Постанова

від 11.08.2009 по справі 1/175

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/175

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 серпня 2009 р.                                                                                    № 1/175  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючогоВолковицької Н.О. Гоголь Т.Г.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

відповідача за первісним позовом Тимошенко О.Л. дов. від 26.12.2008 року

третіх осіб Гардер О.В. дов. від 12.01.2009 рокуРибальченко Д.А. дов. від 05.08.2009 рокуМайданіка В.В. дов. від 05.08.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання"

на постанову від 07.04.2009 року Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 1/175 господарського суду міста Києва

за позовомДержавного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання"

до

Державного підприємства "Вугілля України"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1.Закрите акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегорська"2.Відкрите акціонерне товариство "Центренерго"3.Державне територіально –галузеве об'єднання "Південно –Західна залізниця"

про зобов'язання виконати умови договору

за зустрічним позовом Державного підприємства "Вугілля України"

доДержавного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання"

про зобов'язання підписати акти звірки по кількості та якості

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про зобов'язання відповідача прийняти вугільну продукцію відвантажену у квітні 2007 року в кількості 345 тонн згідно залізничної накладної, з показниками якості зазначеними у посвідченні якості №252.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 09.07.2008 року та від 27.08.2008 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб - Закрите акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегорська", Відкрите акціонерне товариство "Центренерго", Державне територіальне - галузеве об'єднання "Південно –Західна залізниця".

Ухвалою цього ж суду від 21.01.2009 року до розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Вугілля України" до Державного підприємства "Луганськвугілля" про зобов'язання вчинити дії, а саме: підписати акти звірки по кількості та якості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2009 року у первісному та зустрічному позові відмовлено повністю.

За апеляційною скаргою Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 року залишене без змін.

Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 року, а справу направити на новий розгляд.

На думку скаржника при винесенні оскаржуваних рішення та постанови суди дійшли хибного висновку, що на позивача за договором покладено зобов'язання проведення звіряння поставок вугілля по кількості та якості з відповідачем, оскільки згідно умов договору від 01.03.2007 року №11-07/2-ЕН на позивача було покладено обов'язок проведення звіряння і підписання акта приймання вугілля за кількістю та якістю з вантажоотримувачем ВАТ "Центренерго" і тільки за довіреністю з Державного підприємства "Вугілля України", який у свою чергу повинен був забезпечити проведення звірки по якості і кількості у відповідності до вимог договору і діючого законодавства, і якщо вантажоотримувач порушує порядок приймання, то повинен зі свого боку вимагати виконання умов договору належним чином.

Заявник посилається на те, що оскільки договір з ВАТ "Центренерго" має тільки Державне підприємств "Вугілля України" він як сторона договору має право вимагати дотримання його вимог.

Крім того, скаржник посилається на те, що судами не взято до уваги невиконання відповідачем умов пункту 6.2 договору №11-07/2-ЕН від 01.03.2007 року, яким сторони гарантують відповідність порядку приймання-передачі вугілля за кількістю і якістю до вимог чинних нормативних документів та цього договору.

При проведенні звіряння вугільної продукції за кількістю і якістю у вантажоотримувача за УДК 252 від 22.04.2007 року представниками ОП "Луганськвуглепостачання" ДП "Луганськвугілля" було встановлено, що вугілля прийняте ВАТ "Центренерго" (Зміївською ТЕС) від вантажоперевезника (залізниці) з недовантаженням у 20тн., про що складено комерційний акт №АР 086619/38 від 26.04.2007 року по вагону №67155622.

Втрата вантажу сталася з вини залізниці, підтвердженням чого є те, що саме залізницею було встановлено недостачу на шляху слідування, доказом чого є комерційний акт ст. Червоний Ліман № БН 680690/54 від 23.04.2007 року.

Виявивши нестачу в кількості 14,5тн. залізниця не вчинила відповідних дій щодо подальшого збереження вантажу, а відправила вантаж далі, порушивши пункт 15.27 "Правил технічної експлуатації залізниць України", яким зазначено, що "забороняється ставити до потягів несправні вагони, які погрожують безпеці руху і стан яких не забезпечує зберігання вантажів взятих до перевезення".

На думку скаржника в результаті неправомірних дій залізниці, було втрачено ще 5,5тн. вантажу від ст. Червоний Ліман до ст.Ліман, а загальна втрата вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача склала 20тн.

Згідно статті 110 Статуту залізниць "Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству", що з боку залізниці виконано належним чином не було.

Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення позову (претензії) до залізниці має лише вантажоодержувач - ВАТ "Центренерго" (Зміївська ТЕС), який в свою чергу має договір з відповідачем і має всі первинні документи на постачене йому вугілля.

Заявник посилається на те, що ДП "Вугілля України" свій обов'язок за договором не виконав: своєчасно не став вимагати від вантажоотримувача звернутися з позовом до перевізника, або передати це право.

Твердження про те, що вантажовідправник не прибув за телеграмою вантажоотримувача для проведення спільного приймання вагону і тому вугілля було прийняте з недовантаженням –скаржник вважає безпідставним, оскільки ВАТ "Центренерго" (Зміївська ТЕС) вугільну продукцію вже прийняло від перевізника з недовантаженням у кількості 20тн., на що було складено комерційний акт, а тому подальше підписання і складання будь-яких інших актів з приймання цієї продукції за кількістю не має сенсу.

Крім того, скаржник вважає безпідставним посилання сторони на те, що з його боку не виконано умови договору, тобто не підписано акт звіряння вугілля по кількості та якості, оскільки підписавши акт звіряння за кількістю представник підприємства повинен був би погодитися на недостачу вугілля у кількості 20тн., взявши її на збитки свого підприємства.

Заслухавши суддю - доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи ДП "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" подало до господарського суду позов про зобов'язання ДП "Вугілля України" на виконання умов договору  прийняти вугільну продукцію, відвантажену у квітні 2007 року, в кількості 345 тон згідно залізничної накладної, з показниками якості, зазначеними у посвідченні якості № 252.

В свою чергу ДП "Вугілля України" подало зустрічну позовну заяву, в якому просило зобов'язати ДП "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" підписати акти звірки по кількості та якості.

Приймаючи рішення по суті первісного позову суди попередніх інстанцій встановили, що ДП "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" у квітні 2007 року на виконання умов договору постачання вугільної продукції від 01.03.2007 року № 11-07/02-ЕН, укладеного між ДП "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" та ДП "Вугілля України", була відвантажена продукція, згідно посвідчення якості № 252 від 22.04.2007 року у кількості 345 тон. Вказана продукція була поставлена на Зміївську ТЕС ВАТ "Центренерго" за вказівкою ДП "Вугілля України".

При транспортуванні вугільної продукції у вагоні № 67155622 на двох залізничних станціях по шляху прямування була встановлена недостача вугільної продукції, про що складено комерційні акти БН 680690/54 від 23.04.2007 року та АР №035619\38 від 26.04.2007 року ( а.с. 93,94).

Згідно пункту 2 Правил складання актів (стаття 129 Статуту) затв. Наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 року №334, зареєстр. в Мінюсті 08.07.2002 року №567/6855 (із змінами до доповненнями) комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування маси і кількості місць наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Отже, судами вірно встановлено, що відповідач не міг отримати ту кількість продукції, яка зазначена у відправних документах та про прийняття якої вимагає позивач у зв'язку із втратою частини вантажу по шляху прямування, в зв'язку з чим відмовили у задоволенні первісного позову.

Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову суди також дійшли обґрунтованого висновку, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як зобов'язання підписати акт звірки по кількості та якості.

Доводи заявника викладені в касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим, враховуючи мотиви, викладені у даній постанові колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судових актів, прийнятих у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 року у справі № 1/175 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                        Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька  

Т.Гоголь