Рішення

від 01.10.2007 по справі 2-98/07

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №2-98/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2007 р.      Орджонікідзевський районний суд міста

Харкова в складі: головуючого судді - Єрмоленко В.Б. при секретарі - Гапоненко

В.О.

за участю позивача-ОСОБА_1

відповідача- ОСОБА_2 представника відповідача-ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті

Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  3 особа-приватний нотаріус Харківського

міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири

недійсним,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_13вернулася до суду з позовом до сестри

ОСОБА_2,  3-особа - приватний нотаріус

Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4,  про визнання договору дарування від

08.02.2005 р. на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_5 на користь

відповідачки недійсним,  посилаючись на

те,  що наприкінці 2004 р. мати

сторін,  ОСОБА_5,  тяжко захворіла і 05 березня 2005 р. померла.

Договір дарування,  а також довіреність

на право переоформлення квартири, 

відчуження належної частини квартири підписані не спадкодавцем,  а за її дорученням сторонньою людиною ОСОБА_6

Про наміри матері щодо розпорядження належної їй частини квартири позивачці не

було відомо. На думку ОСОБА_1,  впродовж

двух-трьох місяців,  передуючих

смерті,  мати приймала сильнодіючі

наркотичні препарати,  а тому при

складанні договору дарування не могла адекватно сприймати оточуючу її

дійсність,  розуміти свої дії і керувати

ними. Довіреність від імені ОСОБА_5 на право укладання правочинів ОСОБА_6 не

видавалася. Позивачка просить також визнати за нею право власності на 2/9

частки квартири в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечувала,  вказуючи, 

що проживала разом із матір'ю, 

здійснювала за нею постійний догляд. Оскільки її сестра ОСОБА_1 вела

розмови з матір'ю про те,  яка частина

квартири припадає їй після смерті батька, 

як вона планує розпорядитися своєю частиною спадщини (тому як знала про

тяжку хворобу матері) та наполягала на оформленні договору дарування на свого

сина,  мати сторін - ОСОБА_5 стала

турбуватися про долю квартири, 

ображалася на позивача та робила їй зауваження. Крім того,  син ОСОБА_1 нешанобливо відносився до

ОСОБА_5,  грубо розмовляв з нею.

Приблизно,  з січня 2005 р. мати

наполегливо вимагала від відповідача викликати додому нотаріуса для посвідчення

договору дарування. Нотаріус тричі приходила до ОСОБА_5,  оскільки необхідно було виділяти частини

квартири,  вела з нею розмови

віч-на-віч,  потім попросила запросити

людину,  якій мати довіряє з тим,  щоб поставили підпис в договорі від імені

ОСОБА_5 У зв'язку з тим,  що ОСОБА_5

побажала доручити це своїй подрузі,  з

якою працювала і яка часто її відвідувала, 

була запрошена саме ОСОБА_6 До самої смерті ОСОБА_5 знаходилася в повній

свідомості,  через слабкість рук не могла

писати,  проте правильно висловлювала

свої думки,  розмовляла,  усвідомлено поводилася,  розсудливо міркувала. На прохання

матері,  про договір дарування відповідач

повідомила сестру тільки після смерті ОСОБА_5

З особа - нотаріус ОСОБА_4 по суті пред'явленого позову

стверджувала,  що договір дарування нею

засвідчений відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат» і Інструкцію «Про

порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України». Сумнівів в

дієздатності ОСОБА_5,  добровільності і

дійсності наміру при укладанні правочину не виникало,  перед посвідченням договору кілька разів

розмовляла з ОСОБА_5,  у тому числі і

наодинці,  тому як складалася довіреність

і договір про поділ майна,  а тільки

після цього через декілька днів і договір дарування. У зв'язку з тим,  що ОСОБА_5 не могла підписувати документи

через слабкість рук,  вона доручила це

зробити ОСОБА_6 Проте,  дарувальник була

здатна усвідомлювати значення своїх дій, 

правильно розуміла те,  що

відбувається,  відповідала на

запитання,  після посвідчення договору

дарування повідомила з полегшенням про те, 

що її бажання виконане.

Вислухавши пояснення сторін,  допитавши свідків,  дослідивши матеріали справи,  суд приходить до наступного.

Трикімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 на праві

власності належить ОСОБА_5,  ОСОБА_2 і

ОСОБА_1 по 1/9 частини кожному на підставі свідоцтва про право на спадщину за

законом від 10.03.2004 р. після смерті ОСОБА_7, 

померлого 15.04.2003 p.,  а також по 1/3

частини належало ОСОБА_5 і ОСОБА_23гідно свідоцтва про право власності на

житло,  виданого відділом приватизації

житлового фонду 31.03.2003 р. Таким чином, 

у власності ОСОБА_5 знаходилося 4/9 частини зазначеної квартири (

1/3+1/9).

Довіреністю,  яка

посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_4 04.02.2005 p.,  ОСОБА_5

уповноважувала дочку ОСОБА_2отримати витяг з реєстру права власності в КП

«Харківське міське бюро технічної інвентаризації» для оформлення договору про

поділ майна,  що є у спільній сумісній

власності,  а також для відчуження належних

їй частин квартири. У зв'язку із слабкістю зору і рук прочитати і розписатися

ОСОБА_5 не змогла. На її особисте прохання, 

у присутності нотаріуса,  на

довіреності розписалася ОСОБА_6 Текст довіреності прочитано ОСОБА_5

вголос,  про що є запис у довіреності.

Тим же нотаріусом засвідчений договір від 07.02.2005 р. про поділ майна,  що є у спільній сумісній власності. Вказаним

договором ОСОБА_5 і ОСОБА_2 встановили розмір їх часток як рівні,  тобто кожному належить по 1/3 частці на

підставі свідоцтва про право власності на житло в процесі приватизації

квартири. За договором дарування від 08.02.2005 р. ОСОБА_5 передала у власність

дочки ОСОБА_2 4/9 частини квартири,  що

належать їй.

З пояснень свідка ОСОБА_6,  яка розписалася за ОСОБА_5 у договорах та довіреності,  вбачається, 

що з 1978 р. вона є подругою ОСОБА_5 і до смерті останньої провідувала

її та спілкувалася з нею. Зі слів ОСОБА_5 їй відомо,  що дочка ОСОБА_1 прийняла спадщину у вигляді

1\9 частини спірної квартири після смерті батька,  цей факт дуже обурив подругу,  тому ОСОБА_5 мала намір подарувати свою

частину квартири іншій дочці -ОСОБА_2 Крім того,  у ОСОБА_5 виникали проблеми і суперечності з

сином позивачки,  який деякий час

проживав з нею. У перших числах лютого 2005 р. ОСОБА_6 через відповідачку

дізналася,  що ОСОБА_5 просить її

відвідати. Коли ОСОБА_6 прийшла до неї, 

подруга попросила дочку ОСОБА_2 вийти з кімнати і повідомила,  що не дивлячись на те,  що ОСОБА_6 неодноразово відговорювала її

оформляти заповіт або договір дарування, 

вона все ж таки вирішила запросити нотаріуса для посвідчення правочину і

попросила про договір дарування до її смерті нікому не розповідати. Коли

прийшла нотаріус,  ОСОБА_5 з нею

розмовляла віч-на-віч,  потім запросили

ОСОБА_6 і відповідачку. ОСОБА_5 попросила свідка ОСОБА_6 поставити в договорі

дарування свій підпис,  оскільки у неї

тремтіла рука. При цьому,  вона була в

свідомості,  повністю дієздатною чітко

формулювала свої думки,  спілкувалася і

лише за декілька днів до смерті, 

приблизно 6-7 березня 2005 р. перестала розмовляти,  проте все чула,  сприймала і розуміла.

П.16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,  затвердженої наказом Міністерства юстиції

України від 03.03.2004 р. № 20/5 передбачає, 

якщо фізична особа внаслідок фізичної вади,  хвороби або з інших поважних причин не може

власноручно підписати правочин,  заяву чи

інший документ,  за її дорученням і в її

присутності та в присутності нотаріуса правочин,  заяву чи інший документ може підписати інша

особа. При причині,  з яких фізична

особа,  зацікавлена у вчиненні

нотаріальної дії,  не могла підписати

документ,  зазначається у

посвідчувальному написі. Якщо фізична особа, 

яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії,  неписьменна або сліпа,  нотаріус, 

крім того,  прочитує їй текст

документа,  про що на документі робиться

відповідна відмітка.

Виходячи із зазначених обставин,  договір дарування оформлений і засвідчений

відповідно до вимог закону,  який

передбачає можливість підписання правочину іншою особою.

Судом встановлено, 

що ОСОБА_5 з 2001 р. перебувала на обліку в міській поліклініці № 18 з

приводу виявленого в неї онкологічного захворювання і перенесеної

операції,  з жовтня 2004 р. хвора ОСОБА_5

отримувала в якості знеболюючого препарат морфін в терапевтичній дозі і

постійно знаходилася під спостереженням лікуючого медика. Ці обставини

підтверджуються амбулаторною карткою міської поліклініки № 18,  яка досліджена в судовому засіданні.

Допитаний як свідок лікар-онколог цієї поліклініки ОСОБА_8пояснив,  що ОСОБА_5 він спостерігав близько 5 років.

Восени 2004 р.

у неї почався гострий больовий синдром,  тому для зняття болю їй спочатку прописували

трамадол. Після того,  як хвора була

переведена в розряд хворих 4-ї категорії, 

з прогресуючим захворюванням,  раз

у 10 днів її спостерігав дільничний терапевт, 

який визначав за станом хворої кількість необхідних їй наркотичних

засобів. Свідок також відвідував хвору на прохання родичів. Стверджує,  що ОСОБА_5 знаходилася в повній

свідомості,  спілкувалася і була

адекватна в своїй поведінці за весь період її спостереження,  аж до останнього огляду 02.03.2005 р.,  про що є запис в амбулаторній карті.

Свідок ОСОБА_9 підтвердила дані про те,  що до останнього дня свого життя її рідна

сестра ОСОБА_5 була в повній свідомості, 

нормально спілкувалася,  правильно

реагувала на оточуючу обстановку, 

міркувала,  але про намір укласти

договір дарування не згадувала. Постійно за сестрою доглядала дочка

ОСОБА_2,  старша дочка - ОСОБА_1 тільки

іноді приїздила. Свідок відзначала,  що

при відвідинах ОСОБА_5 08 березня 2005 p.,  сестра вже не

могла говорити,  проте все розуміла і

чула,  реагувала адекватно на всі

звернення до неї.

Таким чином, 

допитані в судовому засіданні свідки у справі,  відповідачка, 

3 особа-приватний нотаріус не указують на які-небудь психотичні

порушення,  психічні розлади ОСОБА_5 або

на наявність сумнівів в її дієздатності.

З акту посмертної судово-психіатричної експертизи

виходить,  що в період лікування з 14.03.

2001 р. по 2005 р.,  у тому числі і на

момент підписання договору дарування 08.02.2005 p.,  ОСОБА_5

психіатром,  наркологом не

оглядалася,  які-небудь психотичні

порушення,  ознаки

інтелектуально-мнестичного зниження у хворої в амбулаторній карті не

описані,  ОСОБА_5 страждала на

онкологічне захворювання і,  як симптоматичне

лікування,  приймала наркотичні препарати

в середніх терапевтичних дозуваннях, 

тому могла правильно розуміти і оцінювати те,  що відбувається. За наданими експертам

відомостями ОСОБА_5 психічним розладом на 08.02.2005 р. не страждала,  була здатна усвідомлювати значення своїх

дій,  керувати ними.

Оцінивши зібрані докази суд вважає,  що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого

підтвердження в судовому засіданні,  є

необгрунтованими,  а тому задоволенню не

підлягають.

Керуючись  ст.  ст. 10, 

11,  15,  60, 

209,  212,  214-215, 

218 ЦПК України,   ст.  ст. 

717,  719,  722, 

ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  3 особа-приватний нотаріус Харківського

міського нотаріального округу ОСОБА_4, 

про визнання договору дарування від 08.02.2005 р. 4/9 частин квартири

АДРЕСА_1 недійсним - відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до 01

листопада 2007 р. через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з

дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4  ст. 

295 ЦПК України.