Постанова

від 13.08.2015 по справі 917/311/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року Справа № 917/311/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівКостенко Т.Ф., Кравчука Г.А., розглянувши касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Приват Агро" на постанову від 25.03.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі№917/311/14 господарського суду Полтавської області за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Приват Агро" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оржицька" простягнення збитків в сумі 52 696,20 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Коба М.Г. (дов. від 11.03.15)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 12.08.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Костенко Т.Ф., Кравчук Г.А.

ВСТАНОВИЛА:

ПСП Приват Агро" звернулось до господарського суду з позовом до СТОВ "Агрофірма "Оржицька" про стягнення збитків в сумі 52 696,20грн., з яких: 9 196,73 грн. шкода внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 2 921грн. витрат, сплачених за оренду земельної ділянки, 40 578,47грн. безпідставно отриманого доходу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.04.2014 в позові відмовлено.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2014 рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано в частині відмови у стягненні 9 196,73грн. шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки і в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Полтавської області. В іншій частині рішення та постанова залишені без змін.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 (суддя Солодюк О.В.) у стягненні 9 196,73 грн. шкоди внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 у складі: Слободіна М.М., Гончар Т.В., Гребенюка Н.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПСП "ПриватАгро" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 203, 204, 210 Цивільного кодексу України, ст.125 Земельного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 квітня 2013 між ОСОБА_9 (орендодавець) та ПСП "Приват Агро" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 8,60 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

Земельна ділянка, загальною площею 8,60 га належить ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-849 від 18 липня 2012 року.

Відповідно до акту приймання-передачі, який є додатком №2 до договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2013 року, орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 8,60 га, у тому числі ріллі: 8,60 га.

ПСП "Приват Агро", зазначаючи, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем у 2013 році земельної ділянки, яка належить позивачу на праві оренди, було позбавлено можливості користуватися нею та отримувати доходи, сплачуючи при цьому протягом всього терміну орендну плату орендодавцеві за цю земельну ділянку, звернулось до господарського суду з даним позовом.

Судами також встановлено, що 21.03.2005 між ОСОБА_10 та СТОВ "Агрофірма "Оржицька" був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 8,6 га, яка належить ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. Згідно акту прийомки-передачі від 21.03.2005 СТОВ "Агрофірма "Оржицька" прийняло зазначену вище земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкоємцем земельної ділянки, яка знаходиться на території Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області стала ОСОБА_9

01.01.2012 ОСОБА_9, як правонаступник ОСОБА_10, продовжила договірні відносини зі СТОВ "Агрофірма "Оржицька", уклавши договір оренди, згідно умов якого, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,3 га кожна, які знаходяться на території Райозерської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено поняття "самовільне зайняття земельної ділянки" - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, необхідною умовою для кваліфікації дії як самовільного зайняття є відсутність правочину щодо такої земельної ділянки.

Враховуючи те, що власником спірної земельної ділянки є фізична особа - ОСОБА_9, і її рішення про надання відповідачу в користування (в оренду) землі стало підставою для укладення договорів оренди від 01.01.2012, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач не використовував земельні ділянки самовільно, оскільки використовував їх відповідно до рішення власника землі і підписаних останнім договорів оренди.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_9 зверталась до відповідача з вимогою про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, або про розірвання договорів оренди землі від 01.01.2012 чи визнання їх недійсними.

Судами встановлено, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 123, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області 18.09.2013, обстеження земельної ділянки проведено без участі власника земельної ділянки, підпис представника відповідача в акті відсутній. В акті також не зазначено про існування договорів землі від 01.01.2012, укладених між ОСОБА_9 та відповідачем.

Крім того, судами встановлено, що на момент складання акту обстеження земельної ділянки від 18.09.2013 позивач не володів земельною ділянкою (земельна ділянка фактично не була передана позивачу ОСОБА_9), а тому, твердження позивача про те, що самовільне використання відповідачем земельної ділянки призвело до порушення прав позивача, є безпідставним, оскільки позивач, станом на 18.09.2013 земельну ділянку в користування від ОСОБА_9 по договору оренди від 25.04.2013 фактично не отримав. Тобто, земельна ділянка ще не була у володінні позивача і з його володіння по вині відповідача (в зв'язку з протиправними діями, в т.ч. і з самовільним використанням) не вибувала.

Уклавши із ОСОБА_9 договір оренди землі від 25.04.2013 і не отримавши земельної ділянки у володіння та користування, позивач не звертався до ОСОБА_9 з вимогою надати йому земельну ділянку.

ОСОБА_9, в свою чергу, уклавши з позивачем 25.04.2013 договір оренди землі, не зверталась до відповідача з вимогами про розірвання договорів оренди від 01.01.2012 та звільнення земельної ділянки для передачі її позивачу. При цьому, ОСОБА_9 отримувала орендну плату за спірну земельну ділянку і від відповідача і від позивача.

Крім того, на момент укладання договору оренди від 25.04.2013 орендодавця з позивачем земельна ділянка вже була засіяна відповідачем кукурудзою.

Враховуючи викладене, суди правомірно дійшли висновку про відмову в задоволенні позову про стягненні 9 196,73 грн. шкоди внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Приват Агро" залишити без задоволення.

Постанову від 25.03.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі №917/311/14 господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Т. Костенко

Г. Кравчук