Постанова

від 18.03.2015 по справі 13/219

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа№ 13/219

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участі представників:

від позивача: Іващенко О.В. - представник

від відповідача: Пінчук М.М. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги: Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Київ від 22.01.2015 № 13/219 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маяк-6»

про стягнення 104 682,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маяк-6» про стягнення 104 682,70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 року у справі № 13/219 у задоволенні позовних вимог ПАТ «Київенерго» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ПАТ «Київенерго» звернулося до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 року у справі № 13/219 повністю та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги ПАТ «Київенерго» задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи судом порушено загальні принципи судочинства, рішення прийнято без належного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.03.2015.

Крім того, позивачем через Господарський суд міста Києва було подано доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

18.03.2015 представник відповідача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.03.2005 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживачем) був укладений договір №1630255 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач ( відповідач ) зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому договорі.

Згідно до п. 2.1. Договору при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та розрахунків за енергоносії.

Положеннями п. 2.2.1 Договору сторони погодили, що енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, а також на потреби гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах, згідно з додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 2.3.1 Договору передбачено обов'язок Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Маяк - 6» виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 2 до договору.

Згідно п. 10 додатку 2 до договору №1630255 від 01.03.2005, відповідач зобов'язаний щомісячно забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та до 25 числа поточного місяця сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника, згідно з його розрахунком.

Позов мотивовано тим, що у період з 01.11.2006 по 01.05.2009 позивач поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 404589,19 грн., а відповідач за вказаний період розрахувався лише частково, в результаті чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 63816,49 грн.

Позивачем також нараховано 3% річних в розмірі 34316,10 грн. та збитки від інфляції в розмірі 6550,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Положеннями ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона ( постачальник ) зобов'язується надавати другій стороні ( споживачеві, абонентові ) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач ( абонент ) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Положеннями п. 4.1 Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2005 р.

Згідно п. 4.3. Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

16.03.2007 відповідач листом вих. № 030 повідомив позивача про припинення дії договору з 01.06.2007.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що дія Договору була припинена з ініціативи відповідача, відповідно до п. 4.3. Договору.

Однак, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 63816,49 грн. за період з 01.11.2006 по 01.05.2009, незважаючи на те, що договір припинено з 01.06.2007.

Колегія суддів зазначає, що позивач може заявляти вимогу щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію тільки за період до 01.06.2007.

Як вбачається із доданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за договором №1630255 від 01.03.2005 р. на кінець травня 2007 р. становить 186049,78 грн., що не заперечується відповідачем, а тому колегія суддів приймає факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 186049,78 грн. станом на 01.06.2007 як такий, що у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

Згідно платіжних доручень: № 212 від 23.11.2006, № 123 від 26.07.2007, № 239 від 28.12.2006, № 20 від 31.01.2007, № 38 від 27.02.2007, № 45 від 23.03.2007, № 139 від 30.08.2007, № 139 від 30.08.2007, № 75 від 26.04.2007, № 113 від 27.06.2007, № 83 від 24.05.2007, відповідачем були сплачені кошти за спожиту теплову енергію в розмірі 283948,51 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені платіжні доручення підтверджують здійснення відповідачем сплати за отриману теплову енергію в повному обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 року по справі № 13/219 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 13/219 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко