Ухвала

від 09.06.2016 по справі 2а-16145/11/0170/2

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2016 р. м. Київ К/800/37551/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В. Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Інвест Плюс») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інвест Плюс» бюджетну заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1482688 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» Державну податкову інспекцію у м. Ялті Автономної Республіки Крим реорганізовано шляхом приєднання до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ).

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ «Інвест Плюс» зареєстроване виконавчим комітетом Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим з 25.03.2003 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 32362095.

ТОВ «Інвест Плюс» взято на податковий облік у ДПІ в м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим з 04.04.2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу №177 від 22.02.2011 року, направлення №000097/73 від 23.02.2011 року, відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем 1 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Інвест Плюс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, що декларувалось за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 04.03.2011 року № 34/23-4/32362095/12.

Згідно висновків, викладених в акті, ДПІ встановлено, зокрема, порушення п.п.7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму 1482688 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2011 року:

№ 0000792301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 1482688 грн.;

№ 0000802301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 1224706 грн., за грудень 2010 року - у розмірі 43436 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача ДПА в АР Крим прийнято рішення від 25.05.2011 р. № 1965/10/25-023, відповідно до якого залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000792301 від 15.03.2011 року. та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000802301 від 15.03.2011 року в частині зменшення від'ємного значення ПДВ за листопад 2010 року у сумі 1224706 грн.

На підставі даного рішення відповідачем 31.05.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0002272301 згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 43436 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в судовому порядку, а суму бюджетного відшкодування, заявлену ним з ПДВ, вважає заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 25.02.2013 року, у справі № 2а-13836/11/0170/2 позов ТОВ «Інвест Плюс» задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялті АР Крим № 000792301 від 15.03.2011 року та № 0002272301 від 31.05.2011 року, в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ в м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 року у справі № 2а-13836/11/0170/2.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання відповідної декларації податковим органом. Зазначений строк може бути продовжено ще на 30 днів у разі прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки з підстав, передбачених підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 цього Закону.

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу.

Відповідно до абзацу другого підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічні положення передбачені і в Податковому кодексі України.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені ст. 200 ПК України.

Згідно п. 200.15 ст. 200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету. Такий же спосіб захисту слід застосовувати в разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 25.02.2013 року, у справі № 2а-13836/11/0170/2 позов ТОВ «Інвест Плюс» задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялті АР Крим № 000792301 від 15.03.2011 року та № 0002272301 від 31.05.2011 року, в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В той же час, при розгляді справи № 2а-16145/11/0170/2 судами попередніх інстанцій не досліджено чи надавався відповідачем, після закінчення судового розгляду у справі № 2а-13836/11/0170/2, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, як передбачено вищевказаним нормами матеріального права. Не з'ясованим залишились обставини щодо відшкодування на користь позивача з бюджету вищевказаних коштів органами казначейської служби.

Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводами відповідача про те, що, станом на момент звернення позивача до суду, вищевказані податкові повідомлення-рішення вважались неузгодженими і, як наслідок, не була узгоджена сума що підлягала бюджетному відшкодуванню, а тому у позивача були відсутні правові підстави для звернення до суду із вказаним позовом у листопаді 2011 року.

Більш того, посилаючись на встановлені обставини у справі № 2а-13836/11/0170/2, як на підставу для задоволення позову у справі № 2а-16145/11/0170/2, що розглядається, суд апеляційної інстанції мотивував свої рішення тим, що в резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2012 року зазначено про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 року № 000792301, в той час, як матеріали справи містять податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 року № 0000792301, а також у описовій та мотивувальній частині рішення зазначено податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 року № 000079230, тому вважає, що в резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2012 року допущено описку щодо номеру податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки КАС України не надано судам апеляційних інстанцій права оцінювати судові рішення, що не є предметом оскарження, на наявність чи відсутність певних помилок або описок. Виправлення таких можливе лише за умов та в порядку визначеному ст. 169 КАС України

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судам попередніх інстанцій необхідно належним чином дослідити матеріали справи № 2а-13836/11/0170/2.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі № 2а-16145/11/0170/2 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко