Постанова

від 07.07.2015 по справі 912/4088/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015 року Справа № 912/4088/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Величко Н.Л.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Мартиненко О.О., довіреність №7Д-11 від 27.06.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Близнюки" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.03.2015 року у справі № 912/4088/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння", м. Київ

до приватного сільськогосподарського підприємства "Близнюки", с. Червоне Гайворонського району Кіровоградської області

про стягнення заборгованості в сумі 466892 грн. 51 коп.,

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.06.2015 року по 07.07.2015 року (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.03.2015 року (суддя Шевчук О.Б.) з приватного сільськогосподарського підприємства "Близнюки" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" стягнуто 275884 грн. 65 коп. основного боргу, 7747 грн. 45 коп. пені, 55176 грн. 93 коп. штрафу, 929 грн. 69 коп. річних, а також 6794 грн. 77 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду приватне сільськогосподарське підприємство "Близнюки" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

14.11.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (продавець, позивач) та приватним сільськогосподарським підприємством "Близнюки" (покупець, відповідач) укладено договір № 2-1411/пр1493сг, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість.

Розгорнутий асортимент та кількість товару, що постачається, визначаються у додатках до цього договору (п. 2.1. договору).

Термін поставки товару визначається у додатках до цього договору. Допускається дострокова поставка товару. У разі дострокової поставки товару продавець зобов'язаний повідомити (в будь-якій формі) покупця про дату дострокової поставки товару (р. 4 договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що ціна за одиницю товару кожного найменування наводиться у додатках до цього договору.

Загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору (п. 6.1. договору).

14.11.2013 року сторонами підписано додатки № 1, № 2, № 3 та № 4 до договору (т.1, а.с. 13-16) та додаткову угоду від 10.03.2014 року № 1 (т.1, а.с. 17), якою змінено асортимент товару, визначений в додатку № 3.

Відповідно додатків до договору поставка товару та оплата його вартості повинна відбуватись наступним чином:

- згідно додатку № 1: насіння кукурудзи Monsanto DКС 3472 кількістю 80 п.од. за ціною 203,32 доларів США загальною вартістю 133377,60 грн (без ПДВ) та насіння кукурудзи Monsanto DКС 2960 кількістю 90 п.од. за ціною 190,44 доларів США загальною вартістю 140544 грн. 90 коп. (без ПДВ), а всього на суму 273922 грн. 50 коп. (без ПДВ) позивач зобов'язався поставити в строк до 30.03.2014 року, а відповідач оплатити частинами - 30 % загальної вартості в строк до 01.12.2013 року, 70% загальної вартості в строк до 01.10.2014 року;

- згідно додатку № 2: насіння соняшнику Syngenta НК Долбі кількістю 40 п.од. за ціною 175,03 доларів США загальною вартістю 57410 грн. (без ПДВ) продавець зобов'язався поставити в строк до 30.03.2014 року, а покупець оплатити частинами - 30 % загальної вартості в строк до 01.12.2013 року, 70% загальної вартості в строк до 01.10.2014 року;

- згідно додатку № 3 (з урахуванням додаткової угоди №1): насіння соняшнику Нертус ТОВ НС-Сумо-2017,фр.Еліт кількістю 50 п.од. за ціною 134,55 доларів США загальною вартістю 55165 грн. 50 коп. (без ПДВ) продавець зобов'язався поставити в строк до 30.03.2014 року, а покупець оплатити частинами - 30 % загальної вартості в строк до 01.12.2013 року, 70% загальної вартості в строк до 01.10.2014 року.

- згідно додатку №4: насіння соняшнику Нертус ТОВ НС-Сумо-2017** (еліт) кількістю 5 п.од. за ціною 134,55 доларів США загальною вартістю 7736 грн. 75 коп. (без ПДВ) продавець зобов'язався поставити в строк до 10.04.2014 року, а покупець оплатити частинами - 30 % загальної вартості в строк до 03.04.2014 року, 70% загальної вартості в строк до 01.10.2014 року.

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних від 11.02.2014 року № Н-БК-1102-006 (т.1, а.с.18), від 12.02.2014 року № Н-ВП-1202-006 (т.1, а.с.19), від 18.03.2014 року №Н-БК-1803-010 (т.1, а.с.21), від 18.03.2014 року №Н-БК-1803-011 (т.1, а.с.22), від 21.03.2014 року №Н-ВП-2103-015 (т.1, а.с.24), від 21.03.2014 року №Н-ВП-2103-016 (т.1, а.с.26), від 09.04.2014 №Н-КП-0904-001 (т.1, а.с. 28), враховуючи встановлені договором ціни, поставив відповідачу товар на загальну суму 394234 грн. 65 коп., який останнім отримано за довіреностями від 20.02.2014 року №2 (т.1, а.с.20), від 18.03.2014 року №12 (т.1, а.с.23, 25), від 19.03.2014 року № 13 (т.1, а.с.27), від 03.04.2014 року №17 (т.1, а.с.29).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши 26.11.2013 року та 08.04.2014 року на поточний рахунок позивача 115950 грн. та 2400 грн. відповідно, а всього 118350 грн., що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с. 30, 31).

Заборгованість приватного сільськогосподарського підприємства "Близнюки" за поставлений за договором товар складає 275884 грн. 65 коп.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 631 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, додатками №№1-4 до договору встановлено порядок і строки оплати отриманого товару.

За статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

У відповідності із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами пунктів 3.1., 3.2., 3.3. договору передбачено, що якість товару, що постачається продавцем, повинна відповідати ДСТУ 2240-93 та ДСТУ 6068:2008. Покупець має право перевірити якість товару лише у лабораторіях насіннєвої інспекції України, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення відповідної діяльності. Для лабораторного аналізу проводиться відбір зразків товару, який здійснюється за обов'язкової участі повноважних представників сторін та насіннєвої інспекції України. Претензії щодо якості товару пред'являються покупцем до застосування, але не пізніше 15 днів з дати отримання товару. Продавець не відповідає за врожайність та інші показники сільськогосподарських культур, вирощених з насіння, отриманого в якості товару за даним договором, що залежить від вжиття необхідних агротехнічних заходів при їх вирощуванні та існуючих при цьому кліматичних умов.

Доказів відбору зразків поставленого товару за участю представників сторін договору та насіннєвої інспекції України у визначені договором строки матеріали справи не містять.

Частинами 1, 4 статті 268 Господарського кодексу України унормовано, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача 275884 грн. 65 коп. боргу за поставлене насіння.

Водночас судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" у стягненні 127153 грн. 79 коп., які є збільшенням суми основного боргу за поставлений імпортований товар, оскільки ні в укладеному сторонами договорі, ні у виставленому рахунку від 30.01.2015 року №Н-ВК-3001-012 на суму 260705 грн. 11 коп. (т.2, а.с. 90) позивачем не вказано формулу, за якою здійснюється перерахунок вартості поставленого товару.

Позивач, здійснивши перерахунок вартості імпортованого товару за формулою, не узгодженою з відповідачем, фактично змінив в односторонньому порядку умови договору, не дотримавшись при цьому передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України порядку внесення змін до договору.

Позивачем не надано ані відповідачу, ані господарському суду належних доказів на підтвердження "середньозваженого міжбанківського валютного курсу продажу умовної одиниці" на дату оплати товару і не доведено того, що середньозважений міжбанківський валютний курс продажу умовної одиниці та індикативний курс продажу є аналогічними поняттями, і що індикативний курс продажу валюти може бути застосований до правовідносин, що виникли між сторонами, зокрема на підставі пункту 5.3. договору.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 11.4 укладеного договору в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 календарних днів покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 20 % від загальної вартості товару.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, виначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача сума пені, нарахованої за період з 02.10.2014 року по 11.11.2014 року, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 7747 грн. 45 коп; сума 20% штрафу - 55176 грн. 93 коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладені обставини, умови договору та норми чинного законодавства складений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 929 грн. 69 коп. за період з 02.10.2014 року по 11.11.2014 року із суми простроченого платежу 275884 грн. 65 коп. є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені господарським судом.

Наведені приватним сільськогосподарським підприємством "Близнюки" в апеляційній скарзі доводи судом апеляційної інстанції відхиляються з наступних підстав.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що «матеріалами справи встановлено та позивачем не оспорюється, що позивачем в порушення п. 5.3. договору було поставлено насіння кукурудзи Українського виробника ТОВ «Монсанто Україна», насіння соняшнику Українського виробника ТОВ «Сінгента», Українського виробника ТОВ «Луга-Райз-Агро», а не насіння імпортного виробництва» (п.7 апеляційної скарги, т.2, а.с. 193-194).

Проте колегія суддів відзначає, що п. 5.3 договору № 2-1411/пр1493сг визначає не обов'язок позивача поставити насіння іноземного виробництва, а порядок зміни ціни у випадку поставки імпортованого насіння, зважаючи на коливання курсу продажу долару США відносно гривні.

Відповідно пояснень товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" від 06.02.2015 року № 1-5/66 (т.1, а.с. 199-200) "насіння кукурудзи «DKC 3472» було придбане в компанії MONSANTO INTERNATIONAL SARL, що зареєстрована у Швейцарії, за зовнішньоекономічним контрактом «Договір купівлі-продажу від 20.10.2013 року №UA 05-2014 MONIT», про що свідчать надана позивачем належним чином засвідчена копія зовнішньоекономічного контракту «Договір купівлі-продажу від 20.10.2013 року №UA 05-2014 MONIT» з додатками та додатковими угодами, копії митної декларації (форма МД-2, МД-6), копію транспортної накладної (CMR), митного рахунку (INVOIS), пакувального листа (PAKING LIST), сертифікатів якості продукції (ISTA тa OECD) (т.1, а.с. 207-245, т.2, а.с. 1-12).

Щодо імпортованого товару насіння соняшнику «НК ДОЛБІ» , то даний товар було придбано у товариства з обмеженою відповідальністю «СИНГЕНТА» за договором від 12.12.2013 року №202014005", на підтвердження чого позивачем надано належним чином засвідчену копію договору від 12.12.2013 року №202014005 з додатком-специфікацією, а також копію митної декларації (форма МД-2), копію митного рахунку (INVOIS), копії сертифікатів якості продукції (ISTA та OECD) (т.2, а.с. 13-36).

Частиною 4 ст. 672 Цивільного кодексу встановлено, що товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності претензій відповідача до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" щодо невідповідності асортименту поставленого товару умовам договору від 14.11.2013 року № 2-1411/пр1493сг, цілісності тари, кількості та якості товару або про інші недоліки.

Наявні у справі листи приватного сільськогосподарського підприємства "Близнюки" від 15.07.2014 року № 21, від 05.08.2014 року № 22, від 16.08.2014 року № 26 (т.1, а.с. 36-38) свідчать про виклик представників товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" для проведення спільного обстеження посівів кукурудзи та соняшника, але докази направлення цих листів позивачеві у справі відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначається чинним законодавством. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем в день його отримання від продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари (упаковки), пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятий покупцем як належний. Підписання покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом з товаром усієї товаросупровідної документації, в тому числі сертифікатів якості.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що йому було поставлено насіння іншого гібриду, ніж те, яке обумовлено додатками до договору.

Таким чином твердження відповідача про поставку йому товару, не передбаченого договором, документально не доведено.

Щодо посилань скаржника на невідповідність номерів транспортних засобів, вказаних у карантинному сертифікаті та товарно-транспортних накладних.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що «згідно карантинного сертифікату від 23.04.2014 року № 75/03-040/ВК-007615, що виданий Державною фітосанітарною інспекцією Вінницької області, вбачається, що дозвіл на вивезення гібриду НС-Сумо-2017 було надано на автомобіль марки ДАФ н.з. АВ 1224 ВН/ АВ 3712 ХВ, а згідно товарно-транспортних накладних дане насіння привезено автомобілями марки МАН н.з. АМ 8175 ВІ та Мерседес н.з. АВ 9311 ВІ».

З цього приводу судова колегія відзначає наступне.

У відповідності із ч. 1 ст. 29 Закону України «Про карантин рослин» об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката лише у двох випадках:

- вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону ;

- транспортування імпортованих об'єктів регулювання , які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Як видно з карантинного сертифіката від 23.04.2014 року № 75/03-040/ВК-007615, перевезенню підлягало насіння кукурудзи ДКС 2960 та насіння соняшнику НС-Сумо-2017 (т.1, а.с. 175). Перевезення насіння відбувалось не у карантинну зону, якою згідно зі ст. 1 Закону України «Про карантин рослин» є територія , на якій запроваджено карантинний режим у зв'язку з виявленням карантинного організму. Тобто видача карантинного сертифікату від 23.04.2014 року № 75/03-040/ВК-007615 взагалі не вимагалась Законом України «Про карантин рослин».

Відповідно пояснень позивача від 27.01.2015 року № 1-5/28 «такий карантинний сертифікат було оформлено вже після перевезення товару (18 та 21.03.2014 року) не як підставу для такого перевезення, а на підтвердження відсутності шкідливих організмів у партіях, що поставлялась відповідачу. Цим же і пояснюється невідповідність способу транспортування (номеру транспортного засобу), вказаного у карантинному сертифікату, тому виду транспорту, яким товар було фактично поставлено згідно товарно- транспортних накладних від 18 та 21.03.2014 року» (т.1, а.с. 161).

Щодо невідповідності змісту свідоцтва на гібридне насіння від 21.03.2014 pоку № 1261, наданого позивачем, змісту такого ж свідоцтва, наданого відповідачем.

Згідно пояснень співробітника позивача Мішенкова М.А. під час виписування свідоцтва на гібридне насіння від 21.03.2014 року № 1261 ним була допущена механічна помилка та помилково зазначено у свідоцтві сертифікат на насіння № UA-13-16-009-13 замість сертифікату на насіння № UA-13-16-324-13. Після виявлення помилки, за його свідченнями, на адресу відповідача вже було направлено коректно заповнене свідоцтво на гібридне насіння від 21.03.2014 року № 1261 (т.1, а.с. 177).

Щодо посилань відповідача на неякісність поставленого насіння.

Згідно ч.1 ст.680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.2. договору встановлено порядок перевірки якості товару за участю представника насіннєвої інспекції та представників сторін, а також передбачено строк пред'явлення претензій стосовно якості насіння не пізніше 15 днів з дати отримання товару.

Закон України «Про насіння і садивний матеріал» визначає основні засади виробництва та обігу насіння і садивного матеріалу, а також порядок здійснення державного контролю за ними.

Статтею 23 Закону України «Про насіння та садивний матеріал» встановлено, що арбітражне (експертне) визначення якості насіння і садивного матеріалу може проводитися на вимогу споживача у лабораторіях, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Правила арбітражного (експертного) визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядку оформлення заяв затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.03.2013 року № 221.

У відповідності з п.п. 2.1., 2.2. зазначених Правил рішення про подання до арбітражу (експертизи) визначення якості насіння приймає державний інспектор Держсільгоспінспекції України, а арбітражне (експертне) аналізування здійснюється лабораторіями Держсільгоспінспекції України.

Тобто єдиним належним та компетентним органом, який міг би бути залучений до відбору проб насіння та визначення його сортових або посівних якостей, є лише Державна інспекція сільського господарства України.

Доказів ініціювання проведення арбітражного (експертного) визначення якості насіння приватним сільськогосподарським підприємством "Близнюки" не надано, а тому посилання останнього на неякісність поставленого товару є безпідставним.

Щодо зменшення ціни товару.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем було завищено ціну товару порівняно з ціною, вказаною у додатках до договору. Колегія суддів вважає вказані посилання безпідставними, оскільки задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив саме з ціни, зазначеної у додатках до договору, а тому твердження відповідача про завищення ціни на товар не відповідає дійсності.

У відповідності з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. 189 Господарського кодексу України ціна в цьому кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально - технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Статтею 190 Господарського кодексу України унормовано, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Оскільки вільна ціна товару визначена додатками до договору, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар саме за такою ціною.

Зважаючи на викладене, господарським судом при прийнятті рішення повно та всебічно з'ясовано обставини справи і правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.03.2015 року у справі № 912/4088/14 залишити без змін, а скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Близнюки" без задоволення.

Повернути приватному сільськогосподарському підприємству "Близнюки", с. Червоне Гайворонського району Кіровоградської області з Державного бюджету 1831 грн. 05 коп., зайво перерахованих за подання апеляційної скарги по платіжному дорученню від 15.04.2015 року № 59, яке знаходиться у судовій справі, про що згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір» винести ухвалу.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Н.Л. Величко

повний текст постанови виготовлений 09.07.15р.