Рішення

від 07.09.2009 по справі 28/168

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/168

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.09.09 р.                                                                                     Справа № 28/168                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „ТК - Ренессанс”, м. Миколаїв

до відповідача: Приватного підприємства „Інтісар”, м. Донецьк

про стягнення 9591 грн. 91 коп.

Представники:  

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

         Приватне підприємство „ТК - Ренессанс”, м. Миколаїв, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Приватного підприємства „Інтісар”, м. Донецьк, про стягнення  заборгованості з урахуванням рівня інфляції в розмірі 8966 грн. 91 коп. та штрафні санкції в розмірі 625 грн. 08 коп.

В обґрунтування своїх тверджень позивач посилається на накладні №00084 від 02.08.2008р., №00115 від 05.09.2008р., №00152 від 03.10.2008р., №00156 від 22.10.2008р., платіжні доручення №7 від 02.10.2008р., №7 від 03.10.2008р., гарантійний лист №22/10-08 від 22.10.2008р., претензії №157 від 28.05.2009р., №01/16 від 16.12.2008р., податкові накладні.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.07.2009р. було порушено провадження по справі №28/168 та призначено її розгляд на 03.08.2009р.

11.08.2009р. до канцелярії господарського суду надійшла заява №3/08/1 від 03.08.2009р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 7922 грн.  00 коп., інфляційні витрати в розмірі 1044 грн. 91 коп., штрафні санкції в розмірі 625 грн. 08 коп. Тобто позивач окремо вказав суму боргу та інфляційних витрат. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

Позивач в судові засідання не з'явився, але відповідно до телеграми від 19.08.2008р. та 07.09.20009р. підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в засідання суду не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Ухвали    господарського    суду    Донецької    області     направлялись    сторонам рекомендованою кореспонденцією на всі адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці вказаних ухвал).

         Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адреси відповідача:    юридична: 83044, м.Донецьк, вул. Економічна, 2, та поштова: 83060, м.Донецьк, вул. Куйбишева, 180/12.

Згідно з довідкою з Головного управління статистики в Донецькій області станом на  24.07.2009р. юридичною адресою відповідача є: 83044, м.Донецьк, вул. Економічна, 2.

В матеріалах справи наявне повідомлення №11849934 про вручення ухвали господарського суду Донецької області представнику відповідача.  

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, але у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами, господарський суд встановив:

         За твердженням позивача, між Приватним підприємством „ТК - Ренессанс”,                     м. Миколаїв (позивачем), та Приватним підприємством „Інтісар”, м. Донецьк (відповідачем), була  досягнута усна домовленість про поставку на адресу останнього  товару.    

          Відповідно до накладних №00084 від 02.08.2008р., №00115 від 05.09.2008р., №00152 від 03.10.2008р., №00156 від 22.10.2008р. Приватне підприємство „ТК - Ренессанс”, м. Миколаїв поставило Приватному підприємству „Інтісар”, м. Донецьк товар на загальну суму 17422 грн. 00 коп.

    Як встановлено судом, вказаний товар був отриманий представником відповідача,  що підтверджується підписом в графі “прийняв(ла)”, на вищезазначених накладних, засвідчених печаткою підприємства,  у зв`язку з чим, суд вважає, що товар прийнятий відповідачем без заперечень.

           Суду також надані відповідні податкові накладні.

           Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

         Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

         Відповідно до платіжних доручень № 7 від 02.10.2008р., № 7 від 03.10.2008р. відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 9500грн.00коп.

        Позивач до матеріалів надав гарантійний лист №22/10-08 від 22.10.2008р. Приватного підприємства „Інтісар”, м. Донецьк, зміст якого наступний: „прошу отпустить мебель по заявке №3 от 10.10.2008г. (коллекция „Лунная сказка”). Оплату обязуемся произвести до 24.10.2008г.”. Відповідно, до даного листа позивач вважає, що зобов'язання оплати за поставлений товар настало 24.10.2008р. Згідно ухвал від 03.08.2009р. та 19.08.2009р. суд витребував у позивача копію замовлення №3 від 10.10.2008р. для з'ясування асортименту, кількості та ціни товару, вказаного  в замовленні та  відповідності асортименту, кількості та ціни товару, зазначених в накладних, які є підставою позову. Однак, позивач, не зважаючи на достатність часу, без поважних причин дану копію замовлення суду не представив. Тому суд не приймає до уваги даний гарантійний лист №22/10-08 від 22.10.2008р., як доказ настання права вимоги виконання грошового зобов'язання відповідача,  в розумінні ст. 530 ЦК України.

         Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи надана претензія №01/16 від 16.12.2008р. про оплату поставленого товару, відповідно до якої Приватне підприємство „ТК - Ренессанс”, м. Миколаїв, зверталось до Приватного підприємства „Інтісар”, м. Донецьк, з вимогою про сплату заборгованості в сумі 7922 грн. 00 коп. (докази направлення даної претензії наявні в матеріалах справи). Тобто на дату подачі позовної заяви строк виконання зобов'язання по оплаті по накладних, наявних в матеріалах справи є таким, що настав  відповідно до  ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

        Виходячи з того, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості перед позивачем в сумі 7922 грн. 00 коп. суд вважає вимоги позивача  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивачем також було заявлено про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) в сумі 625 грн. 08 коп., інфляційних витрат в розмірі 1044грн.91коп.  за період з 01.11.2008р. по 01.06.2009р.

        Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними    санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

  Оскільки Господарський  кодекс  України  не  містить  визначень неустойки,  штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання,  слід виходити із визначень,  наведених у Цивільному кодексі  України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача пеню.  

        За приписами  п. 2 ст. 551  Цивільного кодексу України якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.    

        Крім того, відповідно до  ст. 546 Цивільного кодексу  України  виконання  зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.  

         Таким чином, неустойка за своєю правовою природою є  забезпеченням виконання зобов'язань та, одночасно, штрафною санкцією.   

          Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка,  вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

         З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися  тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

        Пунктом  6 ст. 231  Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за  порушення  грошових зобов'язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.    

        Таким чином, на підставі вищевикладених статей Господарського та Цивільного кодексів п.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачає тільки порядок встановлення  штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань в договорах, а не норму на підставі якої стягуються штрафні санкції.

        З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися  тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

Оскільки сторони не визначили в письмовій формі нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання в розмірі відсоткової ставки НБУ, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій (пені) є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

        Як встановлено судом,  строк виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем  є  таким, що настав 30.12.2008р. (з урахуванням поштопробігу), таким чином період нарахування  інфляційних витрат повинен бути з січня 2009р. по травень 2009р., відповідно до  рекомендацій відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997р.

        Здійснивши розрахунок інфляційних витрат, за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив, що належна до стягнення сума інфляційних витрат складає  585 грн. 69 коп. за період з січня 2009р. по травень 2009р.

Відповідно до норм ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

  Одночасно, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. за №361 “Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ” внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, зокрема, з розглядом господарських справ, цей розмір складає 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік. Починаючи з 01.07.2009р. розмір однієї мінімальної заробітної плати становить 630,00грн.

Тобто, на момент направлення до суду  позовної заяви (10.07.2009р.) розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становить 315 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач повинен був сплатити 315 грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          До позовної заяви додано платіжне доручення №306 від 22.06.2009р. по сплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312 грн. 50 коп., що не відповідає встановленому законодавством України розміру.

          На підставі зазначеного, з позивача в доход державного бюджету підлягає стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в розмірі 02грн.50коп.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 75, 77, 82, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-                                                   

ВИРІШИВ:

           Задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства „ТК - Ренессанс”,                         м. Миколаїв, до Приватного підприємства „Інтісар”, м. Донецьк, частково.

          Стягнути з Приватного підприємства „Інтісар” (юридична адреса: 83044, м.Донецьк, вул. Економічна, 2,  ЄДРПОУ 35610851, р/р №26003401316559 в ДФ “ОТП”, МФО 335775) на користь Приватного підприємства „ТК - Ренессанс” (54000, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 17/107, ЄДРПОУ 32819771, р/р №26000208065200 в відділенні №492 АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) заборгованість в сумі 7922 грн. 00 коп., інфляційні витрати в сумі  585 грн. 69 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 90 грн. 47 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 279 грн. 40 коп.

           В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства „ТК - Ренессанс” (54000, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 17/107, ЄДРПОУ 32819771, р/р №26000208065200 в відділенні №492 АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Державного бюджету м.Донецька у Ворошиловському районі  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу   в розмірі 02 грн. 50 коп.

 Видати накази після набрання рішенням законної сили.

          В судовому засіданні 07.09.2009р. оголошено повний текст рішення.

          Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

 Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя