Постанова

від 22.04.2015 по справі 908/1397/15-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа № 908/1397/15-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П. , суддя Потапенко В.І. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Логвін О.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Хорошилова І.І. (дов.№09-32/857 від 25.12.2014р.),

відповідача - Кізілової І.М. (дов.№15-Д від 05.02.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ (вх. № 2163 З/3) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.03.2015 року у справі №908/1397/15-г,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ,

до Приватного підприємства "Землепродукт", м.Слов'янськ,

про стягнення 4457662,80 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2015р. у справі №908/1397/15-г (суддя Місюра Л.С.) позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" вих. №19-55 від 27.02.2015р. з додатками повернуто позивачу без розгляду.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.03.2015р. у справі №908/1397/15-г, справу передати на розгляд господарському суду Запорізької області. Також, апелянт просить поновити строк на подання апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі господарським судом Запорізької області не наведено підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.63 ГПК України та посилається на інші обставини, викладені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 22.04.2015р. представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував, вважає її незаконною та необґрунтованою. Просив суд залишити ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.03.2015 року у справі №908/1397/15-г.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 05.03.2015 року підставами для повернення позовної заяви позивача є пункт 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, в оскаржуваній ухвалі зазначив: - в позовних вимогах не може бути зазначена заборгованість "станом на …" , оскільки це заборгованість за невизначений проміжок часу;

- діючий Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості звернення до суду з позовними вимогами альтернативного або узагальнюючого характеру;

- в позовній заяві або в розрахунку суми позову має бути розрахунок позовних вимог, в якому чітко визначений період, за який виникла стягувана сума заборгованості;

- відповідно до наданих позивачем довідки - розрахунку пені та індексу інфляції за простроченим кредитом станом на 27.02.2015 року і довідки - розрахунку пені та індексу інфляції за простроченими процентами станом на 27.02.2015 року, позивач нараховує відповідачу інфляційні витрати виходячи з розрахунку по дням.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що в позовній заяві не вказані конкретні норми чинного законодавства, згідно якої інфляція нараховується за кожну дату місяця (як вказано в довідках-розрахунках), а не за повний місяць, як того вимагають приписи листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З наявних матеріалів справи, зокрема, з позовної заяви вбачається, що позивачем визначено суму заборгованості, про що вказано і в мотивувальній, і в прохальній частинах позовної заяви (а.с.4-а.с.5).

До позовної заяви позивачем додано розрахунок заборгованості (а.с.8), а також розраховані за періодами нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені (а.с.9-а.с.11).

В позовній заяві позивач посилається на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Конституції України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

У п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначається: «… господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд не перевірив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та додані до позовної заяви докази, чим порушив норми процесуального законодавства.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 55 Конституції України передбачено захист прав і свобод людини і громадянина судом. Зокрема, частиною 4 цієї статті встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За таких підстав, ухвала господарського суду Запорізької області у даній справи винесена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню, а справа передачі на розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 85, 86, 99, 101, п 2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105, ст.106 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.03.2015 року у справі №908/1397/15-г скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Повний текст постанови складено 27.04.2015р.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.