Постанова

від 24.06.2009 по справі 36/70

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/70

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.06.2009 р.                                                                  справа №36/70

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калантай М.В.    

суддів:

Алєєвої І.В.Гези Т.Д.

за участю  представників сторін:

від позивача:Притула С.В. –дов. від 20.03.09.

від відповідача:Кавун І.О. –дов. від 29.10.08.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія” м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від06.04.2009 року

у справі№36/70                                         

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Павлоградспецмаш” м. Павлоград

до відповідача:Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія” м. Донецьк

простягнення 348416,30 грн.

за зустрічним позовомЗакритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія” м. Донецьк

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Павлоградспецмаш” м. Павлоград

провизнання договору недійсним

   ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.04.2009 року у справі                №36/70 (головуючий суддя Левшина Г.В., судді Джарти В.В., Попков Д.О.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Павлоградспецмаш” м. Павлоград до Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія” м. Донецьк  про стягнення заборгованості в сумі 348416,30 грн., у тому числі основний борг в сумі      290346,92 грн. та штраф в сумі 58069,38 грн.

Стягнено з Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія”           м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Павлоградспецмаш” м. Павлоград основний борг в сумі 290346,92 грн. та штраф в сумі 58069,38 грн., всього заборгованість в сумі 348416,30 грн.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Павлоградспецмаш” м. Павлоград про визнання недійсним господарського зобов'язання за договором №03/3А від 28.04.2005 року та додаткових угод до договору від 26.07.2005 року, від 17.05.2005 року, від 30.01.2006 року, від             21.01.2006 року, від 20.12.2005 року, від 21.11.2005 року та від 23.08.2005 року.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач за первісним позовом, Закрите акціонерне товариство “Українська будівельна компанія” м. Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Відповідач вказує на те, що директор ЗАТ “Українська будівельна компанія” Ісаєв В.М. не мав права на укладання спірного договору оренди. Скаржник наполягає на тому, що висновки суду першої інстанції про обізнаність відповідача щодо договору оренди №03/3а від 28.04.2005 року є хибними. На думку відповідача висновки прокуратури не можуть вважатись підставами звільнення від доказування в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Заявник апеляційної скарги стверджує про те, що спірний договір підписаний не уповноваженою особою, а також завірений втраченою печаткою підприємства відповідача. Відповідач наполягає на тому, що акти приймання-передачі, які подані позивачем, не мають доказового характеру, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства України. Відповідач також вказує на те, що заборгованість перед позивачем не могла виникнути, оскільки відповідачем провадилась повна передплата. Щодо накладання штрафних санкцій за порушення строків орендної плати, то, на думку відповідача, річний строк позовної давності вже вийшов у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України. Заявник апеляційної скарги просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове.

Позивач за первісним позовом,  Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод “Павлоградспецмаш” м. Павлоград, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач наполягає на необґрунтованості та безпідставності мотивів, з яких подана апеляційна скарга. Зокрема, позивач наполягає на схваленні відповідачем спірного договору оренди. Позивач також вказує на те, що за період дії договору оренди №03/3А ним виставлялись рахунки на оплату орендної плати, які отримувались відповідачем, про що свідчить те, що в платіжних документах відповідача є посилання на рахунки позивача. Позивач зазначає, що ним 14.10.2008 року повторно були направлені рахунки на оплату послуг з оренди на загальну суму 520106,90 грн. Відповідачем частина рахунків оплачена в сумі 229759,98 грн., борг станом на 04.12.2008 року складає 290346,92 грн., який відповідачем не сплачений. На думку позивача акти приймання-передачі повністю відповідають вимогам діючого законодавства. Позивач наполягає на правомірності нарахування ним штрафних санкцій відповідачу, передбачених договором оренди. Просить залишити рішення господарського суду –без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

У судовому засіданні з 03.06.2009 року до 22.06.2009 року була оголошена перерва.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, що прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод “Павлоградспецмаш” (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством “Українська будівельна компанія” (орендар) 28.04.2005 року укладено договір оренди №03/3А (далі Договір оренди).

У відповідності до пункту 1.1 Договору оренди орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в оренду (тимчасове та платне користування) елементи будівельних лісів (1070 кв.м.). В пункті 2.3 Договору оренди встановлено, що майно передається за актом приймання-передачі, у відповідності до Додатку №1. Акт приймання-передачі майна є невід'ємною частиною договору. Пунктом 2.4. Договору оренди визначено, що місцем передачі предмету оренди від позивача відповідачу є м. Донецьк, вул. Куйбишева, 70, склад Заводу “Павлоградспецмаш”.

Згідно з пунктом 2.5 Договору оренди загальна вартість майна, яке передається в оренду, складає 236913,72 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до пункту 3.1 Договору №03/3А оплата за тимчасове користування майном відповідно до додатку 1 складає 16050 грн. за місяць від загальної вартості майна. Розмір орендної плати за 1 добу складає 535 грн. (п.3.2 Договору). Строк оренди складає 90 діб від дати підписання акту приймання-передачі майна (п.3.3 Договору). Сума орендної плати за весь строк оренди майна складає: 48150 грн. (п.3.4 Договору).  

Актом №ЛА15 від 29.04.2005 року позивачем було передано відповідачу майно на суму 236913,70 грн.

Сторонами за Договором оренди підписувались додаткові угоди до нього.

Так, додатковою угодою від 17.05.2005 року сторони домовились про те, що на підставі листа орендаря у зв'язку з виробничою необхідністю, сума Договору оренди №03/3А від 28.04.2005 року збільшена на 18258,60 грн., відповідно до додатку №2 до Договору оренди. Загальна сума Договору оренди складає 255172,30 грн.

Згідно з актом №ЛА27 від 17.05.2005 року позивачем було передано відповідачу майно на суму 18258,60 грн.

Додатковою угодою від 26.07.2005 року до Договору оренди його суму сторонами збільшено на 228870,80 грн. При цьому, вартість оренди додаткових елементів за добу складає 540 грн. Згідно з актом №ЛА87 від 02.08.2005 року позивачем було передано відповідачу майно на суму 228870,84 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 23.08.2005 року до Договору оренди №03/3А сторонами збільшено суму договору оренди на 219541,32 грн. При цьому, вартість оренди додаткових елементів за добу дорівнює 462 грн. Згідно з актом №ЛА111 від              25.08.2005 року позивачем було передано відповідачу майно на суму 219541,32 грн.

Згідно з додатковою угодою від 21.01.2006 року до договору оренди №03/3А від 28.04.2005 року розмір орендної плати за добу сторонами визначено 00,50 грн., розмір орендної плати за місяць –16050,00 грн.

Згідно з додатковою угодою від 30.01.2006 року до Договору оренди розмір орендної плати за місяць сторонами визначено у сумі 16200 грн.

Додатковими угодами від 26.07.2005р., 21.11.2005р., 20.12.2005р., 21.01.2006р., 30.01.2006р. до договору оренди №03/3А від 28.04.2005р. строк дії договору оренди продовжено до 28.07.2006 року.

У відповідності до пункту 8.1 Договору оренди за порушення орендатором строків перерахування орендної плати орендар сплачує штраф в розмірі 20% від простроченого платежу.

Із наданих до матеріалів справи документів вбачається, що відповідачем була частково сплачена позивачу заборгованість за надані послуги в сумі 229759,98 грн., внаслідок чого решта заборгованості відповідача перед позивачем становить                290346,92 грн.

Крім цього, у зв'язку з простроченням відповідачем термінів перерахування позивачу орендної плати, останнім згідно з п.8.1 договору №03/3А від 28.04.2005 року нараховано та пред'явлено до стягнення штраф у розмірі 20% від простроченого платежу у сумі 58069,38 грн.

В свою чергу відповідач звернувся із зустрічним позовом до позивача, в якому просив визнати недійсним господарське зобов'язання за договором №03/3А від  28.04.2005 року та додаткових угод до договору від 26.07.2005 року, від 17.05.2005 року, від 30.01.2006 року, від 21.01.2006 року, від 20.12.2005 року, від 21.11.2005 року та від 23.08.2005 року.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі частково не відповідає вимогам матеріального права та підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, а за відсутності таких вказівок - у відповідності до звичайно пред'явлених вимог.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Тобто підставою для нарахування орендної плати за користування майном є договір.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі майна в оренду, з оренди, а також акти приймання-здачі виконаних послуг №139 від 30.06.2005р., №№209, 210 від 29.07.2005р., №№287, 288 від 31.08.2005р., №№387, 388 від 30.09.2005р., №№475, 476, 477 від 31.10.2005р., №№594, 595, 596 від 30.11.2005р., №№68, 69, 70 від 30.01.2006р., №№147, 148, 149 від 27.02.2006р., №№170, 171, 172 від 10.03.2006р., №№272, 273 від 10.04.2006р., №380 від 21.04.2006р., №465 від 30.05.2006р., №№626, 627 від 30.06.2006р., №№726, 727 від 24.07.2006р., №841 від 10.08.2006р., №107 від 31.05.2005р., №№673, 674, 675 від 28.12.2005р., №386 від 23.09.2005р., №382 від 05.05.2006р., якими підтверджується передача майна відповідачу позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Як вбачається з наданих позивачем актів приймання-передачі майна в оренду місцем їх складення зазначено місто Павлоград, а не місто Донецьк, як це передбачено п.2.4 договору.

Відповідно до п.2.4 договору оренди № 03/3А від 28.04.2005р., підписаного сторонами, місце передачі предмета оренди від орендодавця до орендаря є м. Донецьк, вул. Куйбишева, 70, склад ТОВ “Завод “Павлоградспецмаш”.

За даною адресою позивач орендує складські приміщення для зберігання, реалізації та надання в оренду клієнтам ТОВ “Завод “Павлоградспецмаш” продукції, яка виготовляється позивачем.

За період дії договору оренди №03/3А від 28.04.2005р., складські приміщення за вказаною вище адресою орендувались позивачем, що підтверджується договорами оренди №36 від 02.01.2005р. (а.с.51-55, т.3) та №36 від 02.01.2006р. (а.с.56-60, т.3), укладеним позивачем та ЗАТ “Донснаб”.

Таким чином, фактично у актах здачі-приймання майна в оренду було зазначено місто Павлоград, оскільки юридична адреса позивача саме в м. Павлограді, а не в  м. Донецьку, де позивач орендував складські приміщення.

Судова колегія дійшла висновку, що акти оформлені позивачем з недодержанням вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо зазначення в акті приймання-здачі місця складання документу не можуть бути розцінені судом як такі, що не є належними доказами передачі майна в оренду.

В пункті 5.1 Договору оренди №03/3А від 28.04.2005 року встановлений обов'язок відповідача своєчасно здійснювати оплату на умовах пункту 3.5 цього Договору, в якому передбачено, що орендар здійснює передплату за весь строк оренди майна на протязі 3-х календарних днів з моменту пред'явлення рахунку орендодавцем.

Тобто, обов'язок відповідача сплатити орендну плату виникає протягом 3-х днів після отримання рахунку від позивача.

В якості доказів позивачем до матеріалів справи надано рахунки-фактури. В той же час позивачем не надано доказів в підтвердження вручення відповідних рахунків-фактур відповідачу.

Господарський суд Донецької області дійшов висновку, що строк оплати для відповідача наступив та почалося прострочення виконання зобов'язання, оскільки матеріали справи містять банківські виписки, згідно з якими відповідачем проводились оплати суми заборгованості на користь позивача, а в платіжних дорученнях: №211 від 16.05.2005р. міститься посилання на рахунок №193 від 20.04.2005р.,№171 від 21.07.2005р. міститься посилання на рахунок №577 від 19.07.2005р., №270 від 31.08.2005р. міститься посилання на рахунок №729 від 12.08.2005р., №289 від 05.09.2005р. міститься посилання на рахунок №729 від 12.08.2005р., №444 від 24.10.2005р. міститься посилання на рахунок №1177 від 03.10.2005р., №479 від 04.11.2005р. міститься посилання на рахунок №1178 від 03.10.2005р.

Суд першої інстанції також вказав на те, що згідно з описом до цінного листа від 14.10.2008 року та чеку на оплату поштових послуг №5861 від 14.10.2008 року позивачем повторно на адресу відповідача виставлялись рахунки, внаслідок чого на момент прийняття судового рішення у справі, у позивача існує порушене відповідачем право на отримання винагороди за надані послуги в сумі 290346,92 грн.   

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, з огляду на надані до матеріалів справи документи, вважає, що на момент розгляду справи в апеляційній інстанції відповідачем отримані від позивача послуги з оренди майна, тому вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 290346,92 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафу в розмірі 58069,38 грн., то судова колегія вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Із доказів, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення, передбаченого пунктом 8.1 Договору оренди штрафу не вбачається можливим зробити висновок про дату порушення відповідачем свого зобов'язання.

Посилання позивача на повторне направлення ним на адресу відповідача виставлених рахунків на оплату наданих послуг, що на його думку підтверджується описом до цінного листа від 14.10.2008 року та чеком на оплату поштових послуг №5861 від 14.10.2008 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки  рахунки були направлені позивачем відповідачу вже після звернення його з позовом до господарського суду та порушення провадження у даній справі. Тобто, вказане не є належним доказом  саме у цій справі, який би свідчив про порушення зобов'язання відповідачем.

Крім того, посилання в платіжних дорученнях №577 від 19.07.2005р., №270 від 31.08.2005р. на рахунок №729 від 12.08.2005р., №289 від 05.09.2005р. на рахунок №729 від 12.08.2005р., №444 від 24.10.2005р. на рахунок №1177 від 03.10.2005р., №479 від 04.11.2005р. на рахунок №1178 від 03.10.2005р. також не можуть бути прийняті в якості належного доказу, оскільки в них не містяться відомості про розміри сум, які виставлялися до сплати.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що звернення позивача з вимогами про стягнення з відповідача штрафу є необґрунтованим, оскільки відсутні підстави для такого стягнення, так як не доведено порушення зобов'язання відповідачем на момент звернення позивача з позовною заявою.

Таким чином у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу слід відмовити.

Щодо зустрічних позовних вимог, то судова колегія вважає, що господарський суд  Донецької області правомірно відмовив у їх задоволенні з огляду на наступне.

У відповідності до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Також юридична особа може набувати прав та обов'язків через інститут представництва. Правовідносини представництва виникають відповідно на підставі закону, договору або акту органу юридичної особи.

Тобто, законодавством визначено, що юридична особа бере участь у цивільному обороті через органи юридичної особи або через представників. При цьому визначальною є підстава, за якою діє суб'єкт - статут чи довіреність.

Приписами  частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту доданого до матеріалів справи договору оренди №03/3А від 28.04.2005р. (т.1 а.с.10-11), підписаного між сторонами, від імені відповідача, ЗАТ “Українська будівельна компанія”, спірний договір підписано директором Ісаєвим В.М. При цьому, в преамбулі вказаного договору зазначено, що останній діє на підставі статуту.

У пункті 10.1 Статуту ЗАТ “Українська будівельна компанія” (в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору) (т.3, а.с.4-17) встановлено вичерпний перелік органів ЗАТ “Українська будівельна компанія”, якими є: загальні збори акціонерів, правління товариства (у складі голови правління та членів правління) та ревізійна комісія. Посада директора статутом відповідача не передбачена.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області від         16.10.2007 року № 14/4-23/1149 головою правління ЗАТ “Українська будівельна компанія” в період з 22.04.2002 року по 02.05.2007 року був Найданов М.А.

Посада директора була введена у штатний розклад відповідача рішенням загальних зборів засновників відповідно до протоколу №2 від 06.12.2002 року та призначений на неї Ісаєв В.М.

Згідно наказу №3-К від 06.12.2002 року (а.с.53, т.2) Ісаєва В.М. було прийнято на постійну роботу на посаду директора з 06.12.2002 року з окладом згідно штатного розкладу з правом першого підпису банківських документів, зовнішньоекономічних контрактів та документів для роботи з митницею.

Таким чином, на момент підписання спірного Договору оренди, штатним розкладом відповідача передбачена така посада як директор, який був посадовою особою відповідача та відповідно до протоколу №2 від 06.12.2002р. був наділений представницькими повноваженнями зборами засновників відповідача і діяв від його імені.

Тобто, на момент підписання договору оренди №03/3А від 28.04.2005 року Ісаєв В.М. був посадовою особою відповідача, яка мала здійснювати від імені останнього певні функції (з урахуванням протоколу №2 від 06.12.2002р.) –підписувати банківські документи, зовнішньоекономічні контракти та документи для роботи з митницею.

За своїм змістом Договір оренди №03/3А від 28.04.2005 року не є зовнішньоекономічним контрактом, банківським документом або документом для роботи з митницею, у Ісаєва В.М., як посадової особи відповідача, було відсутнє право підписувати вказаний документ від імені відповідача.

Однак, згідно зі статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з    перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Спірний Договір оренди №03/3А від 28.04.2005 року діяв в період з 28.04.2005 року по 10.08.2006 року (акт виконаних послуг №841 від 10.08.2006 року).

Господарським судом Донецької області в ході судового розгляду справи з  метою встановлення факту наявності або відсутності схвалення відповідачем договору №03/3А від 28.04.2005р. зобов'язувалось відповідача представити річні звіти Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія” за 2005р., 2006р., 2007р. та 2008р., висновки ревізійної комісії товариства про затвердження вказаних річних звітів, надати копії платіжних доручень №516 від 23.08.2006р., №122 від 09.03.2006р., №20 від 01.02.2007р., №60 від 10.02.2006р., №197 від 28.07.2005р., №86 від 13.06.2005р., №171 від 21.07.2005р., №208 від 20.04.2006р., №011 від 16.05.2005р., №219 від 09.08.2005р., №22 від 23.01.2006р., №479 від 04.11.2005р., №444 від 24.10.2005р., №342 від 22.09.2005р., №289 від 05.09.2005р., №270 від 31.08.2005р., №586 від 28.09.2006р., №405 від 19.08.2006р.

