Постанова

від 16.09.2015 по справі 908/1397/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.09.2015 справа №908/1397/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів При секретарі судового засідання За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5М.(за довіреністю) Не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Зернопродукт», м. Слов»янськ на рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2015 р. (повний текст рішення складений та підписаний 16.07.2015року) у справі№908/1397/15-г (ОСОБА_6С.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонекрний комерційний промислово-інвестиційний банк», м.Київ до Приватного підприємства «Зернопродкт», с. Слов'янськ Донецької області простягнення 4481447,63грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р. у справі №908/1397/15-г позов позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства „Зернопродукт" на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" прострочену заборгованість по кредиту в сумі 3 200 000 грн., прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 351 395 грн. 06 коп., пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 446 220 грн. 55 коп., пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 212 грн. 26 коп., індекс інфляції по простроченому кредиту в сумі 434 120грн., індекс інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами в сумі 1 105 грн. 71 коп., 3 % річних за прострочення строку повернення кредиту в сумі 47 770 грн. 68 коп., 3 % річних за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 305 грн. 24 коп. та судовий збір в сумі 73 072 грн. 69 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надав відповідачу на умовах кредитного договору кошти в сумі 3 200 000 грн. Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, своєчасно та в повному обсязі кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати простроченої заборгованості по кредиту в сумі 3 200 000 грн., простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 351 395 грн. 06 коп. За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість по кредиту в сумі 3 200 000 грн., прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 351 395 грн. 06 коп.

Господарський суд зазначив, що з розрахунків, наданих позивачем до позовної заяви, позивач безпідставно нарахував лише пеню на проценти в сумі 318 грн. 13 коп., тому в задоволені позову у цій частині позивачу відмовлено. В іншій частині пеня нарахована позивачем правомірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені по кредиту в сумі 446 220 грн. 55 коп. та пені по процентам в сумі 212 грн. 26 коп. задоволені. Перевіривши розрахунок позивача, наданий до позову, та розрахунок, наданий до заяви про збільшення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача індексу інфляції, господарський суд визнав їх обґрунтованими та дійшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню індекс інфляції по простроченому кредиту в сумі 434 120 грн., індекс інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами в сумі 1105 грн. 71 коп., 3 % річних за прострочення строку повернення кредиту в сумі 47 770 грн. 68 коп., 3 % річних за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 305 грн. 24 коп.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що суду не надано доказів сплати відповідачем простроченої заборгованості по кредиту в сумі 3200 000 грн., простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 351 395 грн. 06 коп., пені за прострочення повернення кредиту в сумі 446220 грн. 55 коп., індексу інфляції по простроченому кредиту в сумі 410 335 грн. 17 коп., пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 212 грн. 26 коп., індексу інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами в сумі 1 105 грн. 71 коп., 3 % річних за прострочення строку повернення кредиту в сумі 47 770 грн. 68 коп., 3 % річних за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 305 грн. 24 коп. та визнав зазначені вимоги обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що «внаслідок надзвичайних обставин, які виникли після підписання договору ПП «Зернопродукт» не мас змоги здійснювати господарську діяльність за звичайних умов і виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 3 від 23.09.2013р., починаючи з 03.05.2014р. і до закінчення проведення на території Донецької області антитерористичної операції неможливо», місцевим господарським судом не прийняті за тих підстав, що згідно статті 10 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.З вищевикладеного вбачається, що єдиним належним та достатнім документом, якій підтверджує проведення АТО, та який звільняє від відповідальності являється сертифікат Торгово-промислової палати України. Відповідач надав суду копію листа Донецької торгово - промислової палати, а не Сертифікат .

Відповідач - Приватне підприємство «Зернопродукт», м. Слов»янськ не погодився із прийнятим рішенням та звернувся до Донецького апеляційного суду із апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2015року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом не приймався до уваги той факт, що істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися під час укладення договору та якщо б сторони могли це передбачити,а вони не укладали б договір або уклали його на інших умовах. Крім того, на думку апелянта є неправомірним задоволення позовних вимог в частині задоволення 3% річних, оскільки згідно правової позиції, яка викладена в аналізі практики застосування ст.625 ЦК України в цивільному судочинстві, три проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без врахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов»язкових для сторін правилах чи договорі не має прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що у період з 14.04.2014року по 28.04.2015року у позивача відсутні правові підстави нарахування штрафних санкцій, бо в цей період були визначені населені пункти, на території яких проводилася антитерористична операція. Відповідач (апелянт) зазначив, що він не має змоги здійснювати господарську діяльність за звичайних умов і виконання зобов'язань за договором від 23.09.2013року починаючи з 03.05.2014року і до закінчення проведення на території Донецької області антитерористичної операції неможливо. Отже, настання надзвичайних обставин, а також настання істотних обставин, якими сторони керувалися при укладанні кредитного договору призвело до неможливості виконання зобов'язань

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, у відзиві на апеляційну скаргу (від 15.09.2015року вхід.№02-48/2409/15) просив рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Представник апелянта у судове засідання не з»явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Між позивачем (банком по договору) та відповідачем (позичальником по договору) 27.12.2013 року був укладений договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 15-93/17-10/13 (кредитний договір), у відповідності до п. 2.1 якого позивач надає відповідачу кредит шляхом відкриття кредитної лінії зі встановленням максимального ліміту кредитної лінії у розмірі 3 200 000,00 (три мільйони двісті тисяч гривень 00 копійок) гривень.

За умовами п. 2.2 кредитного договору кредитування відбувається шляхом надання відповідачу кредитних коштів в межах окремих траншів. Розмір суми отриманих траншів, по яких існують боргові зобов'язання, в будь-який момент дії кредитного договору не може перевищувати встановлений ліміт кредитної лінії. Встановлення розміру кожного траншу відбувається після підписання з відповідачем договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, в якому визначається, крім іншого, строк користування траншем, процентна ставка. договори про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування є невід'ємними частинами кредитного договору.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що за користування кредитом в рамках встановлених траншів, відповідач повинен сплачувати позивачу проценти. Проценти нараховуються до повного погашення заборгованості по кредиту. За користування кредитом в межах строку його погашення, відповідач сплачує проценти за користування кредитом. У випадку прострочення відповідачем виконання зобов'язань по погашенню кредиту, позивач надалі нараховує проценти за неправомірне користування кредитом на частину кредиту, що є простроченою до сплати та проценти за користування кредитом - на частину кредиту, строк сплати якої не настав. Якщо проценти за неправомірне користування кредитом не вставлені договором (в тому силі договором про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування), позивач нараховує проценти за користування кредитом до повного погашення заборгованості по кредиту.

Розмір процентів за користування кредитом і процентів за неправомірне користування кредитом встановлюється у договорах про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування. При цьому сторони домовились, що розмір процентів не може перевищувати максимальний розмір процентної ставки, який дорівнює 42 % річних. (п. 4.2 договору)

30.12.2013 року між позивачем та відповідачем, на виконання умов кредитного договору, був укладений договір про надання траншу в межах встановленого кредитного ліміту кредитування (договір траншу), за умовами п. 1 якого позивач в межах ліміту кредитної лінії надає відповідачу транш (кредит) 3 200 000 гривень.

Відповідно до п. 2 договору траншу проценти за користування кредитом нараховуються позивачем та сплачуються відповідачем у розмірі 21,9% процентів річних. Проценти надаються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит. Нарахування та сплата процентів, а також зміна розміру відсоткової ставки відбувається у порядку та на умовах, передбачених кредитним договором.

Процент нараховуються позивачем у розмірі, встановленому у договорі про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. Проценти нараховуються у валюті Кредиту. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. (п. 4.3 кредитного договору)

Проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються відповідачем у випадку порушення строку повернення одержаного кредиту (його частини), на частину кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмір, що на 5 процентних пунктів вище, ніж розмір процентів за користування кредитом.( п. 3. договору траншу)

Кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах цього траншу - 22.09.2014 р. (п. 5 договору траншу)

На виконання досягнутих домовленостей та умов кредитного договору та договору траншу, позивач надав відповідачу кредитні кошти в межах ліміту в сумі 3200000 грн., про що свідчать меморіальний ордер 3317940 від 30.12.2013р. та відповідна банківська виписка (рух по рахунку).

У матеріалах справи відсутні докази виконання у повному обсязі та у встановлені строки з боку відповідача зобов'язань за кредитним договором та договором траншу.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов»язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №15-93/17-10/13 від 27.12.2013року, є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем зобов»язання за кредитним договором не виконав в повному обсязі та у встановлені строки, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість, яка складається зі сплати простроченої заборгованості по кредиту в сумі 3200000грн., простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 351395,06грн. Факт наявності заборгованості відповідача на момент із зверненням із позовом до суду першої інстанції підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем .

Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати простроченої заборгованості по кредиту в сумі 3200000грн., простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 351395,06грн., а рішення в цій частині законним та таким, що ґрунтується на чинному законодавстві.

Відповідно до ст.ст.610-611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п. 10.2 договору за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.

За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення кредиту, отриманого в межах траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), пеня не нараховується.

Позивачем при зверненні до суду першої інстанції із позовною заявою були заявлені у тому числі вимоги щодо стягнення пені за прострочення повернення кредиту в сумі 446220,55грн. та пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 530,39грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що пеня не нараховується на суму плати за кредит та суму процентів, які (плата за кредит та проценти), нараховані після настання кінцевого терміну повернення кредиту. Абзацом 2 п. 10.2 кредитного договору не передбачено не нарахування пені на тіло кредиту, в цьому абзаці річ йде тільки про плату за кредит та про проценти, які нараховані після настання кінцевого терміну повернення кредиту. Таким чином позивач безпідставно нарахував пеню на проценти в сумі 318 грн. 13 коп., відтак в задоволені позову у цій частині позивачу відмовлено правомірно та рішення місцевого господарського суду в цій частині є законним та обґрунтованим та підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення пені по кредиту в сумі 446 220 грн. 55 коп. та пені по процентам в сумі 212 грн. 26 коп. та вважає, що рішення господарського суду Харківської області в цій частині підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі - Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено с.Райфайлівка Антрацитівського району Луганської області, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операціяВ» .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Тар АльянсВ» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. В«Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів УкраїниВ» від 30.10.2014р. № 1053-рВ» .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін і набрала законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Законодавець надав зворотню силу Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» з моменту прийняття Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, ці заходи повинні діяти до їх скасування Президентом (ст.1 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» ). Перелік, де проводиться антитерористична операція який був затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. (з урахуванням судових рішень) діяв до 28.07.2015р. до моменту прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 28.07.2015року по справі №К/800/19383/15 про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р.

Тобто у будь-якому випадку позивач неправомірно нарахував пеню за період з 05.05.2014р. по 06.02.2015р.

Колегією суддів не приймаються до уваги посиланя позивача у відзиві на апеляційну скаргу (вхід.№02-48/2409/15 від 15.09.2015року) на те, що судом не повинен застосовуватися Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції» за наступних підстав:

Відповідно до ст. 2 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

Крім того, статтею 1 Закону України В«Про боротьбу з тероризмомВ» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а В«Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведенняВ» , згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Отже, проведення з 07.04.2014р. антитерористичної операції на території Донецької області, до складу якої відноситься м.Слов'янськ, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач, Приватне підприємство «Зернопродукт» зареєстровано за адресою: 84112, Донецька обл., місто Слов'янськ, вулиця Чубаря, будинок 3.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми ст.2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду від 15.07.2015року в частині стягнення з відповідача пені по кредиту за період з 01.08.2014р. по 26.02.2015р. в сумі 446 220 грн. 55 коп. та пені по процентам за період з 05.05.2014р. по 07.09.2014р. в сумі 212 грн. 26 коп., підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення індексу інфляції по простроченому кредиту в сумі 434 120 грн., індексу інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами в сумі 1105 грн. 71 коп., 3 % річних за прострочення строку повернення кредиту в сумі 47770 грн. 68 коп., 3 % річних за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 305 грн. 24 коп., колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказано у п.п.3.1.,3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10 липня 2014 року № 6, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача індексу інфляції по простроченому кредиту в сумі 434 120 грн., індекс інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами в сумі 1105 грн. 71 коп., 3 % річних за прострочення строку повернення кредиту в сумі 47770 грн. 68 коп., 3 % річних за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 305 грн. 24 коп.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/1397/15-г від 15.07.2015року підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Результати апеляційного провадження у справі №908/1397/15-г оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Зернопродукт», м. Слов»янськ на рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/1397/15-г від 15.07.2015року, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/1397/15-г від 15.07.2015року скасувати частково, в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача пені по кредиту в сумі 446 220 грн. 55 коп. та пені по процентам в сумі 212 грн. 26 коп. Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Викласти перший абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства „Зернопродукт" (вул. Чубаря, буд. 3, м. Слов'янськ Донецької області, 84112; код ЄДРПОУ 31349282) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (провулок Шевченка, буд. 12, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00039002) прострочену заборгованість по кредиту в сумі 3 200 000 грн., прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 351 395 грн. 06 коп., індекс інфляції по простроченому кредиту в сумі 434 120грн., індекс інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами в сумі 1 105 грн. 71 коп., 3 % річних за прострочення строку повернення кредиту в сумі 47 770 грн. 68 коп., 3 % річних за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом в сумі 305 грн. 24 коп. та судовий збір в сумі 65794 грн. 73коп.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/1397/15-г від 15.07.2015року, залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (провулок Шевченка, буд. 12, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00039002) на користь Приватного підприємства „Зернопродукт" (вул. Чубаря, буд. 3, м. Слов'янськ Донецької області, 84112; код ЄДРПОУ 31349282) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3448грн.70коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати накази у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий О.В.Кододова

Судді: О.Л.Агапов

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1.позивачу;

1. відповідачу;

1. у справу;

1. апеляційному суду.

1. ГСЗО.