Рішення

від 12.08.2009 по справі 9/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/50

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.08.09 р.                                                                                     Справа № 9/50                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства „Миколаївський авіаремонтний завод „НАРП”, м. Миколаїв

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю  „Гідравліка”, м. Донецьк

про стягнення 12 800 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Цуркан А.М. – юрисконсульт (за дорученням №332/10 від 16.02.2009р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Миколаївський авіаремонтний завод „НАРП”, м. Миколаїв, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідравліка”, м. Донецьк про стягнення 12 800 грн. 00 коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рахунок-фактуру №8 від 12.03.2008р, платіжне доручення №687 від 20.05.2008р., вимогу №723/10 від 24.03.2009р.

          Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 24.06.2009р., 15.07.2009р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Державним підприємством „Миколаївський авіаремонтний завод „НАРП”, м. Миколаїв, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гідравліка”, м. Донецьк виникли правовідносини щодо поставки товару на підставі усної домовленості сторін.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2008р. відповідачем на адресу позивача виставлений рахунок-фактура №8 від 12.03.2008р. на оплату замовленого позивачем згідно листа №423/А від 05.03.2008р. товару на загальну суму 12 800грн.00коп. (копія рахунку наявна в матеріалах справи).

На підставі виставленого рахунку-фактури, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 12 800грн.00коп., що підтверджується платіжним дорученням №687 від 20.05.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи. Призначенням платежу вказано оплата за рахунком №8 від 12.03.2008р.

За твердженням позивача, на момент подання позовної заяви відповідач не здійснив поставку обумовленого товару.

Оскільки між сторонами не укладався договір в письмовій формі, тому суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами є позадоговірними, тобто такими, що виникли за фактичною оплатою позивача на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, на підставі ч.2 ст.530 ЦК України, у зв'язку з не здійсненням поставки продукції, 25.03.2009р. позивачем на адресу відповідача направлена вимога №723/10 від 24.03.2009р., згідно якої позивач зазначає, що відповідачу необхідно поставити товар у строк до 10.04.2009р. (докази направлення вимоги залучені до матеріалів справи).

За твердженням позивача, незважаючи на попередню оплату товару, відповідач до теперішнього часу не здійснив поставку товару, обумовленого домовленістю сторін.

Відповідних доказів того, що відповідач поставив вищевказану продукцію позивачу, незважаючи на оплату останнім його вартості, суду не надано.

За приписом ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В розумінні зазначеної норми, в разі невиконання продавцем своїх зобов`язань, у покупця виникає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог – або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати повернення сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої зобов`язання виконав належним чином, здійснивши передоплату за поставлений товар, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач всупереч вимогам закону своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки оплаченого товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 12 800грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача повернення передоплати в розмірі 12 800грн.00коп., суд робить висновок, що дана сума не перерахована до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства „Миколаївський авіаремонтний завод „НАРП”, м. Миколаїв щодо стягнення заборгованості в розмірі 12 800грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належними чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 693 Цивільного кодексу України, ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                           ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства „Миколаївський авіаремонтний завод „НАРП”, м.Миколаїв до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідравліка”, м.Донецьк про стягнення 12 800 грн. 00 коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідравліка” (за адресою: проспект Ленінський, 26/26, м. Донецьк, 83045; фактична адреса: вул. Артема, 94, м. Донецьк, 83050; р/р 26001037878300 в АКІБ „Укрсіббанк”, м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31615835) на користь Державного підприємства „Миколаївський авіаремонтний завод „НАРП” (за адресою: вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037; р/р 2600000200000341 в Херсонській філії АКБ „Індустріалбанк”, МФО 352510, код ЄДРПОУ 09794409) суму в розмірі 12 800 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 128грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312грн.50коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 12.08.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.