Постанова

від 21.04.2015 по справі 823/1436/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року справа № 823/1436/13-а

м. Черкаси

16 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Паламара П.Г.,

при секретарі - Овсієнку О.І.,

за участю представників позивача Поліщук Л.М., Нора А.Г. - за довіреностями, представника відповідача Власенко В.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод» до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Іваньківський цукровий завод» звернулось до суду з адміністративним позовом (далі - позивач) до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2012 №0000182301 та № 0000192301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними з огляду на те, що висновки викладені в акті перевірки є незаконними, не підтверджуються даними первинних документів та зроблені на підставі припущень, факт господарських відносин та виконання договірних зобов'язань в повному обсязі підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а тому вони підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до такого.

Державне підприємство «Іваньківський спиртовий завод» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності державним реєстратором Маньківської районної державної адміністрації Черкаської області 02.12.2003 (ідентифікаційний код 00374841).

Посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Іваньківський спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені взаємовідносин із ТОВ "ВКФ «Симиренківські сади» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, результати перевірки оформлено актом від 13.11.2012 №206/22/00374841. В акті перевірки податковим органом встановлено порушення: п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу №2755-VI у результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 у сумі 1833469 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Кодексу №2755-VI у результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року - 656 175 грн., за листопад 2011р. - 710 569 грн., за грудень 2011року - 227 576 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області від 06.12.2012 №0000182301 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1594321грн. основного платежу та 398580 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковим повідомленням-рішенням Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області від 06.12.2012 №0000192301 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 1833469 грн. основного платежу.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено скарги ДП «Іваньківський спиртовий завод» без задоволення, а спірні рішення без змін.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями податкового органу, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом своїх та інтересів.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача у акті перевірки та, відповідно, винесених на їх підставі спірних рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Платників податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, а також податку на доходи фізичних осіб, їх об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі -ПКУ).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПКУ визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в)від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України №996).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996 - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підтвердження реальності вчинених операцій й виконання господарських зобов'язань щодо виконання робіт позивачем наданий суду та досліджений Договір №1/а від 06.01.2011 згідно з п. 1.1 якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити кукурудзу дроблену (надалі Товар) в кількості 9000 (дев'ять тисяч тон), згодом додатковою угодою № 6 від 21.09.2011 пункт 1.1 викладено у такій редакції: «Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити кукурудзу дроблену (надалі Товар) в кількості 10000 (десять тисяч тонн)». Пунктом 2 Договору №1/а визначено, що поставка Товару здійснюється згідно з умовами договору по рознарядці Покупця. Витрати по перевезенню Товару несе Продавець. Кожна партія Товару повинна супроводжуватися товарно-транспортною накладною, сертифікатом кількості та якості у трьох примірниках. Датою передачі Товару вважається дата оформлення видаткових накладних. Товар, що надходить до Покупця, повинен відповідати чинній в Україні нормативно-технічній документації, його вологість не повинна перевищувати 14,5%. Відповідно до п. 3.1 Договору №1/а вартість однієї тонни Товару складає 1 600,00 грн. в тому числі ПДВ, проте згодом вартість однієї тонни Товару було підвищено до 2450 грн. в т.ч. ПДВ згідно з додатковими угодами від №1 від 06.01.2011, № 2 від 01.03.2011, №3 від 01.06.2011, № 4 від 01.07.2011, № 5 від 01.08.2011, № 6 від 21.09.2011 вартість однієї тонни Товару було підвищено до 2450 грн в т.ч. ПДВ.

Також, позивачем наданий суду та досліджений Договір від 02.08.2011 №02/08 купівлі-продажу подрібненої пшениці, згідно з п. 1.1 останнього Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю подрібнену (надалі Товар) в кількості 10000 (десять тисяч тонн). Пунктом 2 вказаного Договору визначено, що поставка Товару здійснюється згідно з умовами договору по рознарядці Покупця. Витрати по перевезенню Товару несе Продавець. Кожна партія Товару повинна супроводжуватися товарно-транспортною накладною, сертифікатом кількості та якості у трьох примірниках. Датою передачі Товару вважається дата оформлення видаткових накладних. Товар, що надходить до Покупця, повинен відповідати чинній в Україні нормативно-технічній документації, його вологість не повинна перевищувати 14,5%. Відповідно до п. 3.1 Договору №02/08 вартість однієї тонни Товару складає 1 550,00 грн. в тому числі ПДВ, проте згодом додаткову угоду №1 від 01.10.2011 п. 3.1 викладено в такій редакцій « 3.1. Вартість однієї тонни Товару складає 2450 грн. в т.ч. ПДВ».

Факт реальності господарських операцій за вказаними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських та податкових документів за жовтень - грудень 2011 року, зокрема видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, а також виписками банку про оплату отриманого товару позивачем.

Крім того, позивачем надано до суду та досліджено документи підприємства, щодо оприбуткування, обліку, визначення якості, використання у виробництві та списання сировини - товару отриманого від ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади».

З акту перевірки від 13.11.2012 №206/22/00374841вбачається, що в ході проведення перевірки використано матеріали документальної планової виїзної перевірки державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 (акт від 19.04.2012 №24/22/00374841) та матеріали зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади».

Згідно з актом при проведенні планової перевірки відповідачем досліджувались господарські операції з ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади», у тому числі і за період з 01.10.2011 по 31.12.2011. Будь-яких порушень при здійснені господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» у зазначений період плановою перевіркою виявлено не було.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

Суд зазначає, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки лише фіксує неможливість проведення звірки і ні в якому разі не може підтвердити чи спростувати здійснення господарських операцій між контрагентами.

Суд вважає необґрунтованими твердження представника відповідача про неможливість контролю представником податкової служби за надходженням сировини - товару для виготовлення спирту на акцизний склад - ДП «Іваньківський спиртовий завод»

Пунктами 1.1, 1.2 та 1.3 Порядку роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах, затвердженим наказом ДПА України від 11.01.2011 року № 14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2011 за № 160/18898, визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення контролю представниками органів державної податкової служби за виробництвом та обігом спирту етилового, спирту етилового денатурованого (спирту технічного), біоетанолу (далі - спирт), горілки і лікеро-горілчаних виробів на акцизних складах та підприємствах, де використовується спирт, отриманий за нульовою ставкою акцизного податку.

Представники органів державної податкової служби діють на акцизних складах - спеціально обладнаних приміщеннях на обмеженій території, де провадиться господарська діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Податковий пост утворюється на території підприємств, де використовується спирт за нульовою ставкою акцизного податку для виробництва: продуктів органічного синтезу, які не містять у своєму складі більш як 0,1 відсотка залишкового етанолу, та відвантаження спирту виробникам проводиться у межах квот, встановлених Кабінетом Міністрів України; лікарських засобів (у тому числі компонентів крові та вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів і еліксирів, та відвантаження спирту виробникам проводиться у межах квот, встановлених Кабінетом Міністрів України; виноградних та плодово-ягідних виноматеріалів і сусла (далі - виноматеріали і сусло); бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу; біопалива.

На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби за місцем розташування таких акцизних складів.

Орган державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу та податкового поста призначає свого представника (представників) на таких складах та постах.

Відповідно до п.п. 2.2.4 п. 2.2 Порядку представник органу державної податкової служби на акцизному складі та податкових постах відповідно до покладених завдань здійснює контроль за обліком надходження, витрачанням сировини, яка використовується для виробництва спирту, горілки, лікеро-горілчаних виробів, виноматеріалів і сусла, і кількістю виробленої продукції.

Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що акцизним складом є вся територія ДП «Іваньківський спиртовий завод».

Факт отримання Позивачем від ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» спірних товарно-матеріальних цінностей підтверджується також відомостями журналу контролю за рухом сировини на акцизному складі ДП «Іваньківський спиртовий завод», який ведеться працівником податкового органу.

На час здійснення господарських операцій та надання податкових накладних Позивачу ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» зареєстроване у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за жовтень - грудень 2011 року по господарських відносинах з ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади».

Відповідно до п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 9, 69-70, 86, 94, 97, 122, ст.ст.158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області від 06.12.2012 №0000192301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області від 06.12.2012 №0000182301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод» (ідентифікаційний код 00374841) судові витрати в сумі 2339 (дві тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 27 квітня 2015 року.