Рішення

від 18.03.2015 по справі 51/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015Справа №51/291

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія»

2) Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - Акціонерний комерційний банк «Європейський»

про стягнення 13 055 774, 08 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Босий В.П.

Чебикіна С.О.

Представники: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» заборгованості за кредитним договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. у розмірі 13 055 774, 08 грн. та про стягнення з Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. у розмірі 9 000 000, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлена до стягнення сума складається з суми основного боргу за кредитом у гривні, що становить 1 500 000, 00 грн. та 1 200 000, 00 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 12.08.2010 р. становить 9 486 000, 00 грн.; 15 843, 94 грн. та 226 880, 64 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 12.08.2010 р. становить 1 790 088, 25 грн. - заборгованість за процентами та пеня у розмірі 16 825, 90 грн. та 16 351, 85 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 12.08.2010 р. становить 129 016, 09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.10.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. зупинено провадження у справі № 51/291 до вирішення справи № 36/388 за позовом Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» про визнання недійсним договору поруки та набранням рішення законної сили.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. у справі № 36/388 позов задоволено частково та визнано недійсним в повному обсязі договір поруки від 23.10.2007 р. № К/52/2601, укладений між Міжрегіональною Академією управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Туристично-оздоровчий комплекс "Академія" та Акціонерним комерційним банком "Європейський"

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 р. поновлено провадження у даній справі та призначено колегіальний розгляд справи № 51/291 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 р. визначено колегію для розгляду справи № 51/291 у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Босий В.П. та Чебикіна С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 р. колегією суддів у складі Пригунова А.Б. (головуюча), Босий В.П. та Чебикіна С.О. справу № 51/291 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.02.2015 р. за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 18.03.2015 р. та залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - Акціонерний комерційний банк «Європейський».

17.03.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» надійшло клопотання про виключення зі справи Приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом», як неналежного відповідача, яке обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. у справі № 38/388 визнано недійсним договір поруки № К/52/2601 від 23.10.2007 р.

Розглянувши вищевказане клопотання Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом», суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої процесуальної дії, як виключення сторони зі складу учасників судового процесу після порушення провадження у справі.

У дане судове засідання учасники провадження у справі не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись на вказані у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адреси сторін, та одержані їх представниками, про що свідчать останніх на повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.02.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2007 р. між Акціонерним комерційним банком «Європейський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» укладено кредитний договір № К/52/2601, за умовами якого Акціонерний комерційний банк «Європейський» зобов'язався надати відповідачу 1 грошові кошти в кредит в межах відкритої відкличної кредитної лінії, що не поновлюється, на максимальну суму 1 500 000, 00 грн. та 1 200 000, 00 дол. США на строк з 23.10.2007 р. до 23.10.2014 р. з процентною ставкою 19, 5 % у гривні та 14 % у дол. США.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3 договору проценти за користування кредитною лінією нараховуються окремо на суму залишку заборгованості за кожною з окремих частини кредитної лінії у валюті кожної з окремих частин кредитної лінії у відповідній валюті. Проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 5-го числа поточного місяця за попередній місяць.

Відповідно до п. 3.4. договору про зміну процентної ставки за користування коштами в межах відповідної окремої частини кредитної лінії Акціонерний комерційний банк «Європейський» повідомляє відповідача 1 шляхом направлення йому відповідного листа з повідомленням про вручення за 10 календарних днів до дня вступу в дію зміненої процентної ставки. Зміни до договору набувають чинності, а нова процентна ставка починає діяти з 11-го дня після відправлення Акціонерним комерційним банком «Європейський» відповідачу 1 листа про зміну процентної ставки відповідно до договору.

Відповідно до п. 5.1. договору виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором забезпечується, зокрема, порукою Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу.

Згідно з п. 6.1. договору у випадку ненадходження у визначені договором строки, суми коштів, що належить до сплати відповідачем 1, останній зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення відповідного платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до додаткового договору № 1 від 29.10.2007 р. до кредитного договору № К/52/2601 від 23.10.2007 р. цільове призначення кредитної лінії - проведення ремонту та реконструкції нежитлових приміщень у місті Євпаторія по вул. Токарєва, 4 та вул. Пушкіна, 64-а, а також поповнення обігових коштів - 200 000, 00 грн.

Додатковою угодою № 3 від 24.10.2008 р. до кредитного договору № К/52/2601 від 23.10.2007 р. встановлено проценту ставку за користування кредитом у гривні на рівні 22 % та 16 % - за користування кредитом у дол. США на строк до 23.10.2014 р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним комерційним банком «Європейський» перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» грошові кошти у сумі 1 500 000, 00 грн. та 1 200 000, 00 дол. США., що підтверджується меморіальними ордерами, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

23.10.2007 р. між Акціонерним комерційним банком «Європейський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» та Міжрегіональною академією управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу укладено договір поруки № К/52/2601, відповідно до якого відповідач 2 поручився перед Акціонерним комерційним банком «Європейський» за виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. щодо повернення кредитних коштів у сумі 1 500 000, 00 грн. та 1 200 000, 00 дол. США., сплати процентів, комісій та інших платежів, визначених договором, а також пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Згідно з п.п. 2, 3 договору поруки № К/52/2601 від 23.10.2007 р. відповідач 2 несе солідарну відповідальність з відповідачем 1 перед Акціонерним комерційним банком «Європейський» за виконання відповідачем 1 умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами. Обсяг відповідальності відповідача 2 за договором не може бути більшим за 9 000 000, грн.

07.05.2009 р. між Акціонерним комерційним банком «Європейський» та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Володимирський», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський», укладено договір про відступлення права вимоги, за яким Акціонерний комерційний банк «Європейський» відступив позивачу право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» за кредитним договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. на загальну суму 1 211 523, 10 дол. США та 1 506 164, 38 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору про відступлення права вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» переходить право вимоги за договором поруки № К/52/2601 від 23.10.2007 р., поручителем за яким виступає Міжрегіональна академія управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу.

07.05.2009 р. між Акціонерним комерційним банком «Європейський» та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Володимирський» укладено договір про заміну банку за договором поруки № К/52/2601 від 23.10.2007 р. з Акціонерного комерційного банку «Європейський» на Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський».

07.05.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Володимирський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» укладено додатковий договір до кредитного договору № К/52/2601 від 23.10.2007 р., відповідно до якого сторонами погоджено перелік рахунків, відкритих у Відкритому акціонерному товаристві «Комерційний банк «Володимирський» для обліку розрахунків за кредитом.

Додатковим договором від 05.03.2010 р. до кредитного договору № К/52/2601 від 23.10.2007 р. сторони визначили, що проценти, нараховані до 01.02.2010 р. на суму 118 258, 73 дол. США підлягають сплаті відповідачем 1 у наступному порядку: до 29.03.2010 р. - 5 000, 00 дол. США, до 05.06.2010 р. - 31 690, 41 дол. США, до 01.07.2010 р. - 81 568, 32 дол. США; проценти за користування кредитом, що будуть нараховані за лютий, березень, квітень 2010 року - сплатити в строк до 05.08.2010 р.; проценти за користування кредитом, що будуть нараховані за травень, червень, липень, серпень 2010 року - сплатити в строк до 05.09.2010 року, починаючи з жовтня 2010 року проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно до 5-го числа поточного місяця за попередній місяць.

Крім того, додатковим договором від 05.03.2010 р. до кредитного договору № К/52/2601 від 23.10.2007 р. сторони затвердили графік погашення окремих частин кредиту.

Листом № 1234 від 01.10.2009 р. Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» про погашення заборгованості за договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. у розмірі 1 269 379, 35 дол. США та 1 565 575, 33 грн. до 12.10.2009 р.

07.06.2010 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» з претензією № 28/74 від 04.06.2010 р. про погашення заборгованості за договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» не виконує зобов'язання за кредитним договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Володимирський» заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» заборгованості за кредитним договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. у розмірі 13 055 774, 08 грн. та про стягнення з Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу солідарно заборгованості за кредитним договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. у розмірі 9 000 000, 00 грн.

Нормативно обґрунтовуючи позов, позивач посилається на приписи ст.ст. 1050, 1054 Цивільного кодексу України, якими встановлено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту у разі прострочення повернення чергової його частини, а також норми ст.ст. 543, 554 Цивільного кодексу України відповідно до яких поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники та кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч. ст. 1048 Цивільного кодексу України пзикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У відповідності до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України правочин до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 516, 517, 518 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Статтею 519 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Тож, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується одержання Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» від Акціонерного комерційного банку «Європейський» кредиту у розмірі у сумі 1 500 000, 00 грн. та 1 200 000, 00 дол. США. за договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р., зважаючи, що Акціонерний комерційний банк «Європейський» відступив своє право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» за кредитним договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. Відкритому акціонерному товариству «Комерційний банк «Володимирський», враховуючи що відповідач 1 був належним чином повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні та не надав суду доказів наявності у нього заперечень проти вимог нового кредитора, з огляду на приписи ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості виконання договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про наявність у Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» правових підстав вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» виконання останнім обов'язку щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаного договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд відзначає, що матеріалами справи підтверджується одержання Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» кредиту у розмірі 1 500 000, 00 грн. та 1 200 000, 00 дол. США. за договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р., в той час як доказів повернення вказаних коштів або їх частини матеріали справи не містять.

