Рішення

від 30.07.2009 по справі 22/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/183

30.07.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь»

до                   Приватного підприємства «Будмайстер-М»

про                 стягнення суми боргу в розмірі 7 700,04 грн. та штрафних санкцій

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:          Боньковський О.Б. (довіреність № 2 від 12.01.2009р.);

від відповідача:      не з'явились;

30.07.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеросталь»(надалі ТОВ «Аеросталь», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Будмайстер-М»(надалі ПП «Будмайстер-М», відповідач) суми основного боргу у розмірі 7 700, 04 грн., інфляції у розмірі 634, 21 грн. та 3% річних у розмірі 57, 59 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором купівлі-продажу № 19/12-08 від 19.12.2008р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати переданого товару. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму нарахованих інфляційних збитків та 3% річних.  

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми відповідача, як того просив позивач, а заявлене клопотання судом відхилено через наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 23.03.2009р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2008р. між ПП «Будмайстер-М»та ТОВ «Аеросталь»укладено договір № 19/12-08 за яким останнє зобов'язувалось продати, а покупець купити цемент М-400.

На виконання договору згідно видаткової накладної № 19/12 від 19.12.2008р. позивачем на користь відповідача передано цемент М-400 в кількості 10 тон загальною вартістю 7 700, 04 грн..

Товар відповідачем отримано на підставі довіреності серії ЯПД № 969471 від 19.12.2008р..

Згідно з положенням п. 4.1 договору, підставою для проведення розрахунку між сторонами є сума визначена у видатковій накладній підписаній сторонами, відповідно до п. 4.2 оплата проводиться протягом 7 днів з моменту підписання видаткової накладної.

Виставлений на оплату рахунок-фактура № 19/12 від 19.12.2008р. на суму 7 700, 04 грн. відповідачем неоплачений, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір, є договором купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 4.2 Договору № 19/12-08 від 19.12.2008р. строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно накладної № 19/12 від 19.12.2008р. за рахунком-фактурою виставленим на оплату переданої продукції № 19/12 від 19.12.2008р. на суму 7 700, 04 грн. станом на час вирішення спору є таким, що настав 26.12.2008р. (розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 7 днів з моменту підписання видаткової накладної).

Доказів погашення заборгованості суду не представлено, про наявність таких відповідачем не повідомлено, та враховуючи нездійснення розрахунку з позивачем за передану продукцію згідно вказаної накладної, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі заявленому до стягнення визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору  заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 7 700, 04 грн., сума інфляційних збитків позивача за період з 27.12.2008р. по 27.03.2009р. за розрахунком суду складає 498, 59 грн.. Здійснення позивачем розрахунку з 26.12.2008р. є невірним, оскільки вказана дата не є днем прострочення виконання зобовязання, а штрафні санкції можуть нараховуватись у зв'язку з наявністю такого прострочення саме з наступного дня, який є граничним строком коли мало бути виконане зобовязання. Окрім того безпідставним є визначення інфляційних збитків за повний місяць грудень 2008р., тоді як у вказаному періоді прострочка в оплаті складала 5 днів.

Сума 3% річних за період з 27.12.2008р. по 27.03.2009р. складає 56, 96 грн., розрахунок здійснений в тому числі з урахуванням кількості днів у 2008р. –366.

Про визнання відповідачем заборгованості за поставлений товар свідчить лист за вих. № 7 від 27.01.2009р. у якому відповідач зазначав про неможливість проведення оплати рахунку та гарантував що до кінця першого кварталу 2009р. погасить борг в сумі 7 700, 04 грн..

У зв'язку з неотриманням коштів за поставлений товар у повному обсязі, позивач звернувся до відповідача з претензією у якій вимагав терміново повернути грошові кошти в розмірі 7 700, 04 грн.. Направлення претензії відповідачу підтверджується поштовим чеком № 2607 від 17.02.2009р., описом-вкладенням до рекомендованого відправлення.

Заявлені позовні вимоги відповідачем  не спростовані, відзиву на позов, а також доказів здійснення розрахунків за договором № 19/12-08 від 19.12.2008р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим виходячи із здійснених розрахунків штрафних санкцій, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 7 700, 04 грн. основного боргу, 498, 59 грн. інфляційних збитків та 56, 96 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Будмайстер-М»(01024, м. Київ, вул. Михайла Грушевського 28/2-А, н.п. № 43, р/р 26009002534001 у філії ВАТ КБ «Надра»КРУ м. Києва, МФО 320564, р/р 26001003743 в КФ КБ «Західкомбанк»МФО 320951, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 23915831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросталь»(01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського 28/2, кв. 43, р/р 26006001300294 у ВАТ «БТА Банк»м. Київ, МФО 321723, ідент. код 34187353)  7 700, 04 грн. (сім тисяч сімсот гривень 04 копійки) основного боргу, 498, 59 грн. (чотириста дев'яносто вісім гривень 59 копійок) інфляційних збитків, 56, 96 грн. (п'ятдесят шість гривень 96 копійок) 3% річних, 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 03.08.2009