Постанова

від 22.07.2015 по справі 924/245/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2015 р. Справа № 924/245/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Бучинська Г.Б.

Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Карпович О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - Малого підприємства "Сорочук і Партнери" від 16.05.2015 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.15 р. у справі № 924/245/15

за позовом Малого підприємства "Сорочук і Партнери"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро"

про стягнення 214 267,50 грн. та передачу посліду пшениці в кількості 5 450 кг в натурі на суму 4 360,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Сорочук А.М. - директор;

від відповідача: Кабанцов В.О., Короташ Р.В. - представники, довіреності в справі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.04.2015 р. у справі № 924/245/15 (суддя Субботіна Л.О.) відмовлено у позові Малого підприємства "Сорочук і Партнери" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" про стягнення 170 125,89 грн. та передачу посліду пшениці в кількості 5 450 кг в натурі на суму 4 360,00 грн.; провадження у справі в частині стягнення 44 141,61 грн. припинено; стягнуто з відповідача на користь позивача 882,83 грн. витрат по оплаті судового збору; стягнуто з позивача в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 87,08 грн. При прийнятті рішення суд виходив з того, що у зв'язку з відсутністю предмету спору, провадження у справі в частині стягнення 44 141,61 грн. заборгованості слід припинити згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України; заборгованість за договором про спільну діяльність від 25.04.2012 р. за 2012 та 2014 роки відсутня; позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вся вирощена озима пшениця могла бути реалізована саме за вказаними позивачем цінами; спірні кошти, що є предметом спору, не можуть бути стягнуті як збитки; вимоги позивача про передачу посліду пшениці в кількості 5450 кг в натурі на суму 4360,00 грн. є безпідставними.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Мале підприємство "Сорочук і Партнери" звернулося з апеляційною скаргою від 16.05.2015 р., в якій просило повторно розглянути справу, враховуючи ті обставини, що господарським судом Хмельницької області були порушені норми процесуального і матеріального права, вимоги ЦК України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні; скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.2015 р. у справі № 924/245/15 та прийняти нове, посилаючись на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не забезпечено співмірності судочинства і винесення справедливого рішення, останнє підлягає скасуванню через невідповідність висновків у рішенні обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судом порушено вимоги статті 4-2, абзаци 1-3 статті 4-3 ГПК України. Відповідач ніяких доказів, підтверджень, документів відповідно вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" по сутті вивезення зерна озимої пшениці урожаю 2014 року суду не надав, роздільного обліку про рух зерна відповідачем не велось, відповідно вимог чинного законодавства в такому випадку результат від реалізації зерна озимої пшениці урожаю 2014 році має бути визначений як середньозважена ціна однієї тони зерна всіх продажів за весь період з серпня 2014 року до кінця березня 2015 року. Розрахунки за зерно не проведено. Суд при прийнятті рішення не прийняв до уваги доводи позивача про недійсність правочину, але при такому аналізі суд сам собі протирічить про неподання доказів і безпідставність ствердження. Суд звузив підстави визнання правочину недійсним. Відповідач надав позивачу зведені витрати по вирощенні озимої пшениці урожаю 2014 року по ТзОВ "Оболонь Агро" з розрахунком отриманого прибутку, що є недійсним/нікчемним правочином і не потребує його визнання судом, його недійсність встановлена невідповідністю частинам 1 - 8 статті 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Ціна станом на 01.04.2015 р. становить 34,098 х 3 750 = 127 867,50 грн. Таким чином, під впливом обману, відповідач наніс збитки позивачу в сумі 127 867,50:2 = 63 933,75 грн. Правочин складений в формі витрати по вирощуванні озимої пшениці урожаю 2014 року є зведеним обліковим бухгалтерським документом /регістром/, який складається виключно на підставі первинних бухгалтерських документів обліку господарських операцій. Недійсність правочину встановлена в нормі вищезгаданого Закону. Ціна, яка вказана в витратах в розмірі 1 500 грн. за тону зерна не є помилковою, бо не існує первинного документу з такою ціною, що могло б підтвердити помилку, це спосіб дій під впливом обману, направлений на заниження ціни продажу і зменшення доходів, які належать позивачу в розмірі 63 933,75 х 2 = 127 867,50 грн.

В уточненні до апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до правочину від 01.10.2012 р. узгоджена сплата по розрахунках вказана в сумі 119 955,99 грн., фактично сплачено 105 000 грн. заборгованість склала ( 119 955,99 - 105 000) = 14 955,99 грн. Станом на 02.03.2015 р. відповідач її не визнав. Керуючись абзацом 2 пункту 1 статті 216 ЦК України позивач був змушений збільшити позовні вимоги на 29 700,00 грн., так-як відповідач 10.04.2015 р. та 14.04.2015 р. сплатив суму заборгованості 2012 року в розмірі -14 515,99 грн., яка є станом на 01.04.2015 р. невідповідною цінам на сою. Фактично недоплачено (29 700,00 - 14 515,99) = 15 184,01 грн. Стосовно правочину від 20.08.2014 р. зазначає, що він є створений під впливом обману, вказана ціна продажу на покриття затрат собівартості і продажу пшениці відповідає 1 500 грн./тона, - недостовірна, фікція /обман/. Шляхом обману прибуток зменшено на (147,758 - 113,660) = 34,098 тон та присвоєно прибуток належний позивачу в сумі ( 95 975,10 - 48 253,69 ) = 47 721,41 грн. Станом на 01.04.2015 р. відповідач не розрахувався за зерно, яке належить позивачу в кількості (47 721,41:1 950 ) = 24,472 тон. Ціна зерна відповідно пропозицій зернотрейдерів становила на 01.04.2015 р. 3 750 грн./тона, що складає суму заборгованості (24,472 х 3 750 ) = 91 770,00 грн. Станом на 01.04.2015 р. заборгованість відповідача до повернення позивачу, за мінусом сплачених платежів 2012 та 2014 років склала (29 700,00 + 91 770,00) = 121 470,00 грн. До 15 квітня 2015 року відповідач сплатив частину заборгованості, не надавши суду ніяких доводів, заперечень, розрахунків в розмірі 44 141,61 грн. Вбачаючи не співмірність судочинства, відсутність змагальності сторін, позивач збільшив свої позовні вимоги про стягнення до 214 267,50 грн. Несплачений борг становить (214 267,50 - 44 141,61) = 170 125,89 грн., який апелянт просить стягнути з відповідача при розгляді справи по апеляційній скарзі на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.2015 р. у справі № 924/245/15 в сумі (170 125,89-4 360,00) = 165 765,89 грн. Відповідно до клопотання від 07.04.2015 р. залишає свої вимоги про стягнення боргу в натурі свининою. Фактично загальна сума позову складає 214 267,50 грн., в тому числі живі свині на суму 4 360,00 грн. в кількості 5-ти голів по 100 кг, що отримано відповідачем при відкормі послідом, що належав позивачу.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" у запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 924/245/15 від 28.04.2015 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Малого підприємства "Сорочук і Партнери" - без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними. Апелянтом не зазначено, чим саме господарським судом Хмельницької області були порушенні вимоги статей 4-2, 4-3 ГПК України, а тому скаржник намагається відвернути увагу суду від розгляду апеляційної скарги по сутті та ввести суд в оману. Поставивши під сумнів законність оскаржуваного рішення, апелянт зазначає та вказує апеляційному суду на правильність розрахунків, які проведенні самим апелянтом в клопотанні № 5 від 07.04.2015 р., яке в письмовому вигляді було апелянтом подано під час розгляду справи по суті, що є недопустимим. Судом вірно встановлено, що позивачем не подано в матеріали справи доказів визнання недійсними договорів, що були укладені відповідачем з приводу розпорядження вирощеною озимою пшеницею, відповідно відсутні підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину. визначених абзацом 2 частини 1 статті 216 ЦК України. Розрахунок зазначений в апеляційній скарзі є нав'язування апелянтом своєї думки суду, вводячи його в оману, оскільки: відповідно до частини 2 статті 224, статті 225 ГК України та статті 22 ЦК України апелянтом під час судового слідства не доведено, що він поніс збитки у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання ТзОВ "Оболонь Агро", крім того апелянтом не було доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача. Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у даній справі, апелянт повинен довести неправомірність поведінки ТзОВ "Оболонь Агро", розмір заявлених ним збитків, а також причинний зв'язок між ними. Після проведення розрахунків за 2012 рік було встановлено заборгованість перед позивачем згідно договору про спільну діяльність від 25.04.2012 р. у сумі 14 515,99 грн., в 2014 році вона становила 29 625,62 грн., однак після порушення провадження у справі ТзОВ "Оболонь Агро" в повному обсязі сплачено дану суму коштів, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 09.04.2015 р., 10.09.2015 р., 10.04.2015 р., 11.04.2015 р., 13.04.2015 р., 14.04.2015 р., які наявні в матеріалах справи. Після винесення рішення по справі і на виконання судового наказу, виданого судом, ТзОВ "Оболонь Агро" в рахунок відшкодування частини судових витрат сплачено 882,83 грн.. (платіжне доручення № 2964 від 05.06.2015 р.). Апелянтом також чітко не зазначено вимог в апеляційній скарзі, що унеможливить повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в ній; пояснив, що правочин від 20.08.2014 р. є створений під впливом обману, а його доводи про недійсність правочину не були враховані судом першої інстанції; просив стягнути з відповідача несплачений борг, скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.2015 р. у справі № 924/245/15 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Представник відповідача Кабанцов В.О. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав викладених у запереченнях на апеляційну скаргу; вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення; зазначає, що після порушення провадження у справі ТзОВ "Оболонь Агро" в повному обсязі сплатило суму заборгованості та судовий збір, що підтверджується видатковими касовими ордерами.

Представник відповідача Короташ Р.В. в судовому засіданні повністю підтримав представника Кабанцова В.О.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" (сторона-1) та Малим підприємством "Сорочук і Партнери" (сторона-2) укладено договір про спільну діяльність, згідно пункту 1.1 якого сторони домовились про організацію спільної діяльності в сфері товарного сільськогосподарського виробництва на земельній ділянці площею 34,2 га, в тому числі рілля 34,2 га за межами населеного пункту с. Біла, Більської сільської ради, яка надана стороні-2 для ведення фермерського господарства: вирощування сільськогосподарських культур (а.с.10-11).

Підпунктом 2.1 договору визначено взаємні зобов'язання сторін, а саме: для досягнення цілей за даним договором сторони зобов'язуються: обмінюватися інформацією, що являється в їх розпорядженні, з тематики спільної діяльності; спільно та в строк проводити консультації для обговорення питань спільної діяльності; сторона-1 має право залучати для виконання своїх зобов'язань за даним договором третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед стороною-2 за їх дії.

Відповідно до підпунктів 2.2-2.3 договору сторони зобов'язуються по завершені кожного виду сільськогосподарських робіт здійснених на земельній ділянці наданій у спільне користування підписувати відповідні акти виконаних робіт. Сторони зобов'язуються спільно погоджувати сільськогосподарську культуру для посіву.

Підпунктом 3.1 договору передбачено, що сторона-1 зобов'язується: господарювати на земельній ділянці з дотриманням умов даного договору; приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором; після підписання даного договору та акту надання земельної ділянки у спільне користування невідкладно приступити до здійснення обробітку земельної ділянки.

Сторона-2 за даним договором зобов'язується: надати стороні-1 земельну ділянку у спільне використання, у стані, що відповідає умовам договору для вирощування сільськогосподарських культур; не вчиняти дії, які б перешкоджали стороні-1 виконувати дії по обробітку земельної ділянки (пункт 3.2 договору).

Згідно підпунктів 4.1-4.2 договору розподіл прибутку від спільної діяльності по даному договору проводиться між сторонами наступним чином: з отриманого від спільної діяльності прибутку повністю відшкодовуються понесені сторонами витрати на спільну діяльність; після відшкодування витрат прибуток розподіляється між сторонами у рівних частинах (50 на 50). За бажанням однієї із сторін прибуток між сторонами розподіляється у натуральному вигляді (урожай) або у грошовому еквіваленті (вартість урожаю).

