Рішення

від 27.03.2015 по справі 927/134/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

26.03.2015р. Справа № 927/134/15.

Позивач: Приватне підприємство «Бізон-Тех 2006», вул. Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя,69005.

Відповідач: Приватне підприємство «Бірківське», вул. Осипенка, 43, с. Киселівка Менського району Чернігівської області, 15640.

Про стягнення 192 711,94 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача : Дмитрієв Є.М., дов. від 08.01.2015 р.

Від відповідача: Глазков А.С., дов. від 16.10.2014 р., 26.03.2015 р. не з'явився.

С У Т Ь С П О Р У:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 55 849,72 грн. пені, 28 816,59 грн. штрафу, 93 296,14 грн. втрат від інфляції та 14 749,49 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги обгрунтовані чинним рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2014 р. у справі №927/401/14 яким установлено факт порушення відповідачем умов договору поставки пестицидів №КВ-П-19 від 12.03.2013 р. щодо строків розрахунку за поставлений товар в зв'язку з чим позивачем нараховані та заявлені до стягнення штрафні санкції, витрати від інфляції та проценти річних.

10.03.2015 р. позивачем надано суду письмові заперечення на відзив боржника.

Відповідач позов не визнав.

Посилається на те, що на момент звернення позивача до суду від здійснив повний розрахунок за попереднім судовим рішенням.

Вважає, що передбачене сторонами у договорі відшкодування суми курсової різниці не дає підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних; нарахування пені, штрафу та 3% річних на суму інфляційних втрат чинним законодавством не передбачено; нарахування пені здійснено з порушенням ч.6 ст.232 ГК України; розмір нарахованої позивачем пені значно перевищує основну суму боргу. Просить не задовольняти вимоги про стягнення пені взагалі на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст233 Господарського кодексу України.

Незгода відповідача з розрахованими позивачем сумами за порушення умов договору щодо строків оплати і стала причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

Чинним рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2014 р. у справі №927/401/14 за позовом Приватного підприємства «Бізон Тех 2006» до відповідача - Приватного підприємства «Бірківське» позов задоволено повністю та стягнуто з останнього на користь ПП «Бізон Тех 2006» 413446,50 грн. заборгованості, 96055,31 грн. індексації ціни товару, 124033,95 грн. штрафу, 22677,25 грн. пені, 13124,26 грн. судового збору.

Вказаним рішенням було встановлено, що:

-між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки пестицидів №КВ-П-19 від 12.03.2013 р.;

- 22.03.2013 р. сторонами була підписана специфікація № 1 до договору поставки пестицидів якою було визначено ціну товару на загальну суму 459385,00 грн. та строки оплати товару: авансовий платіж у сумі 45938,50 перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 03 квітня 2013 р., другий платіж у сумі 413446,50 грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 10 жовтня 2013 р.;

- на виконання умов Договору № КВ-П-19, позивач, в квітні-травні 2013 року, здійснював відповідачеві поставки товару згідно наступних видаткових накладних: № ЗП 5650 від 29.04.2013 р. на суму 48870,00 грн., № ЗП5654 від 30.04.2013 р. на суму 208776,20 грн., № ЗП9132 від 30.05.2013 р. на суму 201738,80 грн.;

- відповідач мав повністю розрахуватися з постачальником не пізніше 10.10.2013 р.;

- відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сума боргу по оплаті поставленного товару становить 413446,50 грн.;

- за порушення умов договору з відповідача стягнуто 22677,25 грн. пені від суми заборгованості за період з 11.10.2013 р. по 13.03.2014 р. та 124033,95 грн. штрафу;

- згідно з п.5.6, 5.6.1 - 5.6.4 договору з відповідача стягнуто 96055,31 грн. індексації ціни товару.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Стягнута рішенням суду сума була сплачена відповідачем у такі строки:

-14.05.2014 р. 30 000 грн. основного боргу (платіжне доручення №37 від 14.05.2014р.;

-05.08.2014 р. - 7 354,23 грн. основного боргу (банківська виписка від 05.08.2014р.);

-26.09.2014 р. - 100 000 грн. основного боргу (платіжне доручення №80 від 26.09.2014р.;

-13.10.2014р. - 49,95 грн. основного боргу (банківська виписка від 13.10.2014р.);

-27.10.2014 р. - 100 000 грн. основного боргу (платіжне доручення №94 від 27.10.2014 р.);

- 11.12.2014 р. - 176 042,32 грн. основного боргу згідно з платіжним дорученням №107 від 11.12.2014 р. на суму 200 979,96 грн. (решта сплаченої відповідачем суми - 24 937,64 грн. правомірно була зарахована позивачем на підставі п.5.4 договору поставки пестицидів №КВ-П-19 від 12.03.2013 р. в рахунок сплати основного боргу за договором поставки насіння №КВ-Н-41 від 13.06.2013 р. про що відповідача було повідомлено листом №49/15-юр від 22.01.2015 р. Лист відповідачем отримано 31.01.2015 р. згідно з рекомендованим поштовим відправленням на а.с.107).

- 06.01.2015 р. - 255 890,77 грн. оплата сум індексації ціни товару, штрафу, пені, судового збору (платіжне доручення №1 від 06.01.2015 р.).

При визначенні дат та перерахованих позивачу сум судом відхиляються надані відповідачем меморіальні ордери №80 від 02.07.2014 р. на суму 7249,23 грн., та №81 від 02.07.2014 р. на суму 890 грн., оскільки вони підтверджують перерахування коштів на рахунок Відділу державної виконавчої служби, а не позивача.

Як вбачається із позовної заяви та доданого до неї розрахунку (а.с.48-52) позивач просить стягнути з відповідача:

-пеню на суму основного боргу в 413 446,50 грн. за період з 14.03.2014 р. по 11.12.2014 р. включно у сумі 45 707,30 грн.;

- пеню на суму індексації товару в 96 055,31 грн., яку нараховано за період з 20.05.2014 р. по 06.01.2015 р. включно у сумі 11 142,42 грн.;

- штраф на суму індексації товару у розмірі 28 816,59 грн.;

- витрати від інфляції на основну суму боргу та на суму індексації ціни товару за період з жовтня 2013 р. по грудень 2014 р. у сумі 93 296,14 грн.;

- три відсотки річних з 11.10.2013 р. по 06.01.2015 р., які нараховані на основну суму боргу та на суму індексації ціни товару у розмірі 14 749,49 грн.

Заперечуючи позов відповідач посилається на те, що умовами договору передбачено відшкодування сум курсової різниці, а тому підстави для стягнення інфляційних витрат та процентів річних на його думку відсутні Нарахування пені, штрафу та процентів річних на суму інфляційних втрат чинним законодавством не передбачено. Вираження у договорі грошових зобов'язань у іноземній валюті унеможливлює врахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції.

Як встановлено ч.1 ст.626, ч.1 ст.627, ч. 1 ст.628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір є договором поставки до якого, у відповідності до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Частиною 2 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Ціна товару в договорі сторонами визначена у гривні, що встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2014 р. у справі №927/401/14.

Як встановили сторони у п.5.6, 5.6.2, 5.6.6 договору поставки від 12.03.2013 р. ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікацій, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації за наведеною у договорі формулою.

У день здійснення платежу покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із боку постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу.

Зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару.

Отже, у договорі сторони визначили, що повна ціна товару складається з ціни товару, яка вказана у специфікаціях (базова ціна); і з суми індексації ціни товару (збільшенням ціни товару в зв'язку з зростанням курсу продажу долара США за гривні).

Інфляційні ж нарахування та проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, які належать до сплати кредитору, у вигляді процентів річних.

Підставою для застосування ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України є прострочення боржником виконання свого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначена у договорі сторонами індексації ціни товару є збільшенням його ціни на дату проведення оплати і не є інфляційними втратами у розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин відповідні заперечення позову відповідачем судом відхиляються.

Позивачем правомірно, на підставі укладеного договору та закону, здійснено нарахування пені, штрафу, процентів річних та інфляційних на повну ціну товару, яка складається із базової ціни визначеної у специфікації , та індексації (збільшенням ціни товару), визначеної відповідно до п.5.6.1, 5.6.4 договору.

ВІдповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено сторонами у п. 8.1.3, 8.2 договору за прострочення строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховується.

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно з ст..259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 років.

Оскільки сторонами у договорі узгоджено, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється до їх фактичного виконання, що не є порушенням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідні заперечення позову до уваги судом не приймаються.

За перерахунком суду розмір пені за період прострочення з 14.03.2014 р. по 05.01.2015 р. складає 53 194,85 грн.

В іншій частині позову про стягнення 2654,87 грн. пені необхідно відмовити за необґрунтованістю (пеню нараховано на дату здійснення платежів відповідачем).

Розмір штрафу позивачем визначено правильно - 28 816,59 грн.

Як зазначено у п.5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір втрат від інфляції за період з листопада 2013 р. по грудень 2014 р. становить 87 960,11 грн., а розмір 3% річних за період з 11.10.2013 р. по 05.01.2015 р. складає 14 682,10 грн.

В решті позову про стягнення 5336,03 грн. інфляційних судом відмовлено, оскільки їх нарахування здійснюється починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14).

У позові про стягнення 67,39 грн. процентів річних судом відмовлено в зв'язку з неправильним нарахуванням процентів у день здійснення платежів відповідачем.

Як встановлено п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, за змістом ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, незаподіяння збитків іншим учасникам господарських відносин є окремою, самостійною та достатньою підставою для зменшення судом розміру штрафних санкцій, яка не потребує для цього з'ясування судом будь яких додаткових (виняткових) обставин.

Беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язання (станом на 06.01.2015р. здійснено повну оплату за судовим рішенням), відсутність доказів спричинення позивачеві та іншим учасникам господарських відносин збитків від несвоєчасного поставлення товару, враховуючи інтереси обох сторін у зобов'язанні, ступінь вини відповідача, невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд вважає даний випадок винятковим що дає підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача.

Отже, на користь позивача слід стягнути 5 319,49 грн. пені, що складає 10% від суми нарахованої пені в 53 194,85 грн.; та 2 881,66 грн. штрафу, що складає 10% від суми нарахованого штрафу в 28 816,59 грн.

Вказані вище норми матеріального та процесуального права не надають права господарському суду не стягувати належні до сплати штрафні санкції взагалі, а тому відповідне прохання відповідача судом відхиляється.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково і стягнути з Приватного підприємства «Бірківське», вул. Осипенка, 43, с. Киселівка Менського району Чернігівської області, код 35899524, (п/р 26000060240112 в філії Чернігівського РУ ПАТ КБ «Приватбанк») на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006», вул. Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя, код 34216986, (п/р 260010230340 в ПАТ «БМ Банк»), 5 319,49 грн. пені, 2 881,66 грн. штрафу, 87 960,11 грн. витрат від інфляції, 14 682,10 грн. процентів річних та 3 693,07 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 27.03.2015 р.

Суддя Ю.В. Федоренко

.