Постанова

від 03.07.2009 по справі 44/91

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/91

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.06.2009 р.                                                                         справа №44/91

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Москальової  І.В.

суддів Алєєвої  І.В. , М'ясищева  А.М.

при секретаріАпонащенко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача:Шелков С.Г., за довір. №б/н від 11.06.2009 р.,

від відповідача:Шелков С.Г., за довір. №б/н від 11.06.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз", м. Євпаторія

на рішення господарського суду

Донецької області

від05.05.2009 року

по справі№44/91 (Мєзєнцев Є.І.)

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз", м.Євпаторія

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл", м.Донецьк

простягнення заборгованості за виконані підрядні роботи з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені у загальному розмірі 442 841, 69 грн.

В С Т А Н О В И В:

  Рішенням господарського суду Донецької області від  05.05.2009 року по справі №44\91 частково задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Сервісгаз” до товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені у загальному розмірі 320'240,47 грн.  В решті позовних вимог –відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Сервісгаз” суму боргу 177'000 грн., інфляційних 112'379,43 грн., трьох процентів річних 15'857,26 грн. та пені 15'003,78 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 85,32 грн. та відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 3'202,40 грн.

 Позивач, ТОВ “Фірма “Сервісгаз”, м. Євпаторія, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду  від 05.05.2009 р. змінити та стягнути з ТОВ «РосУкрОйл»на користь позивача суму пені в розмірі 137 605грн., а в іншій частині рішення залишити без змін.

          В обґрунтування апеляційних вимог  скаржник посилається на статтю 199, ч.1 ст.230, ч.4 ст.231  Господарського кодексу України та вважає, що оскільки ч.4 статті 231 ГК України прямо передбачена можливість визначені розміру пені у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, а не від суми невиконаного зобов'язання, то пеня повинна бути розрахована та стягнута у відповідності до умов п. 8.2 договору №12/08/05 виходячи з суми договору.

          Крім зазначеного, вважає, що оскільки сторонами  у договорі №12/08/05  визначено, що у разі порушення Замовником (тобто ТОВ «РосУкрОйл») термінів виконання зобов'язань, передбачених підпунктами 3.1.1, 3.1.2, Замовник сплачує Виконавцю (тобто ТОВ «фірма «Сервісгаз») пеню у розмірі 0,05% від вартості договору за кожен день прострочки, то ТОВ «фірма «Сервісгаз»має право на стягнення пені за увесь період прострочення ТОВ «РосУкрОйл»виконання власного грошового зобов'язання, з врахуванням пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо строку позовної давності за період з 20 березня 2008 року по 20 березня 2009 року, тобто за останній рік.  

         Вважає, що місцевим господарським судом розмір пені за невиконання договірних зобов'язань, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача було зменшено неправомірно  у супереч приписам діючого законодавства України та без врахування умов договору, укладеного між сторонами, а тому оскаржуване рішення у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «фірма «Сервісгаз»у повному обсязі.

         Відповідач, ТОВ  «РосУкрОйл»,   у відзиві на апеляційну скаргу просить  залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

         Одночасно  відповідач, ТОВ «РосУкрОйл», також  не погодився з рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2009 р. та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю.

         В апеляційній скарзі відповідач посилається на Статут ТОВ "РосУкрОйл", дата реєстрації -11.07.2005 р. номер запису  12661050004007583, який діяв на момент укладення договору, та вважає, що суд не з"ясував той факт, що пунктом 9.8 Статуту Відповідача прямо встановлені обмеження повноважень директора Товариства на здійснення дій від імені Товариства, зокрема вказана посадова особа має право укладати угоди на суму, яка не перевищує 50 000, 00 гривень.

        Позивач, ТОВ “Фірма “Сервісгаз”,  у відзиві на апеляційну скаргу вважає  апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає  задоволенню.

           Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила  наступне.

 Між позивачем та відповідачем укладено договір №12\08\05 від 12.08.2005р., згідно   розділів 1-3 якого позивач  зобов'язувався  виконати на свій ризик роботу з виготовлення, поставки, монтажу та пусконалагодженню технічного устаткування згідно робочого проекту за технічними умовами У 29.1-23203562.001-2001, а відповідач  зобов'язувався  прийняти та оплатити виконану роботу у розмірі 754'000 грн. на підставі акту  приймання виконаних робіт,  а саме  377'000 грн. авансом та 377'000 грн. протягом семи банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт ( а.с.14).  Відповідно до п.4.1 договору позивач зобов»язувався поставити обладнання до 29.09.2005року.

 Згідно накладних № 512 від 21.10.05 року, № 87 від 02.03.06 року, податкових накладних №№ 215, 203, 1035, 914 та 742, а також двостороннього акту приймання виконаних підрядних робіт  від 04.03.06 року,   позивач виготовив, поставив та змонтував устаткування, а відповідач прийняв 04.03.2006 року виконані підрядні роботи загальною вартістю 754'000 грн. в повному обсязі (а.с .19-21 ,48-52).

Матеріали справи свідчать про часткове виконання відповідачем грошового зобов'язання за вказаним договором на суму 577'000 грн.  (а.с.46).

У відповідності до умов  частини 1 статті 530 ЦК України та пункту 3.1.2 Договору право грошової вимоги виникло  у позивача  після закінчення семи банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, тобто 12.03.06 року.

        21.12.2006 року за гарантійним листом №2104\2006  відповідач зобов"язувався оплатити суму в розмірі 177000грн.  до 26.01.2007 року  (а.с.47).

        09.02.2009 року в  листі № 01-81 (а.с.22) , яка є відповіддю на претензію позивача  № 70 від 26.01.09 року (а.с.42) , відповідач визнав суму заборгованості  в розмірі 177 000грн. та зобов»язувався її погасити протягом двох місяців до квітня 2009 року.

Не виконання в повному обсязі відповідачем грошового зобов'язання  за наведеним договором у розмірі 177'000 грн.  є  порушенням статей 525-526 ЦК України, згідно яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          Згідно з статтею 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

         Виконання зобов»язання (основного зобов'язання) також забезпечується неустойкою,   якщо про це встановлено договором або законом  (п.1 ст.546, п. 1 ст.548  Цивільного кодексу України).  

         Пунктом 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пеня  є  неустойкою,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.  Частиною   6 статті 232 Господарського кодексу України закріплено, що  нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання припиняється через шість місяців,  якщо інше не встановлено законом або договором.

         Правочин щодо забезпечення зобов»язання вчиняється у письмовій формі (п.1 ст.547 ЦК України.

         З огляду на умови  частини   6 статті 232 ГК  України ця норма не підлягає застосуванню лише у випадку якщо законом або договором встановлений інший порядок нарахування.  Як вбачається  пунктом 8.2 договору від 12.08.2005р. передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, що відповідає  і поняттю пені наведеному у пункті 3 статті 549 Цивільного кодексу  України, тобто іншого порядку нарахування штрафних санкцій ніж встановлено ч.6 ст.232 ГК України та умовами п. 3 ст. 549 ЦК України   пунктом  8.2 договору  сторони не передбачили, у зв»язку з чим  ствердження скаржника щодо стягнення пені за рік на підставі умов п.8.2 договору від 12.08.2005 року  не приймаються як підстава скасування рішення господарського суду.

          Посилання позивача в апеляційній скарзі на необхідність застосування  також  положень  частини    4 статті 231 Господарського кодексу України, за  якою, з доводу скаржника, передбачена  можливість визначені розміру пені від суми договору, а не від суми невиконаного зобов'язання,  не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки вказаний припис діє з огляду на перше речення вказаної норми лише у  разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено.

         Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»від 22 листопада 1996 року    N 543/96-ВР (стаття 3 ) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

         Таким чином, ствердження скаржника щодо  нарахування пені у відсотковому відношенні до суми договору, а не від суми невиконаного грошового зобов»язання,   не відповідає змісту ні ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»та пункту 3 статті  549 Цивільного кодексу України.

 З огляду на зазначене, рішення господарського суду Донецької області  по даній справі  щодо стягнення з відповідача, як основної суми заборгованості за договором, так і суми втрат від інфляції та суми пені у розмірі 15003,78грн. є обґрунтованим і законним    та  скасуванню, з підстав, викладених у скарзі позивача, не підлягає.

          Щодо апеляційної скарги відповідача судова колегія  зазначає  наступне.

          Відповідач у апеляційній скарзі наполягає на наявності  підстав для визнання договору №12\08\05 від 12.08.2005 року недійсним з огляду на умови  п. 9.8  Статуту  ТОВ "РосУкрОйл", зареєстрованого 11.07.2005 р., який діяв на момент укладення договору, але в підтвердження таких апеляційних вимог до апеляційної скарги надав Статут товариства в редакції із змінами, що проведені  державним реєстратором  02.09.2005 р. .

          Ухвалою про порушення апеляційного провадження від 22.05.2009 року на відповідача покладався обов»язок по наданню апеляційній інстанції  статуту  Товариства  в редакції, що була чинною на момент  укладення договору від 12.08.2005 року.        Розгляд справи в апеляційній інстанції неодноразово відкладався, але відповідачем витребувані ухвалою апеляційної інстанції від 22.05.2009року документи в  підтвердження апеляційних вимог так і не були надані в судові засідання, що відбулись 09.06.2009р. та 30.06.2009р., в той час як такі документи із стверджень відповідача  є повернутими йому 10.05.2009р.

         Таким чином, апеляційні вимоги відповідача ґрунтуються на редакції Статуту із  змінами, що проведені  державним реєстратором  02.09.2005 р., в той час як спірний договір укладений між сторонами 12.08.2005 року. Під час апеляційного провадження  відповідач не довів свої апеляційній вимоги щодо підстав визнання договору від 12.08.2005 року недійсним. Такі вимоги не були заявлені відповідачем і  під час розгляду справи в суді першої інстанції.

На підставі  викладеного,  керуючись ст.   99, 101, 102, п. 1  ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд -                     

П О С Т А Н О В И В:

   Рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2009р.  по справі № 44/91 залишити без змін, а апеляційні скарги ТОВ «Фірма «Сервісгаз», м. Євпаторія та ТОВ «РосУкрОйл», м. Донецьк  залишити  без задоволення.

 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.          

Головуючий          І.В.  Москальова

Судді:          І.В.  Алєєва

          А.М.  М'ясищев

Надруковано 5 примірників: 2-сторонам по справі, 1- у справу, 1-господарському суду, 1-апеляційному