Рішення

від 30.03.2015 по справі 912/4088/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 рокуСправа № 912/4088/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4088/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння", м. Київ

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Близнюки", с. Червоне Гайворонського району Кіровоградської області

про стягнення заборгованості в сумі 466892,51 грн.,

за участю представників:

від позивача - Мартиненко О.О., довіреність № 7Д-113054 від 27.06.2014 та Добровольський Є.О., довіреність №3054 від 29.12.2011;

від відповідача - Євсєєв В.В., довіреність від 01.12.2014; Резнік В.О., довіреність від 01.12.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" (надалі - ТОВ "Торговий Дім Насіння") звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача - 385962,48 грн заборгованості, в тому числі: 307241,36 грн основного боргу, 8838,45 грн пені, 61448,27 грн штрафу, 7373,79 грн інфляційних втрат та 1060,61 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором №2-1411/пр1493сг від 14.11.2013.

Ухвалою від 17.11.2014 господарським судом Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. порушено провадження у даній справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2014.

15.12.2015 до господарського суду відповідачем за первісним позовом - Приватним сільськогосподарським підприємством "Близнюки" (надалі - ПСП "Близнюки) подано зустрічний позов до позивача за первісним позовом, згідно якого ПСП "Близнюки" просить стягнути з ТОВ "Торговий Дім "Насіння" збитки, завдані поставкою неякісного насіння в загальній сумі 1327995,00 грн.

Ухвалою від 16.12.2012 господарським судом зазначена зустрічна позовна заява повернута без розгляду на підставі пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.12.2014 оголошувалась перерва до 26.12.2014, а ухвалою від 26.12.2014 розгляд справи відкладено до 28.01.2015.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Вавренюк Л.С. розпорядженням № 31 від 28.01.2015 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи" призначено повторний автоматичний розподіл справи № 912/4088/14. Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) справу призначено судді Шевчук О.Б.

Тому у судовому засіданні 28.01.2015 розгляд даної справи продовжено господарським судом у складі судді Шевчук О.Б.

28.01.2015 ТОВ "Торговий Дім "Насіння" подало до господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог №1-5/27 від 27.01.2015, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача - 346359,95 грн заборгованості, в тому числі: 275884,65 грн основного боргу, 7747,45 грн пені, 55176,93 грн штрафу, 6621,23 грн інфляційних втрат та 929,69 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Однак, в подальшому 11.02.2015 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог №1-5/61/1 від 04.02.2015, відповідно до якої позивач збільшив суму стягуваної заборгованості до 466892,51 грн та просить стягнути з відповідача 403038,44 грн основного боргу, 7747,45 грн пені, 55176,93 грн штрафу та 929,69 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача на подання таких заяв, господарський суд прийняв їх до розгляду та продовжує розглядати спір з урахуванням останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог.

У судових засіданнях 28.01.2015, 11.02.2015, 05.03.2015 та 19.03.2015 господарським судом оголошувалась перерва відповідно до 14:30 год. 11.02.2015, до 15:30 год. 05.03.2015, до 15:30 год. 19.03.2015 та до 15:30 год. 30.03.2015 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.03.2015 представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просять стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 466892,51 грн, в тому числі: 403038,44 грн основного боргу (враховуючи коригування боргу у зв'язку із зміною курсу валют), 7747,45 грн пені, 55176,93 грн штрафу та 929,69 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору.

Відповідач своєму відзиві позов визнав частково - в сумі 55943,25 грн основного боргу, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем поставлено товар більш низького сорту, ніж передбачено умовами укладеного між сторонами договору. Відповідач стверджує, що ним отримано насіння українського товаровиробника, яке набагато дешевше іноземного насіння, тоді як за договором №2-1411/пр1493сг від 14.11.2013 позивач зобов'язався поставити насіння імпортного виробництва. Приймаючи до уваги те, що в діях позивача по виконанню умов цього договору вбачається господарське правопорушення (поставка товару більш низького сорту), позивач вважає, що наявні підстави для звільнення відповідача від відповідальності щодо застосування до нього штрафних санкцій за невиконання зобов'язань по оплаті поставленого товару.

В ході вирішення спору у даній справі відповідачем заявлене клопотання про витребування доказів ( №11 від 11.02.2015 (т.2, а.с. 76-77), відповідно до якого останній просить зобов'язати позивача надати господарському суду: податкові накладні на поставку насіння кукурудзи гібриду ДКС 3472; податкові накладні на поставку насіння соняшнику гібриду НК Долбі; помаранчевий міжнародний сертифікат на партію насіння (ІСТА) кукурудзи гібриду ДКС 3472; помаранчевий міжнародний сертифікат на партію насіння (ІСТА) соняшнику гібриду НК Долбі; сортовий сертифікат на насіння (ОЕСР) на партію кукурудзи гібриду ДКС 3472; сортовий сертифікат на насіння (ОЕСР) на партію кукурудзи соняшнику гібриду НК Долбі; митні документи (ввізна митна декларація) насіння кукурудзи гібриду ДКС 3472; митні документи (ввізна митна декларація ) насіння соняшнику гібриду НК Долбі; квитанцію № 2 про реєстрацію податкових накладних в загальнодержавному реєстрі на продаж насіння кукурудзи гібридів ДКС 3472 і ДКС 2960 та соняшнику гібридів НК Долбі і НС Сумо 2017; нові податкові та видаткові накладні у зв'язку зі змінами цін на насіння кукурудзи гібриду ДКС 2960 та на насіння соняшнику гібриду НС Сумо 2017; документи, згідно яких відбувались зміни цін в податкових та видаткових накладних; контракти (договори поставки тощо) та додатки щодо поставки позивачу насіння кукурудзи

гібридів ДКС 3472 і ДКС 2960 та соняшнику гібриду НК Долбі; контракти (договори поставки тощо) та додатки до нього, свідоцтво на насіння, податкові та видаткові накладні щодо поставки позивачу соняшнику гібриду НС Сумо 2017 від виробників ТОВ "Луга-Райз-Агро", "Нертус", "Нертус-Агро"; інформацію, з якими повноваженнями приїжджали представники ТОВ "Торговий Дім "Насіння" Танцюра В.П., Посторонко В.М. і Деревянко І. на поля ПСП "Близнюки" та чому не підписали акти; інформацію, хто отримував на Новій пошті філії Умань насіння соняшнику гібриду НС Сумо 2017.

Вирішуючи зазначене клопотання, господарський суд враховує, що ті докази, які підтверджують імпорт насіння кукурудзи виробництва Monsanto гібриду ДКС 3472 та насіння соняшнику виробництва Syngenta гібриду НК Долбі, а також копії договорів на поставку насіння, які укладались позивачем з виробниками/оригінаторами гібридів (Monsanto, Syngenta, Нертус Агро) були надані на вимогу господарського суду та долучені до матеріалів справи. Інші докази, які вимагає відповідач витребувати від позивача не відносяться до предмету доказування у даній справі, а тому клопотання про їх витребування не підлягає задоволенню господарським судом.

11.02.2015 від відповідача надійшло клопотання № 11 (т.2, а.с.78-79) про призначення судової товарознавчої експертизи насіння кукурудзи ДКС 2960 та насіння соняшнику НС-Сумо-2017, проведення якої відповідач просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення цієї судової експертизи відповідач просить поставити наступні питання:

- яка собівартість виробництва за межами України та вартість реалізації насіння кукурудзи (1 посівна одиниця) гібриду "DКС - 2960 іноземного виробника "Monsanto" на українському ринку на 14.11.2013?

- яка собівартість виробництва та вартість реалізації насіння кукурудзи (1 посівна одиниця) гібриду "DКС - 2960 вітчизняного виробника ТОВ "Монсанто Україна" на українському ринку на 14.11.2013?

- яка собівартість виробництва за межами України та вартість реалізації насіння соняшника (1 посівна одиниця) гібриду "НС-Сумо 2017 (еліт) іноземного виробника "Нертус" на українському ринку на 14.11.2013?

- яка собівартість виробництва та вартість реалізації насіння соняшника (1 посівна одиниця) гібриду "НС-Сумо 2017 (еліт) вітчизняного виробника ТОВ "Луга- Райз-Агро" на українському ринку на 14.11.2013?

19.03.2015 відповідачем подано господарському суду клопотання №19 (т.2, а.с.131-133) про призначення судової товарознавчої експертизи насіння кукурудзи ДКС 2960 та насіння соняшнику НС-Сумо-2017, проведення якої ПСП "Близнюки" просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення цієї судової експертизи відповідач просить поставити питання:

- яка була середньо-ринкова вартість насіння кукурудзи (1 посівна одиниця) гібриду DКС - 2960 іноземного виробництва на українському ринку на 14.11.2013?

