28/168
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 28/168
09.07.09
за позовом відкритого акціонерного товариства “Асфальтобетонний завод “АБ Столичний”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд», м. Київ
про стягнення 270 253,77 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Філіпченко М.І. за дов. №07/01 від 14.01.2009 року
від відповідача: Щербатий П.П. за дов. №39/09 від 21.05.2009 року
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Відкрите акціонерне товариства “Асфальтобетонний завод “АБ Столичний” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд» про стягнення 270 253,77 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір №1-233 від 10.09.2008 року, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 259 515,00 грн. Відповідач всупереч умовам зазначеного договору з позивачем в повному обсязі не розрахувався, в обумовлені договором строки вартості продукції не сплатив і станом на день подання позову заборгованість відповідача складає 234 261,00 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 18 740,88 грн. та з посиланням на п.6.4 Договору просить стягнути пеню в розмірі 17 251,88 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.05.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою Заступника Голови господарського суду м. Києва продовжено строк розгляду справи.
Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу, у розмірі 273 074,30 грн.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п.1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.
Відповідач заборгованість визнав, у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що заборгованість виникла з вини Служби автомобільних доріг у Сумській області, який є основним замовником ТОВ “Юнікобуд”. Що стосується штрафних санкцій, то відповідач, з посиланням на п.3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” вказує на те, що пеня повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.
В судовому засіданні 09.07.2009 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ :
10.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством “Асфальтобетонний завод “АБ Столичний” (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд»(надалі по тексту відповідач) укладено Договір №1-233 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого позивач зобов”язався виготовити й відпустити відповідачу замовлену продукцію (БР БУ 300.30.32), а відповідач зобов”язався приймати й своєчасно оплачувати замовлену продукцію на умовах договору.
Сума договору складає 200 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (п.1.2 Договору). Розрахунки за продукцію здійснюються відповідачем не пізніше 30 днів після дати одержання продукції, що підтверджується видатковою накладною (п.4.1 Договору).
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем було поставлено будівельні матеріали на загальну суму 259 515,00 грн. зокрема:
- згідно видаткової накладної №АБ-0014123 від 14.08.2008 р. на суму 12 627,00 грн.;
- згідно видаткової накладної №АБ-0014124 від 14.08.2008 р. на суму 12 627,00 грн.;
- згідно видаткової накладної №АБ-0000484 від 30.09.2008 р. на суму 223 766,64 грн.
- згідно видаткової накладної №АБ-0017675 від 03.10.2008 р. на суму 5 866,56 грн.
- згідно видаткової накладної №АБ-0018228 від 10.10.2008 р. на суму 4 627,80 грн.;
Зазначені видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства України, підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача. Також факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЛ №942003 від 13.08.200 року, ЯПЛ №942062/134 від 11.09.2008, ЯПЛ №942071/143 від 22.09.2008, ЯПЛ №2317 від 03.10.2008.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, відповідач в повному обсязі за поставлену продукцію в установлені договором строки не розрахувався, сплативши 13.08.2008 року 25 254,00 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 234 261,00 грн.
12.02.2009 року позивач направив відповідачу вимогу про виконання грошового зобов”язання в семиденний строк з дня отримання вимоги (лист №07/10 від 12.02.09). Вимога була отримана відповідачем 17.02.2009 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач, згідно наявних в матеріалах справи доказів заборгованість в повному обсязі не погасив.
На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 234 261,00 грн., що підтверджується Актом зведення взаєморозрахунків клієнта, підписаного сторонами та фактично не заперечується відповідачем.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах. Повноваження відповідних осіб щодо прийняття товару підтверджуються наявними у справі довіреностями на отримання матеріальних цінностей, що за формою відповідають вимогам законодавства України, підписані керівником і засвідчені печаткою підприємства відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язався оплатити поставлену продукцію не пізніше 30 календарних днів після одержання продукції, що підтверджується відповідною накладною.
Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законом відповідальності.
Відповідно до п. 6.4 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, зазначеного в п.п. 4.1, 4.2 Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день затримання платежу.
В ході судового розгляду справи, відповідач фактично не заперечував проти наявності заборгованості перед позивачем, а також щодо прострочення ним виконання грошового зобов'язання, не заперечував відповідач і щодо суми пені розрахованої позивачем, він лише просив суд звільнити його від зазначеної відповідальності посилаючись на той факт, що прострочення такого виконання сталося не з його вини, а сума боргу утворилась в зв'язку з невиконанням зобов'язань по оплаті його контрагентом–Службою автомобільних доріг у Сумській області своїх зобов'язань перед відповідачем по сплаті заборгованості за проведені ремонтні роботи.
Господарський суд враховує зазначені доводи позивача, однак вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу зазначеної статті, на думку суду, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи встановлено, що укладаючи Договір, відповідач приймав на себе обов'язок сплачувати за отриманий від позивача товар. При цьому, сторонами у Договорі не передбачено залежність оплати відповідачем товару позивача від сплати йому за роботи його контрагентами.
Крім того, приймаючи рішення по суті господарський суд враховує період за який позивач нараховує відповідачу пеню, а також той факт, що позивач не вимагає стягнення з відповідача додатково до пені та інфляційних нарахувань ще й 3 % річних, що передбачені законом.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем його грошових зобов'язань по Договору, а саме: прострочення оплати вартості поставленого позивачем товару, враховуючи приписи діючого законодавства України та положення Договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, однак в зв'язку з невірним розрахунком (не враховано кількість днів в 2008 році -366) за розрахунком суду, з урахуванням обраного позивачем періоду нарахування, в розмірі 17 218,63 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань є правомірними та підлягають задоволенню на суму 18 740,88 грн.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач наведених позивачем обставин не заперечував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.
Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Юнікобуд” (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання,3-б, оф.197, 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, оф.300, р/р 2600201302300 в ТОВ “Укрпромбанк” м. Київ, МФО 321228, код ЄДРПОУ 34575984) на користь відкритого акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод “АБ Столичний»(03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60, р/р 26008106240102 в ЗАТ “Сведбанк Інвест” МФО 320650, код ЄДРПОУ 04012321) 234 261,00 грн. (двісті тридцять чотири тисячі двісті шістдесят одну гривню) –основного боргу, 18 740,88 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот сорок гривень вісімдесят вісім копійок) інфляційних нарахувань, 17 218,63 грн. (сімнадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень шістдесят три копійки ) пені, а також 2 702,21 грн. (дві тисячі сімсот дві гривні двадцять одна копійка) –державне мито та 117,99 грн. (сто сімнадцять гривень дев'яносто дев'ять копійок) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2009 |
Оприлюднено | 22.08.2009 |
Номер документу | 4398051 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Копитова О.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні