Постанова

від 04.11.2015 по справі 13/219

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р. Справа№ 13/219

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Кирищук В.П. - представник, дов. № 910/2015/01/23-8 від 23.01.2015;

від відповідача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015

у справі № 13/219 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6"

про стягнення 104 682,70 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 та від 19.10.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 13/219 відкладено на 19.10.2015 та 02.11.2015, відповідно, а у судовому засіданні 02.11.2015 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 13/219 до 04.11.2015.

Згідно із ст. 69 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 13/219 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі № 13/219 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 63 816,49 грн. боргу, 34 316,10 грн. інфляційних, 6 550,11 грн. 3% річних, 1 046,81 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що матеріали справи не містять жодних даних щодо неприйняття відповідачем у спірний період даних позивача щодо постачання 303,22 Гкал для потреб опалення у грудні 2006р.; враховуючи, що факт постачання теплової енергії для потреб опалення у грудні 2006р. сторонами не оспорюється, відповідач власного розрахунку спожитої теплової енергії для вказаних цілей у грудні 2006р. суду не надав, а дані позивача є співставними з даними попереднього та наступного місяця (листопад - 373,3 Гкал, січень - 371,07 Гкал) і ці дані під час дії договору не викликали заперечень відповідача, суд приймає їх як об'єктивні - 303,22 Гкал, отже, у період з 01.11.2006 по 31.05.2007 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано 3 870,068 Гкал теплової енергії; доводи позивача про існування у відповідача заборгованості у розмірі 63 816,49 грн. (404 589,19 грн. вартість наданих послуг - 340 772,70 грн. здійснених оплат), є обґрунтованими, документально підтверджені та відповідачем не спростовані; за розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача підлягає стягненню 34 316,10 грн. інфляційних та 6 550,11 грн. трьох процентів річних.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі № 13/219 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд першої інстанції, вказівки, що містились у постановах Вищого господарського суд України від 05.11.2014 та від 20.05.2015, не виконав у повному обсязі.

Скаржник вказує на те, що протягом спірного періоду, тобто з 01.11.2006 по 01.07.2007 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2249 було чинним, оскільки було визнано таким, що втратило чинність, лише 15.05.2008 розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.04.2008 № 578 "Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації", зареєстрованим в Головному управлінні юстиції у місті Києві 15.05.2008 за № 12/778; отже, оскільки суд першої інстанції вважає, що у період з 01.11.2006 по 31.05.2007 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано 3 870,068 Гкал теплової енергії, то вартість наданих послуг позивачем за період з 01.11.2006 по 31.05.2007 повинна складати не 404 589,19 грн., а 252 715,44 грн. (3870,068*65,30), де 65,30 - вартість теплової енергії, яка встановлена розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2249; судом першої інстанції не досліджувалась вищезазначена обставина та не надана їй правова оцінка.

У відзиві на апеляційну скаргу та у додатковому поясненні до відзиву на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на існування станом на 01.07.2006 у відповідача перед позивачем боргу в сумі 15 567,08 грн. за угодою про реструктуризацію заборгованості за договором від 01.05.1999, у зв'язку з чим позивачем, кошти, які надходили в рахунок боргу за спожиту теплову енергію, частково, згідно із наведеними платіжними дорученнями, зараховувались у рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше; позивач вказує на те, що між сторонами був укладений додаток № 10А до договору № 1630255 про порядок проведення розрахунків по відшкодуванню житловим організаціям витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за спожиту теплову енергію та обслуговування внутрішньобудинкових теплових мереж; розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 642 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" затверджено, що 5,5 відсотка від тарифів на комунальні послуги для населення відповідно до укладених угод залишаються в розпорядженні виконавців послуг, установ банків та КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" для відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за житлово-комунальні послуги; розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 643 "Про затвердження тарифів на теплову енергію" не передбачено витрати житлово-експлуатаційних організацій усіх форм власності, пов'язані із нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за комунальні послуги, обслуговування бойлерних, внутрішньобудинкових та зовнішніх квартальних теплових мереж; додаток № 10А до договору вважається таким, що втратив чинність з 01.12.2006.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у справі № 13/219 сторонами надані письмові пояснення, також позивачем надана письмова інформація, розгорнутий розрахунок, копії документів.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 63 816,49 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 34 316,10 грн. інфляційної складової боргу, 6 550,11 грн. 3% річних; судових витрат.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 у справі № 13/219 рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у справі № 13/219 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно із ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.05.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та відповідачем укладено договір № 1630255 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

У зв'язку з наявністю у відповідача станом на 01.03.2004 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 195 546,63 грн., сторони вирішили 23.03.2004 її реструктуризувати, уклавши угоду № 286-04 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1630255 на постачання теплової енергії у гарячій воді на наступних умовах:

1. Боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.99 № 1630255 (особовий рахунок 1630255) сумою 195 546,63 грн. станом на 01.03.2004 за період 01.02.2001-01.02.2004.

2. Боржник зобов'язується сплатити зазначену у п.1 цієї угоди суму протягом 04.2004 -03.2009 (додаток 1).

3. Боржник разом з сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов'язується оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

4. При проведенні сплати заборгованості боржник зобов'язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на цю угоду; за відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу, як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

5. У разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.

6. Ця угода є невід'ємною частиною договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.99 № 1630255.

01.03.2005 сторонами укладено додаткову угоду до договору від 01.05.1999 № 1630255 на постачання теплової енергії у гарячій воді, якою погоджено внести зміни та доповнення до договору від 01.05.1999 № 1630255 на постачання теплової енергії у гарячій воді шляхом викладення його у новій редакції, що додається та є невід'ємною складовою договору від 01.05.1999 № 1630255.

Відповідно до загальних положень Статуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго", зареєстрованого 29.04.2013 за № 10701050051000153, Акціонерна енергопостачальна компанії "Київенерго" перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" відповідно до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VІ від 17.09.2008.

Згідно із п. 1.1 договору від 01.03.2005 № 1630255 (далі - договір № 1630255) позивач, за договором постачальник, зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу, за договором споживачу, для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Пунктом 1 ст. 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п.п. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно із п. 2.1 договору № 1630255 при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

У п.п. 2.2.1, 2.3.1 договору № 1630255 сторонами погоджено, що позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1; відповідач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

16.03.2007 відповідач листом вих. № 030 повідомив позивача про припинення дії договору № 1630255 з 01.06.2007.

У постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2015 у справі № 13/219 вказано, що, дослідивши умови договору щодо підстав його припинення, суди дійшли вірного висновку про те, що договір припинив свою дію з 01.06.2007, а тому період, за який може бути нарахований борг, складає з 01.11.2006 по 01.06.2007.

Факт припинення договору № 1630255 з 01.06.2007 сторонами визнається та не оспорюється.

Отже, період, за який може бути нарахований борг, складає з 01.11.2006 по 01.06.2007.

Даними облікових карток за листопад 2006р. - травень 2007р., наявних у матеріалах справи, підтверджується факт постачання позивачем відповідачу за період з 01.11.2006 по 01.06.2007 теплової енергії за договором № 1630255 у кількості 3 870,07Гкал.

Із наданих позивачем документів, вбачається, що останнім, при нарахуванні вартості наданих відповідачу послуг за договором № 1630255 застосовані тарифи, встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації: № 1245 від 20.06.2002 (період дії 01.07.2002-31.11.2006) та № 643 від 30.05.2007 (період дії 01.12.2006-31.05.2009).

Таким чином, позивачем застосовано за листопад 2006р. тариф у розмірі 65,30 грн. за 1Гкал, згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245, зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429, що є обгрунтованим.

У період з грудня 2006р. по травень 2007р. позивачем застосовано тариф у розмірі 113,57 грн. за 1 Гкал, затверджений розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 № 643 "Про затвердження тарифів на теплову енергію".

За приписами ч.6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005, № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV), до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону № 2633-IV тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими; тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Однак, розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 № 643 "Про затвердження тарифів на теплову енергію" не зареєстровано у встановленому порядку згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" із змінами і доповненнями.

Також, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014 № 761/8760/14-а|2-а/761/220/2014 визнано, зокрема, незаконним і нечинним з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 643 від 30 травня 2007 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію".

Як вбачається із ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.02.2005 у справі № К/800/5220/15, зазначене рішення залишене без змін судом апеляційної інстанції, а Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору 1630255 "Тарифи та порядок розрахунків" розрахунки з відповідачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими позивачу Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженням КМДА від 10.12.2004 № 2249 за кожну відпущену Гкал без урахування ПДВ для розрахунків, зокрема, із житловими організаціями 54,42 грн.

Таким чином, керуючись положенням п. 2 Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", п.п. 1, 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992, № 731, слід дійти висновку, що вищевказане розпорядження за № 643 від 30.05.2007 не набрало чинності у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Отже, позивачем не доведено встановлення відповідно до вимог закону цін (тарифів), за якими належить здійснити відповідачу розрахунок за послуги, надані за період з 01.12.2006 по 01.06.2007 у розмірі 113,57 грн. за 1 Гкал.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, є обґрунтованим нарахування плати за поставлену теплову енергію відповідачу за період з 01.12.2006 по 01.06.2007, виходячи із тарифів, передбачених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002, в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2004 № 2249, зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 28.12.2004 за № 63/641, а саме у розмірі 65,30 грн. за 1Гкал.

Як вже зазначалось, всього за період з листопада 2006р. по травень 2007р. позивачем надано теплової енергії на загальну кількість у розмірі 3 870,07Гкал.

Кількість Гкал по місяцях у даних розрахунків позивачем та відповідачем є однаковою, за виключенням даних облікової картки у грудні 2006р. за який відповідачем не враховано 303,22Гкал за теплову енергію для потреб опалення.

Однак, відповідачем не надано доказів того, що у грудні 2006р. не було здійснено постачання теплової енергії для потреб опалення, хоча відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 1630255 відповідач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-6 оформлену позивачем платіжну вимогу доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання.

Враховуючи те, що згідно із даними облікових карток за листопад 2006р. - травень 2007р., наявних у матеріалах справи, підтверджується факт постачання позивачем відповідачу за період з 01.11.2006 по 01.06.2007 теплової енергії за договором № 1630255 у кількості 3 870,07Гкал, що є чинними та підлягають застосуванню у зазначений період, тарифи, встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002, обґрунтованим є нарахування відповідачу плати за поставлену теплову енергію у гарячій воді за договором № 1630255 у розмірі 252 715,57 грн.

За даними розрахунків позивача відповідачем сплачено 340 772,70 грн.

Як вже зазначалось, пунктом 4 угоди № 286-04 сторони погодили умову про те, що при проведенні сплати заборгованості боржник зобов'язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на цю угоду; за відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

Згідно із п. 10 додатку № 2 до договору № 1630255 відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Дослідивши наявні у матеріалах справи платіжні доручення, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

- за листопад 2006р. позивачем поставлено теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання у кількості, згідно із даними відповідної облікової картки - 628,90Гкал, за яку відповідач повинен був сплатити 41 067,17 грн. (628,90Гкал*65,30).

Відповідачем здійснено оплату за листопад 2006р., як зазначає позивач у розрахунку заборгованості, на суму у розмірі 28 685,26 грн. та згідно із платіжним дорученням № 123 від 26.07.2007 на суму у розмірі 27 948,51 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає суму у розмірі 12 381,91 грн. з 10.12.2006 (41 067,17-28 685,26) по 26.06.2007 (зарахування за платіжним дорученням № 113 від 27.06.2015).

- за грудень 2006р. позивачем поставлено теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання у кількості, згідно із даними відповідної облікової картки - 646,34Гкал, за яку відповідач повинен був сплатити 42 206,00 грн. (646,34Гкал*65,30).

Як зазначає позивач у розрахунку заборгованості, відповідачем здійснено оплату за грудень 2006р. у розмірі 25 343,58 грн.

Таким чином, у відповідача була наявною заборгованість за поставлену позивачем теплову енергію у грудні 2006р. з 10.01.2007 у розмірі 16 862,42 грн. (42 206,00-25 343,58) по 26.06.2007 (зарахування за платіжним дорученням № 113 від 27.06.2015).

- за січень 2007р. позивачем поставлено теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання у кількості, згідно із даними відповідної облікової картки - 601,39Гкал, за яку відповідач повинен був сплатити 39 270,77 грн. (601,39Гкал*65,30).

Як зазначає позивач у розрахунку заборгованості, відповідачем здійснено оплату за січень 2007р. у розмірі 27 953,43 грн.

Таким чином, у відповідача була наявною заборгованість за поставлену позивачем теплову енергію у січні 2007р. з 10.02.2007 у розмірі 11 317,34 грн. (39 270,77-27 953,43) по 26.06.2007 (зарахування за платіжним дорученням № 113 від 27.06.2015) та зарахування залишку сплати на суму у розмірі 6 807,70 грн. за травень 2007р.).

- за лютий 2007р. позивачем поставлено теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання у кількості, згідно із даними відповідної облікової картки - 746,18Гкал, за яку відповідач повинен був сплатити 48 725,55 грн. (746,18Гкал*65,30).

Як зазначає позивач у розрахунку заборгованості, відповідачем здійснено оплату за лютий 2007р. у розмірі 16 000,00 грн.

Таким чином, у відповідача була наявною заборгованість за поставлену позивачем теплову енергію у лютому 2007р. з 10.03.2007 у розмірі 32 725,55 грн. (48 725,55-16 000,00) по 31.05.2007 (зарахування залишку сплати за травень 2007р.).

- за березень 2007р. позивачем поставлено теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання у кількості, згідно із даними відповідної облікової картки - 601,39Гкал, за яку відповідач повинен був сплатити 39 270,77 грн. (601,39Гкал*65,30).

Як зазначає позивач у розрахунку заборгованості, відповідачем здійснено оплату за березень 2007р. у розмірі 18 000,00 грн., а згідно із платіжним дорученням № 139 від 30.08.2007 відповідачем також сплачено 36 000,00 грн. за березень 2007р.

Таким чином, у відповідача була наявною заборгованість за поставлену позивачем теплову енергію у березні 2007р. з 10.04.2007 у розмірі 21 270,77 грн. (39 270,77-18 000,00) по 31.05.2007 (зарахування залишку сплати за травень 2007р. на суму у розмірі 11 791,22 грн.) та з 01.06.2007р. по 25.07.2007р. у розмірі 9 479,55 грн. (зарахування згідно із платіжним дорученням № 123 від 26.07.2007).

- за квітень 2007р. позивачем поставлено теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання у кількості, згідно із даними відповідної облікової картки - 401,93Гкал, за яку відповідач повинен був сплатити 26 246,03 грн. (401,93Гкал*65,30).

Як зазначає позивач у розрахунку заборгованості, відповідачем здійснено оплату за квітень 2007р. у розмірі 45 575,44 грн., однак, як вбачається із платіжних доручень № 75 від 26.04.2007 на суму 10 000,00 грн. та № 113 від 27.06.2007 на суму 50 000,00 грн., відповідачем сплачено за квітень 2007р. грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн.

Таким чином, у відповідача була наявною заборгованість за поставлену позивачем теплову енергію у квітні 2007р. з 10.05.2007 у розмірі 16 246,03 грн. (26 246,03-10 000,00) та по 26.06.2007; залишок коштів у розмірі 33 753,97 грн. (16 246,03-50 000,00) зараховується в рахунок заборгованості, яка виникла раніше, а саме: за листопад 2006р. на суму 12 381,91 грн. (33 753,97-12 381,91=21 372,06), за грудень 2006р. на суму 16 862,42 грн. (21 372,06-16 862,42=4 509,64), за січень 2007р. на суму 4 509,64 грн.

- за травень 2007р. позивачем поставлено теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання у кількості, згідно із даними відповідної облікової картки - 94,64Гкал, за яку відповідач повинен був сплатити 6 179,99 грн. (94,64Гкал*65,30).

Як зазначає позивач у розрахунку заборгованості, відповідачем здійснено оплату за травень 2007р. у розмірі 57 504,46 грн.

Таким чином, залишок коштів у розмірі 51 324,47 грн. (6 179,99-57 504,46) зараховується в рахунок заборгованості, яка виникла раніше, а саме: за січень 2007р. на суму у розмірі 6 807,70 грн. (51 324,47-6 807,70=44 516,77), за лютий 2007р. на суму 32 725,55 грн. (44 516,77-32 725,55=11 791,22) та, частково, за березень 2007р. на суму 11 791,22 грн.

Враховуючи вищезазначене, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за теплову енергію за договором № 1630255, поставлену за період з 01.11.2006 по 01.06.2007.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання згідно із розрахунком наведеним вище, апеляційний господарський суд, вважає суми інфляційних втрат у розмірі 2 780,56 грн. та 3% річних у розмірі 972,04 грн. правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Щодо застосування додатку № 10А від 01.01.2005 до договору № 1630255.

У п.п. 1, 2, 4 додатку № 10А від 01.01.2005 до договору № 1630255 "Порядок проведення розрахунків по відшкодуванню житловим організаціям витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за теплову енергію та обслуговуванням внутрішньобудинкових і зовнішніх теплових мереж, бойлерних, які знаходяться на їх балансі" позивач, згідно із додатком енергопостачальна організація, визначає суму відшкодування в розмірі: 5,5% від фактичного нарахування в звітному періоді за спожиту житлову енергію, розрахованому по тарифах для житлових організацій, за витрати, пов'язані з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за теплову енергію та 1% від фактичного нарахування в звітному періоді за спожиту теплову енергію, розрахованому по тарифах для житлових організацій, за витрати, пов'язані з обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж і зовнішніх теплових мереж, бойлерних, які знаходяться на балансі житлових організацій; на визначену суму відшкодування позивач щомісячно оформлює та надає відповідачу, згідно із додатком абоненту, в останній день розрахункового місяця, відповідно до 217 статті Цивільного кодексу України, заяву про припинення взаємних однорідних вимог і проводить взаєморозрахунок по зменшенню заборгованості за спожиту теплову енергію; даний порядок проведення відшкодування житловим організаціям, які не зареєстровані як платникам податку на додану вартість, діє з 01.11.2000 відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.11.2000 № 1956 "Про внесення змін до розпорядження КМДА від 20.10.2000 № 1887".

Згідно із розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 № 837 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та житлово-комунальні послуги" втратило чинність розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.11.2000 N 1956 "Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.10.2000 № 1887", зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 03.11.2000 за № 97/289.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" втратило чинність, зокрема, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 № 837 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та житлово-комунальні послуги", зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 28.04.2001 за № 38/340.

У "Примітках" розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2004 № 2249 "Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20 червня 2002 року N 1245", вказано, що в тарифах на теплову енергію для житлово-експлуатаційних організацій враховано: 5,5 відсотка на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за житлово-комунальні послуги, надані житлово-експлуатаційними організаціями, установами банків та Головним інформаційно-обчислювальним центром Київської міської державної адміністрації; витрати, пов'язані з підігрівом води, та вартість води, яка використовується на промивку систем центрального опалення та гарячого водопостачання; витрати тепла, пов'язані з підігрівом рушниковисушувачів, встановлених у ванних кімнатах житлових будинків, враховані в тарифі на гарячу воду або опалення, в залежності від схеми їх підключення; повірка, ремонт та технічне обслуговування будинкових теплолічильників незалежно від їх належності; витрати електроенергії в бойлерних на підкачування гарячої води незалежно від балансової належності бойлерних.

Отже, підстави для застосування умов додатку № 10А від 01.01.2005 у період з 01.11.2006 по 01.06.2007, відсутні, а відповідач безпідставно, при розрахунку, суму оплати зменшує на 6,5%.

Відповідно до п.п. 4, 6 угоди № 286-04 при проведенні сплати заборгованості боржник зобов'язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на цю угоду; за відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди; ця угода є невід'ємною частиною договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.99 № 1630255.

У платіжних дорученнях № 75 від 26.04.2007 на суму 10 000,00 грн. та № 83 від 24.05.2007 на суму 55 000,00 грн. відповідачем у графах: "Призначення платежу" вказано: "Оплата за теплову енергію за квітень 2007р. зг. дог. № 1630255 від 01.05.1999р. без ПДВ" та "Оплата за теплову енергію за травень 2007р. зг. дог. № 1630255 від 01.05.1999р. без ПДВ", відповідно.

Таким чином, позивачем безпідставно проводиться розщеплення сплачених сум за платіжними дорученнями № 75 від 26.04.2007 на суму 10 000,00 грн. та № 83 від 24.05.2007 на суму 55 000,00 грн., оскільки у графі "Призначення платежу" зазначених платіжних доручень, відповідачем чітко сформульовано призначення платежу, отже, залишок коштів, за наявності, йде, в першу чергу, на погашення заборгованості за період з 01.11.2006 по 01.06.2007, а в другу - на виконання угоди № 286-04.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, як із таким, що прийнятий за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Із доводами апеляційної скарги, частково, немає підстав погодитись, зважаючи на викладене.

Також доводи апеляційної скарги, частково, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, якими підтверджено, що за відсутності основного боргу станом на 01.06.2007, відповідачем було допущено прострочення платежів протягом спірного періоду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі № 13/219 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6" (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 15-А; ідентифікаційний код 22882934) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 2 780,56 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 972,04 грн. 3% річних, 37,53 державного мита, 11,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті частини позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6" (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 15-А; ідентифікаційний код 22882934) 1 008,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 13/219 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 06.11.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай