Рішення

від 15.07.2015 по справі 908/1397/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 6/98/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

15.07.2015 Справа № 908/1397/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (провулок Шевченка, буд. 12, м. Київ, 01001)

До Приватного підприємства „Зернопродукт" (вул. Чубаря, буд. 3, м. Слов'янськ Донецької області, 84112)

Про стягнення 4 481 447 грн. 63 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Кузнєцова М.І. - дов. № 09-32/130 від 12.03.2015р.

Від відповідача : не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" м. Київ, до Приватного підприємства „Зернопродукт" м. Слов'янськ Донецької області, про стягнення 4 481 447 грн. 63 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача, на підставі договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 15-93/17-10/13 від 27.12.2013 року та договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування від 30.12.2013 року, прострочену заборгованість по кредиту в сумі 3 200 000 грн., прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 351 395 грн. 06 коп., пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 446 220 грн. 55 коп., індекс інфляції по простроченому кредиту в сумі 410 335 грн. 17 коп., пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 530 грн. 39 коп., індекс інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами в сумі 1 105 грн. 71 коп., 3 % річних за прострочення строку повернення кредиту в сумі 47 770 грн. 68 коп., 3 % річних за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 305 грн. 24 коп.

Позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції , остаточно просить стягнути з відповідача індекс інфляції по простроченому кредиту в сумі 434 120 грн. В іншій частині позивач позовні вимоги оставив без змін.

Позивач надав суду докази направлення відповідачу заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції.

Заява позивача була прийнята судом, оскільки заявлена відповідно до ст. 22 ГПК України.

Позивач надав суду пояснення по справі від 09.06.2015р ., в яких зазначив наступне: Стосовно зазначення підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені, з урахуванням ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та листа Національного банку України від 05.11.2014р. № 18-112/64483 позивач зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Окрім того п. 5.3. Кредитного договору також передбачено підстави та розмір пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором. Так відповідно до п. 10.2. Кредитного договору за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення. Отже нарахування пені за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, передбачено вищезазначеними нормами ЦК України та п. 10.2. Кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем. У свою чергу відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам -підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Позивач звертає увагу суду на те, що вищевказана норма закону передбачає заборону нарахування пені та/або штрафів лише на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами з 14 квітня 2014 року юридичним особам, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Однак станом на дату подання позовної заяви та на сьогоднішній день перелік територій населених пунктів де проводилась антитерористична операція Кабінетом Міністрів України не затверджено. Дія розпорядження Кабінету міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція" зупинено на підставі розпорядження Кабінету міністрів України № 1079-р від 05 листопада 2014 року. Тобто на час звернення до суду із позовом до відповідача 27.02.2015 року та на момент розгляду справи у суді перелік територій населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, Кабінетом Міністрів України, як то передбачено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не визначено. Таким чином у позивача на час звернення до суду та на теперішній час відсутні підстави вважати, що підприємство боржник - ПП "Зернопродукт", яке згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареєстровано у м. Слов'янськ Донецької області провадить або провадило господарську діяльність на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Стосовно направлення претензії на адресу відповідача, позивач повідомляє, що претензія на адресу відповідача не надсилалась, оскільки порушення зобов'язань з боку відповідача допущено досить тривалий час, а право позивача на звернення до суду за захистом свого порушеного права є безумовним та не надсилання претензії не перешкоджає скористатися правом на судовий захист порушеного права, позивач звернувся до суду із відповідною позовною заявою. Також стосовно надання вимоги про сплату заборгованості та доказів направлення (вручення) такої вимоги, позивач зазначає, що згідно умов укладеного Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 15-93/17-10/13 від 27 грудня 2013р., передбачено направлення вищевказаної вимоги лише в разі дострокового погашення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до п. 5 Договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування від 30 грудня 2013 р. кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах цього траншу - 22 вересня 2014 року. Позивач звернувся з позовом до суду 27.02.2015 року, тобто після кінцевої дати повернення кредиту та вимога відповідачу не надсилалась. Стосовно повідомлення суду відомостей про засоби зв'язку з відповідачем, повідомляємо, що згідно наданої суду роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 84112, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 3. Пересилання поштової кореспонденції до м. Слов'янськ Донецької області здійснюється загальному режимі та на його території у звичайному режимі працюють відділення УДППЗ "Укрпошта". При зверненні до суду із позовом 27.02.2015р. позивач надіслав на адресу відповідача копію позовної заяви разом із доданими документами, що підтверджено відповідними доказами які є в матеріалах справи, більш того на виконання ухвали господарського суду Запорізької області позивач 09.06.2015р. повторно надіслав копію позовної заяви з доданими документами на адресу відповідача, докази чого надані суду разом із клопотанням від 09.06.2015р.

Позивач надав суду пояснення від 15.07.2015р. №108-30-09/102 на відзив відповідача , де вказав наступне: відносно зазначення підстав для нарахування пені, за умови, що абз. 2 п.10.2. Кредитного договору, передбачено, що пеня не нараховується після настання кінцевого терміну повернення кредиту зазначаємо наступне. Так відповідно до п. 10.2. договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 15-93/17-10/13 від 27 грудня 2013 року передбачено, що за несвоєчасне повернення сум Кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення кредиту, отриманого в межах Траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), пеня не нараховується. Позивач звертає увагу суду, що зазначене обмеження щодо застосування пені передбачено лише за прострочення сплати процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом та не стосується нарахування пені за прострочення повернення сум кредиту. Раніше 10.06.2015 р. на виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 18.05.2015р. у справі № 908/1397/15-г суду було надано уточнені детальні розрахунки заборгованості за Кредитним договором, у тому числі уточнений детальний розрахунок пені за простроченими процентами за користування кредитом за Кредитним договором, який виконано з урахуванням положень абз. 2 п. 10.2. Кредитного договору. Відповідно до зазначеного розрахунку пені за простроченими процентами за користування кредитом пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом нарахована по дату 07.09.2014 р. у загальному розмірі 212 грн. 26 коп. Згідно п. 5 договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування від 30 грудня 2013 р. кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах цього траншу -22.09.2014 р. Стосовно посилання відповідача на ст. 617 Цивільного кодексу України відповідно до якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили та ст. 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Однак відповідач не наводить належним чином жодних обставин, які свідчили б про наявність обставин з якими закон пов'язує звільнення від цивільно-правової відповідальності та наявність причинно-наслідкового зв'язку між наявністю таких обставин та неможливістю виконати належним чином зобов'язання за договором. Окремо ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. У запереченні відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2033/05-5 від 27.07.2014 р., в якому нібито на його думку зазначено про наявність надзвичайних обставин, однак зазначений лист в жодному разі не є належним доказом існування надзвичайних обставин в розумінні ст. 617 ЦК України та 218 ГК України та містить оглядову підборку інформації з публікацій, що розповсюджувались у Інтернет мережі не встановленого походження та в ньому не встановлено жодних конкретних фактів та обставин конкретно щодо відповідача, тому в будь-якому випадку зазначений лист жодним чином не є належним доказом існування підстав, передбачених ст. 617 ЦК України щодо відповідача. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово - промислової палати України. На видачу таких сертифікатів Торгово-промислова палата уповноважена тільки після набрання чинності Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тобто з 15.10.2015 року. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції на дату, якою датовано лист на який посилається відповідач, Торгово-промислова палата України мала повноваження засвідчувати лише обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників). Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Існування обставин, зокрема передбачених ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України має бути встановлено виключно судом під час судового розгляду справи, а відповідач в силу приписів ст. 33 ГПК України зобов'язаний довести наявність обставин на які він посилається в якості заперечення позову. У свою чергу відповідач не наводить та не надає жодних належних доказів існування обставин, передбачених ст. 617 ЦК України та 218 ГК України. Позиція позивача стосовно заборони на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, встановленої ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» викладена у поясненнях, що були надані суду раніше 15.06.2015 року. Додатково позивач зазначає, що станом на теперішній час договір відступлення права вимоги за Кредитним договором або викупу кредиторської заборгованості не укладався.

Відповідач надав суду відзив на позов №182/06 від 30.06.2015р ., де вказав наступне: 27.12.2013р. між позивачем та ПП «Зернопродукт» (відповідачем) було укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 15-93/17-10/13 (надалі - Кредитний договір), на підставі якого Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит шляхом відкриття траншевої кредитної лінії зі встановленим лімітом у розмірі 3 200 000,00 (три мільйони двісті тисяч) гривень, а Позичальник - повернути його й сплатити відсотки. Із вимогами позивача відповідач не згодний з наступних причин: 1) Згідно ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» «на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам -підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.» Крім того, в листі НБУ від 05.11.2014р. № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО», що адресований всім банкам України, нагадано про необхідність неухильного дотримання вимог вказаного вище Закону та відповідальність керівників за їх невиконання. Також зазначено, що реалізація прав осіб, передбачених статтею 2 Закону, не потребує отримання банком будь-яких інших документів, в тому числі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати. Розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014р. № 1053 був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Серед населених пунктів є м. Слов'янськ та Слов'янський р-н. Розпорядженням КМУ № 1079-р від 05.11.2014р. дія вищезазначеного переліку була зупинена. Але у період з 14.04.2014р. до 05.11.2014р. у позивача відсутні правові підстави нарахування штрафних санкцій. З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що Позивач у порушення вищезазначеної норми навпаки нарахував пеню та штрафні санкції за кредитним договором та не вказані документи, які підтверджують право банку не здійснювати їх скасування і, відповідно, для їх стягнення. Пунктом 10.2. Договору про відкриття траншевої кредитної ліні № 15-93/17-10/13 від 27.12.2013р. передбачено, що за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення Кредиту, отриманого в межах Траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), пеня не нараховується. Враховуючи, що кредит повинен бути повернутий 22 вересня 2014р. сплата пені після настання цього строку на відсотки за користування не повинна нараховуватися. Але згідно наданих позивачем розрахункам пеня нарахована до 06.10.2014р. Також відповідач вважає невірним розрахунок інфляційних витрат за користування кредитними коштами, бо розрахунок наданий позивачем не відповідає рекомендаціям Верховного Суду України, що викладені у листі від 03.04.1997 р. № 62-97р. бо виконаний поденно, а не щомісячно. 2) Згідно ст. 617 ЦК України підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання є те, що порушення сталося внаслідок не переробної сили. Стаття 218 ГК України також передбачає, що суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. В нашому випадку мали місце саме надзвичайні обставини, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2033/05-5 від 28.07.2014р. в якому зазначено, що «внаслідок надзвичайних обставин, які виникли після підписання договору ПП «Зернопродукт» не мас змоги здійснювати господарську діяльність за звичайних умов і виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 3 від 23.09.2013р., починаючи з 03.05.2014р. і до закінчення проведення на території Донецької області антитерористичної операції неможливо». Отже, настання надзвичайних обставин, а також настання істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладанні кредитного договору призвело до неможливості виконання зобов'язань. Враховуючи наведене відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи двічі відкладався.

15.07.2015р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення суду.

Відповідач , повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання тричі не з'явився , про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Від відповідача поступило клопотання №197/07 від 14.07.2015р ., в якому відповідач просить відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем досягнуто угоду щодо вирішення питання по врегулюванню предмету спору шляхом викупу кредиторської заборгованості іншою юридичною особою, та готуються документи щодо підписання угоди.

Клопотання відповідача приймається судом, але задоволенню не підлягає в зв'язку з наступним:

Позивач в своєму поясненні від 15.07.2015р. №108-30-09/102 вказав, що договір відступлення права вимоги за кредитним договором або викупу кредиторської заборгованості не укладався.

Суд двічі відкладав розгляд справи та відповідно надавав сторонам строк для укладання договору, але сторони договір так і не уклали..

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що укладання договору про відступлення права вимоги за кредитним договором або викупу кредиторської заборгованості це дуже довгий процес, і те, що такий договір можна укласти і після прийняття судом рішення по цієї справі.

До подачі позивачем позову і після подачі позивачем позову, у сторін було достатньо часу для укладання будь - яких угод, але сторони так не уклали договір про відступлення права вимоги або викупу кредиторської заборгованості.

Відповідно до ст. 25 ГПК України заміна кредитора або боржника в зобов'язані може бути здійснена на будь - який стадії судового процесу.

Таким чином, якщо сторонами буде укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором або викупу кредиторської заборгованості, то відповідно до ст. 25 ГПК України заміна кредитора або боржника в зобов'язані може бути здійснена на будь - який стадії судового процесу.

Крім цього, строк розгляду справи закінчується 18.07.2015р., відповідач не надав суду заяву про продовження строку розгляду справи, в порядку, передбаченому ст. 69 ГПК України. Більш того, навіть у разі продовження строку розгляду справи він закінчиться в період перебування судді у відпустці, про що сторони були попереджені ухвалою суду від 06.07.2015р.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що збільшені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав :

27.12.2013 року між позивачем (банком по договору) та відповідачем (позичальником по договору) був укладений договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 15-93/17-10/13 (надалі - кредитний договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі п. 2.1 кредитного договору позивач надає відповідачу кредит шляхом відкриття кредитної лінії зі встановленням максимального ліміту кредитної лінії у розмірі 3 200 000,00 (три мільйони двісті тисяч гривень 00 копійок) гривень.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору кредитування відбувається шляхом надання відповідачу кредитних коштів в межах окремих траншів. Розмір суми отриманих траншів, по яких існують боргові зобов'язання, в будь-який момент дії кредитного договору не може перевищувати встановлений ліміт кредитної лінії. Встановлення розміру кожного траншу відбувається після підписання з відповідачем договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, в якому визначається, крім іншого, строк користування траншем, процентна ставка. договори про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування є невід'ємними частинами кредитного договору.

Відповідно до умов п. 4.1 договору, за користування кредитом в рамках встановлених траншів, відповідач повинен сплачувати позивачу проценти. Процента нараховуються до повного погашення заборгованості по кредиту. За користування кредитом в межах строку його погашення, відповідач сплачує проценти за користування кредитом. У випадку прострочення відповідачем виконання зобов'язань по погашенню кредиту, позивач надалі нараховує проценти за неправомірне користування кредитом на частину кредиту, що є простроченою до сплати та проценти за користування кредитом - на частину кредиту, строк сплати якої не настав. Якщо проценти за неправомірне користування кредитом не вставлені договором (в тому силі договором про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування), позивач нараховує проценти за користування кредитом до повного погашення заборгованості по кредиту.

За умовами п. 4.2 договору, розмір процентів за користування кредитом і процентів за неправомірне користування кредитом встановлюється у договорах про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування. При цьому сторони домовились, що розмір процентів не може перевищувати максимальний розмір процентної ставки, який дорівнює 42 % річних.

30.12.2013 року між позивачем та відповідачем, на виконання умов кредитного договору, був укладений договір про надання траншу в межах встановленого кредитного ліміту кредитування (надалі - договір траншу).

Відповідно до умов п. 1 договору траншу, позивач в межах ліміту кредитної лінії надає відповідачу транш (кредит) 3 200 000 гривень.

Згідно з умовами п. 2 договору траншу проценти за користування кредитом нараховуються позивачем та сплачуються відповідачем у розмірі 21,9% процентів річних. Процента надаються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит. Нарахування та сплата процентів, а також зміна розміру відсоткової ставки відбувається у порядку та на умовах, передбачених кредитним договором.

За умовами п. 4.3 кредитного договору, процент нараховуються позивачем у розмірі, встановленому у договорі про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. Проценти нараховуються у валюті Кредиту. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до п. 3. договору траншу проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються відповідачем у випадку порушення строку повернення одержаного кредиту (його частини), на частину кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмір, що на 5 процентних пунктів вище, ніж розмір процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 5 договору траншу кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах цього траншу - 22.09.2014 р.

На виконання досягнутих домовленостей та умов кредитного договору та договору траншу, позивач надав відповідачу кредитні кошти в межах ліміту в сумі 3 200 000 грн., про що свідчать меморіальний ордер 3317940 від 30.12.2013р. та відповідна банківська виписка (рух по рахунку).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами п. 8.2.1 кредитного договору відповідач взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати умови цього договору.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надав відповідачу на умовах кредитного договору кошти в сумі 3 200 000 грн..

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, своєчасно та в повному обсязі кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати простроченої заборгованості по кредиту в сумі 3 200 000 грн., простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 351 395 грн. 06 коп.

За таких підстав, позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість по кредиту в сумі 3 200 000 грн., прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 351 395 грн. 06 коп.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 446 220 грн. 55 коп. та пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 530 грн. 39 коп.

Згідно з положеннями п. 10.2 кредитного договору, за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит відповідач сплачує позивачу пеню , яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожний день прострочення.

За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит , та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення кредиту, отриманого в межах траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), пеня не нараховується .

З вищевикладеного слідує, що пеня не нараховується на суму плати за кредит та суму процентів , які (плата за кредит та проценти ), нараховані після настання кінцевого терміну повернення кредиту.

При цьому слід відмітити, що в абз. 2 п. 10.2 кредитного договору не йдеться про не нарахування пені на тіло кредиту , в цьому абзаці річ йде тільки про плату за кредит та про проценти , які нараховані після настання кінцевого терміну повернення кредиту.

Як вбачається з розрахунків, наданих позивачем до позовної заяви, позивач безпідставно нарахував лише пеню на проценти в сумі 318 грн. 13 коп., а тому в задоволені позову у цій частині позивачу слід відмовити.

В іншій частині пеня нарахована позивачем правомірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені по кредиту в сумі 446 220 грн. 55 коп. та пені по процентам в сумі 212 грн. 26 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання .

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в зв'язку з інфляційними процесами в державі.

Позивач, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача індексу інфляції , просить стягнути з відповідача індекс інфляції по простроченому кредиту в сумі 434 120 грн., індекс інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами в сумі 1 105 грн. 71 коп., 3 % річних за прострочення строку повернення кредиту в сумі 47 770 грн. 68 коп., 3 % річних за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 305 грн. 24 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, наданий до позову, та розрахунок, наданий до заяви про збільшення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача індексу інфляції, суд знаходить їх обґрунтованими, а тому з відповідача підлягає стягненню індекс інфляції по простроченому кредиту в сумі 434 120 грн., індекс інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами в сумі 1 105 грн. 71 коп., 3 % річних за прострочення строку повернення кредиту в сумі 47 770 грн. 68 коп., 3 % річних за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 305 грн. 24 коп.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суду не надано доказів сплати відповідачем простроченої заборгованості по кредиту в сумі 3 200 000 грн., простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 351 395 грн. 06 коп., пені за прострочення повернення кредиту в сумі 446 220 грн. 55 коп., індексу інфляції по простроченому кредиту в сумі 410 335 грн. 17 коп., пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 212 грн. 26 коп., індексу інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами в сумі 1 105 грн. 71 коп., 3 % річних за прострочення строку повернення кредиту в сумі 47 770 грн. 68 коп., 3 % річних за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 305 грн. 24 коп.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості по кредиту в сумі 3 200 000 грн., простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 351 395 грн. 06 коп., пені за прострочення повернення кредиту в сумі 446 220 грн. 55 коп., індексу інфляції по простроченому кредиту в сумі 410 335 грн. 17 коп., пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 212 грн. 26 коп., індексу інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами в сумі 1 105 грн. 71 коп., 3 % річних за прострочення строку повернення кредиту в сумі 47 770 грн. 68 коп., 3 % річних за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 305 грн. 24 коп. суд знаходить обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

В задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати процентів в сумі 318 грн. 13 коп. слід відмовити, в зв'язку з не обґрунтованим нарахуванням.

Заперечення відповідача не приймаються судом по вказаним вище підставам, а також в зв'язку з наступним :

Відповідач безпідставно посилається на ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції», в зв'язку з наступним:

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збе реження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції ( далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно ст. 2 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція , а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, де в п. п. 23 п. 1 зазначено м. Слов'янськ Донецької області, в якому знаходиться відповідач - Приватного підприємства „Зернопродукт" (вул. Чубаря, буд. 3, м. Слов'янськ Донецької області, 84112).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. було зупинено Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р., але постановою окружного Адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. по справі №826/18327/14 Розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. було визнано не чинним. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. по справі №826/18327/14 була залишена без змін.

Але, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015р. виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. до розгляду касаційної скарги у Вищому адміністративному суду України зупинено .

За таких підстав, на день прийняття рішення по цій справі не визначені населені пункти, на території яких проводиться антитерористична операція.

Копія листа Торгово-промислової палати України від 28.07.2014р. №2033/05-5 не може бути прийнята судом як доказ неможливості виконання зобов'язань з таких підстав:

Відповідач не надав суду оригінала цього листа.

Крім цього, згідно статті 10 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом , що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору ), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

З вищевикладеного вбачається, що єдиним належним та достатнім документом , якій підтверджує проведення АТО , та який звільняє від відповідальності являється сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідач надав суду копію листа Донецької торгово - промислової палати, а не Сертифікат .

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не може підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких підстав, копія листа не є документом, який підтверджує факт проведення АТО, та не являється документом, який звільняє від відповідальності.

Судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 75, 82 - 85, ст. 121 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства „Зернопродукт" (вул. Чубаря, буд. 3, м. Слов'янськ Донецької області, 84112; код ЄДРПОУ 31349282) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (провулок Шевченка, буд. 12, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00039002) прострочену заборгованість по кредиту в сумі 3 200 000 грн., прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 351 395 грн. 06 коп., пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 446 220 грн. 55 коп., пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 212 грн. 26 коп., індекс інфляції по простроченому кредиту в сумі 434 120грн., індекс інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами в сумі 1 105 грн. 71 коп., 3 % річних за прострочення строку повернення кредиту в сумі 47 770 грн. 68 коп., 3 % річних за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 305 грн. 24 коп. та судовий збір в сумі 73 072 грн. 69 коп. Надати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено : 16.07.2015р.

Суддя Л.С. Місюра