Ухвала

від 16.04.2015 по справі 2а-4248/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/44015/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2012

у справі № 2а-4248/11/1370

за позовом Приватного підприємства „Енергія плюс"

до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області

про визнання неправомірними дій

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Енергія плюс" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області про визнання незаконними, протиправними дії ДПІ у Самбірському районі Львівської області по проведенню документальної невиїзної перевірки ПП „Енергія-Плюс" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП „Західна енергетична спілка" та формування податкових зобов'язань по взаєморозрахунках з ДП „Енерготранссервіс" за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, які викладені в акті перевірки № 493/23-1/32703801 від 05.04.2011; визнання протиправними дій ДПІ у Самбірському районі Львівської області, які полягають у викладенні в акті перевірки № 493/23-1/32703801 від 05.04.2011 протиправних висновків про безтоварність, нікчемність та фіктивність правочинів по придбанні та продажу товарів (послуг) вчинених ПП „Енергія-Плюс" та про визнання ДПІ у Самбірському районі Львівської області того, що у ПП „Енергія-Плюс" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій по придбанню та продажу товарів (послуг) за період грудня 2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість"; зобов'язання ДПІ у Самбірському районі Львівської області відновити детальну інформацію по платнику податку на додану вартість - ПП „Енергія-Плюс" в обліковій картці - розшифровці результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме відновити податковий кредит з податку на додану вартість у звітному періоді - грудні 2010 року в розмірі 258480, 42 грн. та податкове зобов'язання з податку на додану вартість у звітному періоді - грудні 2010 року в розмірі 258000 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Самбірському районі Львівської області № 0000162300 від 15.04.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 480, 42 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 120, 11 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 закрито провадження в справі в частині вимоги зобов'язати ДПІ у Самбірському районі Львівської області відновити детальну інформацію по платнику податку на додану вартість - ПП „Енергія-Плюс" в обліковій картці - розшифровці результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме відновити податковий кредит з податку на додану вартість у звітному періоді - грудні 2010 року в розмірі 258480, 42 грн. та податкове зобов'язання по податку на додану вартість у звітному періоді - грудні 2010 року в розмірі 258000 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ у Самбірському районі Львівської області по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки ПП „Енергія-Плюс" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП „Західна енергетична спілка" та формування податкових зобов'язань по взаєморозрахунках з ДП „Енерготранссервіс" за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 за результатами якої складено акт 493/23-1/32703801, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Самбірському районі Львівської області № 0000162300 від 15.04.2011.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2012 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягають частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП „Енергія-Плюс" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП „Західна енергетична спілка" та формування податкових зобов'язань по взаєморозрахунках з ДП „Енерготранссервіс" за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та складено акт № 493/23-1/32703801 від 05.04.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000162300 від 15.04.2011, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 480, 42 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 120, 11 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП „Західна енергетична спілка" при придбанні та продажу товарів (послуг), товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані, також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено податковий кредит на суму 258480, 42 грн. та завищено податкове зобов'язання на суму 258000 грн.

Висновки перевірки базуються на матеріалах перевірки ПП „Західна енергетична спілка", отриманих від ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, а також на даних АІС „Аудит", „Бест Звіт", „Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та рівні ДПА України".

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що належним та достатнім захистом порушених прав позивача є визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки ПП „Енергія-Плюс" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП „Західна енергетична спілка" та формування податкових зобов'язань по взаєморозрахунках з ДП „Енерготранссервіс" за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 за результатами якої складено акт №493/23-1/32703801 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000162300 від 15.04.2011.

Проте, колегія суддів не може визнати обґрунтованими вказані доводи судових інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій, не перевірено та не досліджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару у ПП „Західна енергетична спілка".

Також не досліджено чи понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувана операція здійснена за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Також, слід враховувати, що пунктами 3, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, (далі - Порядок) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 5.2 розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки в зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абзац 4 пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Крім того, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, що можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки.

Натомість висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. При цьому відповідно до статті 58 Податкового кодексу України питання щодо визначення грошового зобов'язання платникові податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку. При цьому згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником ).

Відповідно до викладеного, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.

Тому як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки.

Водночас, таке право виникає на підставі пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України в зв'язку із самим фактом складення акту безвідносно до його конкретного змісту.

Включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовів щодо протиправності актів перевірки, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь-яких даних, тобто щодо формування змісту актів перевірки.

З урахуванням цього, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не можуть порушувати права платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції та законності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів платника у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку; чи наявні у позивача належні первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом; подальше використання придбаних платником товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Вищевказані обставини залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2012 у справі № 2а-4248/11/1370 задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2012 у справі № 2а-4248/11/1370 скасувати.

Справу № 2а-4248/11/1370 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко