Постанова

від 18.03.2015 по справі 2а-7843/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2015 р. м. Київ К/9991/9241/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Пилипчук Н.Г.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - Інспекція)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012

у справі № 2-а-7843/11/1270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецуніпак" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.08.2011 № 0000762310, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 21450 грн. із застосуванням 5362,50 грн. штрафних санкцій.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що правовідносини попередніх учасників поставок не можуть впливати на оцінку реальності господарської операції між позивачем та його безпосереднім постачальником.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неподання позивачем необхідних документів, складенням яких мають оформлюватися операції з транспортування товару, що виключає право Товариства на відображення цих операцій у податковому обліку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК Транслайн-Л» (далі - ТОВ «ТЕК Транслайн-Л») за період з 01.08.2010 по 31.08.2010.

Результати цієї перевірки викладені в акті від 24.06.2011 № 414/23/33766286, в якому відображено висновок Інспекції про незаконне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання транспортно-експедиційних послуг у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом, з огляду на їх фіктивний характер, що, на думку Інспекції, підтверджується: відсутністю належним чином оформлених первинних документів (зокрема, товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів), які б дозволяли встановити зміст спірних операцій та порядок їх фактичного виконання; залученням ТОВ «ТЕК Транслайн-Л» до виконання цих операцій фіктивного суб'єкта господарювання - товариства з обмеженою відповідальністю «Е-ВостокУкраїна» (яке відсутнє за місцезнаходженням, зареєстровано на підставну особу, не має основних фондів, транспортних засобів і майна, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Керуючись наведеними нормами Закону, суди обох попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з порядком провадження фінансово-господарської діяльності його контрагентами по ланцюгу; самі по собі правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом (ТОВ «ТЕК Транслайн-Л»).

У той же час слід зазначити, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою цієї ж статті Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами (що містять наведені реквізити), складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

У справі, що переглядається, на підтвердження реальності виконання спірних операцій з поставки експедиційних послуг позивачем подано договори транспортного експедирування, податкові накладні, акти здачі-прийняття послуг, реєстр перевезень; вказані документи були визнані судами достатнім документальним підтвердженням виконання операцій з поставки ТОВ «ТЕК Транслайн-Л» позивачеві експедиторських послуг при перевезенні вантажу автомобільним транспортом.

У той же час з огляду на визначення транспортно-експедиторської послуги як роботи, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність») під час виконання експедиторських послуг окрім договору транспортної експедиції, акта здачі-приймання наданих послуг та експедиторських документів, повинні оформлятися, зокрема, довіреність на право укладення договору перевезення від імені клієнта, договір перевезення, довіреність, видана експедитором організації-перевізнику на право отримання вантажу (у разі, якщо транспортування виконується третьою особою), перевізні документи. Наведене обумовлюється тим, що договір транспортної експедиції містить елементи договору перевезення.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В силу вимог пунктів 11.1, 11.5 названих Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для обліку транспортної роботи та проведення розрахунків за договором перевезення (виконання якого передбачає й договір транспортної експедиції).

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновками податкової інспекції про те, що позивач не підтвердив реальності виконання операцій з поставки транспортно-експедиційних послуг у рамках правовідносин з ТОВ «ТЕК Транслайн-Л» з огляду на відсутність перевізних документів, що обумовлює законність оспорюваного нарахування.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, яким у позові відмовити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 у справі № 2-а-7843/11/1270 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Г. Пилипчук