до Договору оренди земельної ділянки від 25.04.2013 року, Орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 8,60 га, у тому числі ріллі: 8,60 га (т. 1 а.с.15).

Як зазначає позивач внаслідок самовільного зайняття відповідачем у 2013 році земельної ділянки, було позбавлено можливості користуватися земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві оренди.

Доказами самовільного зайняття земельної ділянки, як стверджує позивач, є акт Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області № 123 від 18.09.2013 року, припис № 646 від 18.09.2013 року та постанова про накладення адміністративного стягнення від 25.09.2013 року № 394 державного інспектора сільського господарства в Полтавській області Заєць Л.В. (т.1. а.с. 20, 103, 158). У зв'язку із чим були розраховані збитки у сумі 9 196,73 грн., які обчислені відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963.

Згідно вказаного розрахунку, як зазначає позивач, йому було заподіяно шкоду у розмірі 9 196,73 грн., яку він просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 9 196,73 грн. шкоди внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки позивачу слід відмовити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2005 року між Грицун Л.І. та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оржицька" був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 8,6 га, яка належить Грицун Л.І. на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років (т. 1 а.с.112-116).

Згідно акту прийомки-передачі від 21.03.2005 року СТОВ "Агрофірма "Оржицька" прийняло зазначену вище земельну ділянку.

11.12.2011 року Грицун Л.І. померла. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкоємцем земельної ділянки, яка знаходиться на території Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області стала Кравецька Н.І. (т.1 а.с. 67).

01.01.2012 року Кравецька Н.І., як правонаступник Грицун Л.І., уклала договори оренди землі з відповідачем, згідно умов яких, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,3 га кожна, які знаходяться на території Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області строком на 10 років (т.1 а.с. 53-66).

Земельні ділянки передано згідно Актів прийому - передачі. Вказані договори в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровані.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в 2013 році провів обробіток земель та посіяв насіння кукурудзи під урожай 2013 р., що підтверджується листом Управління агропромислового розвитку Оржицької районної державної адміністрації № 03-05/134 від 28.03.14 р. (а.с. 104, том 2), актом обстеження земельної ділянки № 123, складеним Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області 18.09.2013 р. та не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено поняття "самовільне зайняття земельної ділянки" - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, виходячи із законодавчої дефініції самовільного зайняття земельної ділянки, необхідною умовою для кваліфікації дії як самовільного зайняття є відсутність правочину щодо такої земельної ділянки.

Враховуючи те, що власником спірної земельної ділянки є фізична особа - Кравецька Н.І., і її рішення про надання відповідачу в користування (в оренду) землі стало підставою для укладення договорів оренди від 01.01.2012 року, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не використовував земельні ділянки самовільно, оскільки використовував їх відповідно до рішення власника землі і підписаних останнім договорів оренди.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Кравецька Н.І. зверталась до відповідача з вимогою про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, або про розірвання договорів оренди землі від 01.01.2012 р. чи визнання їх недійсними.

З акту обстеження земельної ділянки № 123, складеним Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області 18.09.2013 р. вбачається, що обстеження земельної ділянки проведено без участі власника земельної ділянки, підпис представника відповідача в акті відсутній. В акті також не зазначено про існування договорів землі від 01.01.2012 р., укладених між Кравецькою Н.І. та відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що на момент складання акту обстеження земельної ділянки від 18.09.2013 р. позивач не володів земельною ділянкою (земельна ділянка фактично не була передана позивачу Кравецькою Н.І.), а тому, твердження позивача про те, що самовільне використання відповідачем земельної ділянки призвело до порушення прав позивача, є безпідставним, оскільки позивач, станом на 18.09.2013 р. земельну ділянку в користування від Кравецької Н.І. по договору оренди від 25 квітня 2013 року не отримав. Тобто, земельна ділянка ще не була у володінні позивача і з його володіння по вині відповідача (в зв'язку з протиправними діями, в т.ч. і з самовільним використанням) не вибувала.

Уклавши із Кравецькою Н.І. договір оренди землі від 25.04.2013 р. і не отримавши земельної ділянки у володіння та користування, позивач не звертався до Кравецької Н.І. з вимогою надати йому земельну ділянку, хоча договором передбачено таке право орендаря, в т.ч. і право вимагати відшкодування орендодавцем упущеної вигоди і збитків, заподіяних ненаданням земельної ділянки у зазначений строк.

З матеріалів справи також вбачається, що Кравецька Н.І., уклавши з позивачем 25.04.2013 року договір оренди землі, не зверталась до відповідача з вимогами про розірвання договорів оренди від 01.01.2012 р. та звільнення земельної ділянки для передачі її позивачу. При цьому, Кравецька Н.І. отримувала орендну плату за спірну земельну ділянку і від відповідача і від позивача.

Крім того, на момент укладання договору оренди від 25.04.2013 р. орендодавця з позивачем дана ділянка вже була засіяна відповідачем кукурудзою.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач правомірно користувався землею і в тому, що позивач після підписання договору оренди землі від 25 квітня 2013 року земельну ділянку в користування не отримав, а отримав її лише в жовтні 2013 року, вина відповідача відсутня.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Оскільки протиправність поведінки завдавача шкоди є однією із підстав відповідальності, шкода, завдана правомірними діями за загальним правилом не відшкодовується.

Враховуючи правомірність користування відповідачем земельною ділянкою, відсутність вини відповідача в тому, що позивач своєчасно не отримав від Кравецької Н.І. земельну ділянку по договору оренди землі від 25 квітня 2013 року, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення 9196,73 грн. шкоди внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки необґрунтована, безпідставна і задоволенню не підлягає.

Щодо посилань позивача на те, що договори оренди землі від 01.01.12 р., укладені між Кравецькою Н.І. та відповідачем, не зареєстровані, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відсутність державної реєстрації цих договорів не свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Приват Агро" на рішення господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 р. у справі № 917/311/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 р. у справі № 917/311/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.03.15

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.