Даний договір укладено на 3 роки (три роки) з моменту передачі земельної ділянки, що передається в спільний обробіток стороні-1, на 2012, 2013, 2014 роки (збір урожаю) (пункт 5.1 договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

З акту приймання-передачі земельної ділянки у спільне користування від 25.04.2012 р. вбачається, що сторона-2 МП "Сорочук і Партнери" передала земельну ділянку розміром 34,2 га, з них рілля 34,2 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Біла, Більської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, а сторона-1 ТзОВ "Оболонь Агро" прийняла вищезазначену земельну ділянку. Сторони підтвердили, що дана земельна ділянка є придатною для сільськогосподарського використання. На час передачі на земельній ділянці відсутнє незавершене виробництво належне стороні-2. Земельна ділянка передана для використання за її цільовим призначенням строком на 3 роки - 2012, 2013, 2014 роки (збір урожаю) (а.с.12).

Даний акт приймання - передачі земельної ділянки підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про спільну діяльність від 25.04.2012 р. ТзОВ "Оболонь Агро" на переданій позивачем для спільного використання земельній ділянці площею 34,2 га здійснювало вирощування сільськогосподарських культур (2012 рік - соя, 2014 рік - озима пшениця), що підтверджується інформацією стосовно розміру витрат по вирощуванню сільськогосподарських культур (2012 рік - 75 249,52 грн., 2014 рік - 221 638,12 грн.), кількості зібраного врожаю (2012 рік - 701,5 ц сої (залікова вага) та 39,20 ц посліду; 2014 рік - 2120,97 ц озимої пшениці (залікова вага) та 109 ц посліду) та розміру отриманого прибутку. Зокрема, відповідачем було визначено, що розмір належного позивачу прибутку від спільної діяльності в 2012 році складає 119 955,99 грн., в 2014 році - 52 613,69 грн. (а.с.13-14).

Така інформація за результатами спільної діяльності надавалася відповідачем для МП "Сорочук і Партнери".

Отже, відповідно до даної інформації стосовно результатів спільної діяльності у 2012 році розмір належного позивачу прибутку від спільної діяльності складав 119 955,99 грн., в 2014 році - 52 613,69 грн.

З відомостей видачі готівки про спільний обробіток землі вбачається, що відповідачем було виплачено позивачу за результатами спільної діяльності в 2012 році кошти в загальній сумі 105 000,00 грн. (а.с.58-65).

Крім того, відповідачем - ТзОВ "Оболонь Агро", в рахунок виплати частини прибутку за 2012 рік, були надані Сорочуку Анатолію Миколайовичу автопослуги на загальну суму 440,00 грн., що стверджується накладними № 4 від 03.08.2012 р., № 5 від 10.08.2012 р (а.с.130-131).

Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за 2012 рік згідно договору про спільну діяльність від 25.04.2012 р. становить 14 515,99 грн. (119 955,99-105 000,00-440,00=14 515,99).

За результатами спільної діяльності в 2014 році відповідач сплатив позивачу кошти в загальній сумі 52 253,69 грн. згідно видаткових касових ордерів та платіжних відомостей від 31.07.2014 р. на суму 10 000,00, та від 29.08.2014 р. на суму 42 253,69 грн. (а.с.117-120).

Крім того, відповідачем, в рахунок виплати частини прибутку за 2014 рік, були надані позивачу автопослуги на загальну суму 360,00 грн. згідно накладних № 13 від 29.04.2014 р., № 19 від 29.05.2014 р. (а.с.121-122).

Таким чином, до порушення провадження у справі позивач за результатами спільної діяльності в 2014 році отримав 52 613,69 грн.

09.09.2014 р. позивач надіслав відповідачу лист, в якому пропонував провести розрахунок доходу від спільної діяльності в 2014 році по ціні 2 000 грн. за 1 тону озимої пшениці та вказува, що його частина прибутку складає 101 180,94 грн. і повідомив відповідача, що бажає отримати послід в натуральній формі.

25.11.2014 р. позивач надіслав відповідачу претензію за вихідним номером № 001 з вимогою сплатити вищевказані кошти та передати 50 % посліду пшениці.

Відповідач відповіді на претензію не надав та вимоги позивача не виконав, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

На підтвердження ціни озимої пшениці, із розрахунку якої позивачем було визначено належну йому частину доходу від спільної діяльності в 2014 році, позивачем надано суду роздруківку із сайту zernoua.info - аналіз ринку зерна, олійних та кормів (а.с.17).

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) підставами виникнення господарських зобов'зань є, зокрема господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати коштів (частина 1 статті 509 ЦК України).

Згідно статтей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Приписами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1130 ЦК України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (частина 2 статті 1131 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов пункту 3.1 договору відповідач здійснював вирощування сільськогосподарських культур на переданій позивачем для спільного використання земельній ділянці площею 34,2 га та за результатами такої діяльності виплачував позивачу належну йому частину прибутку.

Згідно умов пункту 4.1 договору про спільну діяльність від 25.04.2012 р. після відшкодування витрат прибуток розподіляється між сторонами у рівних частинах (50 на 50).

За бажанням однієї із сторін прибуток між сторонами розподіляється у натуральному вигляді (урожай) або у грошовому еквіваленті (вартість урожаю) (п. 4.2 договору).

Відповідно до поданої відповідачем інформації стосовно результатів спільної діяльності у 2012 році, розмір належного позивачу прибутку від спільної діяльності складав 119 955,99 грн.

Як зазначалося вище, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за 2012 рік згідно договору про спільну діяльність від 25.04.2012 р. з врахуванням виплачених сум та наданих авто послуг, становив 14 515,99 грн. (119 955,99-105 000,00-440,00=14 515,99).

Однак, після порушення провадження у справі № 924/245/15 (ухвала від 17.02.2015 р.) відповідач в повному обсязі сплатив дану суму коштів, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 09.04.2015 р. на суму 10 000,00 грн., та від 10.04.2015 р. на суму 4 515,99 грн. (а.с.133-134).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 14 515,99 грн. заборгованості за 2012 рік у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про спільну діяльність від 25.04.2012 р. за 2014 рік, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно інформації стосовно результатів спільної діяльності в 2014 році розмір витрат по вирощуванню озимої пшениці становив 221 638,12 грн., кількість зібраного врожаю становила 2120,97 ц озимої пшениці (залікова вага) та 109 ц посліду пшениці, що не заперечувалось сторонами в судових засіданнях.

Як вбачається з матеріалів справи, частина вирощеної озимої пшениці була реалізована, а частина видана в якості натуроплати за оренду землі пайовикам с. Зарічанка, зокрема:

- 129,017 тон озимої пшениці, яка перебувала на зберіганні в ПАТ "Закупнянське хлібоприймальне підприємство" згідно договору складського зберігання зерна № 28 від 05.08.2014 р. (а.с.38-37), було реалізовано ПАП "Аркадія" за ціною 1 950,00 грн. за 1 тону пшениці, що підтверджується договором купівлі - продажу № 382 від 26.08.2014 р. (а.с.45), накладною № 471 від 27.08.2014 р. (а.с.114), платіжними дорученнями № 1429 від 28.08.2014 р., № 1462 від 29.08.2014 р. (а.с.69-68). Сума коштів, отриманих від реалізації вказаної пшениці становить 251 583,15 грн.;

- 45,33 тон озимої пшениці, яка перебувала на зберіганні в ПАТ "Деражнянське хлібоприймальне підприємство" згідно договору складського зберігання зерна № 0608-2 від 06.08.2014 р. (а.с.40-44), було реалізовано ТОВ "Деражня-Млин" за ціною 1 900,00 грн. за 1 тону пшениці, що підтверджується договором купівлі - продажу пшениці № 382/2 від 29.09.2014 р. (а.с.38-39), накладною № 616 від 29.09.2014 р. (а.с.115), платіжним дорученням № 780 від 01.10.2014 р. (а.с.67). Сума коштів, отриманих від реалізації вказаної пшениці становить 86 127,00 грн.;

- 37,75 тон озимої пшениці, яка знаходилась в Зарічанській коморі, була видана згідно відомості в якості натуроплати за оренду землі пайовикам с. Зарічанка за 2014 рік (а.с.91-112).

Відповідно до довідки ТзОВ "Оболонь Агро" № 161 від 11.03.2015 р., ціна озимої пшениці, виданої на паї пайовикам с. Зарічанка в серпні 2014 року становила 1 051,26 грн. за 1 тонну (а.с.51). Отже, сума коштів від розпорядження вказаною частиною озимої пшениці становить 39 685,06 грн.

Крім того, відповідачем згідно товарно-транспортної накладної від 07.08.2014 р. було здано на переробку 109 ц посліду пшениці.

Згідно довідки ТзОВ "Оболонь Агро" № 209 від 07.04.2015 р. зерновідходи (посліди) зернових культур урожаю 2014 року оприходувалися по бухгалтерському обліку по 60,00 грн. за 1 центнер. При розрахунку належної позивачу частини прибутку вартість 1 центнера посліду була визначена, виходячи із ціни 80,00 грн. (а.с.116). Вартість 109 ц посліду пшениці становить 8 720,00 грн.

Загальна сума коштів, отриманих від розпорядження вирощеною сільськогосподарською продукцією в 2014 році, становить 386 115,21 грн. (251 583,15 + 86127,00 + 39 685,06 + 8 720).

З врахуванням пункту 4.1 договору про спільну діяльність від 25.04.2012 р., сума прибутку сторін від спільної діяльності склала: 386 115,21 грн. - 221 638,12 грн. (витрати) = 164 477,09.

Тобто, частина прибутку, належна до виплати позивачу, становить 82 238,55 грн.

Згідно платіжних відомостей та видаткових касових ордерів від 31.07.2014 р., 29.08.2014 р. відповідач сплатив позивачу за результатами спільної діяльності в 2014 році кошти в сумі 42 253,69 грн. (а.с.117-120) та були надані позивачу автопослуги на загальну суму 360,00 грн. згідно накладних № 13 від 29.04.2014 р., № 19 від 29.05.2014 р. (а.с.121-122).

Всього виплачено позивачу відповідачем 52 613,69 гр.

Підчас судового розгляду справи в суді першої інстанції, на підставі вищевказаних документів відповідач подав уточнений розрахунок частини прибутку, належної позивачу до виплати в 2014 році, згідно якого розмір частини доходу позивача складає 82 239,31 грн., залишок невиплаченого доходу - 29 625,62 грн. (82 239,31-52 613,69=29 625,62) (а.с.132).

Дана сума коштів була в повному обсязі сплачена позивачу після порушення провадження у справі, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 10.04.2015 р. на суму 5 484,01 грн., 11.04.2015 р. на суму 10 000,00 грн., 13.04.2015 р. на суму 4 141,61 грн., 14.04.2015 р. на суму 10 000,00 грн. (а.с.135-138). Всього: 29 625,62 грн.

В цій частині позовних вимог (29 625,62 грн.) суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Доводи позивача з приводу неправомірного розпорядження вирощеною озимою пшеницею, реалізації за заниженою ціною судом до уваги не приймаються, оскільки сторонами в договорі про спільну діяльність від 25.04.2012 р. не було передбачено яким саме чином має здійснюватись розпорядження вирощеною продукцією (реалізація, видача в якості натуроплати, тощо) та за якими цінами.

Будь-яких доказів, які б підтверджували, що відповідач розпорядився вирощеною озимою пшеницею в інший спосіб, ніж зазначено останнім, чи реалізував її за вищими цінами, що мало б наслідком збільшення прибутку, позивачем суду не надано.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість за договором про спільну діяльність від 25.04.2012 р. за 2014 рік відсутня.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції з'ясовано, що зерно, що реалізовувалося відповідачем було зібрано не тільки з поля, що належало позивачу, а і з інших.

Кількість зерна, зібраного згідно договору про спільну діяльність від 25.04.2012 р. була реалізована у 2014 році відповідачем ПАП "Аркадія" по ціні 1 950 грн. за одну тону (а.с.45).

Отже, розрахунок вартості виплат частини прибутку позивачу за 2014 рік мав бути зроблений виходячи з даної ціни.

На вимогу ухвали апеляційного суду позивач подав новий розрахунок, з якого вбачається, що відповідач мав сплатити позивачу у 2014 році 99 202,27 грн., сплатив 82 239,31 грн., залишок - 16 962, 96 грн. (а.с.214).

Однак, судом апеляційної інстанції перевірено даний розрахунок і виявлено помилку у визначені суми по Деражня ХПП, де ціна зазначена 190,00 грн., а необхідно було зазначити 195,00 грн. У зв'язку з чим сума, що належить виплаті позивачу складає не 99 202,27 грн., а 100 335,52 грн.

Отже, борг відповідача перед позивачем за 2014 рік складає 18 096,21 грн. (100 335,52-82 239,31=18 096,21).

За наведених обставин, господарський суд Хмельницької області передчасно прийшов до висновку про незаконність, необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в сумі 18 096,21 грн.

В цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом в цій частині відмовлено в позові.

В позові слід відмовити на суму 152 029,68 грн., оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

В цій частині рішення суду є правильним.

Вимоги позивача про передачу посліду пшениці в кількості 5450 кг в натурі на суму 4 360,00 грн. є безпідставними.

З інформації від здійснення спільної діяльності в 2014 році вбачається, що в 2014 році було отримано 109 ц посліду пшениці, що не заперечується сторонами.

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 07.08.2014 р. та відомості руху зерна та іншої продукції за 07.08.014 р. (а.с.47-48) вищевказаний послід пшениці був зданий відповідачем на переробку на комбікормовий завод, а його вартість включена до загальної суми прибутку, належної сторонам за результатами спільної діяльності (а.с.14,132,214).

Позивач повідомив відповідача про своє бажання отримати послід в натуральній формі листом від 09.09.2014 р., тобто, вже після того, як відповідач здав послід на переробку і дане майно в натурі вже не існувало. Будь-яких належних доказів на підтвердження того, що відповідачу було відомо про бажання позивача отримати послід в натурі позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про передачу посліду пшениці в кількості 5 450 кг на суму 4 360,00 грн. не підлягають задоволенню, зважаючи на відсутність у відповідача даного майна, але вартість його включена до отриманого прибутку і врахована при розрахунку. Отже, позивач належну йому частину посліду пшениці отримав у грошовому еквіваленті.

Щодо збільшення позивачем позовних вимог та повернення йому посліду свинями в кількості 5 голів по 100 кг, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що клопотання позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів до 184 567,50 грн. є заявою про збільшення позовних вимог, яка не суперечить діючому законодавству, не порушує охоронювані законом права, свободи та інтереси інших осіб і правомірно прийнята судом, а вимога позивача замість передачі йому посліду пшениці повернути свині в кількості 5 голів по 100 кг є заявою про зміну предмету позову.

Оскільки, в судовому засіданні 02.03.2015 р. суд розпочав розгляд справи по суті, що підтверджується змістом протоколу судового засідання від 02.03.2015 р., суд першої інстанції правильно розцінив дану заяву, як заява про зміну предмету позову, яка подана після початку розгляду справи по суті, та залишив її без розгляду і приєднав до матеріалів справи.

Доводи апелянта щодо того, що відповідно до частини 3 статті 22, частини 1 статті 216 ЦК України відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість зерна сої та пшениці за цінами, що існують на момент відшкодування, колегією суддів до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частинами 1, 2 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором про спільну діяльність від 25.04.2012 р., оскільки не розрахувався з ним повністю, не здійснив реалізацію вирощеної озимої пшениці за ринковими цінами, в зв'язку з чим позивач отримав менше прибутку, ніж він міг би отримати у разі належного виконання відповідачем умов договору.

Однак, згідно частини 2 статті 224 ГК України та частини 2 статті 22 ЦК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З аналізу вказаних норм законодавства України вбачається, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Важливим елементом доказування наявності збитків є вина та причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у даній справі, позивач повинен довести неправомірність поведінки відповідача, розмір заявлених ним збитків, а також причинний зв'язок між ними.

Однак, позивачем не обґрунтовано, яким саме нормам діючого законодавства України не відповідають дії відповідача щодо розпорядження вирощеною озимою пшеницею та які умови договору про спільну діяльність від 25.04.2012 р. ці дії порушують.

Судом в ході розгляду справи такого порушення не встановлено

Крім того, позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вся вирощена озима пшениця могла бути реалізована саме за вказаними позивачем цінами. Подана позивачем роздруківка із сайту zernoua.info (аналіз ринку зерна, олійних та кормів) лише містить інформацію щодо можливої ціни на пшеницю і не свідчить про наявність реальної та гарантованої можливості отримання доходу від спільної діяльності у заявленому позивачем розмірі.

Отже, кошти, що є предметом спору, не можуть бути стягнуті як збитки, оскільки вони є заборгованістю згідно договору про спільну діяльність.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи позивача з приводу того, що правочини по визначенню результату від спільної діяльності, які були вчинені відповідачем, є недійсними (нікчемними), тому підлягають застосуванню положення частини 1 статті 216 ЦК України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем не надано суду доказів визнання недійсними договорів, що були укладені відповідачем з приводу розпорядження вирощеною озимою пшеницею, недійсність даних правочинів не встановлена також і приписами чинного законодавства України. Тому відсутні підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину, визначених абзацом 2 частини 1 статті 216 ЦК України.

Розцінювання позивачем факту неправильно проведених відповідачем розрахунків нечинним правочином, суперечить умовам договору про спільну діяльність та чинному законодавству.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, не відповідають нормам чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Отже, апеляційна скарга позивача - Малого підприємства "Сорочук і Партнери" від 16.05.2015 р підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.2015 р. у справі № 924/245/15 - скасуванню в частині відмови в стягненні 18 096,21 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду апеляційної скарги відповідачем надано суду видатковий касовий ордер від 10 липня 2015 року, з якого вбачається, що відповідач, вже після прийняття рішення судом першої інстанції, виплатив позивачу борг в сумі 16 962,96 грн. (а.с.213) та витрати по сплаті судового збору в сумі 882,83 грн. (а.с.188).

Тобто, станом на день прийняття постанови апеляційним судом борг відповідача перед позивачем становить 1 133,25 грн. (18 096,21-16 962,96=1 133,25).

Але, оскільки законність рішення суду першої інстанції перевіряється станом на день його винесення, сплачена відповідачем сума 16 962,96 грн. не може бути врахована, тому рішення про відмову в позові в цій частині та в сумі 1 133,25 грн., а всього 18 096,21 грн. має бути скасовано, але, виплата позивачу боргу в сумі 16 962,96 грн. під час апеляційного провадження та витрат по сплаті судового збору в сумі 882,83 грн., має бути врахована при виконанні рішення суду.

Згідно статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги, прийшла до висновку, про часткове задоволення позову та апеляційної скарги, необхідно розподілити судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1 246,18 грн. та 227,12 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача - Малого підприємства "Сорочук і Партнери" від 16.05.2015 р задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.15 р. у справі № 924/245/15 скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача 18 096,21 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" (Хмельницька обл., смт. Чемерівці, вул. Гусятинське шосе, 2А, код 34222628) на користь Малого підприємства "Сорочук і Партнери" (Хмельницька обл., Чемеровецький р-н, с. Біла, вул. Шевченка, 23, код 14156616) заборгованість з частини прибутку в сумі 18 096,21 грн.

В позові про стягнення 152 029,68 грн. та передачу посліду пшениці в кількості 5 450 кг в натурі на суму 4 360,00 грн. відмовити.

Провадження у справі за позовом Малого підприємства "Сорочук і Партнери" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" в частині стягнення 44 141,61 грн. припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" (Хмельницька обл., смт. Чемерівці, вул. Гусятинське шосе, 2А, код 34222628) на користь Малого підприємства "Сорочук і Партнери" (Хмельницька обл., Чемеровецький р-н, с. Біла, вул. Шевченка, 23, код 14156616) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 246,18 грн.

Стягнути з Малого підприємства "Сорочук і Партнери" (Хмельницька обл., Чемеровецький р-н, с. Біла, вул. Шевченка, 23, код 14156616) в доход Державного бюджету України (по коду класифікації доходів бюджету 22030001, рахунок отримувача 31218206783002, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: "Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору") судовий збір в розмірі 87,08 грн. "

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь Агро" (Хмельницька обл., смт. Чемерівці, вул. Гусятинське шосе, 2А, код 34222628) на користь Малого підприємства "Сорочук і Партнери" (Хмельницька обл., Чемеровецький р-н, с. Біла, вул.Шевченка, 23, код 14156616) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 227,12 грн.

Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді Г.Б. Бучинська

І.В. Розізнана