Рішення

від 27.04.2015 по справі 904/5800/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.15р. Справа № 904/5800/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Турія", с. Горяні, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 20 493,12 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача: Тулінов І. І. - представник (дов. 13/28-06 від 05.01.15 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Турія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради про стягнення заборгованості за договором оренди автомобіля № 03/01-11 від 03.01.2011 у розмірі 20 493,12 грн., з яких основний борг - 18 000,00 грн., інфляційні витрати - 990,00 грн., 3% річних - 1 503,12 грн. за період з 03.01.2011 по 03.01.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди автомобіля 03/01-11 від 03.01.2011, в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2014 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.08.2014.

27.08.2014 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з огляду на наступне. 03.01.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 03/01-12 з тим самим предметом, умовами та ціною, що у договорі № 03/01-11 від 03.01.2011, що свідчить про закінчення дії попереднього договору. Згідно додаткової угоди № 1/Р-03 від 03.01.2012 до договору № 03/01-12 від 03.01.2012, сторони припинили дію договору з 12.06.2014 та узгодили, що на момент припинення договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також невиконаних сторонами зобов'язань.

Відповідач зазначає, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 було порушено провадження у справі №904/397/13-г про банкрутство відповідача, а тому з урахуванням ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" нарахування індексу інфляції та 3% проценти річних є неправомірним.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 27.08.2014 на 22.09.2014.

22.09.2014 у судовому засіданні оголошено перерву на 06.10.2014.

23.09.2014 було зроблено запит судді Господарського суду Дніпропетровської області Калиниченко Л.М. щодо надання інформації про результат розгляду справи № 904/397/13-г про банкрутство.

24.09.2014 суддя Калиниченко Л.М. надала відповідь, в якій зазначає, що ухвалою від 14.01.2013 господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі № 904/397/13-г за заявою Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

02.10.2014 представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначає, що посилання відповідача на укладений сторонами договір № 03/01-12 як на підставу припинення зобов'язань за попереднім договором є недоречними, адже жоден пункт укладеного договору № 03/01-12 не поширюється на зобов'язання передбачені договором № 03/01-11.

02.10.2014 представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 18 000,00 грн. основний борг, 2 164,50 грн. інфляційні втрати та 1 553,24 грн. 3% річних.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

06.10.2014 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що надані позивачем акти приймання та здавання виконаних робіт та рахунки не містять інформації про номери договору до яких вони були виставлені (оскільки на той момент діяло два договори), окрім того позивачем не надано жодного доказу фактичної передачі самого транспортного засобу відповідачу згідно договору № 03/01-11 від 03.01.2011. Також відповідачем заявлено клопотання відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу про застосування строку позовної давності.

Розпорядженням керівника апарату суду № 612 від 06.10.2014 у зв'язку з відпусткою судді Золотарьової Я.С. та відповідно до п.3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу № 904/5800/14 передано на розгляд судді Ярошенко В.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 27.10.2014 (суддя Ярошенко В.І.).

Відповідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2014 та доповідної записки від 14.10.2014 у зв'язку з усуненням обставин, які обумовили відсутність судді Золотарьової Я.С., справу № 904/5800/14 повернуто до розгляду судді Золотарьовій Я.С.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2014 прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 27.10.2014.

27.10.2014 представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем не тільки відсутня, але й наявна переплата у розмірі 6 500,00 грн., що підтверджується актом Державної фінансової інспекції № 06-21/09 від 06.12.2013 та вимогою № 04-06-05-15/305 від 15.01.2014.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 27.10.2014 на 17.11.2014.

17.11.2014 представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів для надання додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 29.12.2014 та розгляд справи відкладено на 01.12.2014.

01.12.2014 представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідач до відзиву надав ухвалу від 14.01.2013 по справі № 904/397/13-г про порушення відносно відповідача справи про банкрутство. Згідно загальнодоступної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації вбачається, що останнє засідання по справі № 904/397/13-г відбулось 14.10.2014 на якому ініціюючого кредитора зобов'язано надати підтвердження про друкування в офіційному виданні інформації про банкрутство до 29.10.2014. Інформація щодо виконання ініціюючим кредитором покладеного на нього судом відсутня.

02.12.2014 було зроблено запит судді Господарського суду Дніпропетровської області Калиниченко Л.М. щодо надання інформації чи було по справі № 904/397/13-г здійснено оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

03.12.2014 суддя Калиниченко Л.М. надала відповідь, в якій зазначає, справа № 904/397/13-г за заявою Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради про визнання банкрутом Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради перебуває на стадії розпорядження майном боржника. Ухвалою від 04.11.2014 господарський суд Дніпропетровської області призначив судове засідання на 18.11.2014 та зобов'язав ініціюючого кредитора надати до господарського суду Дніпропетровської області докази подачі до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради. У зв'язку з надходженням апеляційної скарги, справа 904/397/13-г була направлена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду 11.11.2014, станом на 03.12.2014 до господарського суду не надходили вказані вище докази.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 було зупинено провадження по справі № 904/5800/14 та призначено судову експертизу. Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлені наступні питання:

1 Чи підтверджується документально заборгованість Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Турія" за оренду автомобіля ВАЗ 21093 2002 р.в., державний номер 835-11 АВ по договору оренди № 03/01-11 від 03.01.2011 у загальному розмірі 18 000,00 грн., розрахунок якої надано до позову (а.с.7)?

2. Якщо заборгованість у вказаній сумі не підтверджується, то якою є фактична заборгованість Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Турія" за оренду автомобіля ВАЗ 21093 2002 в., державний номер 835-11 АВ по договору оренди № 03/01-11 від 03.01.2011 за період з січня 2011 по грудень 2011?

15.01.2015 від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз до господарського суду надійшов лист № 09/41/42/146 від 15.01.2015, в якому експерт просить суд забезпечити виконання попередньої оплати судової експертизи № 41/42-15, відповідно до рахунку та актів попереднього розрахунку вартості висновку судового експерта, які направлені на адресу платника.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2015 зобов'язано позивача в строк до 10.02.2015 провести попередню оплату судової експертизи № 41/42-15, згідно направленого на його адресу оригіналу рахунку № Рах-0040 від 14.01.2014 на оплату експертизи.

09.04.2015 від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз до господарського суду надійшли матеріали справи та лист № 41/42-15 від 08.04.2015, в якому зазначено, що експертиза не була проведено, у зв'язку з тим, що оплата експертизи не була здійснена.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2015 поновлено провадження у справі №904/5800/14 з 27.04.2015. Справу призначено до розгляду в засіданні на 27.04.2014.

Позивач 27.04.2015 у судове засідання, призначене для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Турія" (орендодавець) та Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (орендар) було укладено договір оренди автомобіля № 03/01-11 (а.с.9).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне використання автомобіль: Легковий автомобіль марки: ВАЗ 21093 2002 року випуску, державний номер 835-11 АВ, вартість автомобіля 22 423,00 грн.

Пунктом 3.1 договору строк оренди становить один рік з моменту прийняття об'єкта оренди.

Відповідно до пункту 4.1 договору розмір орендної плати за весь об'єкт оренди в цілому становить 1 500,00 грн. у місяць.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що орендна плата оплачується орендарем щомісячно (поквартально) готівкою через касу орендодавця (або в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця) не пізніше 10 числа кожного місяця (квартала).

Акт приймання-передачі об'єкта оренди у матеріалах справи відсутній. Але між позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-здавання виконаних робіт:

- № 024 від 01.07.2011 на суму 9 000,00 грн.;

- № 025 від 29.07.2011 на суму 1 500,00 грн.;

- № 032 від 31.08.2011 на суму 1 500,00 грн.;

- № 044/1 від 30.09.2011 на суму 1 500,00 грн.;

- № 053 від 31.10.2011 на суму 1 500,00 грн.;

- № 061 від 30.11.2011 на суму 1 500,00 грн.;

- № 068 від 31.12.2011 на суму 1 500,00 грн. (а.с.12-18).

Відповідно до цих актів відповідач орендував автомобіль ВАЗ 21093 у період з 03.01.2011 по 03.01.2012 з щомісячною оплатою у розмірі 1 500,00 грн.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату вищезазначених актів приймання-здавання виконаних робіт (а.с.19-25).

05.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Турія" (орендодавець) та Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (орендар) було укладено договір оренди автотранспорту № 05/01-11 (а.с.65).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець зобов'язується надати орендарю у строкове користування автомобіль ВАЗ 21093, державний номер 83-511 АВ, 2002 року випуску. За користування майном орендар зобов'язується оплачувати орендну плату у розмірі 500 грн. щомісячно.

Таким чином, господарський суд, проаналізувавши вищезазначені договори, дійшов висновку, що дані, що містяться у актах приймання-здавання виконаних робіт, узгоджуються з тими даними, які визначені договором № 03/01-11 від 03.01.2011. Так, зокрема у актах визначено, що замовник користувався автомобілем ВАЗ 21093 на умовах оренди за ціною 1 500,00 грн. на місяць. протягом періоду, який визначено договором.

Натомість будь-яких первинних документів щодо виконання договору № 05/01-11 від 05.01.2011, а саме: актів приймання-передачі, актів виконання робіт, рахунків сторони до матеріалів справи не надали. Тому є підстави вважати, що сторони виконували саме договір № 03/01-11 від 03.01.2011, а не договір № 05/01-11 від 05.01.2011.

03.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Турія" (орендодавець) та Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (орендар) було укладено договір оренди автомобіля № 03/01-12 (а.с.34).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне використання автомобіль: Легковий автомобіль марки: ВАЗ 21093 2002 року випуску, державний номер 835-11 АВ, вартість автомобіля 22 423,00 грн.

Пунктом 3.1 договору строк оренди становить один рік з моменту прийняття об'єкта оренди.

Відповідно до пункту 4.1 договору розмір орендної плати за весь об'єкт оренди в цілому становить 1 500,00 грн. у місяць.

03.01.2012 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1/Р-03 до договору № 03/01-12 від 03.01.2012, відповідно до якої сторони дійшли згоди припинити дію договору з 12.06.2014 та узгодили, що на момент припинення договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також невиконаних сторонами зобов'язань.

Договір № 03/01-12 від 03.01.2012 і договір № 03/01-11 від 03.01.2011 є самостійними договорами. Договір № 03/01-12 від 03.01.2012 не вносить зміни до договору № 03/01-11 від 03.01.2011 та не припиняє його дію.

Таким чином, й додаткова угода № 1/Р-03 від 03.01.2012 стосується лише правовідносин сторін, які склались у ході виконання договору № 03/01-12 від 03.01.2012. Дія цієї додаткової угоди ніяким чином не впливає на умови договору № 03/01-11 від 03.01.2011. Позивач ґрунтує свої позовні вимоги лише на договорі № 03/01-11 від 03.01.2011.

Тому доводи відповідача в цій частині спростовуються наявними у справі доказами.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.2 договору, строк оплати орендних платежів є таким, що настав, а саме:

- за актом № 024 від 01.07.2011 на суму 9 000,00 грн. - 10.07.2011;

- за актом № 025 від 29.07.2011 на суму 1 500,00 грн. - 10.08.2011;

- за актом № 032 від 31.08.2011 на суму 1 500,00 грн. - 10.09.2011;

- за актом № 044/1 від 30.09.2011 на суму 1 500,00 грн. - 10.10.2011;

- за актом № 053 від 31.10.2011 на суму 1 500,00 грн. - 10.11.2011;

- за актом № 061 від 30.11.2011 на суму 1 500,00 грн. - 10.12.2011;

- за актом № 068 від 31.12.2011 на суму 1 500,00 грн. - 10.01.2012.

У судовому засіданні 06.10.2014 представник відповідача подав клопотання про застосування строків позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України до суми заборгованості, яка виникла до серпня 2011.

Відповідно до статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.

Отже, до майново-господарських зобов'язань, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь іншої сторони або утриматися від певної дії) має застосовуватися позовна давність, строки якої визначені Цивільним кодексом України.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, а саме, строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, встановлена вимогами статті 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було підписано акт звіряння взаємних розрахунків від 04.04.2012 (а.с.51) за актами приймання-здавання виконаних робіт:

- № 024 від 01.07.2011 на суму 9 000,00 грн.;

- № 025 від 29.07.2011 на суму 1 500,00 грн.;

- № 044/1 від 30.09.2011 на суму 1 500,00 грн.;

- № 061 від 30.11.2011 на суму 1 500,00 грн.;

- № 068 від 31.12.2011 на суму 1 500,00 грн., чим відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем. Тобто, перебіг позовної давності за цими актами перервався.

Частинами 1 та 3 статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Отже, оскільки 06.08.2014 було порушено провадження по справі, тому позивач звернувся із позовом в межами трирічного строку.

Щодо застосування строку позовної давності до актів приймання-здавання виконаних робіт № 032 від 31.08.2011 на суму 1 500,00 грн. та № 053 від 31.10.2011 на суму 1 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк оплати орендного платежу за актом № 032 від 31.08.2011 на суму 1 500,00 грн. є таким, що настав 10.09.2011. Тобто, перебіг позовної давності розпочався 11.09.2011.

Строк оплати орендного платежу за актом № 053 від 31.10.2011 на суму 1 500,00 грн. є таким, що настав 10.11.2011. Тобто, перебіг позовної давності розпочався 11.10.2011.

Таким чином, як вже зазначалось, провадження у справі було порушено 06.08.2014, а отже позивач звернувся із позовом в межах трирічного строку позовної давності.

Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності не сплив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 000,00 грн.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у розмірі 18 000,00 грн. від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18 000,00 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% річних за період з 11.08.2011 по 05.08.2014 у сумі 1 553,24 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2011 по липень 2014 у сумі 2 164,50 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалою від 14.01.2013 господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі про банкрутство № 904/397/13-г за заявою Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради. Вказаною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 14.11.2012, встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З 19.01.2013 набрала законну силу нова редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 19.01.2013, встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Але, пунктом 1 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 19.01.2013, встановлено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, оскільки провадження по справі про банкрутство № 904/397/13-г було порушено до набрання чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 19.01.2013, тому до боржника та його кредиторів слід застосовувати ту редакцію, яка діяла станом на час винесення ухвали про порушення справи про банкрутство, а саме від 04.11.2012.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 04.11.2012 не передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції та 3 % річних.

Отже доводи відповідача в цій частині не приймаються судом до уваги.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача (а.с.53-60), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 553,24 грн. та інфляційних втрат у сумі 2 164,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21а; ідентифікаційний код 03341305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Турія" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Горянівське, вул. Горянівська, 1; ідентифікаційний код 32354225) - 18 000,00 грн. основний борг, 2 164,50 грн. інфляційні втрати, 1 553,24 грн. 3% річних, 1 827,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 28.04.2015

Суддя Я.С. Золотарьова