Постанова

від 19.02.2015 по справі 2а-16145/11/0170/2

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2015 року №2а-16145/11/0170/2

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, за участю третьої особи - Державної казначейської служби України про стягнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Інвест Плюс») до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інвест Плюс» бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1482688,00 грн.

Водночас, згідно матеріалів даної справи судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» 02.11.2011 року звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, в якому просив:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0000792301 від 15.03.2011 р., № 0000802301 від 15.03.2011 р. та № 0002272301 від 31.05.2011 р.;

визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки № 344/23-4/32362095/12 від 04.03.2011 р. порушень з боку позивача, що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на 1 482 688,00 грн., завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2010 року на 1 224 706,00 грн. та за грудень 2010 року на 43 436,00 грн., завищенню залишку від'ємного значення строки 26 Декларації з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010 року на 588123,00 грн.;

стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інвест Плюс» бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1 482 688,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13836/11/0170/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2011 року, згідно зі статтею 116 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги в адміністративній справу роз'єднано на :

адміністративний позов ТОВ «Інвест Плюс» до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000792301 від 15.03.2011 р., № 0000802301 від 15.03.2011 р. та № 0002272301 від 31.05.2011 р.; визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки № 344/23-4/32362095/12 від 04.03.2011 р. порушень з боку позивача, що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на 1482688,00 грн., завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2010 року на 1224706,00 грн. та за грудень 2010 року на 43436,00 грн., завищенню залишку від'ємного значення строки 26 Декларації з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010 року на 588123,00 грн., залишивши справі номер № 2а-13836/11/0170/2;

адміністративний позов ТОВ «Інвест Плюс» до Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інвест Плюс» бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1482688,00 грн. та присвоєно номер № 2а-16145/11/0170/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2012 року залучено до участі у справі № 2а-16145/11/0170/2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Ялті Автономної Республіки Крим.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2013 року у справі № 2а-16145/11/0170/2 адміністративний позов ТОВ «Інвест Плюс» до Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про стягнення заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2013 року по справі №2а-16145/11/0170/2 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2014 року відкрито касаційне провадження та замінено Державну податкову інспекцію у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року у справі №2а-16145/11/0170/2 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим на тимчасово окупованих територіях, адміністративну справу №2а-16145/11/0170/2 передано на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2015 року справу за позовом ТОВ «Інвест Плюс» до Державної податкової інспекції в м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач 1, ДПІ в м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим), Головного управління Державного казначейської служби України в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач 2, ГУ ДКСУ в АР Крим) прийнято до провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну казначейську службу України.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що відповідачем 1 у порушення норм податкового законодавства України прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму 1482688,00 грн., що, на його думку, призвело до порушення прав та законних інтересів.

Також, позивач зазначив, що відповідачем 1 безпідставно не підтверджено заявлену позивачем до бюджетного відшкодування суму ПДВ, оскільки фактична оплата позивачем податку на додану вартість до бюджету в сумі, що перевищує заявлену до відшкодування суму ПДВ, підтверджується відповідними доказами, а тому позивачу підлягають відшкодування суми ПДВ за рахунок державного бюджету.

Представник позивача в судове засідання не прибув, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання не прибули.

В матеріалах справи містяться пояснення відповідача 1, відповідно до яких позов вважає необґрунтованим, таким, що задоволенню не підлягає та пояснив, що відшкодуванню підлягають лише ті суми, що були сплачені до бюджету, тобто має відбуватись взаємозв'язок між фактичною сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість і відшкодуванням такого податку. Оскільки сума, заявлена позивачем до відшкодування не підтверджена, на думку відповідача 1 позов є необґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у його задоволенні повністю.

Представник відповідача 2 жодних пояснень чи заперечень проти позову до матеріалів справи не надав.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Інвест Плюс» зареєстроване виконавчим комітетом Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим з 25.03.2003 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 32362095.

ТОВ «Інвест Плюс» взято на податковий облік у ДПІ в м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим з 04.04.2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу №177 від 22.02.2011 року, направлення №000097/73 від 23.02.2011 року, відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем 1 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Інвест Плюс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, що декларувалось за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 04.03.2011 р. № 34/23-4/32362095/12.

Згідно висновків, викладених в акті, відповідачем 1 встановлено, зокрема, порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму 1482688 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2011 р.:

№0000792301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 1482688 грн.;

№ 0000802301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 1224706 грн., за грудень 2010 року - у розмірі 43436 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА в АР Крим.

За результатами розгляду скарги позивача ДПА в АР Крим прийнято рішення від 25.05.2011 р. № 1965/10/25-023, відповідно до якого залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000792301 від 15.03.2011 р. та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000802301 від 15.03.2011 р. в частині зменшення від'ємного значення ПДВ за листопад 2010 року у сумі 1224706 грн.

На підставі даного рішення відповідачем 31.05.2011 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0002272301 згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 43 436 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку, а суму бюджетного відшкодування, заявлену ним з ПДВ, вважає заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час визначення позивачем суми бюджетного відшкодування платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Згідно з п.п. 1.6, 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений статтею7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 даного Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 даного Закону).

У п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку, який мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подавав відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображалась у податковій декларації. До зазначеної декларації подавався , зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування.

На час проведення перевірки набрав чинності Податковий кодекс України який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 187.1 ст.187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України ).

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У пункту 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України визначено,що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.200.7. ст.200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.11 ст.200 Податкового кодексу України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Системний аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що згідно з Законом України «Про податок на додану вартість», який діяв на час прийняття позивачем рішення щодо отримання бюджетного відшкодування, та Податковим кодексом України, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку у разі сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

Згідно акту перевірки, судом встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 року вх. №111167 від 19.01.2011 року. Згідно уточнюючого розрахунку, поданого до декларації з ПДВ за грудень 2010 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника складає 1 649 023,00 грн.

Як уже зазначалось, за результатами документальної позапланової перевірки позивача (акт від 04.03.2011 р. №34/23-4/32362095/12), відповідачем зроблено висновок, зокрема, про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року, у зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення.

Як підтверджується матеріалами справи, оцінка правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень №0000792301 від 15.03.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування та №0002272301 від 31.05.2011 р. про зменшення від'ємного значення ПДВ надавалась судом в межах розгляду адміністративної справи № 2а-13836/11/0170/2.

Так, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2012 року по справі № 2а-13836/11/0170/2 позов ТОВ «Інвест Плюс» задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялті АР Крим № 0000792301 від 15.03.2011 р. та № 0002272301 від 31.05.2011 р., в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 25.02.2013 року у вказаній справі, постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ в м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 року у справі №2а-13836/11/0170/2.

Таким чином, судове рішення у вказаній справі у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили.

Так, в межах даної справи ухвалою суду від 15.03.2012 р. було призначено судово-економічну експертизу, за результатами якої складено висновок №65/1 від 22.10.2012 р.

За результатами експертного дослідження наданих сторонами документів, експертом зроблений висновок про те, що наявними в матеріалах справи документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується його право на податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 41080,63 грн. (12004,09 + 21659,87 + 7416,67), і не підтверджується право на податковий кредит в сумі 2300,06 грн. Завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту грудня 2010 року на 43436 грн. первинними бухгалтерськими документами ТОВ «Інвест Плюс» підтверджуються частково - в сумі 2300 грн., і не підтверджується в сумі 41136 грн. (43436 - 2300), в т.ч.: 41081 грн. - сума податкового кредиту, підтверджена наявними в матеріалах справи документами бухгалтерського та податкового обліку позивача; 55 грн. - сума арифметичної помилки, допущеної в акті перевірки ДПІ.

За результатами вивчення матеріалів справи, наданих сторонами документів експертом встановлено, що висновки Акту виїзної позапланової документальної перевірки № 344/ 23-4/32362095/12 від 04.03.2011 р. про завищення сум від'ємного значення з ПДВ в результаті завищення податкового кредиту липня 2010 року на 7141,50 грн., вересня 2010 року на 113325,00 грн., жовтня 2010 року на 90499,09 грн., листопада 2010 року на 1224506,18 грн. не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, його первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року в сумі 1482688 грн.

За твердженнями експерта завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту листопаду 2010 року на 1224706 грн. первинними бухгалтерськими документами ТОВ «Інвест Плюс» не підтверджується. Завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту грудня 2010 року на 43436 грн. первинними бухгалтерськими документами ТОВ «Інвест Плюс» підтверджується частково - в розмірі 2300 грн., і не підтверджується в сумі 41136 грн. В той же час, завищення залишку від'ємного значення рядку 26 Декларації з ПДВ за грудень 2010 року на 588123 грн. первинними бухгалтерськими документами ТОВ «Інвест Плюс» не підтверджується.

Крім того, судом, під час розгляду справи № 2а-13836/11/0170/2, встановлено, що позивач при формуванні суми бюджетного відшкодування, вказаного в додатку до податкової декларації по ПДВ за грудень 2010 року, діяв з дотриманням вимог чинного на той час Закону України «Про податок на додану вартість», а викладені в акті перевірки №34/23-4/32362095/12 від 04.03.2011 р. висновки податкового органу про зменшення на 1482688 грн. суми бюджетного відшкодування ПДВ, вказану платником податку в Декларації по ПДВ за грудень 2010 року, не відповідають дійсним обставинам справи . В силу викладеного існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача №0000792301 від 15.03.2011 р. та №0002272301 від 31.05.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як уже встановлено судом, при вивченні матеріалів справи, наданих сторонами документів, зокрема, з копій Реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Інвест Плюс» за грудень 2010 року, експертом встановлено, що всі включені до податкового кредиту грудня 2010 року податкові накладні були отримані від постачальників саме у грудні 2010 року, що підтверджується відповідними доказами.

Таким чином, з системного аналізу вищезазначених правових норм, приймаючи до уваги встановлені обставини, вбачається, що дії відповідача 1 про зменшення позивачу, зокрема, суми бюджетного відшкодування не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.7.7.4, п.7.7.6, п.7.7.8, п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Суд зазначає, що висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі також є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Отже, учасниками адміністративного процесу у справах про стягнення бюджетної заборгованості є суб'єкти господарювання, органи державної податкової служби та територіальні органи державного казначейства. Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги факти, встановлені під час розгляду справи № 2а-13836/11/0170/2, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету 1482688,00 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інвест Плюс» бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1 482 688,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко