Рішення

від 07.08.2009 по справі 12/89-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/89-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.08.09р.

Справа № 12/89-09

За позовом  Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 

до  В-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА КОНСАЛТІНГ",

            м. Дніпропетровськ

до В-2 Відкритого акціонерного товариства  «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,

             м. Кривий Ріг  

про визнання  договору уступки права вимоги від 07.12.2007р. № УПВ/78-07 недійсним.

Суддя  Жукова Л.В.

при секретарі -пом. судді Конєва С.О.

Представники  сторін:

  Від позивача  Радзиміський Г.В. довіреність № 16-05-1887 від 08.07.2009р.

Від відповідача-1  не з'явився

Від відповідача-2 не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів-1, 2 та просить визнати договір уступки права вимоги від 07.12.2007р. № УПВ/78-07 недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.08.2008р. позивачу стало відомо про те, що  07.12.2007р. між  відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений  вищевказаний договір уступки  права вимоги за  умовами якого відповідач-2 передаввідповідачеві-1  право вимоги від позивача  боргу у розмірі 43951 грн. 37 коп. за договором від 24.11.2003р. № 2921 «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача». Позивач вважає, що оспорюваний правочин негативно впливає на його інтереси у зв'язку з тим, що відповідач-1, якому було передано право вимоги за оскаржуваним договором несвоєчасно повідомлено позивача про укладений правочин, що позбавило  позивача права на можливе безперешкодне задоволення вимог первісного кредитора; у період з 07.12.2007р. по 02.10.2008р. у разі заявлення первісним кредитором вимог за зазначеним договором у позивача не було б фактично підстав їх не задовольняти; до позивача, який у разі проведення розрахунку з первісним боржником у зазначений період також могли бути пред'явлені кредиторські вимоги і від  нового  кредитора (тобто, подвійні), який посилався б на укладений правочин; між позивачем та відповідачем-1 не визнано дійсний розмір вимог, а про передачу документів, підтверджуючих дійсний розмір кредиторський вимог позивачеві невідомо; позивач фактично був позбавлений права висунути проти права вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного. У зв'язку з наведеним, позивач просить визнати зазначений договір уступки права вимоги недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, ст.ст. 516, 517, 518 ЦК України.

Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив,  з клопотанням не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.  16.07.2009р. відповідач-1  надав до канцелярії суду відзив на позов в якому просить відмовити в позові посилаючись на те, що твердження позивача про порушення його права на проведення розрахунків безпідставні, оскільки факт сплати  може бути підтверджено лише зарахуванням грошових коштів на рахунок кредитора, що на даний момент позивачем не зроблено, а намір здійснити такі дії не може бути зараховано у якості оплати (погашення боргу). Крім того, сторони за спірним договором чітко усвідомлювали ті ризики, які вони понесуть після укладання договору,  тобто вимоги та положення ст. 516 ЦК України. Щодо права боржника висувати певні вимоги та заперечення до нового кредитора в порядку ч. 2 ст. 518 ЦК України, то такого права боржник не позбавлений ні в якій мірі і боржник може ним скористатися в любий  час. Станом на момент розгляду справи вимоги або заперечення з боку боржника наше підприємство не отримувало, що свідчить про те, що боржник скористався наданим йому правом. Крім того,   відповідач-1 зазначає, що за ч. 1 ст. 516 ЦК України  передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні може відбутись без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом. З урахуванням викладеного відповідач-1  вважає позов необґрунтованим, а його положення суперечать положенням норм діючого законодавства, а права  боржника (позивача) ніяким чином не порушені.

          Відповідач-2 в судове засідання не з'явився,  причину неявки не повідомив, з клопотанням не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином,  надіслав на адресу суду відзив  на позов в якому проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що в силу ч.1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні за загальним правилом здійснюється без згоди боржника. У період з  07.12.2007р. по 02.10.2008р. відповідачем-2 не заявлялись позовні вимоги  до позивача про стягнення вищезазначеної суми за договором № 2921 від 24.11.2003р. і  не могли бути заявлені, оскільки в цей період уже діяв договір уступки права вимоги від 07.12.2007р. за п.4 якого до відповідача-1 перейшли всі права, які забезпечують виконання зобов'язання позивача по сплаті відступленого права вимоги. Також, згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 1 договору визначено, що сума вимоги, що відступається, складає 43 951 грн. 37 коп.,  у зв'язку з чим твердження позивача про невизначеність розміру вимог є безпідставним. Посилання  позивача на те, що він був фактично позбавлений права висунути проти  нового кредитора заперечення, які він мав до первісного кредитора є також безпідставними та не підтверджені юридичними фактами, оскільки укладення договору відступлення  права вимоги не передбачає обов'язку нового кредитора одразу повідомляти про це боржника. За викладеного, відповідач-2 вважає, що  позовні вимоги  щодо визнання договору недійсним  є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними і викладені в заяві обставини, не можуть бути підставами для задоволення позову.

          При даних обставинах, враховуючи, строки вирішення спору, встановлені ст. 69 ГПК України,   те, що  строк вирішення спору спливає 12.08.2009р.,відсутність узгодженого клопотання сторін про  продовження строку вирішення спору, наявність письмових пояснень (відзивів на позови) відповідача-1 та відповідача-2 по суті позовних вимог, суд вважає за  необхідне  розглядати справу за  відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2  за наявними у справі документами згідно до вимог ст. 75 ГПК України, оскільки відповідачі, як юридичні особа належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи та мали можливість направити своїх представників для участі в судовому засіданні.

          В судовому засіданні оголошувалася перерва до 03.08.2009р.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ :

07 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА КОНСАЛТІНГ»та Відкритим акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»був укладений договір № УПВ/78-07 уступки права вимоги (а.с.14, 15).

За умовами п.1,   п. 2  п. 4 зазначеного договору Кредитор ( ВАТ «Північний ГЗК») поступається новому кредиторові (ТОВ «Терра Консалтінг»)          правом вимоги до Боржника –ДПП «Кривбаспромводопостачання»на суму 43 951 грн. 37 коп. , яке витікає із обов'язку Боржника сплатити на користь Кредитора вказану суму на підставі договору № 2921 від 24.11.2003р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача» - на суму 43 951 грн. 37 коп.  Договір укладається відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, тобто без повідомлення Боржника про переведення права вимоги від однієї юридичної особи до другої. До нового кредитора переходять права, які забезпечують виконання зобов'язання Боржника по сплаті права вимоги, яке відступлене.

03.10.2008р. відповідач-1 повідомив позивача про існування договору права уступки вимоги  № УПВ/78-07 від 07.12.2007р. укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 ( а.с. 9).

У позовній заяві позивач просить визнати вищезгаданий договір уступки права вимоги недійсним за ч. 3 ст. 215 ЦК України, так як оспорюваний договір  негативно впливає на інтереси позивача, оскільки надані йому діючим законодавством права порушені  та посилається  на те, що:

- відповідач-1, якому було передано право вимоги за оскаржуваним договором, несвоєчасним повідомленням позивача про укладений правочин, позбавив останнього належного йому права на можливе безперешкодне задоволення вимог первісного кредитора;

- у разі заявлення первісним кредитором у період з 07.12.2007р. по 02.10.2008р. вимог до позивача у останнього не було б фактично підстав їх не задовольняти;

- до позивача, який у разі проведення розрахунку з первісним боржником у період з  07.12.2007р. по 02.10.2008р. також могли бути пред'явлені кредиторські вимоги і від нового кредитора (тобто, подвійні), який посилався б на укладений правочин;

- між позивачем та відповідачем не визначено дійсний розмір вимог, а про передачу документів, які підтверджують дійсний розмір кредиторських вимог, позивачу невідомо і досі;

- позивач фактично був позбавлений права висунути проти  нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного.

Вивчивши надані  документи та аналізуючи їх з наданими поясненнями представників сторін у ході судового розгляду справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом  недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1  пунктом 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Так, з матеріалів справи видно, що 07.12.2007р.  відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір уступки права вимоги № УПВ/78-07 за  умовами якого відповідач-2  поступився  відповідачу-1 правом вимоги до позивача на суму 43 951 грн. 37 коп., яка витікає із обов'язку Боржника (позивача) сплатити на користь відповідача-2  (ВАТ «Північний ГЗК») вказану суму на підставі договору № 2921 від 24.11.2003р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача»- на суму 43 951 грн. 37 коп. (а.с.14, 15).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 3,  4 договору уступки права вимоги передбачено, що  Новий кредитор(ТОВ «Терра Консалтінг»)  приймає право вимоги та заміняє Кредитора (ВАТ «Північний ГЗК») у відносинах Кредитора та Боржника (ДПП «Кривбаспромводопостачання»), які пов'язані з виконанням Боржником права вимоги. До  Нового кредитора переходять права, які забезпечують виконання зобов'язання Боржника по сплаті права вимоги, яке відступлене.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржника свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, судом встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника та у разі  виконання боржником свого обов'язку по сплаті боргу первісному кредитору є належним виконанням, у зв'язку з чим посилання  позивача на те, що  оскаржуваний правочин укладено без згоди позивача та з порушенням чинного законодавства України є безпідставним та таким, що не відповідає  ст. 516 ЦК України.

Посилання  позивача на те, що у разі заявлення первісним  кредитором у період з 07.12.2007р. по 02.10.2008р.  до позивача позовних вимог  у позивача б не було  підстав їх не задовольняти є також  безпідставними та необґрунтованими, оскільки  у відповідності з п.3 договору уступки права вимоги  до нового кредитора переходять права, які забезпечують зобов'язання Боржника по сплаті  права вимоги, яке відступлене.

Тобто,  судом встановлено, що з 07.12.2007р. відповідач-2 як первісний кредитор не мав правових підстав для звернення з позовними вимогами про стягнення вищезгаданої суми за договором № 2921 від 24.11.2003р., оскільки  поступився правом такої вимоги відповідачу-2.

Твердження  позивача про те, що   оспорюваним договором не визначено дійсний розмір вимог та  є таким, що суперечать  наданим  матеріалам, оскільки зі змісту оспорюваного договору уступки права вимоги видно, що  відповідач-2 поступився правом вимоги до ДПП «Кривбаспромводопостачання»на суму 43 951 грн. 37 коп., яка витікає із обов'язку  останнього сплатити на користь відповідача-2 вказану суму за договором № 2921 від 24.11.2003р. ( п.1 договору уступки права вимоги), а також про зазначену сума було вказано  і в листі відповідача-1 від 03.10.2008р., який направлявся позивачеві (а.с.9). Що стосується  неповідомлення позивача про наявність документів, що підтверджують дійсний розмір кредиторських вимог, то зазначені посилання не є підставою для визнання оспорюваного  правочину          недійсним у відповідності з чинним законодавством України та не порушує права та обов'язку позивача щодо сплати   грошової суми 43 951 грн. 37 коп. як первісному, так і новому кредитору, оскільки у разі сплати позивачем  вказаної суми первісному кредитору таке зобов'язання буде виконаним належно згідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України.

Що ж до посилання позивача, як на підставу визнання договору недійсним, на те, що оспорюваним договором позивач був позбавлений права висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного є  також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки  у відповідності до ст. 518 ЦК України позивач не позбавлений такого права та може ним скористатися  в любий момент.

Судом встановлено, що заперечень до нового кредитора, які позивач мав до первісного кредитора  у відповідності з ч. 1 ст. 518 ЦК України не було висунуто  позивачем у період з 03.10.2008р. по 03.08.2009р., що підтвердив у відзиві  відповідач-1.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір уступки права вимоги № УПВ/78-07 від 07.12.2007р. укладений  відповідачем-1 та відповідачем-2 у відповідності з вимогами  вищенаведеного чинного законодавства України та підстави для визнання цього договору недійсним у згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України  у господарського  суду відсутні.

Приймаючи до уваги викладене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 215, 512, 514, 516, 518  ЦК України,   ст.ст. 49, 33,  75, 82-85  Господарського  процесуального  кодексу України, господарський  суд –

ВИРІШИВ:

          В позові відмовити.

Суддя

 Л.В. Жукова

Рішення підписано 07.08.2009р. відповідно до ст. ст. 84, 85 ГПК України.