Постанова

від 20.07.2015 по справі 927/134/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р. Справа№ 927/134/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" та Приватного підприємства "Бірківське"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 26.03.2015

у справі № 927/134/15 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя

до Приватного підприємства "Бірківське", Чернігівська обл., Менський р-н, с. Киселівка

про стягнення 192 711,94 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Дмітрієв Є.М. - представник (довіреність від 08.01.2015 №21/15);

від відповідача: Мельник Л.В. - представник (довіреність від 29.05.2015 № 1024-10),

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" (надалі - ПП «Бізон-Тех 2006», позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Бірківське" (надалі - ПП «Біоківське», відповідач) про стягнення 192 711,94 грн, з яких 55 849,72 грн пені, 28 816,59 грн штрафу, 93 296,14 грн втрат від інфляції та 14 749,49 грн трьох процентів річних, зумовлених простроченням виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого за договором поставки пестицидів від 12.03.2013 № КВ-П-19.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2015 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Бірківське» на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» 5 319,49 грн пені, 2 881,66 грн штрафу, 87 960,11 грн витрат від інфляції, 14 682,10 грн процентів річних та 3 693,07 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2015 в частині зменшення розміру пені та штрафу на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В свою чергу, Приватне підприємство "Бірківське", посилаючись на неправильне та неповне дослідження доказів та порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2015 в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 апеляційні скарги Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" та Приватного підприємства "Бірківське" прийнято та об'єднано в одне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Власов Ю.Л., Хрипун О.О., справу призначено до розгляду на 03.06.2015.

У судовому засіданні 03.06.2015 було оголошено перерву до 23.06.2015, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 № 09-52/867/15, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/134/15, яким справу передано для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 апеляційні скарги прийнято до провадження даною судовою колегією та призначено до розгляду на 20.07.2015.

Сторони скористались правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, та надали відзиви на апеляційні скарги.

В судовому засіданні 20.07.2015 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, поданої Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006», просив скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати частково, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечив, вказавши на її необґрунтованість та безпідставність.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги Приватного підприємства «Бірківське» повністю, просив скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, вимоги апеляційної скарги позивача не визнав, просив залишити таку без задоволення.

20.07.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, дослідивши подані докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.03.2013 між Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» (в тексті договору - постачальник) та Приватним підприємством «Бірківське» (в тексті договору - покупець) був укладений договір поставки пестицидів №КВ-П-19, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його (пункт 1.1. договору).

Також сторонами було підписано Специфікацію №1 від 22.03.2013 до договору, згідно якої останніми погоджено ціну товару на загальну суму 459 385,00 грн та строки оплати товару: авансовий платіж у сумі 45 938,50 грн перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 03.04.2013, другий платіж у сумі 413 446,50 грн перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 10.10.2013.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару, що поставлений за договором, ПП «Бізон-Тех 2006» звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2014 у справі №927/401/14 позов задоволено повністю, стягнуто з ПП «Бірківське» на користь ПП «Бізон-Тех 2006» 413 446,50 грн заборгованості, 96055,31 грн індексації ціни товару, 124 033,95 грн штрафу, 22 677,25 грн пені, 13 124,26 грн судового збору.

20.05.2014 Господарським судом Чернігівської області видано судовий наказ про примусове виконання рішення суду від 07.05.2014.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Господарським судом Чернігівської області при винесенні рішення у справі № 927/401/14 встановлено факт заборгованості з оплати товару, поставленого за договором.

На момент подання позову, що розглядається у даному провадженні, рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2014 у справі №927/401/14 виконано повністю наступними платежами: 14.05.2014 - 30 000,00 грн основного боргу (платіжне доручення від 14.05.2014 №37), 05.08.2014 - 7 354,23 грн основного боргу (банківська виписка від 05.08.2014), 26.09.2014 - 100 000,00 грн основного боргу (платіжне доручення від 26.09.2014 №80), 13.10.2014 - 49,95 грн основного боргу (банківська виписка від 13.10.2014), 27.10.2014 - 100 000,00 грн основного боргу (платіжне доручення №94 від 27.10.2014), 11.12.2014 - 176 042,32 грн основного боргу (платіжне доручення від 11.12.2014 №107), 06.01.2015 - 255 890,77 грн оплата суми індексації ціни товару, штрафу, пені, судового збору (платіжне доручення від 06.01.2015 №1).

Зважаючи на вказане, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 55 849,72 грн пені, 28 816,59 грн штрафу, 93 296,14 грн інфляційних втрат та 14 749,49 грн трьох відсотків річних у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ПП «Бірківське», як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і в апеляційній інстанції зазначає, що оскільки умовами договору передбачено відшкодування сум курсової різниці, яка за своєю правовою природою є компенсацією втрат, пов'язаних з інфляційними процесами в державі у позивача відсутні підстави для стягнення додатково з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. Нарахування пені, штрафу та процентів річних на суму інфляційних втрат чинним законодавством не передбачено.

Крім того, як стверджує відповідач в апеляційній скарзі, грошові зобов'язання виражені в договорі в іноземній валюті, що, у свою чергу, унеможливлює врахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу.

Дані твердження відповідача колегія суддів находить безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як погодили сторони у пунктах 5.6., 5.6.2., 5.6.6. договору ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікацій, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації за наведеною у договорі формулою.

У день здійснення платежу покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із боку постачальника проводить його індексацію у встановленому договором порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу.

Зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару.

Отже, у договорі сторони визначили, що повна ціна товару складається з ціни товару, яка вказана у специфікаціях (базова ціна) і з суми індексації ціни товару (збільшенням ціни товару в зв'язку з зростанням курсу продажу долара США за гривні).

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4. Вищезгаданого наказу Міністерства фінансів України встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Інфляційні ж нарахування та проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, які належать до сплати кредитору, у вигляді процентів річних.

Підставою для застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України є прострочення боржником виконання свого грошового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що визначена у договорі сторонами індексації ціни товару є збільшенням його ціни на дату проведення оплати і не є інфляційними втратами у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки індексація ціни товару є частиною ціни товару, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правовірності нарахування пені, штрафу та процентів річних за вказану суму грошового зобов'язання.

Твердження відповідача, що грошове зобов'язання згідно спірного договору виражене в іноземній валюті у зв'язку з чим на нього не можуть нараховуватися інфляційні втрати є безпідставними, оскільки як у договорі, так і в Специфікації до нього ціна товару визначена в національній валюті України. В подальшому ціна товару в гривнях відображена також в первинних бухгалтерських документах, що встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2014 у справі №927/401/14.

Отже, позивачем правомірно, на підставі укладеного договору та чинного законодавства, здійснено нарахування пені, штрафу, процентів річних та інфляційних на повну ціну товару, яка складається із базової ціни, визначеної в специфікації, та її індексації, визначеної відповідно до пунктів 5.6.1, 5.6.4 договору.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 55 849,72 грн пені за період з 14.03.2014 по 11.12.2014.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частини 6 вказаної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як встановлено сторонами у пунктом 8.1.3. договору за прострочення строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховується.

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьма місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно зі статтею 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 років (пункт 8.2. договору).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем неправильно здійснено нарахування пені на дні, в які відповідачем здійснювалися часткові платежі в рахунок погашення заборгованості, а тому розмір пені за розрахунком суду складає 53 194,85 грн.

Разом з тим, позивачем у відповідності до пункту 8.1.3. договору було заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми, який за його розрахунком склав 28 816,59 грн.

Колегія суддів зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Оскільки позивачем правильно розраховано розмір штрафу вказана позовна вимога підлягає задоволенню у заявленому розмірі - 28 816,59 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 41 507,13 грн інфляційних витрат та 24 466,54 грн трьох відсотків річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірах 87 960,11 грн та 14 682,10 грн відповідно.

Правильно встановивши всі обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у даній справі підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача в порядку статті 83 ГПК України.

Як встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язання, відсутність доказів спричинення позивачеві та іншим учасникам господарських відносин збитків від несвоєчасного поставлення товару, невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, місцевий господарський суд зменшив нараховані позивачем штраф та пеню на 90 % та задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача 5 319,49 грн пені та 2 881,66 грн штрафу.

ПП «Бізон-Тех 2006», не погодившись із вказаним висновком суду першої інстанції, вказав в апеляційній скарзі, що судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку та наявність у суду підстав для зменшення штрафних санкцій, оскільки штраф та пеня були нараховані відповідно до вимог законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що питання щодо меж зменшення неустойки повинно розглядатися із врахуванням принципу змагальності сторін з виконанням вимог статей 33, 34 ГПК України.

Проте, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення суми заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції не дослідив докази, якими б підтверджувався тяжкий фінансовий стан, про який зазначено відповідачем, не врахував фінансовий стан позивача та не з'ясував як вказані обставини впливають на співвідношення інтересів сторін, не встановив виняткової сукупності обставин, які б свідчили про наявність підстав для зменшення розміру стягуваної неустойки аж на 90%.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд не обґрунтував своєї позиції стосовно того, як співвідноситься зменшення штрафних санкцій на 90% в інтересах обох сторін, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що таке зменшення не є співрозмірним в контексті інтересів позивача та вважає такий висновок місцевого господарського суду необґрунтованим.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у відповідно до статті 104 ГПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на встановлені вище обставини, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2015 та відмови у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Бірківське".

Відповідно до частини 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бірківське" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2015 у справі №927/134/15 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2015 у справі №927/134/15 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2015 у справі №927/134/15 змінити.

4. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Бірківське», вул. Осипенка, 43, с. Киселівка Менського району Чернігівської області, код 35899524, (п/р 26000060240112 в філії Чернігівського РУ ПАТ КБ «Приватбанк») на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006», вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, код 34216986, (п/р 260010230340 в ПАТ «БМ Банк») 53 194 (п'ятдесят три тисячі сто дев'яносто чотири) грн 85 коп. пені, 28 816 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістнадцять) грн 59 коп. штрафу, 87 960 (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 11 коп. втрат від інфляції, 14 682 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн 10 коп. 3 % річних та 3 693 (три тисячі шістсот дев'яносто три) грн 07 коп. судового збору.

У задоволенні решти позову відмовити».

5. Стягнути з Приватного підприємства «Бірківське», вул. Осипенка, 43, с. Киселівка Менського району Чернігівської області, код 35899524, (п/р 26000060240112 в філії Чернігівського РУ ПАТ КБ «Приватбанк») на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006», вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, код 34216986, (п/р 260010230340 в ПАТ «БМ Банк») 913 (дев'ятсот тринадцять) грн 50 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

6. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи № 927/134/15 повернути до Господарському суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий