Рішення

від 07.04.2015 по справі 922/564/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р.Справа № 922/564/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ до Малого приватного багатогалузевого підприємства "Світа", м. Алчевськ Луганської області про стягнення 1 423238,33 грн. за участю представників:

позивача - Гладкіх Т.А., довіреність № 1771/13-Н від 26.12.2013 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Малого приватного багатогалузевого підприємства "Світа", м. Алчевськ Луганської області про стягнення 1 423238,33 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за Кредитним договором № 010/304007/0151165 "Відновлювальна кредитна лінія" від 19.08.2013 року відповідно до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/01-09-2/03/72 від 19.08.2013 року, з урахуванням чого позивач просить суд стягнути з відповідача 1 423238,33 грн. заборгованості, що складається з: 1 100000,00 грн. заборгованості по тілу Кредиту, 135134,25 грн. заборгованості за відсотками, 134481,27 грн. пені по кредиту, 9622,81 грн. пені по відсоткам, 27500,00 грн. неустойки за відсутність договорів страхування заставного майна та 16500,00 грн. неустойки за ненадання фінансової звітності. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи № 922/564/15 відкладено на 07 квітня 2015 р. об 11:20год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

07.04.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли пояснення (вх. № 13669), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та доказів в обґрунтування своєї позиції по даній справі до матеріалів справи не надав, про розгляд даної господарської справи повідомлений своєчасно та належним чином, зокрема, 01.04.2015 року відповідача (директора Стифоненко В.А.) було повідомлено про розгляд справи телефонограмою № 226 від 01.04.2015 року.

Також, суд, керуючись приписами інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", розмістив інформацію про час і місце судового засідання на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

Враховуючи викладене, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної господарської справи.

Таким чином, суд констатує, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів по даній господарській справі.

За висновками суду, в матеріалах господарської справи № 922/564/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та які є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

19 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (позивачем) та Малим приватним багатогалузевим підприємством "Світа" (відповідачем) було укладено Кредитний договір № 010/304007/0151165 "Відновлювальна кредитна лінія" (надалі - Кредитний договір) (а.с. 95, т.с.1), відповідно до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/01-09-2/03/72 від 19.08.2013 року (далі-Генеральний договір) (а.с. 83-92, т.с. 1).

Так, відповідно до умов вищенаведеного Кредитного договору № 010/304007/0151165 від 19.08.2013 року позивач (кредитор) надає позичальнику (відповідачу) кредит у вигляді відновлювального ліміту з видачею кредитних коштів траншами у сумі 1 100000,00 грн., які позивач (банк) перерахував на рахунок відповідача (позичальника), про що свідчать наявні в матеріалах справи меморіальні ордери (а.с. 97-99, т.с. 1), а позичальник (відповідач) зобов'язався погасити заборгованість відповідно до затвердженого графіку.

На дату укладення вищенаведеного Кредитного договору, поточний ліміт кредиту складав 1 100000,00 грн. Строк дії кредиту встановлено сторонами - по 13.08.2014р.

Протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний оплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 19 % річних (п. 1.4. Кредитного договору).

Згідно з п. 2 Кредитного договору, на взаємовідносини сторін за цим Договором поширюються положення Генерального договору та Умов. Сторони зобов'язуються дотримуватись умов Генерального договору та Умов проведення кредитних операцій, зокрема, тих положень Умов, що регламентують умови надання Кредитів.

Так, у відповідності до п. 15.1. Генерального договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим Генеральним договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього Генерального договору.

Відповідно до п. 15.3. Генерального договору за кожен календарний день прострочення будь - яких грошових зобов'язань за цим Генеральним Договором та Договорами Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобов'язання включно пеня підлягає сплаті протягом п'яти банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора на зазначені в цій вимозі рахунки. Сплата пені не звільняє Позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Умовами пункту 15.5 Генерального договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання Позичальником обов'язків, передбачених статтею 6 (обов'язок Позичальника здійснити страхування предмета застави та цивільно - правової відповідальності власника предмета застави), п. 8.1. (обов'язок Позичальника надавати Кредитору свій бухгалтерський звіт про фінансові результати), п. 9.1. (обов'язок Позичальника письмово узгоджувати з Кредитором будь-які дії спрямовані на отримання Позичальником грошових позик, кредитів від інших осіб, в тому числі від банків), п. 10.1. (обов'язок Позичальника зберігати обсяги безготівкових надходжень на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора, за звітній квартал на рівні не меншому 100 %), Позичальник, на вимогу Кредитора сплачує останньому неустойку у розмірі 0,5 % від суми кредиту за кожне порушення обов'язку (але не менше 500,00 грн.). Сплата неустойки не звільняє Позичальника від виконання порушеного (невиконаного) обов'язку.

Як свідчать наявні матеріали справи, відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором, не сплачував проценти за користування кредитом та не здійснював повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до затвердженого графіку (а.с. 96, т.с. 1).

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує, що відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 134481,27 грн., а також пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 9622,81 грн., неустойку за відсутність договорів страхування заставного майна в розмірі 27500,00 грн. та неустойку за ненадання фінансової звітності в розмірі 16500,00 грн.

Таким чином, позивачем наголошено, що станом на 20.01.2015р. сума заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором № 010/304007/0151165 від 19.08.2013 року склала 1 423238,33 грн., що складається з:

1 100000,00 грн. - заборгованість по тілу Кредиту,

135134,25 грн. - заборгованість за відсотками,

134481,27 грн. - пеня по кредиту,

9622,81 грн. - пеня по відсоткам,

27500,00 грн. - неустойка за відсутність договорів страхування заставного майна,

16500,00 грн. - неустойка за ненадання фінансової звітності.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 346 Господарського кодексу України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено: якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернений позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору у розмірі 28464,76 грн. за майновий характер спору в даному разі покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 629, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного багатогалузевого підприємства "Світа", 94204, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Чапаєва, буд. 45 (код ЄДРПОУ: 20182109, р/р 26003211902 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; код ЄДРПОУ: 14305909) - за кредитним договором № 010/304007/0151165 від 19.08.2013р. заборгованість в сумі 1 423238,33 грн. (що складається з: 1 100000,00 грн. - заборгованість по тілу Кредиту; 135134,25 грн. - заборгованість за відсотками; 134481,27 грн. - пеня по кредиту; 9622,81 грн. - пеня по відсоткам; 27500,00 грн. - неустойка за відсутність договорів страхування заставного майна; 16500,00 грн. - неустойка за ненадання фінансової звітності).

3. Стягнути з Малого приватного багатогалузевого підприємства "Світа", 94204, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Чапаєва, буд. 45 (код ЄДРПОУ: 20182109, р/р 26003211902 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; код ЄДРПОУ: 14305909, рахунок 290955437, МФО 300335, отримувач: "ПАТ Райффайзен Банк Аваль") - 28464,77 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14.04.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв