Рішення

від 28.04.2015 по справі 924/245/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р.Справа № 924/245/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали

за позовом Малого підприємства "Сорочук і Партнери" с. Біла Чемеровецького району Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" смт. Чемерівці Хмельницької області

про стягнення 214 267,50 грн. та передачу посліду пшениці в кількості 5450 кг в натурі на суму 4360,00 грн.

Представники сторін:

позивач: Сорочук А.М. - керівник підприємства

відповідач: Короташ Р.В. - представник за довіреністю №135 від 26.02.2015р.

Кабанцов В.О. - представник за довіреністю №141 від 02.03.2015р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 07.04.2015р. та від 14.04.2015р. звернувся з позовом до суду про стягнення 214 267,50 грн. та передачу посліду пшениці в кількості 5450 кг в натурі на суму 4360,00 грн. В обґрунтування позову зазначає, що 25.04.2012р. між сторонами було укладено договір про спільну діяльність. Відповідно до п.2 вказаного договору в серпні 2014р. позивач проінформував відповідача про те, що агротрейдери пропонують купити пшеницю фуражну по ціні 2 120 грн./тона. Позивач вказує, що незважаючи на умови договору, відповідач самовільно розпорядився врожаєм, надавши авансові платежі позивачу на загальну суму 52 613,69 грн., вказавши, що то є результат від спільної діяльності. У своїх розрахунках відповідач встановив ціну 1 500 грн. за 1 тону. 09.09.2014р. позивач надіслав відповідачу лист, в якому пропонував провести розрахунок по ціні 2 000 грн./тона. Однак, всі пропозиції відповідачем було проігноровано. 25.11.2014р. відповідачу надіслано претензію №001, в якій попереджено, що у випадку відмови провести розрахунок позивач буде змушений звернутися з позовом до суду. Станом на 02.02.2015р. розрахунок не проведено, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

У заявах про збільшення позовних вимог позивач додатково вказує, що відповідач, створивши односторонній нікчемний правочин по визначенню результату від спільної діяльності в 2014 році, під впливом обману відмовився віддати належний позивачу послід в кількості 5,45 тон і належне зерно в кількості 49,218 тон. Позивач вважає, що вказаний правочин є недійсним, в зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України він просить відшкодувати вартість зерна, що належала позивачу (49,218 тон) з дотриманням ціни на момент відшкодування, яка станом на 01.04.2015р. становить 3750 грн. за тону. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача 184567,50 грн. за 2014 рік та зобов'язати відповідача передати послід пшениці в кількості 5450 кг в натурі на суму 4360,00 грн. Крім того, позивач вказує, що відповідачем було сплачено позивачу в ході судового розгляду 14 595,99 грн. за 2012 рік. Дана сума вказує на те, що відповідач не сплатив за сою в кількості 3,3 тони з розрахунку 4410,00 грн. за тону. Позивач вважає, що вказаний правочин є недійсним і відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України він просить відшкодувати вартість сої, що належала позивачу (3,3 тони) з дотриманням ціни на момент відшкодування, яка станом на 01.04.2015р. становить 9 000,00 грн. за тону. В зв'язку з вказаним позивач просить суд додатково стягнути з відповідача 29 700,00 грн. за 2012 рік.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Представники відповідача позов не визнають, вважають його безпідставним та необґрунтованим. В запереченнях на позовну заяву вказують, що позивачем не надано жодних письмових доказів стосовно підтвердження ціни на пшеницю в сумі 2000-2500 грн./тонна в серпні - вересні 2014 року. Також відповідачі вказують, що відповідно до п. 4.2 договору про спільну діяльність не передбачено розподілу прибутку як різницю між ціною реалізації і ціною собівартості. Зазначають, що згідно п. 5.2 договору термін дії договору закінчився 05.05.2012р. З вказаних підстав просять в позові відмовити.

У додаткових запереченнях зазначають, що відповідачем була визнана частково заборгованість в сумі 44 141,61 грн., яка повністю погашена в ході судового розгляду, що не заперечується позивачем. Подані позивачем розрахунки вважають безпідставними, оскільки останні проведені без врахування ціни, визначеної умовами договору № 382/2 від 29.09.2014р., та ціни, за якою пшениця видавалась в якості натуроплати. Вказують, що позивач не звертався до суду з позовною заявою про визнання недійсними правочинів, за якими здійснювалась реалізація озимої пшениці. Тому вважають усі проведені позивачем розрахунки безпідставними та надуманими.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне.

25.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" (далі - сторона-1) та Малим підприємством "Сорочук і Партнери (далі - сторона-2) було укладено договір про спільну діяльність (далі - договір), згідно п.1.1 якого сторони домовились про організацію спільної діяльності в сфері товарного сільськогосподарського виробництва на земельній ділянці площею 34,2 га, в тому числі рілля 34,2 га за межами населеного пункту с.Біла, Більської сільської ради, яка надана стороні-2 для ведення фермерського господарства: вирощування сільськогосподарських культур.

Пунктом 2 договору визначені взаємні зобов'язання сторін, зокрема, для досягнення цілей за даним договором сторони зобов'язуються: обмінюватись інформацією, що являється в їх розпорядженні, з тематики спільної діяльності; спільно та в строк проводити консультації для обговорення питань спільної діяльності; сторона-1 має право залучати для виконання своїх зобов'язань за даним договором третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед стороною-2 за їх дії.

Сторони зобов'язуються по завершені кожного виду сільськогосподарських робіт здійснених на земельній ділянці наданій у спільне користування підписувати відповідні акти виконаних робіт. Сторони зобов'язуються спільно погоджувати сільськогосподарську культуру для посіву (п.п. 2.2, 2.3 договору).

Згідно п. 3.1 договору сторона-1 зобов'язується: господарювати на земельній ділянці з дотриманням умов даного договору; приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором; після підписання даного договору та акту надання земельної ділянки у спільне користування невідкладно приступити до здійснення обробітку земельної ділянки.

Сторона-2 за даним договором зобов'язується: надати стороні-1 земельну ділянку у спільне використання, у стані, що відповідає умовам договору для вирощування сільськогосподарських культур; не вчиняти дії, які б перешкоджали стороні-1 виконувати дії по обробітку земельної ділянки (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розподіл прибутку від спільної діяльності по даному договору проводиться між сторонами наступним чином: з отриманого від спільної діяльності прибутку повністю відшкодовуються понесені сторонами витрати на спільну діяльність; після відшкодування витрат прибуток розподіляється між сторонами у рівних частинах (50 на 50). За бажанням однієї із сторін прибуток між сторонами розподіляється у натуральному вигляді (урожай) або у грошовому еквіваленті (вартість урожаю) (п. 4.2 договору).

Згідно п. 5.1 договору даний договір укладено на 3 роки (три роки) з моменту передачі земельної ділянки, що передається в спільний обробіток стороні-1, на 2012р., 2013р., 2014р. (збір урожаю).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Згідно акту приймання - передачі земельної ділянки у спільне користування від 25.04.2012р. сторона-2 МП "Сорочук і Партнери" передала земельну ділянку розміром 34,2 га, з них рілля 34,2 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с.Біла, Більської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, а сторона-1 ТОВ "Оболонь Агро" прийняла вищезазначену земельну ділянку. Земельна ділянка передана для використання за її цільовим призначенням строком на 3 роки - 2012р., 2013р., 2014р. (збір урожаю).

У відповідності до умов договору про спільну діяльність від 25.04.2012р. відповідач здійснював вирощування сільськогосподарських культур (2012 рік - соя, 2014 рік - озима пшениця) на переданій позивачем для спільного використання земельній ділянці площею 34,2 га.

За результатами спільної діяльності відповідач надав позивачу інформацію стосовно розміру витрат по вирощуванню сільськогосподарських культур (2012 рік - 75249,52 грн., 2014 рік - 221638,12 грн.), кількості зібраного врожаю (2012 рік - 701,5 ц сої (залікова вага) та 39,20 ц посліду; 2014 рік - 2120,97 ц озимої пшениці (залікова вага) та 109 ц посліду) та розміру отриманого прибутку. Зокрема, відповідачем було визначено, що розмір належного позивачу прибутку від спільної діяльності в 2012 році складає - 119955,99 грн., в 2014 році - 52 613,69 грн.

Згідно відомостей на видачу готівки відповідачем було виплачено позивачу за результатами спільної діяльності в 2012 році кошти в загальній сумі 105 000,00грн. Також відповідачем були надані позивачу автопослуги на загальну суму 440,00 грн. згідно накладних № 4 від 03.08.2012р., № 5 від 10.08.2012р., в рахунок виплати частини прибутку, що не заперечується позивачем. Отже, на момент звернення до суду розмір заборгованості відповідача перед позивачем за 2012 рік згідно договору про спільну діяльність від 25.04.2012р. становив 14 515,99 грн. Після порушення провадження у справі №924/245/15 відповідач в повному обсязі сплатив дану суму коштів, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 09.04.2015р., 10.09.2015р.

Згідно платіжних відомостей та видаткових касових ордерів від 31.07.2014р., 29.08.2014р. відповідач сплатив позивачу за результатами спільної діяльності в 2014 році кошти в сумі 52253,69 грн. Також відповідачем були надані позивачу автопослуги на загальну суму 360,00 грн. згідно накладних № 13 від 29.04.2014р., № 19 від 29.05.2014р., в рахунок виплати частини прибутку за 2014 рік, що не заперечується позивачем. Таким чином, до порушення провадження у справі позивач за результатами спільної діяльності в 2014 році отримав 52 613,69 грн.

09.09.2014р. позивач надіслав відповідачу лист, в якому пропонував провести розрахунок доходу від спільної діяльності в 2014 році по ціні 2000 грн. за 1 тону озимої пшениці. Тому позивач вказував, що його частина прибутку складає 101 180,94 грн. Також він повідомив відповідача, що бажає отримати послід в натуральній формі.

25.11.2014р. відповідачу було надіслано претензію №001 з вимогою сплатити вищевказані кошти та передати 50 % посліду пшениці.

Відповідач відповіді на претензію не надав та вимоги позивача не виконав, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

На підтвердження ціни озимої пшениці, із розрахунку якої позивачем було визначено належну йому частину доходу від спільної діяльності в 2014 році, позивачем подано в матеріали справи роздруківку із сайту zernoua.info - аналіз ринку зерна, олійних та кормів.

В свою чергу, відповідачем на підтвердження свого розрахунку частини доходу, який належить до виплати позивачу, подано в матеріали справи наступні документи стосовно розпорядження вирощеною сільськогосподарською продукцією в 2014 році:

- по Закупнянському ХПП: договір складського зберігання зерна №28 від 05.08.2014р., укладений між відповідачем та ПАТ "Закупнянське хлібоприймальне підприємство", договір купівлі - продажу №382 від 26.08.2014р., укладений між відповідачем та ПАП "Аркадія", накладну № 471 від 27.08.2014р., згідно яких ціна за 1 тону пшениці становить 1950,00 грн., платіжні доручення № 1429 від 28.08.2014р., № 1462 від 29.08.2014р.;

- по Деражнянському ХПП: договір складського зберігання зерна №0608-2 від 06.08.2014р., укладений між відповідачем та ПАТ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство", договір купівлі - продажу пшениці №382/2 від 29.09.2014р., укладений між відповідачем та ТОВ "Деражня-Млин", накладну № 616 від 29.09.2014р., згідно яких ціна за 1 тону пшениці становить 1900,00 грн., платіжне доручення № 780 від 01.10.2014р.;

- по Зарічанській коморі: відомості видачі натуроплати за оренду землі пайовикам с.Зарічанка за 2014 рік., довідка ТОВ "Оболонь Агро" № 161 від 11.03.2015р., згідно якої ціна озимої пшениці, виданої на паї пайовикам с.Зарічанка в серпні 2014 року становить 1051,26 грн. за 1 тонну.

- по посліду пшениці: довідка ТОВ "Оболонь Агро" № 209 від 07.04.2015р., якою визначено, що зерновідходи (посліди) зернових культур урожаю 2014 року оприходувались по бухгалтерському обліку по 60,00 грн. за 1 центнер, товарно-транспортна накладна від 07.08.2014р.

В ході судового розгляду на підставі вищевказаних документів відповідач подав уточнений розрахунок частини прибутку, належної позивачу до виплати в 2014 році, згідно якого розмір частини доходу позивача складає 82 239,31 грн., залишок невиплаченого доходу становить 29625,62 грн. Дані кошти були в повному обсязі сплачені позивачу після порушення провадження у справі, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 10.04.2015р., 11.04.2015р., 13.04.2015р., 14.04.2015р.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ч. 2 ст. 1131 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільну діяльність, згідно умов якого сторони домовились про організацію спільної діяльності в сфері товарного сільськогосподарського виробництва на земельній ділянці площею 34,2 га за межами населеного пункту с.Біла, Більської сільської ради.

Судом встановлено, що у відповідності до умов п. 3.1 договору відповідач здійснював вирощування сільськогосподарських культур на переданій позивачем для спільного використання земельній ділянці площею 34,2 га та за результатами такої діяльності виплачував позивачу належну йому частину прибутку.

Вважаючи, що відповідач самовільно визначив ціну 1500,00 грн. за 1 тону пшениці, що призвело до необґрунтованого зменшення належного позивачу доходу за 2014 рік, позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача 116 644,49 грн. заборгованості, яка була розрахована, виходячи із ціни 2500,00 грн. за 1 тону. При цьому із змісту позовної заяви вбачається, що в дану суму коштів входила також і заборгованість відповідача за результатами спільної діяльності в 2012 році.

Судом враховується, що відповідно до п. 4.1 договору про спільну діяльність від 25.04.2012р. розподіл прибутку від спільної діяльності по даному договору проводиться між сторонами наступним чином: з отриманого від спільної діяльності прибутку повністю відшкодовуються понесені сторонами витрати на спільну діяльність; після відшкодування витрат прибуток розподіляється між сторонами у рівних частинах (50 на 50). За бажанням однієї із сторін прибуток між сторонами розподіляється у натуральному вигляді (урожай) або у грошовому еквіваленті (вартість урожаю) (п. 4.2 договору).

Згідно поданої відповідачем інформації стосовно результатів спільної діяльності у 2012 році розмір належного позивачу прибутку від спільної діяльності складав 119955,99 грн.

Відповідно до відомостей на видачу готівки відповідачем було виплачено позивачу за результатами спільної діяльності в 2012 році кошти в загальній сумі 105 000,00грн. Також відповідачем були надані позивачу автопослуги на загальну суму 440,00 грн. згідно накладних № 4 від 03.08.2012р., № 5 від 10.08.2012р., в рахунок виплати частини прибутку, що не заперечується позивачем. Отже, на момент звернення до суду розмір заборгованості відповідача перед позивачем за 2012 рік згідно договору про спільну діяльність від 25.04.2012р. становив 14 515,99 грн., які позивач просив стягнути в судовому порядку.

Після порушення провадження у справі №924/245/15 (ухвала від 17.02.2015р.) відповідач в повному обсязі сплатив дану суму коштів, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 09.04.2015р., 10.09.2015р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення 14 515,99 грн. заборгованості належить припинити згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З приводу позовних вимог про стягнення заборгованості за 2014 рік за договором про спільну діяльність від 25.04.2012р., судом приймається до уваги наступне.

Згідно наявної в матеріалах справи інформації стосовно результатів спільної діяльності в 2014 році розмір витрат по вирощуванню озимої пшениці становив 221638,12 грн., кількість зібраного врожаю становила 2120,97 ц озимої пшениці (залікова вага) та 109 ц посліду пшениці, що не заперечувалось сторонами в судових засіданнях.

Відповідно до поданих відповідачем документів частина вирощеної озимої пшениці була реалізована, а частина видана в якості натуроплати за оренду землі пайовикам с.Зарічанка, зокрема:

- 129,017 тон озимої пшениці, яка перебувала на зберіганні в ПАТ "Закупнянське хлібоприймальне підприємство" згідно договору складського зберігання зерна №28 від 05.08.2014р., було реалізовано ПАП "Аркадія" за ціною 1950,00 грн. за 1 тону пшениці, що підтверджується договором купівлі - продажу №382 від 26.08.2014р., накладною № 471 від 27.08.2014р., платіжними дорученнями № 1429 від 28.08.2014р., № 1462 від 29.08.2014р. Сума коштів, отриманих від реалізації вказаної пшениці становить 251 583,15 грн.;

- 45,33 тон озимої пшениці, яка перебувала на зберіганні в ПАТ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" згідно договору складського зберігання зерна №0608-2 від 06.08.2014р., було реалізовано ТОВ "Деражня-Млин" за ціною 1900,00 грн. за 1 тону пшениці, що підтверджується договором купівлі - продажу пшениці №382/2 від 29.09.2014р., накладною № 616 від 29.09.2014р., платіжним дорученням № 780 від 01.10.2014р. Сума коштів, отриманих від реалізації вказаної пшениці становить 86 127,00 грн.;

- 37,75 тон озимої пшениці, яка знаходилась в Зарічанській коморі, була видана згідно відомості в якості натуроплати за оренду землі пайовикам с.Зарічанка за 2014 рік. Відповідно до довідки ТОВ "Оболонь Агро" № 161 від 11.03.2015р., ціна озимої пшениці, виданої на паї пайовикам с.Зарічанка в серпні 2014 року становила 1051,26 грн. за 1 тонну. Отже, сума коштів від розпорядження вказаною частиною озимої пшениці становить 39 685,06 грн.

Крім того, відповідачем згідно товарно-транспортної накладної від 07.08.2014р. було здано на переробку 109 ц посліду пшениці. Відповідно до довідки ТОВ "Оболонь Агро" № 209 від 07.04.2015р. зерновідходи (посліди) зернових культур урожаю 2014 року оприходувались по бухгалтерському обліку по 60,00 грн. за 1 центнер. При розрахунку належної позивачу частини прибутку вартість 1 центнера посліду була визначена, виходячи із ціни 80,00 грн. Вартість 109 ц посліду пшениці становить 8 720,00 грн.

Таким чином, загальна сума коштів, отриманих від розпорядження вирощеною сільськогосподарською продукцією в 2014 році, становить 386 115,21 грн. (251 583,15 + 86127,00 + 39 685,06 + 8 720).

Отже, зважаючи на зміст п. 4.1 договору про спільну діяльність від 25.04.2012р., сума прибутку сторін від спільної діяльності склала: 386 115,21 грн. - 221 638,12 грн. (витрати) = 164477,09. А частина прибутку, належна до виплати позивачу, - 82 238,55 грн.

Згідно платіжних відомостей та видаткових касових ордерів від 31.07.2014р., 29.08.2014р. відповідач сплатив позивачу за результатами спільної діяльності в 2014 році кошти в сумі 52253,69 грн. Також відповідачем були надані позивачу автопослуги на загальну суму 360,00 грн. згідно накладних № 13 від 29.04.2014р., № 19 від 29.05.2014р., в рахунок виплати частини прибутку за 2014 рік, що не заперечується позивачем. Таким чином, до порушення провадження у справі позивач за результатами спільної діяльності в 2014 році отримав 52 613,69 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за результатами спільної діяльності в 2014 році становила 29 624,86 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Після порушення провадження у справі №924/245/15 відповідач сплатив позивачу 29 625,62 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 10.04.2015р., 11.04.2015р., 13.04.2015р., 14.04.2015р.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення 29 625,62 грн. заборгованості належить припинити згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Доводи позивача з приводу неправомірного розпорядження вирощеною озимою пшеницею, реалізації за заниженою ціною судом до уваги не приймаються, оскільки сторонами в договорі про спільну діяльність від 25.04.2012р. не було передбачено яким саме чином має здійснюватись розпорядження вирощеною продукцією (реалізація, видача в якості натуроплати, тощо) та за якими цінами.

Будь-яких доказів, які б підтверджували, що відповідач розпорядився вирощеною озимою пшеницею в інший спосіб, ніж зазначено останнім, чи реалізував її за вищими цінами, що мало б наслідком збільшення прибутку, позивачем в матеріали справи не подано.

Отже, зважаючи на сплату відповідачем в ході судового розгляду належної позивачу частини прибутку від спільної діяльності, заборгованість за договором про спільну діяльність від 25.04.2012р. за 2014 рік відсутня.

Також в обґрунтування своїх позовних вимог позивач просить стягнути спірні кошти як збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Приписами ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором про спільну діяльність від 25.04.2012р., оскільки не здійснив реалізацію вирощеної озимої пшениці за ринковими цінами, в зв'язку з чим позивач отримав менше прибутку, ніж він міг би отримати у разі належного виконання відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Стаття 33 ГПК України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З аналізу вказаних норм законодавства України вбачається, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Тобто вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у даній справі, позивач повинен довести неправомірність поведінки відповідача, розмір заявлених ним збитків, а також причинний зв'язок між ними.

Судом враховується, що позивачем не обґрунтовано яким саме нормам діючого законодавства України не відповідають дії відповідача щодо розпорядження вирощеною озимою пшеницею та які умови договору про спільну діяльність від 25.04.2012р. вони порушують. Такого порушення не встановлено і судом в ході розгляду справи.

Крім того, позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вся вирощена озима пшениця могла бути реалізована саме за вказаними позивачем цінами. Подана позивачем роздруківка із сайту zernoua.info (аналіз ринку зерна, олійних та кормів) лише містить інформацію щодо можливої ціни на пшеницю і не свідчить про наявність реальної та гарантованої можливості отримання доходу від спільної діяльності у заявленому позивачем розмірі. Крім того, вона датована 19.01.2015р.

Отже, кошти, що є предметом спору, не можуть бути стягнуті як збитки.

Судом також не приймаються до уваги доводи позивача з приводу того, що правочини по визначенню результату від спільної діяльності в 2014 році, які були вчинені відповідачем, є недійсними (нікчемними), тому підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Так, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу приписів ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем не подано в матеріали справи доказів визнання недійсними договорів, що були укладені відповідачем з приводу розпорядження вирощеною озимою пшеницею. Крім того, недійсність даних правочинів не встановлена також і приписами законодавства України. Тому відсутні підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину, визначених абз. 2 ч.1 ст.216 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем в ході розгляду справи не подано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення 170 125,89 грн., тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Безпідставними є також і вимоги позивача про передачу посліду пшениці в кількості 5450 кг в натурі на суму 4360,00 грн.

Так, згідно п. 4.2 договору про спільну діяльність від 25.04.2012р. за бажанням однієї із сторін прибуток між сторонами розподіляється у натуральному вигляді (урожай) або у грошовому еквіваленті (вартість урожаю).

Згідно наявної в матеріалах справи інформації від здійснення спільної діяльності в 2014 році було отримано 109 ц посліду пшениці, що не заперечується сторонами.

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 07.08.2014р. вищевказаний послід пшениці був зданий відповідачем на переробку на комбікормовий завод, а його вартість включена до загальної суми прибутку, належної сторонам за результатами спільної діяльності.

Згідно наявного в матеріалах справи листа від 09.09.2014р. позивач повідомив відповідача про своє бажання отримати послід в натуральній формі вже після того, як відповідач здав послід на переробку, тобто коли дане майно в натурі вже не існувало. Будь-яких належних доказів на підтвердження того, що відповідачу було відомо про бажання позивача отримати послід в натурі на момент його існування в матеріали справи не подано.

Зважаючи на відсутність у відповідача майна, яке просить передати йому позивач, позовні вимоги про передачу посліду пшениці в кількості 5 450 кг на суму 4 360,00 грн. не підлягають задоволенню. При цьому судом також приймається до уваги, що позивач вже отримав у грошовому еквіваленті належну йому частину посліду пшениці.

При розподілі судових витрат враховується, що згідно приписів ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Предметом судового розгляду з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог є вимоги майнового характеру про стягнення 214 267,50 грн. та передачу посліду пшениці в кількості 5 450 кг в натурі на суму 4 360,00 грн. Тобто загальна сума позовних вимог складає 218 627,50 грн.

Отже, загальний розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви та заяв про збільшення вимог по даній справі становить 4 372,55 грн. (2% від 218 627,50 грн.)

Позивачем згідно квитанцій від 21.01.2015р., 03.02.2015р., 15.04.2015р., 21.04.2015р. було сплачено судовий збір в розмірі 4 285,47 грн. Сума недоплаченого судового збору становить 87,08 грн., яка підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати за позовними вимогами про стягнення 44 141,61 грн., провадження за якими припинено, покладаються на відповідача, в зв'язку з обґрунтованістю даних позовних вимог, щодо решти вимог - на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові Малого підприємства "Сорочук і Партнери" с. Біла Чемеровецького району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" смт.Чемерівці Хмельницької області про стягнення 170 125,89 грн. та передачу посліду пшениці в кількості 5450 кг в натурі на суму 4360,00 грн. відмовити.

Провадження у справі за позовом Малого підприємства "Сорочук і Партнери" с. Біла Чемеровецького району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" смт. Чемерівці Хмельницької області в частині стягнення 44 141,61 грн. припинити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" (Хмельницька обл., смт. Чемерівці, вул. Гусятинське шосе, 2А, код 34222628) на користь Малого підприємства "Сорочук і Партнери" (Хмельницька обл., Чемеровецький р-н, с. Біла, вул.Шевченка, 23, код 14156616) 882,83 грн. (вісімсот вісімдесят дві гривні 83 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Малого підприємства "Сорочук і Партнери" (Хмельницька обл., Чемеровецький р-н, с. Біла, вул.Шевченка, 23, код 14156616) в дохід Державного бюджету України (по коду класифікації доходів бюджету 22030001, рахунок отримувача 31218206783002, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: "Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору") судовий збір в розмірі 87,08 грн. (вісімдесят сім гривень 08 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 30.04.2015р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (31643, Хмельницька обл., Чемеровецький район, вул. Шевченка, 23),

3 - відповідачу (31600, Хмельницька обл., смт. Чемерівці., вул. Гусятинське шосе, 2А).