Проте, відповідачем  повідомлено про відсутність на підприємстві документів, які витребував суд, зокрема, документів за період з 2005 року по 2007 року, в підтвердження чого до матеріалів справи надано копію заяви №22 від 30.05.2007 року, адресованої прокурору Київського району м. Донецька, за змістом якої після звільнення директора товариства Ісаєва В.М. зникла частина документів з господарської діяльності підприємства.

Прокуратурою м. Донецька була здійснена перевірка законності дій директора ЗАТ “Українська будівельна компанія” при укладенні та виконанні спірного договору, за наслідками якої винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, оскільки в діях Ісаєва В.М. при підписуванні договору, додаткових угод до нього та актів приймання-передачі майна в оренду відсутній склад злочину.       

Згідно листа №412 від 22.01.2009 року Управлінням державної реєстрації Донецької міської ради повідомлено суд про ті обставини, що всупереч вимог, встановлених Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” відповідач фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу та звіту про річні фінансові результати до державного реєстратора не подавав.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька в листі №1634/10/10-013 від 22.01.2009 року також повідомлено про відсутність в неї документів фінансової звітності Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія” м. Донецьк.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що в період дії Договору оренди №03/3А від 28.04.2005 року до моменту звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати, відповідачем провадились дії щодо розірвання договору оренди, звернення з претензіями, позовами щодо невідповідності вимогам закону договору оренди, додатків до нього, актів приймання-передачі майна в оренду тощо.       

Про схвалення правочину відповідачем також свідчать надані до матеріалів справи його листи №182 від 16.05.2006 року  (а.с.114, т.1), яким визначено графік погашення боргу, №274 від 18.08.2006р. (а.с.115, т.1) - гарантійний лист про сплату боргу.

Крім цього, виконуючим обов'язки головного бухгалтера відповідача був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2005р. по 15.05.2006р., згідно якого бухгалтерією відповідача визнавався борг в сумі 248246,91 грн.

Директором відповідача також був підписаний акт звірки за період з 01.01.2006р. по 10.08.2006р., згідно якого визнавався борг в сумі 313346,92 грн. (а.с.113, т.1).

Крім того, підписи представника відповідача на всіх наданих позивачем до матеріалів справи документах (як-то Договорі №03/3А від 28.04.2005р., додаткових угодах до нього, актах здачі-приймання виконаних послуг, приймання майна в оренду) засвідчені фірмовою печаткою відповідача.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про  схвалення відповідачем Договору оренди №03/3А від 28.04.2005 року, внаслідок чого зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним господарського зобов'язання за договором №03/3А від 28.04.2005р. та додаткових угод до договору від 26.07.2005р., від 17.05.2005р., від 30.01.2006р., від 21.01.2006р., від 20.12.2005р., від 21.11.2005р. та від 23.08.2005р. підлягають залишенню без задоволення.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що господарський суд Донецької області необґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення штрафу, тому суд апеляційної інстанції приймає нове рішення про часткову відмову в задоволенні первісного позову.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи та зважаючи на надані сторонами докази, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду –частковому скасуванню, як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, як вбачається із змісту апеляційної скарги, відповідач просив скасувати оскаржуване рішення господарського суду у даній справі повністю. Однак, в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та “Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита”, державне мито ним було сплачене за перегляд рішення щодо первісного позову, щодо зустрічного позову - державне мито сплачене не було, тому судова колегія вважає за необхідне стягнути державне мито з відповідача на користь державного бюджету.

Керуючись  ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський  суд, -    

                                                П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія” м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від           06.04.2009 року у справі №36/70 -    задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2009 року у справі №36/70 –скасувати частково.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Павлоградспецмаш” м. Павлоград в частині стягнення штрафу в сумі 58069,38 грн. –відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Павлоградспецмаш” (51412, Дніпропетровська області, м. Павлоград, вул. Терьошкіна,9/3, р/р 2600430170624 в Павлоградському відділенні Промінвестбанку, МФО 305556, ЄДРПОУ 20303352) на користь Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія” (83018 м. Донецьк, вул. Орбіти,13, р/р 260094888 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076, ОКПО 32002517) державне мито в сумі 871,04 грн.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська будівельна компанія” (83018 м. Донецьк, вул. Орбіти,13, р/р 260094888 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076, ОКПО 32002517) на користь державного бюджету України державне мито в сумі 42,50 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.

Повний текст постанови підписаний 30.06.09.

Головуючий          М.В.  Калантай

Судді:          І.В.  Алєєва

          Т.Д.  Геза

                                                                   Надруковано 6 прим.:

                                                          1 прим. –у справу;

                                                          2 прим. - сторонам;

                                                          1 прим. –ГСДО;

                                                          2 прим. –ДАГС