- яка була середньо-ринкова вартість насіння кукурудзи (1 посівна одиниця) гібриду DКС - 2960 вітчизняного виробництва на українському ринку на 14.11.2013?

- яка була середньо-ринкова вартість насіння соняшника (1 посівна одиниця) гібриду НС - Сумо 2017 фр. Еліт іноземного виробництва на українському ринку на 14.11.2013?

- яка середньо-ринкова вартість насіння соняшника (1 посівна одиниця) гібриду НС Сумо 2017 фр. Еліт вітчизняного виробництва на українському ринку на 14.11.2013?

Обидва клопотання про призначення судових товарознавчих експертиз відхилено господарським судом з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою зокрема, у випадку, призначення господарським судом судової експертизи.

Як зазначено в абзацах 1, 2 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи": "Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування."

Господарський суд враховує, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений позивачем товар за цінами, які обумовлені сторонами в договорі №2-1411/пр1493сг від 14.11.2013.

Відповідно до частин 1, 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами в договорі № 2-1411/пр1493сг від 14.11.2013 погоджено ціну товару, незалежно від його собівартості. Тому господарський суд оцінює правовідносини, які виникли між сторонами цього договору.

За викладених обставин до предмета доказування не входить визначення (встановлення) собівартості насіння сільськогосподарських культур ні вітчизняного, ні іноземного виробництва. Не входить до предмету доказування і визначення вартості реалізації аналогічного насіння іншими продавцями (виробниками).

З огляду на викладене клопотання відповідача про призначення судових товарознавчих експертиз не підлягають задоволенню господарським судом.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2013 між ТОВ "Торговий дім "Насіння" (надалі - продавець, позивач) та ПСП "Близнюки" (надалі - покупець, відповідач) укладено договір № 2-1411/пр1493сг (надалі - договір).

За умовами цього договору продавець зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість.

Розгорнутий асортимент та кількість товару, що постачається, визначаються у додатках до цього договору (п. 2.1. договору).

Термін поставки товару визначається у додатках до цього договору. Допускається дострокова поставка товару. У разі дострокової поставки товару продавець зобов'язаний повідомити (в будь-якій формі) покупця про дату дострокової поставки товару (р. 4 договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що ціна за одиницю товару кожного найменування наводиться у додатках до цього договору.

Загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору (п. 6.1. договору).

14.11.2013 сторонами підписано також додатки № 1, № 2, № 3 та № 4 до договору (т.1, а.с. 13-16) та додаткову угоду № 1 від 10.03.2014, якою змінено асортимент товару, визначений в додатку № 3.

Відповідно додатків до договору поставка товару та оплата його вартості повинна відбуватись наступним чином:

Згідно додатку № 1: насіння кукурудзи Monsanto DКС 3472 кількістю 80 п.од. за ціною 203,32 доларів США загальною вартістю 133377,60 грн (без ПДВ) та насіння кукурудзи Monsanto DКС 2960 кількістю 90 п.од. за ціною 190,44 доларів США загальною вартістю 140544,90 грн (без ПДВ), а всього на суму 273922,50 грн (без ПДВ) позивач зобов'язався поставити в строк до 30.03.2014, а відповідач оплатити частинами - 30 % загальної вартості в строк до 01.12.2013, 70% загальної вартості в строк до 01.10.2014.

Згідно додатку № 2: насіння соняшнику Syngenta НК Долбі кількістю 40 п.од. за ціною 175,03 доларів США загальною вартістю 57410,00 грн (без ПДВ) позивач зобов'язався поставити в строк до 30.03.2014, а відповідач оплатити частинами - 30 % загальної вартості в строк до 01.12.2013, 70% загальної вартості в строк до 01.10.2014.

Згідно додатку № 3 (з урахуванням додаткової угоди №1): насіння соняшнику Нертус ТОВ НС-Сумо-2017,фр.Еліт кількістю 50 п.од. за ціною 134,55 доларів США загальною вартістю 55165,50 грн (без ПДВ) позивач зобов'язався поставити в строк до 30.03.2014, а відповідач оплатити частинами - 30 % загальної вартості в строк до 01.12.2013, 70% загальної вартості в строк до 01.10.2014.

Згідно додатку №4: насіння соняшнику Нертус ТОВ НС-Сумо-2017** (еліт) кількістю 5 п.од. за ціною 134,55 доларів США загальною вартістю 7736,75 грн (без ПДВ) позивач зобов'язався поставити в строк до 10.04.2014, а відповідач оплатити частинами - 30 % загальної вартості в строк до 03.04.2014, 70% загальної вартості в строк до 01.10.2014.

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № Н-БК-1102-006 від 11.02.2014 (т.1, а.с.18), № Н-ВП-1202-006 від 12.02.2014 (т.1, а.с.19), №Н-БК-1803-010 від 18.03.2014 (т.1, а.с.21), №Н-БК-1803-011 від 18.03.2014 від 18.03.2014 (т.1, а.с.22), №Н-ВП-2103-015 від 21.03.2014 (т.1, а.с.24), №Н-ВП-2103-016 від 21.03.2014 (т.1, а.с.26), №Н-КП-0904-001 від 09.04.2014 (т.1, а.с. 28) - враховуючи встановлені договором ціни поставив відповідачу товар на загальну суму 394234,65 грн, який останнім отримано за довіреностями: №2 від 20.02.2014 (т.1, а.с.20), №12 від 18.03.2014 (т.1, а.с.23, 25), № 13 від 19.03.2014 (т.1, а.с.27), №17 від 03.04.2014 (т.1, а.с.29)

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши 26.11.2013 та 08.04.2014 на поточний рахунок позивача 115950,00 грн та 2400,00 грн відповідно, а всього - 118350,00 грн, що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с. 30, 31).

Станом на день розгляду справи заборгованість за поставлений за договором товар складає 275884,65 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення суми основного боргу, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 631 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, додатками №№1-4 до договору визначено порядок оплати отриманого товару.

За статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, позивачем правомірно заявлено до стягнення 275884,65 грн боргу за поставлений товар.

При цьому, господарський суд враховує, що умовами пунктів 3.1., 3.2., 3.3. договору сторони передбачили, що якість товару, що постачається продавцем, повинна відповідати ДСТУ 2240-93 та ДСТУ 6068:2008. Покупець має право перевірити якість товару лише у лабораторіях насіннєвої інспекції України, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення відповідної діяльності. Для лабораторного аналізу проводиться відбір зразків товару, який здійснюється за обов'язкової участі повноважних представників сторін та насіннєвої інспекції України. Претензії щодо якості товару пред'являються покупцем до застосування, але не пізніше 15 днів з дати отримання товару. Продавець не відповідає за врожайність та інші показники сільськогосподарських культур, вирощених з насіння, отриманого в якості товару за даним договором, що залежить від вжиття необхідних агротехнічних заходів при їх вирощуванні та існуючих при цьому кліматичних умов.

Як вбачається з матеріалів справи, у визначені договором строки відбір зразків поставленого товару за участі представників сторін договору та насіннєвої інспекції України не проводився.

Відповідно до частин 1, 4 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

В пункті 9.2. укладеного сторонами договору передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначається чинним законодавством. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем в день його отримання від продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари (упаковки), пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятий покупцем як належний. Підписання покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом з товаром усієї товаросупровідної документації, в тому числі сертифікатів якості.

Належних доказів в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували факт звернення ПСП "Близнюки" до ТОВ "Торговий дім "Насіння" з претензіями щодо відповідності поставленого асортименту товару умовам укладеного договору, цілісності тари, кількості та якості товару або про інші недоліки, відповідачем господарському суду не надано.

Викладеним спростовуються доводи відповідача про невідповідність поставленого товару умовам укладеного договору.

Поряд з цим при вирішенні спору в частині стягнення основного боргу з урахуванням збільшення його на розмір донарахування вартості товару у зв'язку з подорожчанням долара США по відношенню до гривні, а саме на 127153,79 грн, господарський суд прийшов до висновку, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Так, сторонами в пункті 5.3. договору зазначено: "Враховуючи, що товар є імпортованим, ціна та загальна вартість товару може бути змінена продавцем, шляхом виставлення відповідного рахунку-фактури, у випадку зміни середнього міжбанківського валютного курсу продажу умовної одиниці в іноземній валюті до гривні, що діє на дату, яка передує даті оплати, відносно середнього міжбанківського валютного курсу продажу умовної одиниці в іноземній валюті до гривні, що діяв на дату укладення відповідного додатку до цього договору. Грошовий еквівалент умовної одиниці в іноземній валюті визначається в додатках до цього договору."

За твердженням позивача відповідачу були поставлені імпортоване насіння кукурудзи Monsanto DКС 3472 та насіння соняшнику Syngenta НК Долбі, за яке відповідач провів розрахунки частково. За висновком позивача станом на 30.01.2015 відповідач не провів розрахунки за насіння кукурудзи Monsanto DКС 3472 в сумі 93364,32 грн та за насіння соняшнику Syngenta НК Долбі в сумі 40187,00 грн. Тому, враховуючи індикативний курс продажу долара США по відношенню до гривні в розмірі 16,0072 грн за 1 долар США (згідно довідки АТ "БМ Банк" №БТ-1046/02-15 від 03.02.2015, т.2, а.с. 88) та курс продажу валюти, визначений у додатках до договору (8,20), позивачем збільшено розмір основного боргу на 127153,79 грн.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 632 цього кодексу, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до частини 2 цієї статті зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В силу вимог статі 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Отже, якщо умовами договору або законом передбачено можливість зміни умов договору в односторонньому порядку, то сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Господарським судом встановлено, що сторони пунктом 5.3. договору передбачили можливість зміни його умов в частині ціни імпортованого товару.

При цьому, можливість зміни ціни (вартості) поставленого товару сторонами прив'язано до зміни середньозваженого міжбанківського валютного курсу продажу умовної одиниці. Однак, умови договору не містять визначення такого поняття, як "середньозважений міжбанківський валютний курс продажу умовної одиниці".

Позивачем не надано господарському суду доказів направлення на адресу відповідача пропозиції про зміну умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлено рахунок №Н-ВК-3001-012 від 30.01.2015 на суму 260705,11 грн. (т.2, а.с.90).

Але ні в укладеному сторонами договорі, ні в виставленому рахунку позивачем не вказано формулу, за якою здійснюється перерахунок вартості поставленого товару.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач, здійснивши перерахунок вартості імпортованого товару за формулою, не узгодженою з відповідачем, фактично змінив в односторонньому порядку умови договору, не дотримавшись при цьому передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України порядку внесення змін до договору.

Позивачем не надано ні відповідачу ні господарському суду належних доказів на підтвердження "середньозваженого міжбанківського валютного курсу продажу умовної одиниці" на дату оплати товару.

Позивачем не доведено того, що середньозважений міжбанківський валютний курс продажу умовної одиниці та індикативний курс продажу є аналогічними поняттями, і що індикативний курс продажу валюти може бути застосований до правовідносин, що виникли між сторонами, зокрема на підставі пункту 5.3. договору.

З огляду на викладене господарський суд вважає не доведеним збільшення суми основного боргу за поставлений імпортований товар на 127153,79 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7747,45 грн та 55176,93 штрафу, господарський суд враховує вимоги частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, виначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 11.2 вказаного договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 11.4 укладеного договору, в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 календарних днів покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 20 % від загальної вартості товару.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача сума пені, нарахованої за період з 02.10.2014 по 11.11.2014, яка підлягає стягненню з відповідача складає 7747,45 грн; сума 20% штрафу - 55176,93 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладені обставини, умови договору та норми чинного законодавства розрахунок позивачем 3% річних в сумі 929,69 грн за період з 02.10.2014 по 11.11.2014 із суми простроченого платежу в розмірі 275884,65 грн є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню господарським судом.

Отже, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню - в сумі 339738,72 грн заборгованості, яка складається із: 275884,65 грн основного боргу, 7747,45 грн пені, 55176,93 грн штрафу та 929,69 грн 3% річних.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 6794,77 грн покладаються на відповідача, в сумі 2543,08 грн - на в позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Близнюки" (26312, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Червоне, вул. Піонерська,15, ідентифікаційний код 30459270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" (юридична адреса: 01133, м.Київ, вул. Щорса,18, кв.3, поштова адреса: 03141, м. Київ, вул. Клінічна,25, ідентифікаційний код 30674952) - 339738,72 грн заборгованості, в тому числі: 275884,65 грн основного боргу, 7747,45 грн пені, 55176,93 грн штрафу, 929,69 грн 3% річних, а також 6794,77 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 06.04.2015.

Суддя О.Б. Шевчук