Постанова

від 05.08.2009 по справі 9/68-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/68-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 серпня 2009 р.                                                                                    № 9/68-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "Спроба", м. Кривий Ріг

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р.

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Спроба", м. Кривий Ріг

до1)          Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг,     2)          Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації", м. Кривий Ріг

провизнання права власності

за участю представників:

позивача: Осіпчук І.Ю. (представник за дов. від 16.12.2008 №5),

відповідача 1: Приходько Х.С. (представник за дов. від 08.04.2009р. № 7/26-349),

відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю "Спроба" звернулось до господарського суду з позовом до Криворізької міської ради Дніпропетровської області та Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" про визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: - будівлю складу, літ. "К" площею 68,175 кв.м; - будівлю складу, літ. "Л" площею 10,6875 кв.м; - будівлю складу, літ. "М" площею 47,30 кв.м; - будівлю складу-офісу, літ "Б-2" загальною площею 780,8 кв.м; - будівлю складу, літ "Г-1" загальною площею 376,7 кв.м.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009 року по справі №9/68-09 позов в частині вимог ТОВ "Спроба"  до Криворізької міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно задоволено.

В решті позовних вимог до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" провадження у справі припинено.

        Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

 Не погоджуючись з вказаною постановою, ТОВ "Спроба" звернулось з касаційною скаргою, до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а саме п. 6, 7, 8 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, п.5 ст. 376 Цивільного кодексу України.

 У запереченні Криворізької міської ради на касаційну скаргу, остання просить залишити постанову суду апеляційної інстанції в силі, а касаційну скаргу без задоволення.  

 Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту  знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

         Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, позивач є власником нерухомого майна –комплексу будівель: складу –Б-1, складу Г-1, вбиральні, КПП, навісу, нежитлової будівлі, гаражу, офісу, що розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Постишева, 35б, право на які набуто на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2001 року та рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу.

         Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 3 452 кв.м., що знаходиться в користуванні позивача на підставі договору оренди земельної ділянки від 09.12.2003 року, укладеного між Криворізькою міською радою та ТОВ "Спроба".

         Відповідно до п.2.1. договору оренди, земельна ділянка передана в оренду для розміщення складу безалкогольних напоїв.

         Обстеженням комплексу нежитлових будівель, що розташовані по вул. Постишева, 35б, м. Кривому Розі, проведеним Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації",  виявлено самочинне будівництво: будівлі складу літ."К", будівлі складу літ."Л" та будівлі складу літ."М".

          Свої позовні вимоги про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно позивач обґрунтовує приписами ст. 376 ЦК України.

         Відповідно до ч.15 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання  права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює)  самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача)  земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, виходячи із змісту зазначеної статті Цивільного кодексу України визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості допускається лише за умови: - надання земельної ділянки під забудову у   встановленому порядку особі під уже збудоване майно; - відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки; - відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

          Враховуючи приписи зазначеної норми матеріального права, суд апеляційної інстанції правильно відмітив, що Криворізька міська рада є суб'єктом права власності на земельну ділянку, передану у користування позивачу, та одночасно є представницьким органом територіальної громади, заперечення якої проти визнання права власності на самовільну забудову, є запереченням власника та посиланням на порушення прав членів територіальної громади на їх спільне проживання за правилами та нормами, визначеними законом.

          Крім цього, позивачем не надано доказів надання йому земельної ділянки для будівництва спірного нерухомого майна, та доказів, які б підтверджували надання йому земельної ділянки під збудоване нерухоме майно такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва складів.

         За таких обставин, висновок господарського суду апеляційної інстанції про  відмову в позові, колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.

         Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, і не заперечує правильність та законність оскаржуваного судового акту, який відповідає чинному законодавству України, підстави для скасування якого відсутні.

         Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                        ПОСТАНОВИВ:

         В задоволенні касаційної скарги відмовити.

         Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. у справі № 9/68-09 залишити без змін.

Головуючий суддя          :                                                         В.С. Божок          

                       Судді:                                                        Т.Ф. Костенко  

                                                                                           Г.П. Коробенко