Рішення

від 12.08.2009 по справі 24/90

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/90

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.08.09 р.                                                                                     Справа № 24/90                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В. Ломовцевої                                                              

При секретарі судового засідання Корниєцькій К.О.

за участю:

Представників сторін:

від позивача     не з'явився.

від відповідача    не з'явився.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом   Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка  

до відповідача   Виробничо-комерційного приватного підприємства „Гранд-Люкс”, м. Донецьк

про стягнення 82 880 грн. 51 коп.  

СУТЬ СПОРУ:    

У судовому засіданні 10.06.2009р. оголошено перерву до 22.06.2009р., 28.07.2009р. до 12.08.2009р. згідно ст. 77 ГПК України.                                                          

Закрите акціонерне товариство „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка  звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Виробничо-комерційного приватного підприємства „Гранд-Люкс”, м. Донецьк про стягнення 79 899 грн. 80 коп., в тому числі заборгованість з орендної плати в розмірі 66 362  грн. 66 коп., пеня в розмірі 6 969 грн. 14 коп., індекс інфляції в розмірі 5  696 грн. 87 коп. та 3% річних в розмірі 871 грн. 14 коп.   

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди нерухомого майна № 356/08 від 08.02.2008р., акт прийому-передачі майна в оренду від 03.01.1008р., протокол заліку однорідних вимог від 21.04.2008р., платіжні доручення 3 104 від 15.05.2008р. № 85 від 05.05.2008р., № 110 від 04.06.2008р., претензію № 001/725 від 25.07.2008р., угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1221/08 від 04.11.2008р., акт прийому-передачі майна з оренди від 31.12.2008р., розрахунки суми боргу та штрафних санкцій.

В ході розгляду справи позивач надав уточнення позовних вимог № 508/0144 від 12.05.2009р., яке у судовому засіданні 12.05.2009р. визначив як заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 82 880 грн. 51 коп., в тому числі заборгованість з орендної плати в розмірі 66 362 грн. 66 коп., пеня в розмірі 8 739 грн. 82 коп., індекс інфляції в розмірі 6 685 грн. 55 коп. та 3 % річних в розмірі 1 092 грн. 48 коп.

У судовому засіданні  26.05.2009р. визначив, що повернення майна не є позовною вимогою, що зафіксовано відповідним протоколом.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, надав відзив на позов, у якому посилався на угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.11.2008р. та відсутність у зв'язку з цим права нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання у липні-вересні 2008р. також відповідач вважає, що на підставі приписів ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України звільнений від сплати орендної плати за весь час, протягом якого не мав можливості використовувати приміщення з вини позивача, який відключив електро- та теплопостачання в орендованому приміщенні.

Строк розгляду справи продовжено згідно ст. 69 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

          08.02.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка (орендодавець) та Виробничо-комерційним приватним підприємством „Гранд-Люкс” (орендатор) укладено договір оренди нерухомого майна № 356/08 від 08.02.2008р. Договір укладено без протоколу розбіжностей та додаткових угод.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендатор приймає в тимчасове платне користування нерухоме майно (частина будівлі бані площею 486,8 мІ, прилегла територія площею 381,0 мІ, яке знаходиться за адресою: 86101, м. Макіївка, вул. Метулургічна, 47, згідно специфікації (додаток № 1 до договору). Специфікація підписується сторонами, скріплюється печатками сторін і є невід»ємною частиною договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно передається в оренду з метою його використання орендатором в своїй господарській діяльності виключно відповідно з наступним цільовим призначенням: ремонт та зберігання технологічного обладнання, обслуговування ремонтного персоналу.

Згідно з п. 2.1. договору передачу майна здійснено по акту від 03.01.2008р., у якому міститься посилання саме на договір від 08.02.2008р.

У судовому засіданні сторони підтвердили, що саме цей акт свідчить про передачу майна за спірним  договором.

Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розмір орендної плати за перший календарний місяць оренди визначається за згодою сторін і складає без ПДВ 15 801, 51 грн., ПДВ складає 3 160, 30 грн., загальна сума орендної плати складає 18 961 грн. 81 коп. Розрахунок ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному діючим законодавством.

Згідно з п. 3.5. договору орендна плата виплачується орендодавцю щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем за весь період фактичного знаходження майна в оренді.

Позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати в сумі 66 362 грн. 66 коп. за період з жовтня по грудень 2008р.

Відповідач заперечує проти вимог, посилається на приписи ч. 2 ст. 762 Цивільного кодексу України та вважає, що був позбавлений можливості з вини позивача використовувати спірне приміщення. При цьому Виробничо-комерційне приватне підприємство „Гранд-Люкс” посилається на акти про припинення послуг з опалення та електропостачання в орендованому приміщенні з 01.10.2008р. по грудень 2008р. За таких обставин відповідач наполягає на тому, що не міг використовувати орендоване приміщення, через обставини, за які він не відповідає.

Позивач просить акти, на які посилається відповідач, як докази не приймати, оскільки вважає, що головний енергетик заводу є неуповноваженою особою для їх підписання. Разом з тим, не заперечує проти того факту, що у відповідача було відключено тепло- та електропостачання на підставі службової записки внутрішніх служб заводу, що зафіксовано протоколом судового засідання від 14.07.2009р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що доводи відповідача є обґрунтованими, а вимоги позивача щодо стягнення боргу з орендної плати з жовтня 2008р. по грудень 2008р. є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до умов п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою його використання орендатором в своїй господарській діяльності виключно відповідно з наступним цільовим призначенням: ремонт та зберігання технологічного обладнання, обслуговування ремонтного персоналу, а відповідно до п. 5.1. договору орендатор зобов»язується використовувати майно за цільовим призначенням і відповідно з умовами даного договору.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що розмір орендної плати визначений з урахуванням витрат орендодавця по сплаті послуг, що пов»язані з використанням орендарем майна (у відповідності з переліком, викладеним у додатку № 1 до договору). Згідно з переліком послуг, пов»язаних з використанням орендарем майна, послуги з електропостачання та опалення відшкодовуються орендарем орендодавцю шляхом сплати орендної плати, тобто повинні надаватися.

Згідно з п. 7.2. договору орендодавець зобов»язується не вчиняти дії, які б перешкоджали б орендатору у використанні майна на умовах даного договору.

Суд приймає як належні докази, в порядку ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України акти про припинення надання послуг з тепло- та електропостачання, оскільки вони підписані повноважною особою – головним енергетиком заводу відповідно до довіреностей від 28.03.2008р. та від 20.10.2008р. та посадової інструкції

Крім того, факт припинення надання послуг підтверджено представником позивача у судовому засіданні. При цьому підставою відключення визначено службову записку працівника заводу про відсутність відповідача в орендованому приміщенні. Суд не може погодитися з доводами позивача, що визначені акти є узгодженими рішенням обох сторін щодо відключення від тепло – та електропостачання, оскільки будь-яких змін до договору не внесено, розмір орендної плати до якої входить оплата послуг, не змінена, а позивач наполягає саме на стягненні орендної плати, визначеної в договорі.

Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до п. 10.4 договору зміни, доповнення до даного договору є невід»ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками і скріплені печатками сторін.

Частиною 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Виходячи з приписів ст. 783 Цивільного кодексу України, ст. 291 Господарського кодексу України  наймодавець  має право вимагати розірвання договору у встановлених законом випадках, або відмовитись від нього згідно ст. 782 Цивільного кодексу України.

А ні з пропозицією щодо розірвання договору в порядку ст. 188 Господарського кодексу України, а ні з відмовою від нього позивач до відповідача не звертався.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що приміщення повернуто з оренди лише 03.01.2009р., а позивачем порушені умови договору, які позбавили можливості відповідача використовувати спірне приміщення в межах його умов.

При таких обставинах вимога щодо стягнення боргу в розмірі 66 362 грн. 66 коп. задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути індекс інфляції в розмірі 6 685 грн. 55 коп. та 3 % річних в розмірі 1 092 грн. 48 коп. за період з липня по грудень 2008р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо відсутності у позивача права нарахування зазначеної цивільно-правової відповідальності у зв'язку з відсутністю боргу на момент звернення з позовом, виходячи з приписів ст.ст. 598, 599, 625 Цивільного кодексу  України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжних доручень, протоколу заліку зустрічних однорідних вимог, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог  відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за період з липня 2008р. по вересень 2008р. у зв'язку з чим розмір 3% річних складає 262 грн. 10 коп., індекс інфляції 1 438 грн. 96 коп. та стягненню підлягають саме зазначені суми.

Вимога щодо стягнення 3% річних в розмірі 830 грн. 38 коп. та індексу інфляції в розмірі 5 246 грн. 60 коп. за період з жовтня 2008р. по грудень 2008р. задоволенню не підлягає у зв'язку з безпідставністю заявлення, оскільки суд дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов'язок сплати орендної плати за  цей період.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8 739 грн. 81 коп. за період з липня 2008р. по вересень 2008р.

          Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що за несвоєчасну або не в повному обсязі виплату орендної плати орендатор сплачує орендодавцю пеню за кожний прострочений день (включаючи день сплати) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату розрахунку пені, від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Разом з цим, відповідачем здійснено прострочення грошового зобов'язання за період з липня 2008р. по вересень 2008р. і розмір пені за цей період складає 1 746 грн. 20 коп. Саме зазначена сума підлягає стягненню.

Вимога щодо стягнення пені в розмірі 6 993 грн. 61 коп. за період  з жовтня 2008р. по грудень 2008р. задоволенню не підлягає у зв'язку з безпідставністю заявлення, оскільки суд дійшов висновку, що сума боргу за  цей період відсутня.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка  до   Виробничо-комерційного приватного підприємства „Гранд-Люкс”, м. Донецьк про стягнення 82 880 грн. 51 коп.  такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 562, 625, 762, 782, 783 Цивільного кодексу України, ст.ст.  193, 216 – 218, 291 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 35, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка  до   Виробничо-комерційного приватного підприємства „Гранд-Люкс”, м. Донецьк про стягнення 82 880 грн. 51 коп.  задовольнити частково.

Стягнути з Виробничо-комерційного приватного підприємства „Гранд-Люкс”, м. Донецьк  (83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 4, р/р 26001024238000 в ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970, ЄДРПОУ 31426822, свідоцтво № 07597150) на користь Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка (86101, Донецька  область, м. Макіївка, вул. Металургійна, 47, р/р 260023107491 в АКБ „ЮНЕКС” м. Київ, МФО 322539, ЄДРПОУ 33185989, свідоцтво № 06516378, ІПН 331859805184) 1 438 грн. 96 коп. - індексу інфляції, 262 грн. 10 коп. – 3% річних, 1 746 грн. 20 коп. – пені,  34  грн. 47 коп. - державного мита та 4 грн. 91 коп. – плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                               Ломовцева Н.В.