Тож, виходячи із принципу змагальності сторін, що закріплений у ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи обов'язок учасників доводити свої твердження та заперечення, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» допущено порушення договору № К/52/2601 від 23.10.2007 р. щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, а відтак - в силу приписів чинного законодавства України та умов договору № К/52/2601 від 23.10.2007 р., у позивача виникло право вимоги дострокового повернення кредиту.

Водночас, суд приймає до уваги, що станом на день прийняття рішення у даній справі встановлений договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. граничний термін користування кредитними коштами сплив.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тож, заявляючи вимогу про стягнення з Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. у розмірі 9 000 000, 00 грн., позивач обґрунтовував позов, зокрема, договором поруки № К/52/2601 від 23.10.2007 р., укладеним між Акціонерним комерційним банком «Європейський», Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» та Міжрегіональною академією управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу (договором від 07.05.2009 р. змінено банк за договором поруки № К/52/2601 від 23.10.2007 р. з Акціонерного комерційного банку «Європейський» на Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський»), за умовами якого відповідач 2 зобов'язався нести солідарну відповідальність з відповідачем 1 перед позивачем в обсязі, що не перевищує 9 000 000, грн.

В той же час, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. у справі № 36/388, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011 р. договір поруки № К/52/2601 від 23.10.2007 р., укладений між Акціонерним комерційним банком «Європейський», Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» та Міжрегіональною академією управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу визнано недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Тобто, виходячи зі змісту наведеної норми, обов'язок Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу щодо солідарної відповідальності з відповідачем 1 за кредитним договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. відсутній та відповідач 2 не є зобов'язаною стороною по відношенню до позивача.

При цьому, суд відзначає, що оскільки в судовому порядку визнано недійсним договір поруки № К/52/2601 від 23.10.2007 р. та, відповідно, відсутність будь-яких юридичних наслідків між сторонами, обумовлених вказаним договором, за договором від 07.05.2009 р. про заміну банку за договором поруки № К/52/2601 від 23.10.2007 р. з Акціонерного комерційного банку «Європейський» на Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський» позивачу фактично передано недійсну вимогу.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Згідно з п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Тож, приймаючи до уваги, що за договором від 07.05.2009 р. про заміну банку за договором поруки № К/52/2601 від 23.10.2007 р., укладеним між Акціонерним комерційним банком «Європейський» та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Володимирський» позивачу фактично передано недійсну вимогу, що суперечить положенням чинного законодавства України та тягне наслідком застосування норм ст. 215 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність застосування приписів п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та визнати вищевказаний правочин недійсним.

Отже, виходячи з наведених висновків, Міжрегіональна академія управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу не є солідарним боржником Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» по відношенню до Публічного акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський».

За таких обставин, суд визнає безпідставними вимоги позивача, заявлені до Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу та відмовляє у задоволенні позову в частині відповідача 2.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не надаючи перевагу одним доказами порівняно з іншими, виходячи із наведених позивачем обґрунтувань заявлених вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення грошових коштів за кредитним договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р. а також процентів за користування кредитними коштами, однак, враховуючи вищевикладені обставин, заборгованість за вказаним договору підлягає стягненню лише з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія», як зобов'язаної сторони за договором № К/52/2601 від 23.10.2007 р.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення відсотків за користування грошовими коштами, а також пені за про торочення повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, оскільки відповідачем 2 допущено порушення договірних зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, приймаючи до уваги що відповідачем 2 не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 07.05.2009 р. (дата відступлення вимоги Акціонерним комерційним банком «Європейський») до 11.08.2010 р. (дата визначена позивачем самостійно), здійсненого за кожним платежем окремо та за відповідний період розмір пені за прострочення повернення кредиту у гривні становить 16 825, 90 грн. та 16 351, 85 дол. США (за офіційним курсом Національного банку України на 12.08.2010 р.) - за прострочення повернення кредиту у дол. США.

Перевіривши правильність нарахування позивачем вищевказаних сум, суд дійшов висновку, що позивачем вірно застосовано методику розрахунку та заявлені до стягнення суми не перевищують розрахунок суду.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача 2.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним договір від 07.05.2009 р. про заміну банку за договором поруки № К/52/2601 від 23.10.2007 р., укладений між Акціонерним комерційним банком «Європейський» та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Володимирський».

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія» (03039, м. Київ, пр. Червонозоряний, 119, літ ХХ, код ЄДРПОУ 33494742), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 10, код ЄДРПОУ 26120084) 13 055 774, 08 (тринадцять мільйонів п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят чотири грн. 08 коп.) грн., 25 500, 00 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) грн. - державного мита та 118, 00 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» до Міжрегіональної академії управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.03.2015 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Босий В.П.

Чебикіна С.О.