Постанова

від 30.03.2015 по справі 826/1306/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2015 року 15:30 № 826/1306/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Журавського Є.Б.,

представника відповідача - Шевченка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Ферма» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату недоїмки, рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Стара Ферма» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2014 № 0001081702, від 26.12.2014 № 0001771702, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.10.2014 № 0001101702, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2014 № Ю-109/26-50-17-02, від 14.01.2015 № Ю-1820-23.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та зазначив суду, що оскаржувані рішення та вимоги прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.09.2014 за результатами фактичної перевірки з питань дотримання ТОВ «Стара Ферма» норм чинного трудового та податкового законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 30.06.2014 ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступником є ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві) складено Акт № 64/26-50-17-02-19/37413316 (далі - Акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп.пп. 164.2.2, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму у розмірі 175425,51 грн., а також порушення п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 6, п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та, як наслідок, несплата внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 59302,36 грн.

16.10.2014 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001081702, яким у зв'язку з порушенням вимог пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп.пп. 164.2.2, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 177259,79 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 76934,49 грн.

16.10.2014 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено рішення № 0001101702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким у зв'язку з порушенням п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та донарахуванням позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 59302,36 грн. застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17671,88 грн.

Також, 16.10.2014 відповідачем на підставі Акту перевірки прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-109/26-50-17-02, відповідно до якої відповідач вимагає від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 59302,36 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, ГУ ДФС у м. Києві рішенням від 05.12.2014 № 1749/10/26-15-10-08 залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2014 № Ю-109/26-50-17-02, а рішення від 16.10.2014 № 0001081702 скасовано в частині основного платежу в частині 270 грн. та збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 56253,34 грн.

В подальшому, на підставі зазначеного рішення ГУ ДФС у м. Києві та Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 № 0001771702, яким у зв'язку з порушенням вимог пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп.пп. 164.2.2, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 176989,79 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 133187,83 грн.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

При цьому, в силу вимог п. 60.4 ст. 60 зазначеного Кодексу у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Враховуючи, що сума основного платежу за податковим повідомленням-рішенням від 16.10.2014 № 0001081702 зменшена, таке рішення слід вважати відкликаним, у зв'язку з чим, останнє не є предметом спору через відсутність правовідносин за ним та не порушує права платника, а відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.10.2012 у справі № К/9991/49701/12, в постановах Вищого адміністративного суду України від 19.08.2014 у справі № К/800/55546/13, від 05.01.2015 у справі № К/800/30385/14.

В подальшому, 14.02.2015 позивачем отримано вимогу ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2015 № Ю-1820-23, відповідно до змісту якої станом на 31.12.2014 сума заборгованості ТОВ «Стара Ферма» зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 14803,36 грн., з яких 9560,29 грн. - недоїмка, 5243,07 грн. - штрафи, у зв'язку з чим відповідач вимагав від позивача сплатити суми недоїмки та штрафів у вказаній сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп.пп. 164.2.2, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму у розмірі 176989,79 грн., а також порушення п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 6, п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та, як наслідок, несплата внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 59302,36 грн., стало не утримання позивачем податку на доходи фізичних осіб на вказану суму у зв'язку з виплатою директору ТОВ «Стара Ферма» ОСОБА_3 грошових коштів згідно з видатковими касовими ордерами за період з грудня 2013 року по червень 2014 року без зазначення підстав для видачі, коду цільового призначення, кореспондуючого рахунку, коду аналітичного рахунку; застосуванням підприємством податкової соціальної пільги до нарахованого платниками податку місячного доходу у вигляді заробітної плати за відсутністю заяв від платників податку про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги, що призвело до не утримання такого податку у повному обсязі; встановленням розбіжності щодо суми винагороди за виконані роботи згідно з актами виконаних робіт.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1, пп.пп. 164.2.2, 164.2.11, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу; дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств; в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими; г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу); д) суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Згідно з п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Водночас, пунктом 167.1 ст. 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Відповідно до абз «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з абз. «б» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Судом не може бути прийняте до уваги посилання позивача на те, що підставою для виплати грошових коштів директору ТОВ «Стара Ферма» ОСОБА_3 є оформлені та посвідчені договори купівлі-продажу щодо придбання земельних ділянок загальною площею 8,000 га на загальну суму у розмірі 596000 грн., оскільки у видаткових касових ордерах не зазначено підстав для саме такої видачі коштів, а також не вказано коду цільового призначення, кореспондуючого рахунку та аналітичного рахунку.

При цьому, згідно з пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПК України платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Як встановлено в Акті перевірки та не спростовано позивачем, на момент проведення перевірки на підприємстві були відсутні заяви від платників податку про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги, що призвело до безпідставного надання податкової соціальної пільги таким працівникам ТОВ «Стара Ферма» та, як наслідок, не утримання податку у повному обсязі.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, в Акті перевірки зазначено, що при перевірці трудових договорів встановлено, що нарахування винагороди за виконані роботи здійснювалось згідно з актами виконаних робіт, в яких зазначено суми винагороди та суми податку на доходи фізичних осіб, втім в таких актах встановлено розбіжність щодо суми винагороди по 2-х працівникам, які виконували роботи за договорами про надання послуг/виконання робіт у розмірі 6000 грн., з якої не утримано податок на доходи фізичних осіб.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано встановлено, що позивачем не утримано податок на доходи фізичних осіб з коштів отриманих працівниками з каси підприємства під звіт на витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами на суму 1036863,16 грн. та не повернутих у встановлений строк і не включених до складу оподаткованого доходу сплаченого на користь платника податків, з винагород отриманих працівниками підприємства за цивільно-правовими договорами на суму 6000,00 грн. та внаслідок безпідставного надання податкової соціальної пільги працівникам підприємства (відсутні заяви про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги).

За таких умов, а також приймаючи до уваги те, що позивач не надав достатніх беззаперечних доказів на спростування вказаних висновків відповідача в Акті перевірки, суд вважає правомірним висновок відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп.пп. 164.2.2, 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб на вищевказану суму.

Разом з тим, згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють: на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1 цієї частини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Згідно з ч. 7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З огляду на те, що за результатами проведеної перевірки позивача відповідачем правомірно встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб, на які нараховується єдиний внесок, відповідачем за висновком суду правомірно донараховано позивачу єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 59302,36 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17671,88 грн.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 № 0001771702, рішення про застосування штрафних санкцій від 16.10.2014 № 0001101702, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.10.2014 № Ю-109/26-50-17-02 та від 14.01.2015 № Ю-1820-23 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень та вимог ДПІ Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Ферма» відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Ферма» (код ЄДРПОУ 37413316) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів: дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 03.04.2015 року.

Суддя В.П. Шулежко