Рішення

від 22.04.2015 по справі 910/23848/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015Справа №910/23848/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція»

До Приватного підприємства «Зіп Транс Буд»

Про стягнення збитків 350 858,48 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Павленко О.Є. - педставник за довіреністю № б/н від 01.12.2014 р.

Цірат К.Г. - представник за довіреністю № б/н від 15.12.2014 р.

від відповідача: Луцков А.В. - представник за довіреністю № б/н від 24.11.2014 р.

Сандига В.В. - представник за довіреністю НАА 904566 від 04.07.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Зіп Транс Буд» (надалі - відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 350 858,48 грн. за втрачений багаж.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/23848/14, розгляд справи призначено на 02.12.2014 р., зобов'язано сторін надати суду певні документи.

У позовній заяві позивач просив суд керуючись ст. 152 Господарського процесуального кодексу України забезпечити позов накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Господарський суд зауважує, що Господарський процесуальний кодекс України не містить статті 152, у відповідності до якої господарський суд наділений повноваженнями забезпечити позов накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні даної вимоги через її безпідставність та необґрунтованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 16.12.2014 р. в порядку ст. 77 ГПК України та в порядку ст. 30 ГПК України викликано для надання пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи в судове засідання - водія-експедитора Приватного підприємства «Зіп Транс Буд» Ткаченка П. І.

08.12.2014 р. через відділ діловодства суду від Головного управління МВС України в місті Києві надійшло повідомлення про приєднання ухвали Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 р. до матеріалів кримінального провадження № 12014100010005711 від 13.07.2014 р.

16.12.2014 р. через відділ діловодства суду надійшло електронне повідомлення № 60 від Ткаченко П.І., про розгляд справи без його участі, в зв'язку зі станом здоров'я.

В судове засідання 16.12.2014 р. представники сторін з'явились та надали усні пояснення по суті спору, вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконали у повному обсязі. Водій-експедитор Приватного підприємства «Зіп Транс Буд» в судове засідання не з'явився, про свою відсутність суд повідомив.

В судовому засіданні 16.12.2014 р. представник позивача подав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд дійшов висновку про розгляд питання про вжиття заходів до забезпечення позову після переходу до вирішення справи по суті.

За результатами судового засідання 16.12.2014 р. суд дійшов висновку про зупинення на підставі ст. 79 ГПК України провадження у справі № 910/23848/14 до розгляду Господарським судом міста Києва господарської справи № 910/19034/14 по суті.

19.12.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від ПП «Зіп Транс Буд» надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ч. 2 ст. 81 ГПК України, оскільки Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/19034/14 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих ж підстав.

Розпорядженням № 04-23/154 від 23.02.2015 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу № 910/23848/14 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

18.02.2015 р. позивачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про поновлення провадження у справі № 910/23848/14 в зв'язку з набранням рішенням Господарського суду Києва від 02.02.2015 р. у справі № 910/19034/14 законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 р. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження, поновлено провадження у справі № 910/23848/14 та призначено її до розгляду на 08.04.2015 р.

В судовому засіданні 08.04.2015 р. позивачем було підтримано подану ним 06.03.2015 р. через відділ діловодства суду заяву про уточнення позовних вимог.

Розглянувши вказану заяву суд відзначив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

У п. 3 інформаційного листа від 02.06.06. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» Вищий господарський суд України зазначив, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Тобто, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Таким чином, з наведеного вбачається, що пред'явивши спочатку до стягнення суму грошових коштів в розмірі 350 858,48 грн. за втрачений багаж, позивач не в праві пред'являти додаткові позовні вимоги, про які не йшлося в позовній заяві, а саме, щодо стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 12 747,03 грн. які за твердженням позивача є курсовою різницею вартості втраченого вантажу і яку відповідач повинен сплатити замовнику за рішенням суду у справі № 910/19034/14.

Таким чином, суд відмовив позивачу в задоволенні заяви позивача № б/н від б/д, поданої 06.03.2015 р. через відділ діловодства суду.

Крім того, в заяві № б/н від б/д, поданої 06.03.2015 р. через відділ діловодства суду позивачем викладено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке повністю дублює заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, подану позивачем 16.12.2014 р., та розгляд якої суд відклав.

В судовому засіданні 08.04.2015 р. позивач підтримав свої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач проти їх задоволення заперечував.

Розглянувши в судовому засіданні 08.04.2015 р. заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відзначив наступне.

Відповідно до вказаних заяв позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти на розрахунковому рахунку відповідача та накласти заборону на продаж та передачу в оренду транспортних засобів відповідача.

Обґрунтовуючи подані заяви позивач вказува на те, що оскільки відповідач ухиляється від відшкодування позивачу понесених ним збитків, то є всі підстави вважати, що відповідач буде ухилятись і від виконання рішення в даній справі.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі № 6/166 від 13.08.2008 р.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення позивача про те, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду в даній справі не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, останнім не доведено, що майно та грошові кошти, які є у відповідача на момент прийняття рішення у справі № 910/23848/14, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того суд акцентує увагу на тому, що нормами ст. 67 ГПК України не передбачено можливості вжиття двох заходів до забезпечення позову одночасно - накладення арешту на грошові кошти та заборони вчиняти дії, у разі пред`явлення однієї майнової вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.04.2015 р. подав суду клопотання про зупинення провадження у справі № 910/23848/14 на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до набрання рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/15/15-ц за позовом ПП «Зіп Транс Буд» до громадянина Ткаченка П.І. (водія-експедитора) про стягнення матеріальних збитків за втрату вантажу на суму 439 820,59 грн.

У відповідності до ч. 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно з п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/23848/14, господарський суд відмовляє в його задоволенні, оскільки на спірні договірні стосунки у даній справі не впливають спірні договірні стосунки у справі № 361/15/15-ц за позовом ПП «Зіп Транс Буд» до громадянина Ткаченка П.І. (водія-експедитора) про стягнення матеріальних збитків за втрату вантажу на суму 350 858,48 грн., яка розглядається Броварським міськрайонним судом Київської області.

В судовому засіданні 08.04.2015 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 16.04.2015 р.

Представники позивача в судовому засіданні 16.04.2015 р. підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 16.04.2015 р. подали письмові пояснення по суті спору, які суд залучив до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.04.2015 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву до 22.04.2015 р. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 22.04.2015 р. підтримав позовні вимоги повністю та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 22.04.2015 проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Розглянувши подане 19.12.2014 р. через відділ діловодства ПП «Зіп Транс Буд» клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ч. 2 ст. 81 ГПК України, оскільки Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/19034/14 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих ж підстав, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки Господарським судом міста Києва розглядався спір справі № 910/19034/14 за участю інших сторін, зокрема - Товариства з обмеженою відповідальністю «Південнобузький паливний термінал» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція», про інший предмет спору, зокрема - про стягнення збитків у сумі 363 605,51 грн., та з інших підстав, зокрема - у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків ТОВ «Укрінтерекспедиція» за договором транспортного експедирування № 700 від 18.12.2013 р.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14363/14.

У судовому засіданні 22.04.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південнобузький паливний термінал» (надалі - Покупець) та Обществом с ограниченною ответственностью «Газпромнефть-смазочные материалы» (надалі - Продавець) укладено контракт № СМ-13/01100/165/Д (надалі - Контракт), відповідно якого Продавець зобов'язався поставити товар - нафтопродукти, технічні та експлуатаційні рідини, а Покупець оплатити їх.

18.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південнобузький паливний термінал» (надалі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» (надалі - Експедитор) укладено договір № 700 транспортного експедирування (надалі - Договір), відповідно до умов якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пунктів 2.1.2., 2.1.5. Договору, Експедитор зобов'язався укласти від свого імені договори перевезення вантажу та інші договори, пов'язані з перевезенням, брати на себе відповідальність за збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантажоодержувачу.

У випадку втрати, пошкодження вантажу при перевезенні експедитор відшкодовує клієнту вартість втраченого або пошкодженого вантажу (п. 4.3. Договору).

09.06.2014 р. та 10.06.2014 р. були укладені додатки № П-007 та № П-008 до контракту № СМ-13/01100/165/Д від 09.12.2013 р., в яких, з урахуванням доповнень до них від 25.06.2014 р., сторони погодили, що Продавець поставляє в строк до 15.07.2014 р. нафтопродукти, технічні та експлуатаційні рідини, а Покупець сплачує вартість поставки в строк до 27.06.2014 р. Вартість товару за додатком № П-007 від 09.06.2014 р. до контракту складає 23 887,22 доларів США, а вартість товару за додатком № П-008 від 10.06.2014 р. до контракту складає 22 979,12 доларів США.

Відповідно до рахунку-проформи № 606 від 08.07.2014 р., митної декларації № 5040060000/2014/4083, декларації на товари № 10117010/080714/0001931, міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 275300, вартість втраченого товару складає 22 810,48 доларів США.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Південнобузький паливний термінал», вартість вантажу визначеного в додатках № П-007 та № П-008 було оплачено в два транші, зокрема:

- 18.06.2014 р. було придбано іноземну валюту в розмірі 23 887,22 доларів США, відповідно до заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів № 9 від 18.06.2014 р., за курсом 11,98 грн. за 1 долар США та перерахував 23 887,22 доларів США згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті № 11 від 18.06.2014 р., Продавцю товару за контрактом № СМ-13/01100/165/Д від 09.12.2013 р. та додатком № П-007 від 09.06.2014 р. до Контракту (з яких 21 262,24 доларів США за поставку товару відповідно до рахунку-проформи № 606 від 08.07.2014 р., еквівалент яких складає 21 262,24 грн. х 11,98 грн. = 254 721,64 грн.). При цьому, за придбання 21 262,24 доларів США було сплачено банку комісію у розмірі 0,3 % від еквівалента в гривні у сумі 764,17 грн. та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з купівлею іноземної валюти - 0,50 % від еквівалента у гривні в розмірі 1 273,60 грн.

- 27.06.2014 р. позивач придбав іноземну валюту в розмірі 22 979,12 доларів США, відповідно до заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів № 10 від 27.06.2014 р., за курсом 11,85 грн. за 1 долар США та перерахував 22 979,12 доларів США згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті № 12 від 27.06.2014 р. Продавцю товару за контрактом № СМ-13/01100/165/Д від 09.12.2013 р. та додатком № П-008 від 10.06.2014 р. до Контракту (з яких 1 548,24 доларів США за поставку товару відповідно до рахунку-проформи № 606 від 08.07.2014 р.; еквівалент яких складає 1548,24 х 11,85 грн. = 18 346,64 грн.). При цьому, за придбання 1 548,24 доларів США було сплачено банку комісію у розмірі 0,3 % від еквіваленту в гривні в сумі 55,04 грн. та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з купівлею іноземної валюти - 0,50 % від еквівалента у гривні в розмірі 91,73 грн.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Південнобузький паливний термінал» відповідно до платіжного доручення № 3086 від 10.07.2014 р. були сплачені митно-брокерські послуги в сумі 880,00 грн.; відповідно до платіжного доручення № 3085 від 10.07.2014 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 р. № 1221 - утилізаційний збір в розмірі 20 112,00 грн. та відповідно до платіжного доручення № 3082 від 09.07.2014 р. перераховано переплату митних платежів у сумі 59 600,00 грн., яка включає в себе 54 613,66 грн. податку на додану вартість за вартість втраченого вантажу.

02.07.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Південнобузький паливний термінал» надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» заявку № 6 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким: пункт завантаження: Російська федерація, м. Ярославль; пункт розвантаження: Україна, м. Одеса, Новомосковська дорога, 23/4; назва та вага вантажу: оливи моторні та індустріальні в асортименті, мастила вага брутто 20-20,6 т.; тип рухомого складу: тент; дата завантаження: 08.07.2014; адреса завантаження: Російська федерація, м. Ярославль, вул. Пожарського, 66; вантажовідправник: ТОВ «Волга-Логістік», вантажоодержувач: ТОВ «Південнобузький паливний термінал».

На виконання умов договору № 700 від 18 грудня 2013 р. та заявки № 6 від 02.07.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» (надалі - Експедитор) уклало з Приватним підприємством «Зіп Транс Буд» (надалі - Перевізник) договір перевезення вантажу № 2639/1 від 07.02.2014 п. (надалі - Договір перевезення), відповідно до умов якого Перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж, який належить клієнтам - замовникам послуг Експедитора, до пункту призначення та видати особі, яка має право на одержання вантажу.

Відповідно до п. 1.2. Договору перевезення, умови перевезення вантажів, обсяги, строки доставки, пункт призначення, провізна плата та інші умови конкретизуються у заявці (додається), яка є невід'ємною частиною цього Договору. Заявка підписується Експедитором та надсилається Перевізнику факсом або електронною поштою. Здійснення перевезення Перевізником є підтвердженням факту отримання заявки та ознайомлення з її текстом та особливими умовами, якщо такі є.

Пунктом 1.3. Договору перевезення встановлено, що перевезення вантажів та відповідальність сторін визначаються цим Договором, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (надалі - Конвенція КДПВ), Цивільним кодексом України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Згідно з п. 2.2.4. Договору перевезення, Перевізник зобов'язується відповідати за збереження прийнятого до перевезення вантажу, його втрату, нестачу, псування або пошкодження, а також своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантаж отримувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній, CMR.

Перевізник зобов'язаний негайно повідомляти Експедитора в письмовій формі про виникнення будь-яких інцидентів при виконанні перевезення (затримка, пошкодження, ДТП тощо), а також простої транспортних засобів під завантаженням/розвантаженням понад строк, зазначений у п. 2.1.3. цього Договору (п. 2.2.6. Договору перевезення).

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Зіп Транс Буд» надало під завантаження автомобіль Івеко , державний номер АА 3266 ІТ, з напівпричепом, державний номер АА 6184 ХТ, завантажило обумовлений вантаж (нафтопродукти, технічні та експлуатаційні рідини) відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 275300 на суму 22 810,48 доларів США 08.07.2014 р. у м. Ярославль, Російська Федерація, і вирушило до місця призначення. Даний вантаж перетнув російсько-український кордон 09.07.2014 р. Однак, до пункту призначення - м. Одеса (Україна) вчасно не прибув.

12.07.2014 р. напівпричіп, державний номер АА 6184 ХТ, з товаром було викрадено в м. Києві по вул. Саперно-Слобідська, 104, про що 13.07.2014 р. Перевізник усно (по телефону) проінформував Експедитора.

Листом від 13.07.2014 р. Експедитор повідомив Клієнта про те, що 12.07.2014 близько о 2 годині ночі була скоєна крадіжка напівпричепа АА6184ХТ з всім його змістом, вантажем, обумовленим контрактом №СМ-13/01100/165/Д від 09.12.2013.

В ході переговорів з відповідачем щодо розшуку напівпричепа з вантажем позивач отримав копію пояснення водія та копію листа відповідача від 14.07.2014 р. № 0714/1, адресовану митним органам, в якому повідомлялось про відкрито кримінальне провадження від 12.07.2104 р. № 25116 ВКР Голосіївського РУ ГУ МВС України в М. Києві по факту крадіжки напівпричепа, державний номер АА 6184 ХТ, з вантажем.

01.08.2014 р. позивач отримав претензію від Замовника - ТОВ «Південобузький паливний термінал» від 21.07.2014 р. на відшкодування суми втраченого вантажу в розмірі 350 858,48 грн.

У зв'язку з втратою вантажу під час перевезення відповідачем, 08.08.2014 р. позивач пред'явив зустрічну претензію з супровідними документами відповідачу з пропозицією відшкодувати вартість втраченого вантажу в розмірі 350 858,48 грн. для подальшого розрахунку з Замовником - власником вантажу.

Однак, відповідач не отримав цінний лист, яким були направлені претензія та супровідні документи, у зв'язку з чим кореспонденція повернулась на адресу позивача 10.09.2014 р. із зазначенням «за закінченням терміну зберігання».

На момент подачі позову в даній справі вантаж не розшукано, а позивач поніс збитки, які відшкодував ТОВ «Південнобузький паливний термінал» у розмірі 350 858,48 грн., відповідно до платіжного доручення № 7401 від 24.09.2014 р.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Зіп Транс Буд» про стягнення грошових коштів в розмірі 350 858,48 грн. за втрачений багаж.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

При цьому, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст. 932 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

За порушення зобов'язання за договором транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України експедитор несе відповідальність відповідно до глави 51 цього Кодексу (правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання).

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 618 (Глави 51) ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

У зв'язку з цим, враховуючи, що відповідно до п. 4.3 договору транспортного експедирування № 700 від 18.12.2013 р. ТОВ «Укрінтрекспедиція» взяло на себе відповідальність за збереження вантажу в дорозі, ТОВ «Південнобузький паливний термінал» пред'явило йому претензію від 21.07.2014 р. на суму 350 858,48 грн., яка складається з вартості вантажу з ПДВ в сумі 327 681,94 грн. у перерахунку в національну валюту (21 262,24 доларів США х 11,98 грн.) + (1 548,24 доларів США х 11,85 грн.) = 25 4721,64 грн. + 18 346,64 грн. = 273 068,28 грн. + ПДВ - 5 4613,66 грн. = 327 681,94 грн.) комісії банку за придбання іноземної валюти в сумі 819,21 грн.; пенсійного збору в сумі 1 365,33 грн.; вартості митно-брокерських послуг в сумі 880,00 грн. та утилізаційного збору в сумі 20 112,00 грн.

Позивач поніс збитки, відшкодувавши їх ТОВ «Південнобузький паливний термінал» в розмірі 350 858,48 грн. відповідно до платіжного доручення № 7401 від 24.09.2014 р.

Вищезазначене було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/19034/14.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Факти, які встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 02.02.2015 року в справі № 910/19034/14, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Як зазначено вище, одним з правових наслідків порушення зобов'язання згідно статті 611 Цивільного кодексу України є відшкодування збитків.

Так, збитками в силу вимог статті 22 Цивільного кодексу України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до п. 1 і п. 2 Конвенції від 19.05.1956 р. «Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів» (КДПВ), Перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що сталося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а також за запізнення доставки; Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата вантажу, його пошкодження або запізнення сталися з вини правомочної за договором особи, внаслідок наказу останньої, не викликаною будь-якою провиною перевізника, яким-небудь дефектом самого вантажу або обставинами, уникнути які перевізник не міг і наслідки яких він не міг передбачити.

Згідно з ч. 1 статті 18 Конвенції від 19.05.1956 р. «Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів» (КДПВ), на перевізнику лежить тягар доказу того, що втрата вантажу, його пошкодження або запізнення були викликані обставинами, зазначеними у пункті 2 статті 17.

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до п. 2 ст. 925 Цивільного кодексу України, позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

У відповідності до ч. 1 і ч 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).

Відповідач заперечує позовні вимоги, посилаючись на те, що позивач не довів наявність збитків, які були завдані саме ПП «Зіп Транс Буд», особу, яка завдала збитки, її вину, причинний зв'язок між збитками та діями (бездіяльністю) особи, що їх заподіяла. Крім того відповідач свої заперечення обґрунтував тим, що відповідальною особою за збереження вантажу під час перевезення був водій-експедитор ПП «Зіп Транс Буд» - Ткаченко П.І., який несе повну матеріальну відповідальність на підставі трудового договору № 07/01-14 від 01.07.2014 р., договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 07/01-14 від 01.07.2014 р. та акту приймання-передачі матеріальних цінностей № 3266.

Господарський суд не приймає доводи відповідача, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекпдиція» існували договірні стосунки з Приватним підприємством «Зіп Транс Буд», з яких випливають господарські права та обов'язки, а не з фізичною особою - громадянином Ткаченком П.І.

Враховуючи вищенаведене, та умови п. 2.2.4. Договору перевезення, відповідно до якого Перевізник зобов'язується відповідати за збереження прийнятого до перевезення вантажу, його втрату, нестачу, псування або пошкодження, а також своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантаж отримувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній, CMR, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» про стягнення з Перевізника - Приватного підприємства «Зіп Транс Буд» понесених збитків у розмірі 350 858,48 грн., понесених за втрату вантажу, які позивач сплатив власнику вантажу.

Отже, виходячи з вищенаведеного відповідач, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу, зобов'язаний компенсувати позивачу витрати, пов'язані втратою вантажу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані докази та пояснення в сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» до Приватного підприємства «Зіп Транс Буд» про стягнення збитків за втрачений вантаж у розмірі 350 858,48 грн., підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Зіп Транс Буд» (03028, м. Київ, вул. Стратегічне шосе, 11, кв. 43, код ЄДРПОУ 35291053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 32734850) 350 858 (триста п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 48 коп. збитків, та 7 017 (сім тисяч сімнадцять) грн. 17 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя Т.М. Ващенко