Постанова

від 15.07.2015 по справі 904/5800/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2015 року Справа № 904/5800/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Широбокової Л.П., Кузнецової І.Л.,

секретар судового засідання: Герун Т.О.,

представники сторін:

від позивача представник у судове засідання не з'явився;

від відповідача: Скобелєва С.Г., представник, довіреність №80/28-06 від 08.06.2015 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2015 року у справі №904/5800/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "підприємство Турія", с.Горянівське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до відповідача комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 20 493 грн. 12 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "підприємство Турія" (надалі- ТОВ "підприємство Турія"), з урахуванням уточнень позовних вимог, звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (надалі - КП "Дніпроводоканал" ДМР) на свою користь 18 000 грн. основного боргу, 2 164 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 1 553 грн. 24 коп. 3% річних та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2015 року у справі №904/5800/14 (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено; з КП "Дніпроводоканал" ДМР на користь ТОВ "підприємство Турія" стягнуто 18 000 грн. основного боргу, 2 164 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 1 553 грн. 24 коп. 3% річних та 1 827 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, судові витрати по справі віднести на позивача.

Апелянт в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Позивач на виклик суду не з'явився, відзив на апеляційну скаргу на вимогу суду не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином (а.с.154), з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутністю.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між ТОВ "підприємство Турія" та КП "Дніпроводоканал" ДМР укладений договір оренди автомобіля № 03/01-11 від 03.01.2011 року (надалі - договір-1), за умовами якого орендодавець (позивач у справі) надає, а орендар (відповідач у справі) приймає у строкове платне використання легковий автомобіль марки ВАЗ 21093 2002 року випуску, державний номер 835-11 АВ вартість якого складає 22 423 грн. та який належить позивачу на праві власності.

Строк оренди становить один рік з моменту прийняття об'єкта оренди (п.3.1 договору-1).

Відповідно до п. 4.1 договору-1 розмір орендної плати за об'єкт оренди становить 1 500 грн. в місяць.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно (щоквартально) готівкою через касу орендодавця або в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця (квартала) (п.4.2 договору-1).

Між ТОВ "підприємство Турія" (орендодавцем) та КП "Дніпроводоканал" ДМР (орендарем) укладено договір оренди автотранспорту № 05/01-11 05.01.2011 року (надалі договір-2) строком дії з 05.01.2011 року по 31.12.2011 року, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати орендарю у строкове користування автомобіль марки ВАЗ 21093, державний номер 835-11 АВ, 2002 року випуску, за користування якого орендар, в свою чергу, зобов'язався оплачувати орендну плату в розмірі 500 грн. щомісячно.

Сторонами також укладено договір оренди автомобіля №03/01-12 від 03.01.2012 року (надалі договір-3), об'єктом якого є автомобіль марки ВАЗ 21093, 2002 року випуску, державний №83-511 АВ, що припинив свою дію 12.06.2012 року за узгодженням орендодавця та орендаря додатковою угодою №1/р-03 від 12.06.2012 року до нього.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

Сторонами підписані та скріплені печатками акти приймання-здавання виконаних робіт з оренди автомобілів ВАЗ 21070 та ВАЗ 21093 № 024 від 01.07.2011 року, № 025 від 29.07.2011 року, № 032 від 31.08.2011 року, № 044/1 від 30.09.2011 року, № 053 від 31.10.2011 року, № 061 від 30.11.2011 року, № 068 від 31.12.2011 року, з яких вбачається за позивачем в період: липень - грудень 2011 року надані відповідачу послуги з оренди автомобіля ВАЗ 21093 на загальну суму 18 000 грн.

Таким чином, у відповідності до п. 4.2 договору-1, строк оплати орендних платежів за надані послуги є таким, що настав:

- за актом № 024 від 01.07.2011 року на суму 9 000 грн. - 10.07.2011 року;

- за актом № 025 від 29.07.2011 року на суму 1 500 грн. - 10.08.2011 року;

- за актом № 032 від 31.08.2011 року на суму 1 500 грн. - 10.09.2011 року;

- за актом № 044/1 від 30.09.2011 року на суму 1 500 грн. - 10.10.2011 року;

- за актом № 053 від 31.10.2011 року на суму 1 500 грн. - 10.11.2011 року;

- за актом № 061 від 30.11.2011 року на суму 1 500 грн. - 10.12.2011 року;

- за актом № 068 від 31.12.2011 року на суму 1 500 грн. - 10.01.2012 року.

Зауваження апелянта на ті обставини, що вищезазначені акти приймання-здавання виконаних робіт не містять посилань на номер та дату договору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, дані, зазначені у актах в частині оренди автомобіля ВАЗ 21093, є однаковими з даними договору, що є підставою пред'явленого позову, а саме співпадають усі істотні його умови, як то предмет, строк дії, ціна, тому судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду що, послуги з оренди автомобіля ВАЗ 21093 за такими актами надані позивачем відповідачу в сумі 18 000 грн. саме на виконання договору-1.

Також не приймаються заперечення апелянта з приводу обставин невірного зазначення вартості решти послуг у актах, що суперечать умовам договору-2, оскільки предметом позову у справі є стягнення заборгованості за договором-1, яка належними доказами доведена позивачем та не спростована відповідачем, про що зазначено вище; договір-3, на який посилається апелянт, також не відноситься до спірних взаємовідносин сторін, оскільки строком його дії є з 03.01.2012 року по 12.06.2012 року, тоді як спірними платежами є орендні платежі за липень - грудень 2011 року.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності при вирішенні спору.

Відповідно до ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, у відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлена тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарським спорів" правила переривання перебігу позовної давності (ст. 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі щодо якої виник спір.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було підписано акт звіряння взаємних розрахунків від 04.04.2012 року (а.с.51) за актами приймання-здавання виконаних робіт:

- № 024 від 01.07.2011 року на суму 9 000 грн.;

- № 025 від 29.07.2011 року на суму 1 500 грн.;

- № 044/1 від 30.09.2011 року на суму 1 500 грн.;

- № 061 від 30.11.2011 року на суму 1 500 грн.;

-№ 068 від 31.12.2011 року на суму 1 500 грн., чим відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем. Тобто, перебіг позовної давності за вищезазначеними актами перервався.

Щодо застосування строку позовної давності до актів приймання-здавання виконаних робіт № 032 від 31.08.2011 року на суму 1 500 грн. та №053 від 31.10.2011 року на суму 1 500грн., слід зазначити, що оскільки ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, строк оплати орендного платежу за актом № 032 від 31.08.2011 року на суму 1 500 грн. є таким, що настав 10.09.2011 року, тобто, перебіг позовної давності розпочався 11.09.2011 року; строк оплати орендного платежу за актом № 053 від 31.10.2011 року на суму 1 500 грн. є таким, що настав 10.11.2011 року, тобто, перебіг позовної давності розпочався 11.10.2011 року.

Провадження у даній справі було порушено місцевим господарським судом 06.08.2014 року, а отже позивач звернувся із позовом про захист свого порушеного права в межах трирічного строку позовної давності.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є йо-го невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідачем не подано доказів оплати спірних орендних платежів, тому вони правомірно стягнуті місцевим господарським судом на користь позивача.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 553 грн. 24 коп., нарахованих за період з 11.08.2011 року по 05.08.2014 року та інфляційних втрат у сумі 2 164 грн. 50 коп., нарахованих за вересень 2011 року- липень 2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції; оскаржуване рішення ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2015 року у справі №904/5800/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П.Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 16.07.2015 року).